Їх 346. Журавлів і журавок із Хмельниччини, які за незалежність України, за правду і волю нових поколінь, як у пісні, назавжди пішли у далечінь, за наше з вами мирне завтра віддавши своє сьогодні. 346 подільських родин не дочекалися з російсько-української війни сина, батька, брата.

Їх згадали поіменно. А вони дивилися з світлин, акуратно викладених біля вівтаря. Спільною молитвою минулої суботи в Хмельницькому храмі Христа Царя Всесвіту вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну.
«У кожного з них були плани, були мрії, залишилися рідні, — констатує настоятель костелу Микола Лучинський. — Стільки життів погубилося». Священник переконує, що такі заходи потрібні не лише душам загиблих, а й живим, їхнім рідним, усім нам, щоб пам’ятали, щоб розуміли, якого болю завдає війна, щоб усвідомлювали, що вона, на жаль, все ще триває.
До спільної молитви, окрім рідних загиблих, небайдужих краян, приєдналися капелани з Києва, Житомира та Широкіного, що на Донеччині. Переглянули усі присутні й фільм «Максим Яровець» — про героїзм і мужність наймолодшого в Україні командира роти глибинної розвідки, офіцера, якому назавжди залишиться 21: у 2016 році Максим підірвався на розтяжці.
Присутні також відвідали музей російсько-української війни, що функціонує у костелі.