Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова вирушив у зону АТО, щоб надавати допомогу пораненим.

«Кількість поранених, які виживають, — 66 відсотків. Тобто, кожний третій з них — помирає, — зазначає урядовий уповноважений із питань етнонаціональної політики, голова наглядової ради проекту Геннадій Друзенко. — Виявилося, що основна проблема — доїхати до шпиталю. Оскільки в районі АТО діють тільки два військово-мобільних госпіталі: Одеський і Вінницький. І вони розташовані доволі далеко один від одного. Втрати під час АТО перевищили навіть втрати під час Другої Світової війни, які складали 20 відсотків (кожний п’ятий поранений — помирав), стандарт НАТО — 3 відсотки (кожний 33). Проаналізувавши ситуацію, ми зрозуміли, що головною причиною жертв є недотримання правила «золотої години», коли поранений боєць чи цивільна особа, протягом першої години має бути на операційному столі, тоді є шанс стабілізувати його стан і вже потім доставляти в стаціонарний шпиталь.
Понад 80 відсотків ускладнень, як свідчить статистика з місць, це септичні ускладнення, відмирання тканин, пов’язані з невчасним доправленням пораненого до медичного закладу. Умовна лінія фронту на сьогодні розтягнулася на 320 кілометрів фактичного бездоріжжя, їзда по якому необладнаними автомобілями дуже небезпечна», — розповідає Геннадій Друзенко.
 Корпорація «Сварог Вест Груп» відмовилася від пишного новорічного святкування і спрямувала 680 тисяч гривень на мобільні медичні бригади. Адже важко усвідомлювати, що наші бійці гинуть лише тому, що вчасно не доїхали до лікарні. Завдяки добрій справі вдалося укомплектувати транспорт шпиталю, який вже вирушив у зону АТО.
 Великою перевагою є те, що мобільні бригади можна розгорнути за 30 хвилин, а розмістити за 30-50 кілометрів від передової. Швидкість руху транспорту — 50 кілометрів на годину. Такий мобільний шпиталь зможе надавати допомогу 10 пораненим щогодини. Для цього пораненого потрібно евакуювати з поля бою, надати невідкладну хірургічну допомогу і підготувати його до евакуації у тилові медзаклади. Саме тому структура шпиталю передбачає: хірургічну, реанімаційну, сортувальну та евакуаційну роти.
  Також у госпіталі діє дизельна електростанція, що забезпечує його повну автономність, адже перебої з електропостачанням не мають стати причиною смерті бійця.
 Звичайно, лише час покаже наскільки ефективним буде мобільний шпиталь. Але якщо вдасться врятувати хоч одне життя — це вже успіх, адже за цифрами жахливої статистики смертей стоять згорьовані матері, діти і рідні.  Сподіваємося, це лише початок. Завдяки спільним зусиллям та залученню спонсорської допомоги, подоляни й надалі підтримуватимуть бійців. Наприклад, уже відгукнувся генеральний директор компанії «Нарс-Авто», що у місті Старокостянтинові, Сергій Пономарьов, та пообіцяв допомогти з придбанням транспорту. Можливо, знайдуться й інші небайдужі люди.