У час, коли наша держава протистоїть збройній агресії Росії, обрати професію прикордонника, погодьтеся, — таки  вчинок, гідний справжніх  патріотів. Минулої суботи 242 курсанти-першокурсники Національної академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького урочисто присягнули на вірність народу України, поклялися захищати й берегти рідну землю.

Усе, як завжди, на високому рівні: військовий вишкіл, стройовий крок, дружне «Слава Україні!», патріотичні пісні… На плацу академії, окроплені посвяченою водою, отримавши благословення священика, хлопці і дівчата і з усіх регіонів України (63 з них, до слова, уже встигли пройти горнило війни), гордо відчеканюють священні слова урочистої присяги.
Пишатися обраною професією, бути гідними її звання, мирної служби і всіляких гараздів винуватцям торжества зичили чимало почесних гостей, серед них голова Держприкордонслужби України Віктор Назаренко, перший заступник директора департаменту персоналу Микола Маланчій, керівництво консультативної ради Держприкордонслужби, попередні керівники академії,  народні обранці, керівництво області та міста, голова Полтавської обласної ради, батьки, рідні, друзі…
«Чергове покоління прикордонників, сьогодні ще курсантів, а завтра — генералів, прийшло на захист нашої держави, — запевнив Віктор Назаренко. — Маємо сім тисяч кілометрів державного кордону, і ті 409,3 кілометра  теж собі повернемо! І кордон європейської спільноти України і Європи буде не на Заході, а на Сході. Я в цьому впевнений,  і діти наші житимуть в Європі», — підкреслив Віктор Олександрович,
…За сумною традицією, схиливши прапори, вшанували пам’ять полеглих побратимів. Адже війна забрала життя 67 прикордонників.
…Під «Боже, Великий, Єдиний» жовто-блакитні кульки підіймають у небо стяг з написом: «Щасти вам, курсанти-прикордонники 2016 року вступу». На чолі з ректором академії Олегом Шинкаруком юні прикордонники крокують урочистим маршем. Виносять бойовий прапор, і вони потрапляють в обійми батьків, друзів, рідних, які приїхали зі всіх куточків України на таку знакову подію.


«У мене дідусь військовий, батько військовий, я закінчила військовий ліцей, — розповідає тендітна красуня, якій би подіум підкоряти, Анна Рогожина з Володимира-Волинського. — Я з гордістю продовжую сімейну традицію».
А от Сергій Цепра зі Жмеринки, що на Вінниччині, лише започатковує військову сімейну династію, та стати військовим, зізнається, мріяв з самісінького дитинства, а вже у військовому ліцеї чітко визначився, що буде прикордонником.
Всі вони такі різні, та обрали один життєвий шлях — бути на сторожі кордонів, на сторожі рідної землі. Щасти вам, юні прикордонники!