У Городку за участю Святійшого Патріарха Філарета і митрополита Хмельницького і Кам’янець-Подільського Антонія та священиків Української православної церкви Київського патріархату освятили храм.
...Каюсь! Маючи рідну сестру Людмилу, донедавна не знав-не відав, що у Людмили є день тезоіменитства, а відтак, свій покровитель, точніше, покровителька — Свята Людмила — княгиня чеська. Та, завітавши у Городок («Подільські вісті» писали про це в репортажі — «Подвижники», №№ 106-107 за 22 вересня, в якому повідали, як «з роси і води», за сприяння двох Олександрів — Слободяна і Гереги, а ще Миколи Гуменюка — уродженців району, як вранішнє сонечко піднялася над землею церква, пофарбована у теплих рожево-оранжевих тонах), був подивований тим, як дружно, толокою порядкували на подвір’ї майбутнього храму прихожани.
— Коли освячення, пан-отче? — звернувся до отця Павла.
— Рівно через тиждень — на День Святої Людмили, 29 вересня, — відповів він. — Приїжджайте.
І от ми знову з колегою в Городку. Задовго до відкриття, точніше, освячення храму, довкруг церкви — яблуку ніде впасти! Ще б пак, адже не кожен день свою паству відвідує Святійший Патріарх, як сталося під час освячення новозбудованого дому Божого в Городку, куди з архіпастирським візитом прибув Святійший Філарет із митрополитом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським Антонієм.
Миттю до церковних ієрархів — за благословенням — виростає черга вірян.
— Благословіть, Святійший владико! — лунає довкола.
І Патріарх, попри брак часу, не відмовляє у благословенні жодному вірянину.
Приємно було бачити прихожанам серед гостей свята священиків інших церков. Так, окрім греко-католицьких священиків були святі отці християнської віри західного (римського) обряду. І мені, учаснику Майдану, згадалося, як подібно цьогорічному дню, тісно один до одного стояли православні, греко-католицькі і католицькі душпастирі під час Революції гідності. Подумалося, як добре, що в радості і в години смутку і тривог християни та їхні пастирі — разом. Щоправда, прикро було від того (якщо помиляюся, то приношу вибачення наперед), що не побачив на урочистостях у Городку священиків церкви Московського патріархату.
Не хочу виглядати невігласом і святотатцем, та поділюся ще однією «крамольною» думкою, яка не полишала мене протягом усього часу, який я провів у райцентрі, але так радісно, як своїх духовних поводирів, прихожани церкви Святої Людмили зустрічали ще одного гостя з Києва — свого земляка, генерального директора ПАТ «Оболонь» Олександра Слободяна, завдяки благодійній допомозі якого і явилася світу прекрасна, як писанка, церква в Городку. Користуючись нагодою, поцікавився в Олександра В’ячеславовича: що значить для нього новоосвячена церква?
— Святе Євангеліє вчить: нема спасіння поза церквою! — зауважив пан Слободян. — Зайшовши до храму Божого, людина робить крок до спасіння, адже церква — це не просто культова споруда — це шлях до Бога. І чим буде більше церков, тим буде більше стежок і шляхів у людей до Спасителя і спасіння. Тому я невимовно радий, що долучився до спорудження храму Святої Людмили в Городку і вірю, що він довго служитиме людям.
Під цими словами пана Слободяна й підписуюся!
Gismeteo 
