Тому, як наші криваві московські «брати» познущалися з останніх живих учасників Другої світової війни (а заодно і з дітей тієї війни), можуть позаздрити навіть єзуїти середніх віків. Бо й справді, додуматися протиставити всесвітньому мирному гаслу «Ніколи знову» своє пихате шовіністське «Можем повторить», це треба ще зуміти.
А вони ж у підступності і жорстокості перевершили, здається, і самого біснуватого Адольфа, а у віртуозності і масштабності брехні — й самого Гебельса. Бо щоб переконати цілий народ у тому, що в Україні нині правлять бал нацисти, фашисти і ще з десяток різних інших «истів», то треба дуже й дуже постаратися. А рашисти зуміли не тільки переконати, а й розв’язати у Європі найкровопролитнішу війну за останні сімдесят років, отруївши тим самим останні дні чи роки життя тих, хто справді рятував світ від коричневої чуми. Натомість, тепер місце «коричневих» зайняли «триколорні»...
У самій же Німеччині після двох світових війн таки зробили висновки, аби справді ті жахи не повторилися «Ніколи знову».
Принаймні моя однокурсниця Інна Вебер, котра нині живе поблизу Кельна, розповіла, що з 2007 року модерною німецькою залізницею курсує «Zug der Erinnerung» — «Потяг спогадів», який уже побував у 70 містах Німеччини. Складається він із задимленого паровоза 40-х років і лише двох сіро-зелених вагонів. Здавалося б, нічого особливого. У нас також ще не так давно паровоз під парами спритно котився сучасними коліями, тягнучи за собою вагони з… туристами.
Ось тільки «Zug der Erinnerung» складається зі справжніх вагонів, у яких нацисти зі всієї Європи (в одному з вагонів є карта із вказівкою міст, звідки були родом маленькі в’язні, приречені на смерть) звозили до крематоріїв концтабору Освенцім… «неправильних» дітей — єврейських, циганських, а ще німецьких, українських, французьких, польських, чиї батьки були партизанами чи підпільниками і боролися з нацизмом. А ще речі, одяг, іграшки закатованих дітей і їхні… листи, які приречені викидали у вікна вагонів, сподіваючись, що пунктуальні німці (Ordnung ist Ordnung!) відправлять адресату. І ці листи справді дійшли адресатам — сучасним молодим німцям, бо літні до цього потяга не проявляють інте- ресу. Їм, мабуть, вистачає власних спогадів…
І якби в росії свого часу курсував би хоч один такий потяг, у якому возили до таборів ГУЛАГу і дорослих, і малолітніх в’язнів, а ще в’язнів нацистських концтаборів у табори радянські та цілі депортовані народи (в тому числі і сотні тисяч українців), то, можливо, не гриміли б у нас гармати і не лилася б українська кров. Ось тільки німці зуміли зробити щеплення проти нацизму, а росіяни — ні! І тепер уже вони силоміць вивозять на «необъятные просторы» тисячі українських дітей …
Gismeteo 
