У Білогір’ї батьки поховали тридцятичотирирічного сина — старшого солдата Романа Ніколайчука.

У Національній академії Держприкордонслужби імені Богдана Хмельницького на розширеному засіданні вченої ради підбили підсумки роботи минулого року, обговорили досягнення і здобутки, проаналізували недоліки у діяльності, окреслили шляхи їх усунення, а також визначили завдання на новий навчальний рік та перспективу.

У Статті 49 Конституції України  зазначено, що медична допомога надається безоплатно, а держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Але нині нас  позбавили  цього права. Очевидно, влада вважає, що наші зарплати і пенсії цілком здатні забезпечити всі життєві потреби кожного. Словом, примусили нас діяти за принципом «Хочеш жити – шукай гроші!».

Знаєте, що воно таке — дуобуси? А це універсальний транспортний мікс тролейбуса з автобусом, що може живитися і рухатися як за рахунок електричної мережі, так і від двигуна внутрішнього згоряння. Уже цього року в Хмельницькому має з’явитися чотири одиниці цього новітнього засобу перевезення пасажирів. Вартують дуобуси в середньому 9 мільйонів гривень кожен, проте, за словами міського голови Олександра Симчишина, справа того вартує. В обласному центрі вони курсуватимуть там, де досі не прокладені тролейбусні лінії. Зокрема, таким чином має бути розв’язана проблема доїзду з мікрорайону Ракове до Львівського шосе по вулиці Толстого, подовжиться 15-й тролейбусний маршрут з Дубового до Ракового вулицями Красовського та Чорновола тощо.

Проїжджаючи через село Іванківці Городоцького району, помітили відреставрований Будинок культури, а біля нього сучасне приміщення. У дворі гралася в сніжки й каталася на санчатах малеча.

Зовсім недавно, у жовтні минулого року, суспільство було збурене черговою новиною про підвищення пенсійного віку до 65 років. Обурилися, послухали запевнення чиновників, що в жодному разі такого не станеться. Повірили чи не повірили, а продовжували жити далі, пам’ятаючи одне незмінне правило: розраховувати треба лише на власні сили, дбаючи насамперед про себе, бо рідна держава, бачимо, навряд чи стане тобі справжньою помічницею і захисницею. І ось, недовго й чекати довелося, як знову в засобах масової інформації з’явилася звістка про те, що український уряд — у меморандумі з МВФ, взяв на себе зобов’язання підвищити пенсійний вік для чоловіків і жінок до 63 років. Щоправда, про- тягом десяти років — до 2027 року.
Як повідомлялося на сайті міністерства, уже в березні уряд планує подати проект нової пенсійної реформи на розгляд Верховної Ради.

Хмельницький вже традиційно славиться базарами. То, зрозуміло, що на всі зміни в економіці країни першим у Хмельницькому реагує саме базар. Адже він, як збільшувальне скло, дає миттєву оцінку будь-яким змінам в державі, виносить справжній вердикт реформам.

Фантазією на тему: «Економічний прорив» видається Стратегічний план реформ до 2020 року, який презентував минулого тижня уряд. «Ми змінюємо модель розвитку економіки…» — заявив перший віце-прем’єр Степан Кубів і пояснив, що ключовими приорітетами нової економічної політики стануть розвиток переробних галузей, інноваційних підприємств з використанням високих технологій, загальна модернізація економіки, нарощування товарного експорту — як на ринок Євросоюзу, так і на традиційні для України ринки Африки й Азії. Заявлено і про те, що до 2020 року кількість українців, зайнятих на переробних підприємствах, повинна зрости до 2,3 мільйона (нині 1,3 мільйона). Організація технопарків, підтримка науковців, впровадження своїх технологій за рахунок залучення інвестицій… Уявляєте, що вже за якихось три роки українська економіка сягне неймовірних висот і ми будемо, як кажуть, у повному шоколаді. А те, що торік експорт української продукції скоротився на 6 відсотків і ми втратили мільярди доларів США, байдуже. Бо вже через три роки частка промислових товарів у структурі українського експорту має скласти 75-80 відсотків, а обсяг інвестицій сягне  до 8 мільярдів доларів. «Наша мета — збільшити ВВП на душу населення з нинішніх 2 тисяч доларів до 5 тисяч доларів впродовж трьох років», — підкреслив перший  віце-прем’єр.
Відверто кажучи, дуже-дуже хочеться, аби ці досить амбітні плани не були лише фантазією, щоб у міністерських кабінетах і справді бачили реальне підґрунтя для таких масштабних перетворень. Бо, судячи з долі підприємств нашої Хмельниччини, які після знищення так і не вдалося реанімувати, важко повірити, що у новоствореному мільйоні робочих місць частка припаде і на нашу область.

Заслужений майстер спорту, хмельничанин Сергій Нагорний – олімпійський чемпіон 1976 року з веслування на байдарці,  знаний у нашому краї.

Таку  назву має освітньо-мотиваційна програма для школярів, започаткована депутатом обласної ради  Вячеславом Антонюком на своєму виборчому окрузі у мікрорайоні Лезневе,  що в обласному центрі.

Пов’язане зображенняБроніслав Грищук постає в уяві старим літописцем, який заховався у тиші від суєтного  міста. Його то забувають, то згадують, почасти заздрять або дивуються схимному життю, де немає письменницької ієрархічної метушні, солодкого марнославства. Сидить собі сивий бородатий чоловік і пише, час від часу видає романи, повісті, оповідання. І такі, що київські метри захоплюються. Мовляв, ти ба, на периферії живе і творить талановитий митець, який не так пише, як інші. Літературознавець Михайло Слабошпицький у передмові до книги «Голос нічної ластівки» зауважив доволі влучно про хмельницького автора: «Грищукові стало затісно в уже обжитих ним жанрових рамках, він знеохотився до звичної стилістики й одним із найперших у своєму літературному поколінні почав писати «не так». Його «Колиска для гладіатора», «Послання у безвість» та «Слід сльози» (оприлюднені друком на початку дев’яностих) мало нагадують того Грищука, який входив у літературу і якого ми звикли знати. Жодного натяку на колишню елегійність, світлий мінор, меланхолійність і загалом спокійну стилістику. У нього запанували буфонада, карнавальний балаган, нещадна іронія, сарказм. На зміну його традиційним реалістичним сюжетам з’явилися трагіфарс, містифікація, притча. Колись лірично задушевний Грищук стає ядучо саркастичним».
Наш кореспондент Петро Маліш відвідав письменника Б. А. Грищука, який відповів на його запитання.

Колектив Хмельницької дирекції УДППЗ “Укрпошта” просить усіх небайдужих надати матеріальну допомогу  Давидчук Златі Дмитрівні – доньці нашого працівника. Дівчинка потребує трансплантації печінки в ДУ “Національний інститут хірургії та трансплантології імені  О. О. Шалімова”.
Не будемо байдужими та разом порятуємо життя маленькій Златі!
Реквізити для допомоги:
ПриватБанк, р/р 29244825509100, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, № картки 4149 4978 6008 9970, Давидчук Тетяна Іванівна.

29 січня в Славуті відбулося відкриття пам’ятника герою новітньої війни  Володимиру Дрозду.

Ініціатором будівництва ще у 2006 році виступила патріотично налаштована громадськість. У травні 2008 року конкурсна комісія з поданих проектів відібрала роботу Київського архітектора Віктора Рябова. Втілив монумент у бронзі львівський підприємець Ігор Чуба. До збору коштів на спорудження пам’ятника Кобзарю долучилися небайдужі громадяни, приватні підприємці, колективи підприємств та організацій.

Саме цього дня 72 роки назад армія Радянського Союзу звільнила в’язнів найбільшого фашистського концтабору Аушвіц-Біркенау в Освенцімі (Польща). За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн. невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано, що нацисти вбили від 5,5 до 6,1 млн. євреїв, ромів, представників інших груп і меншин, інвалідів, політичних супротивників (у т.ч. від 2,2 до 2,5 млн. на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні).

Озброєну злочинну групу затримали спільно працівники поліції Черкаської, Вінницької та Хмельницької областей.

 

«Будеш погано вчитися, підеш до ПТУ», – ці погрозливі слова з вуст батьків чув ледь не кожен радянський учень.
Ламати стереотипи про те, що профтехосвіта нині  не має жодних перспектив, за круглим столом зібралися представники Міністерства освіти і науки, бізнесових структур, освітніх установ, громадських організацій та благодійники. Захід відбувся за сприяння Громадської організації «Європейська соціальна академія», Благодійного фонду «Зміцнення громад», Українського кооперативного альянсу та Шепетівського заводу культиваторів. На виробничій базі останнього організатори пропонують реалізувати пілотний проект із адаптації профтехосвіти до сучасних умов ринку праці в Україні.

Там, у реанімації, в нетривкі періоди, коли приходив до тями, він тихо промовляв «Отче наш» – єдину молитву, яку знав. І диво сталося. Хоча медики давали мізерні шанси на життя, говорили, що доведеться ампутовувати обидві ноги, але він поволі почав ходити. Минуло більше семи років. Два місяці тому все-таки ампутували ліву гомілку…

На запрошення мерії іспанського міста Бургос, асоціації «Культура сучасного світу» та за погодженням з Міністерством культури України на Різдвяні  свята з творчою місією перебувала в іспанському місті Бургос народна дитячо-юнацька хорова капела «Журавлик» Кам’янець-Подільської  дитячої хорової школи та міського Будинку культури.

Допоки одні оббивають пороги дорогих лікувальних закладів і вимолюють у Всевишнього такого довгоочікуваного дива – народити дитину, інші, завагітнівши й народивши, викидають кровинки, як непотріб.

В Апеляційному суді Хмельницької області відбулася прес-конференція «Правосуддя – 2016 в умовах судової реформи». Керівництво суду обговорило з журналістами найбільш актуальні питання реформування судової системи.

У місті Хмельницькому впроваджується реформа медичної галузі.

Очікування реформування у медичних закладах Хмельницького, правду кажучи, не було позбавлене тривоги як серед медпрацівників, так і серед пацієнтів. Що ж несуть нам новації, народжені у профільному міністерстві, розпитували начальника Хмельницького управління охорони здоров’я, депутата обласної ради, члена постійної комісії з питань охорони здоров’я, праці та соціального захисту населення Бориса Ткача.

Те, що здоров’я –  найдорожчий людський скарб – істина незаперечна. Тож, коли «занудило коло серця, закололо в боку», ми одразу йдемо в поліклініку. Лікар оглянув, встановив діагноз. Призначив лікування. Воно може бути як амбулаторним, так і стаціонарним.

Ситуація, про яку розповіли жителі Чорноострівської об’єднаної територіальної громади, дуже неоднозначна, бо в ній є багато правд. А болюче соціальне густо замішане на моральному. У центрі конфлікту, роздмуханого швидкими до сенсацій ЗМІ, опинилася Миколаївська ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Героїв Небесної Сотні, якою, в числі інших 10 шкіл, опікується віднедавна Чорноострівська селищна рада ОТГ, що в Хмельницькому районі. Хто ж, що і кому винен і що робити?      

Бюджетником бути нині вигідно та зручно. Держава, встановивши мінімальну зарплатню на рівні 3200 гривень, не забула подбати про виділення коштів на виплати вчителям-лікарям тощо. В області провели всі необхідні розрахунки та вже виплатили аванс цим категоріям подолян, спираючись на нові розрахунки. Скорочень, переведень на неповну робочу ставку практично не зафіксовано, за окремими винятками. Скажімо, дещо незрозумілою є ситуація у сфері культури на Шепетівщині, але, здається, лад і там наведуть.
Виконання вимог законодавства щодо виплат на мінімальному рівні — найважливіше питання, що розглядалося на розширеному засіданні колегії облдержадміністрації. Як вже мовлено, в бюджетній сфері все гаразд. А ось як бути бізнесу, дрібному підприємництву, тобто іншій частині населення, яка не сидить на грошових потоках, що течуть повноводною рікою з Києва, не обговорювали. Це чомусь поза увагою обласної влади, яка мала б дбати про всіх громадян краю. До цього ще повернемося, а поки щиро порадіємо за наших освітян та інших бюджетників.

Незадовго до новорічно-різдвяних свят нетішинський міський голова Олександр Супрунюк вполював чергову «відьму». Цього разу в її ролі виявився активіст ГО «Нетішинська самооборона» Сергій Почебула.

Систему влади, збудовану в Україні за 25 років, Порошенко, ідучи на вибори, пообіцяв зруйнувати. І майже за три роки нічого так і не зробив, аби хоч трохи покращити життя простого українця. Олігархічна система влади, яку почав будувати ще Кучма, а продовжив Янукович, процвітає і нині. Ті, хто при Кучмі починав пробиратися у вищі ешелони влади і кого підгодовував Янукович, чудово влаштувалися при Порошенкові.

З 16 січня по 16 березня оператор поштового зв’язку "Укрпошта" проводить конкурс "Краща поштова марка України 2016". 

19 січня християни відзначили Водохреще, яке ще називають Йорданом. Йордан (від назви річки Йордан у Палестині) — народна назва християнського обряду освячення води. Його здійснюють на згадку про хрещення Ісуса Христа в Йордані. Свято має й іншу назву — Богоявлення: під час хрещення Ісуса на нього зійшов із небес Дух Святий у вигляді голуба, і голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що його Я вподобав!».

22 січня 1919 року було проголошено Акт Злуки на Софійському майдані у Києві. Дві суверенні українські держави — Українська Народна Республіка й Західно-Українська Народна Республіка — об’єдналися в самостійну соборну державу.

Результат пошуку зображень за запитом "Сергій Хоптяр"   Матір полеглого Героя з Хмельниччни отримала орден сина

Вона б радше хотіла обійняти сина. Не судилося. Отримала його нагороду. Посмертну. Орденом «За мужність» III ступеня нагородили жителя села Соколівка Ярмолинецького району Сергія Хоптяра.

Відбувся брифінг керівників головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області.

Перші тарифні ластівоньки цьогоріч вже прилетіли: в Хмельницькому подорожчає проїзд у міському транспорті. Коли? Ще не відомо. На скільки? Також конкретні цифри називати зарано. Але можна очікувати, що користування транспортом стане дорожчим з початком весни, а плата за проїзд зросте на 33-67 відсотків. Принаймні саме таке зростання передбачене проектом рішення виконкому міськради, який наразі наданий для обговорення громадськості, «Про встановлення тарифів на транспортні послуги по перевезенню пасажирів у місті Хмельницькому в міському пасажирському транспорті загального користування». Отже, відповідно до проекту, вартість проїзду в тролейбусі зросте до 2,5 гривні, в автобусах та маршрутках — до 4,5 гривні. Документ розміщено на сайті ради для обговорення (також можна надавати свої пропозиції та зауваження). Обговоримо?

Герої фільму Ельдара Рязанова «Зигзаг удачі» — працівники фотоательє «Ластівка» — придумали геніальний хід: у період новорічних свят, коли людям, зайнятим споживанням олів’є і холодцю, не до знімків на різні документи, вони, щоб не допустити падіння виробництва в січневий «штиль», стали фотографувати одне одного і членів своїх сімей.

Дякуємо вам, дорогі наші друзі, передплатники, за вашу щирість, вболівання про долю рідної землі, біль і гордість за синів, які боронять Україну у війні з російським окупантом, непоборну віру в постання щасливої, вільної України, яка дбає про кожного свого громадянина. Душевні переживання і роздуми викрешуються у поетичне слово, бо небайдужі серця не можуть мовчати у важкий для України час.

На початку грудня минулого року комунальна установа «Меджибізький територіальний центр соціального обслуговування» оголосила про благодійну акцію — «Поділись Різдвяним святом!» для підтримки одиноких людей похилого віку, які перебувають під соціальним супроводом.

Початок нового року в Струзькій ЗОШ І-ІІІ ступенів порадував учнів (а їх тут навчається більше півтори сотні) і педагогів теплом. У закладі нарешті запрацювала нова теплогенераторна. Для цього повністю замінили систему опалення, встановили газовий та електричний котли. Відтак вночі школа опалюється  електричним котлом  за пільговим  тарифом, вдень — газовим. Це передбачає суттєву економію енергоносіїв, відповідно, і бюджетних коштів. Нині школа перебуває в режимі пуско- налагоджувальних робіт.

Заняття у дошкільному навчальному закладі «Пролісок» у новому році почалися з гарним настроєм. Ще б пак! Адже нині вони проводяться у затишному, капітально відремонтованому приміщенні.

Світлина від Андрія Агєєва.

На водолазному комплексі Центру розмінування головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України кам'янецькі сапери разом зі своїми колегами з Канади відсвяткували одне з найважливіших християнських свят — Хрещення Господнє або Богоявлення.

Спеціалісти автогаража Ізяславського лісгоспу Хмельницького ОУЛМГ  відновили автомобіль  УАЗ-469, що працюватими в зоні бойових дій як санітарна машина.

В Івано-Франківську хлопець з ДЦП створив мобільний додаток із картою пандусів для людей з інвалідністю.

Світлина від Наталі Гнатюк.

Облаштували місце прихожани української православної церкви.

ДО ГОЛОВИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ
ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДО РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ
ПО ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ДО МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДО НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ
ГЕРЕГИ О.В.


Шановні панове – очільники Хмельницької області, органів виконавчої влади, пане народний депутате, мешканці Хмельницької області!
До вас звертаються працівники Державного підприємства «Закупнянський кар’єр», що працює в с.Закупне Чемеровецького району Хмельницької області та члени наших сімей, а це близько 400 чоловік, і просимо зважити на вашу власну совість, у кого вона ще залишилась!

Мешканці Дальніх Гречан обласного центру  зібралися дружною громадою у переддень старого Нового року. Щедрували, колядували, маланкували, водили хороводи, брали участь у різноманітних цікавих конкурсах, віншували одне одного із Новорічно-Різдвяними святами, ласували смачними солдатською кашею, козацьким кулешем, шашликом, чаєм, кавою, солодощами…

На зарплатному дні опинилась Хмельниччина під «мудрим» керівництвом голови ОДА О. Корнійчука. Та, схоже, пан губернатор мало цим переймається. Інакше, не відбирав би хліб у журналістів районних газет, розсилаючи туди статтю із претензійною назвою: «Чутки про моє звільнення є передчасними», в якій хвацько стверджує, що Президент задоволений його роботою. Може й так, але чи задоволені  нею подоляни?  

У новорічну та Різдвяну пору обласна дирекція Державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» влаштувала свято діточкам із особливими потребами із Дунаєвецького міського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Ластівка».

З нетерпінням чекали кам’янчани Шинальські вечора, коли можна буде по скайпу поспілкуватися з Олексієм. Не бачилися місяць, а, здається,  минула вічність. Ще б пак. Нині він знову на сході України, куди потрапив з черговою ротацією.   А не так давно побував у  відрядженні  в Афганістані  з миротворчою місією, як кращий фахівець-сапер центру розмінування  Міноборони України.  До цього майор Олексій Шинальський  неодноразово побував   у зоні АТО, на передовій. Про нього пишуть центральні військові видання, про нього знімають фільми, а про його виняткову відважність — як сапера з позивним «Француз», серед військових ходять легенди.
     Особливо офіцер відзначився  в битві під Савур-Могилою, коли довелося під щільним вогнем противника створювати мінні загорожі, щоб врятувати життя бійців. Незважаючи на обстріл снайперів та ворожої піхоти, розміновував переправи і мости, даючи можливість українським бійцям для маневру. Встановлені ним міни зупинили колони окупаційних російських військ під Маріуполем. Кількість знешкоджених ним ворожих фугасів, протипіхотних, мін-пасток та інших вибухових пристроїв вже вимірюється тоннами.
І не можуть рідні не пишатися тим, що  Указом Президента України Петра Порошенка нагороджено  Олексія  орденом Богдана Хмельницького. А   на випущеній Укрпоштою першій  поштовій марці «За честь! За славу! За народ!», присвяченій  бійцям, які захищають Україну від агресора, зображено нашого земляка, кам’янчанина Олексія Шинальського.
Та, мабуть,  більше усіх скучають за татком  і чекають його повернення донечки. Адже дружина Іванка, мама, батько,  бабуся Галя вже звикли до довгих відлучень Олексія.

У Хмельницькій області за «законом Савченко» із в'язниці вийшов 321 злочинець. Про це повідомив під час прес-конференції начальник ГУНП в Хмельницькій області Микола Семенишин. «В нашій області на волю вийде ще 1438 осіб. Загалом по Україні 50 000 таких засуджених. Із цих більше 300 звільнених - 26 притягуються до відповідальності, а 17 уже засуджені знову», - зазначає Микола Семенишин. Злочинці, які знову потрапили за грати, більше за цим же законом на волю не потраплять. Нагадаємо, Закон України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України" набув чинності 24 грудня 2015 року. 

Рішення щодо проведення прилюдних торгів і продажу тваринницького комплексу в с. Олешин скасоване.

Восьмирічний хлопчик потребує нашої з вами допомоги. Кілька місяців тому дитина стрімко втратила слух на праве вушко. І в листопаді 2016-го Назару поставили невтішний діагноз: пухлина середньої ніжки мозочка (задня черепна ямка).

Відповідно до Закону України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року № 504/96 (надалі – Закон № 504) інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи – 26 календарних днів (стаття 6 Закону № 504). У перший рік роботи на підприємстві інвалід має право за своїм бажанням одержати щорічну відпустку повної тривалості в зручний для нього час до настання шестимісячного терміну безперервної роботи (стаття 10 Закону № 504).

Бойове завдання  для Олександра Дармороса стало фатальним – він потрапив на протипіхотну міну. Потужна вибухова хвиля обпалила й понівечила його обличчя. Уламки металу пошматували тіло.  Кілька діб  перебував між життям і смертю. Якраз тоді у київський госпіталь приїхала до Олександра Олена. Її охопив відчай, коли  побачила свого коханого непритомним і  покаліченим. Так не хотілося їй вірити, що Сашко ніколи не підведеться із лікарняного ліжка. Невже їй доля відміряла лише п’ять  спільних щасливих років? А так хотілося вірити, що довіку будуть  разом. Бо ж зустрілися вони знову, коли були обоє розлучені. Не забував Олександр про доньку від першого  шлюбу і її Катрусю прийняв, як рідну.

Уже за три місяці замість кондукторів у транспорті з'являться спеціальні пристрої, які будуть зчитувати інформацію про поїздки з електронних карток.

У Старокостянтинівській бригаді тактичної авіації імені Петра Франка Повітряних сил Збройних сил України першу в новому навчальному році льотну зміну, а відтак і польотний рік, «відкоркували» командири.

Про надзвичайні проблеми, які виникли у місті Львові із вивезенням твердих побутових відходів, напевно, відомо всім. Інформаційний простір заполонили новини про купи непотребу з цього міста, які виявляють у найвіддаленіших куточках країни. На жаль, сміттєвий хаос галичанського розливу не оминув, зокрема, й Дунаєвеччину.

У селі Гриценки Красилівського району відкрився після ремонту дитячий садочок «Сонечко». У дитячому навчальному закладі для 18 малюків створені усі умови, аби їм було тепло, комфортно і затишно.

Коли в державі запроваджували електронне декларування доходів чиновництва, влада, мабуть, сама не розуміла, в яку печеру Алладіна зазирає. Бо заздрісне захоплення статками вітчизняних чинуш виникло не тільки в їхніх європейських колег, а й, імовірно, навіть у бюрократів різноманітних халіфатів та еміратів. Мільйони, десятки, сотні мільйонів гривень-євро-доларів готівки, які тримають під ковдрою-подушкою, у скринях-коморах, наші владці нижньої та середньої ланок, цілком можливо викликали певне роздратування й на найвищому владному щаблі. Чому? Бо державі, її банківській системі конче потрібні гроші, аби запустити економіку. Уряд та президент, аби не потрапити у жорна чергового Майдану, мусять дбати про зростання добробуту громадян. А в нас — мільярди лежать мертвим вантажем і не працюють у фінансовій системі. Треба ж їх витягати звідти? Звісно. Тому рішення про зниження планки розрахунків у новому році готівкою зі 150 тисяч гривень до 50 тисяч може пояснюватися й примусом скоробагатьків занести частину грошей у банк. Тобто, якщо людина хоче купити товар на суму більшу п’ятдесят тисяч, то повинна сплатити кошти через банківську установу. З нового року наші «громадяни корейки», щоб розраховуватися за свої «дрібні покупки» — шубки, швейцарські годиннички, сейшели-мальдіви — відкорковуватимуть трилітрові банки із заначкою та повертатимуть гроші до фінансової системи.

Дороги в нас — самі знаєте які. Чи то їдеш, чи то стрибаєш. Але якщо Автодор забуває полагодити їх, то іноді сама природа «допомагає». Насипле сніжком у ямки, притрамбується він колесами — от і рівнесенько. Щоправда, якщо того сніжка забагато випаде, то так дорогу може підрівняти, що й не зрозумієш: траса то чи поле. Та й взагалі — можна й проїхати мимо, якщо надто багато білих мух налетіло.
До «Подільських вістей» надійшов лист від жителя села Добрин, що на Ізяславщині, О. П. Сідлецького.             

Мешканці Славути уже тривалий період оббивали пороги різних інстанцій зі скаргами на роботу місцевого малого колективного підприємства   «Інтек-Сервіс», яке виробляє та реалізовує пелети з деревини. Найбільше людям дошкуляли викиди в атмосферу від промислового сусіда. Дослухались нарешті до їхніх нарікань   у Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області.

Перші письмові згадки про Понінківську картонно-паперову фабрику датуються 1787 роком. Відтоді вона часто змінювала своїх власників, назву, переживала часи застою і розквіту, але впродовж понад двох століть залишилась джерелом заробітку і впевненості в завтрашньому дні більшості понінківських родин. Нині це діюче підприємство, яке забезпечує роботою майже тисячу робітників і на понад вісімдесят відсотків наповнює бюджет Понінківської громади.

Нелегкі часи переживають сьогодні хмельничани. Взнаки   даються   економічні, соціальні   труднощі.   А   ще   душу   гнітять політична нестабільність та війна на сході України.

Після значного зростання тарифів на енергоносії одним із термінових заходів для жителів багатоквартирних будинків стало вирішення питання, як можна сплачувати мінімальні кошти за  максимальний комфорт.

З метою організації заходів щодо запобігання випадкам переохолодження, надання допомоги людям у період значного зниження температури в Хмельницькій області станом на 18-00 3 січня 2017 року розгорнуто 147 пунктів обігріву. Протягом доби за допомогою звернулось 26 людей. Всього в період функціонування пунктів обігріву по допомогу звернулось 36 людей.

Результат пошуку зображень за запитом "Водохреще у Хмельницькому"
19 січня православні та греко-католики відзначають третє завершальне свято різдвяно-новорічного циклу Водохреще або Богоявлення. За старовинною традицією цього дня чимало хмельничан готуються зануритися в ополонку, адже вважається, що водохрещенська вода приносить духовне і тілесне здоров'я.

Цьогоріч почнуть працювати ще дві амбулаторії у Білогірському та Новоушицькому районах.

Хочете переконатися у надійності сайтів якими користуєтеся під час платіжних операцій? Тепер це зробити просто. “Чорний список” сайтів, які під виглядом популярних платіжних сервісів виманюють у користувачів дані їх платіжних карт, склала Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем ЕМА. Списки оновлюються.

2

Дорожньо-транспортна пригода сталася сьогодні, 13 січня, близько восьмої години на вулиці Кам’янецькій в обласному центрі. Вісім осіб травмовано.

23-річний місцевий житель не впорався з керуванням і автомобілем «ВАЗ»  виїхав на зустрічну смугу руху та зіткнувся з маршрутним мікроавтобусом «Фольксваген». У наслідок ДТП водій автомобіля  отримав численні травми і проходить обстеження в лікарні. П’ятьом пасажирам маршрутки надано медичну допомогу без госпіталізації. Ще в однієї жінки діагностували закриту черепно-мозкову травму, а в іншої — перелом носа. Водій мікроавтобуса не постраждав. Слідчі наразі з’ясовують усі обставини події.

За кілька днів громада села Кам’янки, виконуючи побажання військових, наліпила кілька тисяч домашніх вареників із картоплею.

З перших днів проведення АТО жителі Городоччини активно включились у волонтерський рух, організувавши всебічну підтримку та допомогу захисникам  Батьківщини.

У Дунаївцях,  у квартирі на другому поверсі п’ятиповерхівки вибухнув газовий балон. Виникла  пожежа.

Лісничий Плужнянського лісництва Ізяславського лісгоспу І.А. Жигадло, перебуваючи на охороні лісу, в обідню пору  виявив  автомобіль марки «Опель Комбо». Перекривши виїзд машині з лісу, він пішов  слідами незнайомців і незабаром   побачив, що один з браконьєрів несе на плечах дику козу, інший — дві рушниці в руках.

Перед українцями внаслідок агресії Росії вже постав гострий світоглядний виклик: святкувати День Святого Миколая Чудотворця чи Новий рік із Дідом Морозом  і Снігуркою? Суспільство цю тему вже обговорює.
Аналогічною є ситуація і зі святкуванням Різдва. До IV ст. день  народження Ісуса Христа відзначали 6 січня. У 313 р. імператор Костянтин Великий узаконив християнство як державну релігію, і після того було встановлено дату народження Сина Божого — в день зимового сонцестояння, 25 грудня.

16 року збільшилися розміри соціальних стандартів. Зокрема, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, зріс з 1130 до 1247 гривень, та з розрахунку на одну особу на місяць з 1399 до 1544 гривень. Відповідно, зріс і розмір пенсій. Наша газета уже повідомляла про це («ПВ» від 22 грудня минулого  року). Сьогодні продовжуємо цю тему. На запитання читачів знову відповідає начальник головного управління Пенсійного фонду України Ольга ЗАЯРНЮК.

Кам’янець-Подільське державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки», яке нещодавно відзначило свій  20-річний ювілей,  досягло рекордних показників з виготовлення продукції оборонного призначення. Завод успішно випускає та модернізує аналоги радянських зразків озброєння, виробляє ланки до снарядів та патронів різних типів та калібрів, магазинів до автоматів Калашникова, всіх видів патронних коробок, кулеметних стрічок, запасних інструментів  до кулеметів КТ-7,62 та КТ-12,7. Про успіхи зброярів розповідає директор підприємства  Мирослав Халік.

Результат пошуку зображень за запитом "загинув АТО"

У Давидківцях Хмельницького району попрощалися з учасником бойових дій  на сході держави тридцятидев’ятирічним Сергієм Моргуном.

Боронити країну справжній чоловік пішов добровольцем  чи не в перші дні війни. Чимало бойових шляхів випало на долю мужнього захисника. Понюхав пороху під сумнозвісним Широкіним… Під час бойових дій отримав контузію...  Минулої осені повернувся додому, та гематома голови і онкологічний недуг обірвав життя.
У Сергія залишилося двоє діточок: синочок-школярик і донечка дошкільного віку.
Для його батьків  це вже друга непоправна втрата. Адже рік і три місяці тому вони поховали  молодшого сина Олександра. Він теж пішов добровольцем боронити країну. Не витримало серце... В Олександра також залишилося  двоє маленьких діточок. 
          

Чітко врізалося в пам’ять: тоді, в буремному січні 2014-го, коли беркутня звузила кільце київського майдану зі сценою до лічених метрів і революційна напруга в країні сягнула апогею, на одному з центральних телеканалів в проміжку між живим ефіром продемонстрували видовищний фільм «Хоробре серце» Мела Гібсона. Як сигнал до спротиву, навіть ціною життя. Шотландського героя вороги-завойовники четвертували, але його останні слова були: «Свобода!». У той момент це було диво-дивнеє: зазвичай брехливі, відверто антиукраїнські верховні телетролі різко повернули голоблі й ну — апелювати до найсокровенніших національно-патріотичних почуттів українців!

В останню декаду року повз нас проминув цілий бюджетний хоровод. Державний. Обласний. Місцевий. Депутати Хмельницької міської ради 29 грудня зібралися на десяту позачергову сесію, аби прийняти зо два десятки рішень, із міським кошторисом включно. А зважаючи на те, що настрій вже був передсвятковий, крім того, на комісіях попрацювали плідно, усунувши всі непорозуміння-неточності, то й голосували депутати швидко та дружно.

У Білогірському районі неподалік села Погорільці злетів у кювет та загорівся автомобіль. Загинуло двоє людей — дівчину від потужного удару викинуло з авто, а молодий чоловік згорів разом із машиною.

Директори ринків скаржаться на те, що нинішнє здорожчання енергоносіїв та ще й дворазове підняття мінімальної зарплати поставило їх на межу банкрутства. І при цьому підприємцям, які торгують на ринках, тепер доведеться сплачувати за утримання торгових місць більше.

Результат пошуку зображень за запитом "Микола Мачківський"

Миколі Мачківському, члену Національної спілки письменників України, лауреату низки престижних премій, поету, прозаїку, літературознавцю виповнилося 75. Микола Антонович — автор 25 книг поезії і прози, багатьох літературознавчих публікацій. Його художньо-документальні повісті «Сорокодуби», «Кунча ХХІ», «Брат і сестра», «Живи — як сад», «За сонячний промінь тримаючись», романи «Пароль — Проскурів», «Чорний дяк», «Провесінь в імлі», «До вежі Черленої», «Коріятовичі», «Каратель» знані читацькому загалу.
Починав ювіляр з поезії. І до свого 75-річчя видав однотомник власних вибраних поезій «З рідної хати». Передмову до нього написала наша землячка, київська письменниця, критик і поетеса Олена Логвиненко.
Вітаючи Миколу Антоновича, колишнього працівника і постійного автора «Подільських вістей» з ювілейною датою, зичимо йому доброго здоров’я, довгих років життя, творчого натхнення!

З роси і з води, дорогий колего!

Зі зміною виробничих відносин, переходом на ринкові умови господарювання люди відчули, що таке ринок праці. Це особливо помітно у сільській місцевості, де припинили роботу підприємства і організації агропромислового комплексу, скоротилася мережа служб агротехсервісу. Та й в агроформуваннях зменшилися ручні процеси у полі і на фермах, а поголів’я тварин порідшало у рази.

Завершення 2016 року стало поворотним в діяльності Славутського історичного музею: його двері знову відчинені для відвідувачів, а оновлена експозиція чекає всіх, хто цікавиться історією рідного краю.

На Красилівщину до  католицького храму - фото 1

"Коли у 1921 році більшовики вбили на подвір'ї храму  римо-католицького священика  Казимира Мазура і зачинили святиню,  заховали у  своїх домівках найбільш цінні речі з храму. І тільки недавно, 13 років тому, граючись на горищі своєї померлої бабусі хлопчик Сергій Мазуркевич знайшов дивний пакунок з церковною чашею. Вона була дуже брудна і запилена. Його сестра Катя принесла її до храму", - розповів голова "Польського культурно-освітнього товариства міста Красилова" Руслан Гарник. Отець  Збігнєв Савчук OF CAP відвіз цю чашу до міста Кракова, де вона була  відреставрована  й позолочена. На чаші збереглися оригінальний напис "Pamiątka Prymicji ks.Ludwikowi od proboszcza Walerego z Czerniejowiec. 2.11.1914 r."

Результат пошуку зображень за запитом "Назар Голюк."

1 січня 2016 року під Горлівкою склав голову Назар Голюк. Боєць загинув поблизу бази "Айдару" від розривної кулі. Снайпер диверсійної групи поцілив у серце 27-річного Назара. 4 січня  мешканці Нетішина провели героя в останню путь.

Висловлюємо глибоке співчуття сім’ї та близьким бійця.

У вирі сьогоднішнього непростого політичного  життя, коли тобі обіцяють  золоті гори і щасливе життя, дуже важко зробити вибір під час виборів і не помилитися. Тим паче, коли  йдеться про  посаду міського голови. Адже від того хто прийде, фактично, залежить життєдіяльність цілого міста.
Хмельничани  не помилилися.  Олександр Симчишин  — саме той, хто  достойно і чесно несе  цей хрест відповідальності. Зміни на користь громади почали відбуватися одразу.  Лише за один рік зроблено стільки, що іншому не вистачило б каденції.
Про  робочі будні, про те, як все починалося і завдяки чому вдалося досягти результатів,  розпитуємо у Хмельницького міського голови Олександра СИМЧИШИНА.             

Цей вечір – особливий. Він винятковий саме людьми. Придивіться уважніше: у помешканні, на дворі й вулиці з уст не зриваються лайка, прокльон. Ніхто не зчиняє сварку, ніхто нікого не ображає, ніхто ні на кого не косить ненависним і заздрісним оком. Усі – смиренні й блаженні. Отакими були б завжди. Тоді б світ – у світлі й гармонії перебував… Той вечір – в очікуванні нового життя, Господньої  дитини.

В обласній філармонії відбувся творчий вечір знаного в Україні поета-пісняра Анатолія Пасічника. Вечір вдався на славу! Адже творчість Анатолія Євгеновича пропагують, підтримують чудові талановиті композитори і виконавці сучасної української пісні. І наші, подільські, Олександр Бобровніков (до речі, співведучий, співавтор вечора), народна артистка України Марія Ясіновська, композитор, заслужений діяч естрадного мистецтва Іван Пустовий і народний артист України Іван Попович, заслужені артисти України Дмитро та Назарій Яремчуки, народний артист України Павло Дворський...
Порадіймо ж за земляка, який ліричними, патріотичними піснями прославляє рідне Поділля не лише у столиці, а й по далеких закордонах.
Скажімо, торік пісня «Краса Хмельницького», створена в співавторстві з Юрієм Ящуком до 585-річчя обласного центру, потрапила до десятки кращих пісень про наше місто.

Як просто жити московитам — завжди відомо, хто винен у всіх негараздах. Потруїлися настоянкою глоду під парканом п’яниці з Іркутська — Обама замість етилового метиловий спирт налив у розчин. Майже десять років не можуть збудувати «Зенит- Арену» у Санкт-Петербурзі, вартість будівництва зросла з 6,7 до 41 мільярда рублів — держдеп цемент псує та гроші розкрадає.
В Україні все складніше. Не працює вуличне освітлення — на Америку не спишеш. Навіть не скажеш, що український президент лампочки повикручував. Дороги не ремонтовані? Не звинуватиш же прем’єра, що він дірки видлубав в асфальті. Не працює водогін? Голова облради воду випив? А може, це вина місцевих голів рад і громад? Ви не припускаєте, що вони не роблять свою роботу? Тим більше, що держава виділила мільйони, а то й десятки мільйонів гривень для кожної територіальної одиниці. А от як вони використовуються? Чи створюються нові робочі місця за державні кошти? Чи людям виплачується гідна зарплатня? Чи місцеві голови внюхуються у ці мільйони, засинають на них, улюблених? На черговій колегії облдержадміністрації начальник управління регіонального розвитку та будівництва Віра Бригадир повідомила про кричущі факти невикористання наданих коштів районами та територіальними громадами.  

Переддень Різдва Христового і початок нового року — особливий час, коли частіше замислюєшся над життям з погляду вічності. Тож розмова зі священиком видається дуже доречною. Тим паче, коли співбесідник — відома та шанована особистість, духовний наставник і лідер, громадський діяч та навіть певною мірою філософ, яким і є отець Іван Данкевич, митрофорний протоієрей — синкел Кам’янець-Подільської Єпархії Української греко-католицької церкви (УГКЦ), настоятель Кафедрального храму Різдва Пресвятої Богородиці у місті Хмельницькому.

Наталя Беренда, вдова військовослужбовця, яка виховує трьох синів і доньку, із села переїхала в обласний центр. Тож допомогли мені її розшукати ветерани АТО із Городоччини. “Якраз у дітей канікули, то приходьте до нас,”— сказала мені Наталя по телефону. І поки мама готувала обід,  дітвора розповідала мені про їхнього  батька.

Сашка знаю давно. Приємний на зовнішність чоловік. Єдиний ґандж  — зіпсуті зуби. Як посміхнеться, то хоч тікай. Сашко знав про цю ваду, а ось візит до стоматологів відкладав: то часу не було, то грошей.  А оце через півтора року зустрілися з ним. Сашко засяяв голлівудською посмішкою, двома рядами прекрасних зубів, якими хоч цвяхи кусай. А далі повідав, що два роки воював в АТО. Досить того, що зуби від природи не вдалися, то на Донбасі через погану воду геть їх втратив. У Хмельницькому в “Приватній   стоматологічній практиці” його бойові побратими лікувалися, і він туди направився. А через кілька місяців як на світ народився. Сам Микола Корольчук, головний лікар цього медичного закладу,  відомий не лише на Хмельниччині, а й в Україні стоматолог, розв’язав вічну проблему Сашка. І, головне, все безкоштовно, як кажуть, “за рахунок фірми”. І таких бійців пройшло через руки Корольчуків, бо тут працюють ще донька шефа  Олеся і її чоловік Назар, сотні і сотні...

...

Нещодавно  у прямому ефірі телеканалу BBC  британська співачка Кеті Мелуа виконала різдвяну пісню «Щедрик» разом із грузинським хором The Gori Women Choir українською мовою. Примітно, що український «Щедрик» Миколи Леонтовича відомий у світі під назвою Carol of the Bells («Колядка дзвонів»).

 

У зв’язку з загостренням ситуації на Сході України, збільшенням ризиків терористичних загроз, від яких потерпають ряд областей країни, правоохоронні органи посилюють заходи безпеки.

Українці прощаються з Героями

У боях загинуло 29 військовослужбовців: 

З нагоди Дня Соборності Петро Порошенко відзначив роботу двох медиків, аграрія та працівника транспортної сфери Хмельниччини.

Почесне звання «Заслужений лікар України» отримали завідувач відділенням Волочиської районної лікарні Петро Брунарський та начальник Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи Наталія Козицька.

Почесне звання «Заслужений працівник транспорту» отримав директор державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» Вячеслав Кучер. 

Почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України» отримав керуючий дільницею підприємства «Аграрна компанія 2004» Іван Бабій.

«Подільські вісті» вже писали про складну ситуацію, яка склалася на ДП «Нігинський кар’єр». Нагадаємо, що Міністерство агрополітики і продовольства намагається звільнити з посади директора підприємства  Миколу Ткача (правомірність цього рішення пан Ткач оскаржує в суді). Трудовий колектив протестує проти зміни керівництва і не допускає на підприємство нового директора, призначеного міністерством. Тож чому чи  кому кісткою поперек горла став Микола Ткач?

Зима перетнула екватор. Відчули на власній кишені увесь тягар газових цін? Доводиться заощаджувати кожний навіть не кубометр, а кубічний сантиметр палива? Й все’дно жити в напівхолодній хаті? А між тим, тарифи  шахрайські, маніпулятивні, не відповідають економічним реаліям.  Річ у тому, що днями Мінпаливенерго оприлюднило підсумки року. Нехай усіх цифр іще немає, але вже можна проаналізувати наявні та вчергове підкреслити: влада нас дурить, запровадивши економічно необґрунтовані тарифи на газ.

Мальовниче село Ключівка… Щоразу із задоволенням приїжджаю сюди, милуюся красою старовинного храму, п’ю воду з цілющого джерела, згадую визначних людей, які тут народилися: начмеда Хмельницького онкодиспансеру, заслуженого лікаря України Миколу Михайловича Таболу, генерального директора ПАТ «Хмельницькобленерго» Олександра Шпака, полковника у відставці, композитора, члена асоціації діячів естрадного мистецтва, заслуженого діяча мистецтв України Леоніда Матвійовича Нечипорука, генерального директора Одеської компанії «Капітан» Валентина Кобилянського, керівника Одеської агрофірми «Маяки» Анатолія Кобилянського, полковника у відставці Служби безпеки України Миколу Миколайовича Фурмана, поетесу Катерину Петрівну Куян...
 Але хочу розповісти про місцеву сільську церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка вже 210 років стоїть на пагорбі у центрі села. Її побудували у 1803 році на кошти парафіян. Поруч звели таку ж дерев’яну дзвіницю.

У ніч з 3 на 4 січня невідомі особи розтрощили обладнання котельні, яка забезпечує теплом Шепетівську районну лікарню. Припинилася подача тепла, і в корпусах лікарні почала різко падати температура. Міцні новорічні морози і візит вандалів створили реальну загрозу життю і здоров’ю пацієнтів.

Минув рік, як завершилася кількарічна історія незаконного продажу тваринницького комплексу села Олешин Хмельницького району. Прикро, але справедливого, остаточного рішення суд так і не прийняв. Незважаючи на наші законні аргументи, суд спромігся залишити справу без розгляду. Хай і так. Це дало нам змогу продовжити реконструкцію і відновлення виробництва на комплексі. А також не витрачати даремно кошти і час на суди різних інстанцій (Вінниця, Житомир, Київ, Рівне, Львів).

У читальному залі Хмельницької ОУНБ ім. Миколи Островського стартувала пересувна фотовиставка «Боги війни» (так у роки Другої світової називали артилерію). Автори знімків – не професійні майстри, а бійці АТО, зокрема добровольчого батальйону «Фенікс» 3-ї батареї 79 бригади.

У Хмельницькому відбулася міжнародна боксерська матчева зустріч серед молоді. Виступали понад шістдесят спортсменів з  України, Молдови, Ізраїлю, Румунії та Литви. Змагання стали етапом  підготовки команд до чемпіонатів Європи та світу серед молоді.

У Хмельницькому відбувся  відкритий міський меморіал     відомого   подільського шахіста,  тренера Володимира Мартинова — чемпіона України 1961-1963 років з шахів у грі за листуванням в особистому та 1989-1991 років у командному заліку.

У столиці  Куби — Гавані — відбувся міжнародний турнір з дзюдо.
Український  борець Артем Блошенко у ваговій категорії до 100 кілограмів став переможцем. «Бронзу» на турнірі в категорії понад 78 кг виграла  наша співвітчизниця Світлана Ярьомка.  А от  дунаївчанка Ірина Кіндзерська у цій же вазі, на жаль, посіла сьоме місце. Невдалий виступ може стати їй на заваді в здобутті путівки на Олімпійські ігри.

У липні минулого року, згідно з рішенням сесії обласної ради, в рамках децентралізації влади було утворено Гуменецьку сільську об’єднану територіальну громаду, до складу якої увійшов 21 населений пункт Кам’янеччини. Тут мешкає 14 430 осіб, із яких близько 10 тисяч мають право голосу.

Ніхто й ніколи не зможе спростувати цю глибоку мудрість, яка у найскладніші часи несла величезну надію та віру українцям. Змушувала підніматися з колін, жертвувати найдорожчим, але уперто йти вперед задля єднання, яке й дає народу оцю силу.

Як там народ каже: «Наша пісня гарна, нова, починаймо її знову»? Ой, і не гарна, і не нова. Але знову рідна гривня посковзнулася і з терзаючим душу виском покотилася донизу. Поруч з цим ширше розправляє плечі бідність. Хто ж винен у тому, що гривня знецінюється, а українці вкотре опиняються біля розбитого корита?

 Кілька років поспіль Шепетівська міська рада веде непримиренну війну з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» за місцевий водоканал і тепломережу. Водоканал вдалося повернути у комунальну власність раніше, а от за тепломережу точилася тривала і важка боротьба у суді. Рівненський апеляційний суд 18 січня нарешті поставив крапку у цьому протистоянні: тепломережа повертається у комунальну власність міста. Однак комунальне господарство — не єдина сфера, яка цікавить кураторів компанії. З появою у місті структур Андрія Карпенка (який стоїть за розгалуженою системою бізнес-інтересів), в низці районів області запрацювала безконтрольна схема реалізації скрапленого газу-метану через пересувні автомобільні газові заправники (ПАГЗи).

«Зірки не переймаються, що їх сприймають за світлячків». «Дим хизується перед небом, попіл — перед землею, що вони вогню брат і сестра»... Ці зернинки мудрості великого мислителя ХХ століття Рабіндраната Тагора і нині слугують свіжою поживою для роздумів над сутністю та якістю людського буття.  В обласному краєзнавчому музеї відкрилася виставка, присвячена одному з найвідоміших митців та громадських діячів Індії, поету, письменнику, драматургу, філософу, композитору, актору, художнику під назвою  «Світ творчості Рабіндраната Тагора: Де душа живе без страху».

У Хмельницькому завершився третій тур ХХV чемпіонату України з волейболу вищої ліги серед чоловіків у групі «А». Місцевий «Новатор» не дав жодного шансу своїм суперникам, перегравши їх з однаковим рахунком 3:0.

Минулого року вперше було присуджено щорічну обласну літературну премію імені Миколи Федунця за кращу поетичну збірку. Вона присуджується щорічно до дня, коли поет заповів нам топтати ряст, – 20 червня.

Школярі Хмельницького не будуть навчатися і наступного тижня. За висновками епідеміологів та лікарів, епідситуація в місті не покращилась. Станом на 22 січня, лише у Хмельницькій інфекційній лікарні знаходиться 236 хворих на ГРВІ і грип, серед хворих – 130 дітей, 6 осіб – у реанімації. Нагадаємо, у Хмельницькій області на вимушені канікули зачинено 86 шкіл – школи обласного центру, міста Нетішин, Хмельницького та Дунаєвецького районів.

 У Хмельницькій області СБУ затримала 23-річного бойовика «ДНР», який приїхав здавати іспити в один із вишів.

Як повідомляє прес-служба облпрокуратури, що цей хлопець, підтримуючи ідею створення так званої «Новороссии», добровільно вступив до структурного підрозділу незаконного збройного формування самопроголошеної «Донецької народної республіки». З травня минулого року він, на посаді заступника начальника інженерної служби окремої мотострілкової бригади, брав активну  участь у виконанні бойових завдань проти сил Антитерористичної операції на території Донецької області.

Днями донеччанин, який є студентом за заочно-дистанційною формою навчання, прибув до одного з вузів Хмельниччини для здачі іспитів, де й був затриманий працівниками УСБУ в області.

Школярі не ходять на уроки з  20 січня. За словами начальника головного управління Держсанепідслужби у Хмельницькій області Ігоря Баланюка, епідемічний поріг не перейдено, однак таке рішення влада прийняла у зв’язку з тим, що збільшилася кількість захворювань на гострі респіраторні інфекції та грип. Нині в області лікується (амбулаторно й стаціонарно) 6500 осіб. Половина з них — діти до 17 років.
Медики ще раз закликають усіх дбати про своє здоров’я, не займатися самолікуванням. Захворівши, обов’язково звертайтеся до лікаря!

Дев’ятьох жителів Деражні покусав скажений пес. Серед них — дев’ятирічна дівчинка. Сьогодні їм колять чи не останню на Хмельниччині вакцину. Щасливці ще встигли заскочити, як то кажуть, в  останній вагон. Але  якщо, не приведи Боже,  в тому ж таки Деражнянському чи якомусь іншому районі станеться подібне, то  залишиться  одне…  помирати в жахливих муках бо  держава, виходить не лише заблокувала  вакцинацію своїх громадян від сказу, вона відмовилася від  профілактичних дій. На жаль, цей висновок робимо, керуючись конкретними фактами. 

Двоє робітників, старший і молодший, доставили замовлений виріб в одну з квартир у під’їзді будинку на Прибузькій, де я живу, і піднімали його на третій поверх. А зверху в цей час залунали дитячі голоси.

Днями у приміщенні Тернопільського академічного обласного  українського драматичного театру  імені Т. Шевченка відбулася церемонія нагородження орденом «Народний Герой України» 20 українських пат-ріотів – військових, добровольців, волонтерів, журналістів, священиків. Орденом «Народний Герой України»   посмертно нагороджений і командир роти 140-го центру  спеціального призначення  капітан Дан Колісник, нагороду  отримала вдова Героя Ганна.
 Дан Колісник родом із села  Калиня  Кам’янець-Подільського району,  загинув у жовтні 2014 року під час виконання бойового завдання  в Луганській області.  Його кандидатура для нагородження  організаційному комітету була представлена після майже двомісячного всеукраїнського обговорення в Інтернеті. Наш земляк  згідно з Указом Президента України також відзначений  орденами «За мужність» ІІІ ступеня та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

16 січня, на День пам’яті захисників Донецького аеропорту, Президент України Петро Порошенко підписав Указ про відзначення державними нагородами України військових, які загинули, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність  Вітчизни.
Нагороджено посмертно 118 воїнів Збройних сил України, які загинули у 2014-2015 роках, виявивши особисту мужність, високий професіоналізм та вірність військовій присязі. Серед нагороджених — сім військовослужбовців із Хмельниччини: старший лейтенант Іван Васильович ВІХТЮК — орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня,  старший солдат Алла Юліанівна ВОВК,  солдати Аркадій Сергійович ЧУХНОВ, Валерій Анатолійович ЧИСЛЮК, Олег Олександрович СЕРЕДЮК,  Андрій Петрович ТИМОЩУК,  Олександр Миколайович ПАСТУХОВ — орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

6 січня був присутній при дійстві розповсюдження Віфлеємського вогню з будинку Хмельницької міської ради до міських церков східного обряду. Цей благодатний вогонь, вже за традицією, в Україну привозять представники організації українського «Пласту» – частини всесвітнього братства скаутів. Це була чудова процедура, вже тільки тому, що вона має об’єднуючу для християн православної пастви мету.

Ще зо два роки тому подружжя Н. (не побажали себе називати)  мали у господарстві семеро корів та дві телички. А нещодавно, спілкуючись із господинею, дізналася, що в їхньому хліві лише дві годувальниці. На одну з них шукають купця.

Повістки Вадиму Романюку, жителю с. Маків Дунаєвецького району, надходили ще з весни 2014 року, проте саме п’ята, серпнева, стала вирішальною. І не те, щоб він не хотів служити, навпаки, просто дуже хвилювався за кохану Танюшу та донечку Іванку – чи зрозуміють, чи відпустять його? Тому й ретельно все від них приховував. Та зрештою рідні його зрозуміли.

Продовжуючи акцію з підтримки дітей, які виховуються в дитячих будинках та школах-інтернатах Хмельницької області, військовослужбовці авіаційної бригади,  де командиром полковник Микола Коваленко, подарували радість діткам-сиротам спеціалізованої школи-інтернату для дітей з вадами розвитку у смт Антоніни Красилівського району. Делегацію авіаторів очолював заступник командира бригади по роботі з особовим складом підполковник Микола Старушик.
Поїздка була спланована та здійснена у тісній співпраці з громадськими організаціями  Старокостянтинова — об’єднанням українок «Яворина», творчою сотнею «Рух до перемоги» та учасниками  АТО зі Старокостянтинівщини.

    

Відтоді, коли Наталя  та Микола Кременюки поєднали долі, збігло уже  сім десятиліть. У той незабутній   лютневий день обоє хвилювалися, чи прийдуть запрошені гості, бо ще гриміла канонада і до Перемоги було не так близько. Проте  майже все село зійшлося на весілля, перше у Бокиївці з початку війни.

Минулої п’ятниці біля редакції міської газети «Нетішинський вісник» було незвично багатолюдно. Рідні, друзі, колеги, знайомі і просто небайдужі нетішинці прийшли, аби відкрити меморіальну дошку і пом’янути колишнього редактора міського часопису Ольгу Мороз, котра загинула від рук убивць у березні минулого року. Цьогорічного 13 січня їй виповнилося б 45. Та не судилося…

Так коротко можна охарактеризувати ті події, які відбувалися в політичному житті України минулого тижня.

У «Світовому індексі голоду» Україна втрапила до десятки країн, які за останні роки  скоротили показники недоїдання серед населення. Такі дані обнародували міжнародний інститут досліджень продовольчої політики,  гуманітарні організації  Welthungerhilfe і  Concern Worldwidе у Берліні.

З жовтня минулого року в області на грип та гострі респіраторні вірусні інфекції захворіло 79 тисяч людей.

Понад двісті концертів на підтримку бійців АТО у шпиталях та військових частинах, на летовищах та полігонах або просто неба безпосередньо в зоні бойових дій провів відомий хмельницький співак Віктор Шайда разом із побратимами у складі творчого об’єднання «Мистецька сотня «Гайдамаки».

Організація та фінансування діяльності клубних установ та бібліотек, центрів дозвілля зовсім скоро має перейти у відання об’єднаних територіальних громад. Якщо громада буде спроможна, матиме ресурси утримувати ці заклади, то, зрозуміло, вони діятимуть у тому чи іншому форматі. А коли грошей забракне, то клуби і бібліо-теки будуть, хоч як страшно це звучить, банально «оптимізовані», себто закриті.

Скупі записи у Заславській замковій книзі іноді містять матеріал про побут наших предків ХVІ століття.

Правда, про їх виробництво у містечку Кузьмин (нині Красилівський район) мало що відомо.

Приємно подивовані були організатори  пісенно-обрядового свята та його гості: зал обласного театру ляльок ледь умістив шанувальників української автентики.

У відкритому чемпіонаті області з легкої атлетики в приміщенні взяли участь 150 представників з п’яти міст та восьми районів Хмельниччини і стрибуни у висоту з Тернополя. Змагання відбувалися в двох вікових групах.

Національна спортивна база «Тисовець» в Сколе Львівської області прийняла чемпіонат України з лижних гонок зі спринту (дистанція 1,6 км в різних вікових групах.

З початку року, інформують у прес-службі ГУ ДСНС в області, водоймища забрали два дитячих життя.

Зведений загін хмельницьких правоохоронців вирушив на Схід

16 січня у місячне відрядження у зону проведення антитерористичної операції вирушив зведений загін хмельницьких правоохоронців, до якого увійшли бійці спецпідрозділів та Головного управління Національної поліції.

Для більшості це вже не перше відрядження на Схід. Перед відправленням хлопці пройшли посилену тактико-спеціальну та вогневу підготовку. Керівництво забезпечило загін усім необхідним. Активно допомогли і громадські активісти. Так, волонтери з Городоччини підготували набір найнеобхідніших ліків вартістю понад 8 тисяч гривень, а учні Хмельницького ліцею № 17 зібрали гроші і придбали бійцям мікрохвильову піч. Крім того, діти написали хлопцям зворушливі листи та виготовили патріотичні сувеніри.

Провести бійців у нелегке відрядження прийшли рідні, друзі, колеги та представники громадськості. За доброю традицією, перед відправкою усіх хлопців поблагословив священик.

Чесно кажучи, така широка рекламна кампанія з надання житлово-комунальних субсидій наш народ добряче збентежила. І багаторазові звернення самого пана прем’єра і окремих міністрів до нас, простих, смертних, теж викликали, якщо і не занепокоєння, то просто подив. Тому що особисто я і, мабуть,  ви ніколи  не чули жодних закликів наших високопосадовців до, приміром, обстеження і лікування на найновітнішому медичному обладнанні, придбаному за державні кошти. А тут  до оформлення субсидій запрошувався усенький люд, ну, достоту усе медом намащено. І суму, мало не космічну,  виділили якраз для цих субсидій — 24,5 мільярда гривень (або  мільярд доларів). Ось, мовляв, дивіться, як держава про вас дбає!

25 грудня в Кам’янці-Подільському працівники ДП «Нігинський кар’єр» перекрили рух транспорту. Провести акцію протесту людей змусила складна ситуація, яка склалася на підприємстві. Колектив став на захист директора Миколи Ткача, якого Міністерство агрополітики вирішило звільнити і призначити іншого керівника. Вже багато років нігинський кар’єр переслідують неприємні і скандальні історії. Тривалий час підприємство не може нормально працювати, грузнучи у боргах. Люди «насолоджуються» тривалими відпустками за свій рахунок, не отримуючи зарплатні, а обладнання технічно деградує. «Подільські вісті» вирішили розібратися у тому, що стало причиною останніх негараздів, адже у минулому році на виробництві намітилися доволі позитивні тенденції. Кар’єр запрацював і у людей з’явилася надія на нову, успішну сторінку історію роботи підприємства.

Щаслива дитина, яку люблять і яка захоплена доброю справою, що їй вдається. Саме так уміють зацікавити школяриків у Шепетівському міському центрі еколого-натуралістичної творчості. Тут кожен вихованець почувається творцем, добрим чарівником, якому до снаги змінювати світ на краще.

Задум підготувати публікацію про вимушених переселенців зі сходу України виник у мене давно. Основа для написання видавалась суто особистою справою, тож ніяк не наважувався винести власну проблему на розсуд широкого загалу. Здавалося, ще одна зустріч, ще одні люди – і вдасться нарешті порозумітися, й підстава для не дуже приємного узагальнення зникне зовсім.     
Минулої осені після смерті матері спорожнів батьківський дім у приміському селі. За останнє десятиліття цей будинок зазнав суттєвих змін на краще. Завдяки газифікації у ньому з’явилася система сучасного опалення.  На подвір’ї  викопана криниця, відтак вдалося облаштувати ванну кімнату з гарячою водою, туалетом, пральною машиною, під’єднаними до відповідних комунікацій. У житлових приміщеннях зроблено добротний ремонт, оновлено й господарські будівлі.

На сільській вулиці вгледіла школярочку. Дівчинка  так повільно йшла, чеберяла  ніжками,  що, здавалося,   вона й до сутінків шляху не здолає.
—  Чому додому не поспішаєш? — зупинившись, запитала дівчинку. — Напевно, двійку отримала.
Її серйозне і заклопотане личко враз розквітло від посмішки. “Не вгадали! Дванадцятку несу,” —  похвалилася дівчинка. Але зажурилася: нікуди  квапитися, коли хата на замку, а маму чекатиме у тітки Оксани.

У місті енергетиків Нетішині відбувся ХХІІІ юнацький турнір з фехтування на шаблях, який після тріумфу української жіночої команди на Іграх-2008 організатори присвятили вихованкам місцевої комплексної ДЮСШ – олімпійським чемпіонкам Пекіну Галині Пундик та Ользі Жовнір.

Посланці хмельницького боксу успішно виступили в Швеції на престижному міжнародному турнірі «Королі рингу».
Представляючи Україну,  вихованці  ДЮСШ «Авангард» та спортклубу «Епіцентр» здобули п’ять нагород. Так, у своїх вагових категоріях золоті медалі вибороли В’ячеслав Гаврилюк і Павло Гула;  «срібло» дісталося  Аркадію Карцану і Марії Боруці; «бронза» — у Павла Кузменчука.
Вітаємо спортсменів і тренерів!

Федерація дзюдо України назвала кращих за підсумками 2015 року.

У Києві  відбувся  турнір найсильніших фехтувальників  Дитячої ліги-2015. Виступали по шістнадцять спортсменів різних вікових груп: шаблісти, шпажисти і рапіристи.

Успішно розпочала зимовий сезон  хмельничанка, майстер спорту України міжнародного класу Марина Бех. Виступаючи на традиційних змаганнях «Новорічний день стрибуна», який з 1969 року проводиться в легкоатлетичному манежі Львівського державного університету фізичної культури, ця двадцятирічна спортсменка не лише стала переможницею престижного турніру, а й оновила рекорди.

90-й батальйон десантників назвали на честь полеглого Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова.

В указі Президента України Петра Порошенка йдеться: "Присвоїти ім'я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 90 окремому аеромобільному батальйону 81 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України і надалі іменувати його - 90 окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України".  Нагадаємо, Іван (позивний "Краб")  загинув у зоні АТО, захищаючи донецький аеропорт. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Рідні та близькі до останнього сподівалися, що Іван живий. Разом з волонтерами доклали безліч зусиль, щоб знайти кіборга. Згодом його тіло ідентифікували за допомогою тесту ДНК. У чоловіка залишилась дружина та двоє донечок.

У Київському національному університеті технології та дизайну відбулося спортивне свято, на якому  урочисто нагородили переможців і призерів ХХVІІІ Всесвітньої літньої універсіади-2015 та ХІІ літньої універсіади України-2015, а також відзначили кращих студентів-спортсменів вищих навчальних закладів МОН України.
Та спершу про перипетії року спортивного, що минув.

Є в родини Дювельсдорфів гарна традиція: напередодні різдвяно-новорічних свят приїжджати до Хмельницького, аби привітати своїх працівників, підбити підсумки року. Саме своїх, бо в обласному центрі існує та вже чотири роки розвиває виробництво родинне німецьке підприємство ТОВ «Дювельсдорф Україна». Як же працюється педантичним тевтонцям у каламутних економічних реаліях нашої держави? Під час зустрічі власників товариства батька та сина — Адольфа й Яна з новообраним Хмельницьким міським головою Олександром Симчишиним представники ЗМІ змогли почути про здобутки та проблеми німців в Україні.

Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки», котрий входить до складу державного концерну  «Укроборонпром», — одне з небагатьох підприємств  міста над Смотричем, яке б’є всі рекорди за темпами виробництва продукції.  А вона ой як потрібна нині нашій армії! Щеб пак. Ось вже майже два десятиліття тут розробляють і виробляють артилерійсько-стрілецьку зброю.

Впродовж кількох десятиліть Кам’янець-Подільський по праву вважався столицею інженерних військ.

Чотирнадцять років тому у Кам’янці-Подільському було сформовано центр розмінування головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України.

Відсутність важливих подій   — це теж, безперечно, подія. А основна з них за минулий тиждень —  ціла і яскрава низка новорічних празників. Отож саме ними й увінчалося наше життя. Бо вони заполонили наш побут, наші думки, наші прагнення. А втім, пригадую своїх батьків, до яких на Різдво  поспішали у Женишківці. І не тільки ми їхали до отчої домівки у ці свята. Тоді, як і нині, місто безлюдніло, вулиці порожніли без транспорту. Хто як міг, на чім міг квапився на батьківську кутю. Бо такої смачної, духмяної у жодній міській квартирі не зготуєш. Бо вона, батьківська кутя, має і поважний вік, і традиції, а ще вона — це наше дитинство, наша юність, й наша зрілість. Ми вже давно самі і батьки, і дідусі, а ось забути щось, випустити із пам’яті вікопомні епізоди різдвяного столу, колядок не  в змо-
зі. Навпаки, прагнемо воскресити усе те дідівське, батьківське до дрібниць, до епізодів, аби зіткати величезне і неповторне полотно власного життя.
Тож у Святий вечір читалася молитва «Отче наш» і мама, як істинна християнка, подавала дванадцять страв, які були пісні, але готувалися в печі  із великою любов’ю та за давніми-прадавніми рецептами.

Керівники області відзначили спортивну еліту Хмельниччини. Урочисте нагородження та вручення обласних премій за вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту та пропаганду здорового способу життя відбулося з участю голови обласної ради Михайла Загородного, першого заступника  голови облдержадміністрації Василя Процюка, заступника Хмельницького міського голови Галини Мельник.

Наш земляк подолянин, який залишив довгий  шлях у світовому вимірі, тривалий час був забутий і в Україні, і на рідному Поділлі, в Хмельницькому.

Розруха починається в головах. Фраза, що стала класичною завдяки мудрому героєві роману «Собаче серце», для кремлівських верховодів – пуста фраза. Схоже, вони упевнені в тому, що в них із «світлими» головами все гаразд. А ось сила, брехня, залякування дають можливість сіяти розруху, де захочуть. Фактів предостатньо. Московія-Росія чинила так споконвіку. Один яскравий факт: починаючи від ХІV до ХХ ст. (це понад 500 років), вона воювала 329 років. Лише декілька війн і декілька років вважаються  визвольними, всі інші – загарбницькі. Причому московська  церква, насильно припнута самовладцем Петром Великим до державного керма, стала покірною і вірною слугою царів, генсеків, президентів. Не дивно, що за їхніми повеліннями вона благословляє армійців виконувати всякі «визвольні» місії «раді Отєчества». Філософ Микола Бердяєв писав, що «московська церква насичена московським шовінізмом від гори до споду і в минулому, і в сучасному… Правду кажучи, в московському народі є готовий до прийняття антихриста грунт».

Взагалі-то, як було заявлено, Сергій Пантюк прибув на Хмельниччину із двома головними завданнями: проанонсувати дві свої нові книги та розповісти громадськості про благодійний проект, завдяки якому вдається рятувати, вивозити людей  — хворих, малозабезпечених, незахищених — з окупованих територій  Донбасу. Та насправді спілкування з особистістю такого масштабу, як завжди, стало подією. Тому що дотепний, феєричний, «багатовекторний», творчий інтелектуал Сергій Пантюк — це енциклопедія літературного процесу в Україні та світі, камертон суспільно-політичних та літературно-мистецьких подій. Та й взагалі, цікавий, не нудний чоловік з оригінальним поглядом на білий світ. А ще — це приємно — наш земляк.

В обласному літературному музеї відкрилася виставка гончарних виробів майстра Миколи Величка з фондів Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», під назвою «Поезія гончарної справи».

Свят-вечір в одному із сіл Ізяславщини обернувся страшною трагедією: жінка убила свого співмешканця.
Як  велить звичай, того святочного вечора вони сіли за стіл. Під час вечері зав’язалася суперечка. П’ятдесятирічний чоловік хотів випити ще, а шістдесятирічна жінка заперечувала. Принаймні таку версію вона розповідає правоохоронцям. Коли  ж почалися чоловікові погрози, жінка схопила зі столу ножа. Одного удару ним виявилося достатньо, аби відправити його на той світ: смерть настала миттєво.
Про вбивство правоохоронцям повідомив син підозрюваної.  Жінка у скоєному зізналася. Тепер їй «світить» від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Майже п’ятсот  спортивних  журналістів  України  голосуванням визначили десятку кращих спортсменів  держави. 

Я писав подібне, коли ще не почав сліпнути. Тепер, нині, або як дуже любить говорити сущий (і так само колишній) президент, «на сьогоднішній час», чую краще не лише його голос і юрби проти нього, але й шепіт колосся і голос дощу.

Чайна церемонія передбачає свої, чітко визначені правила і чаювання, і спілкування. До прикладу, в Китаї чи Японії розмова під час цієї церемонії надто обмежена. У нас все по-іншому. Іноді за чашкою чаю більше дізнаєшся про думки співрозмовника та відкриваєш для себе сутність співбесідника. Отже, сьогодні ми чаюємо з Михайлом Загородним, головою Хмельницької обласної ради.

Прес-служба Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області повідомляє, що 9 січня 20 дітей та двох дорослих, що потрапили до інфекційного відділення Красилівської центральної лікарні з попереднім діагнозом гострий гастроентерит (запалення шлунка або кишечника, викликане, найчастіше, неправильним режимом харчування або попаданням в кишковий тракт різного виду вірусів та інфекційних збудників), вже виписані. Медична допомога була надана у необхідному обсязі.

Нагадаємо, що діти святкували Святвечір у християнському таборі. Наступного дня їх госпіталізували до місцевої лікарні. Перевіривши табір, фахівці Держсанепідслужби Хмельницької області у їжі виявили стафілокок. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом неналежного виконання обов`язків щодо охорони життя та здоров`я дітей.

У місті над Смотричем відбувся круглий стіл на тему «Децентралізація – базова реформа взаємовідносин центру і громад. Перші результати в Хмельницькій області».

22 грудня минулого року відбулася офіційна зустріч представників філії Міжнародної громадської організації українського козацтва у Хмельницькій області з надзвичайним  і повноважним послом Туреччини в Україні Йонетом Тезелем.

І не пив, і не переїдав, а таке привиділось! — голова Плесенської сільської ради Микола Павлюк витер холодний піт із чола і перехрестився. Серце калатало в грудях, як різдвяний дзвін. Ще б пак! Приснилося Миколі Петровичу, що він — не поважна і впливова в Плесні людина, а …вареник, якого безжально підкидає в макітрі якийсь гаспид. Та так підкидає, що того, гляди, викине із макітри!
— До чого це? — стривожився Микола Петрович і за звичкою шаснув правицею під подушку — за сонником.
«Вареники — до прибутку, до успіху, зиску», — прочитав і вдоволено посміхнувся. Що-що, а зиск йому — не завадить. Особливо в тій справі, яку він намислив днями провернути стосовно одного панка із Шепетівки — Іллі Петровича Хмиза. Захотів той, бачте, отримати земельну ділянку — поблизу села Жилинці. Що тут скажеш? Індивідуальне селянське господарство — діло похвальне, однак і йому не зайве було б із того діла Хмиза свій зиск мати. Недарма ж мовиться: «Не підмажеш — не поїдеш!». От тільки, як натякнути про це клієнту? Ще подумає, крий Господи, що він здирник чи хапуга якийсь! А з іншого боку, — міркував собі голова, — для чого Хмизу говорити, що «підмастити» треба саме його — Миколу Петровича? А якщо сказати, що хабар не для нього, а для якогось впливового цабе із Шепетівки призначається? Для голови райдерж-адміністрації, приміром. Тоді він у цій історії, наче осторонь буде, а з іншого, голова РДА — це тобі не голова сільради. До птиці такого польоту Хмиз із замусоленою сотнею гривняків не посміє поткнутися. Голова РДА — це інший рівень, інший масштаб, а значить — і ціна інша! Півтори тисячі зелених і ні цента менше!

Україна повільно, але неухильно відмовляється від газової залежності. Вже не ми просимо паливо, а Москва пропонує: купуйте! Якщо ціна буде меншою на 200 доларів за тисячу кубів — можливо, й придбаємо, відповідають наші посадовці.

Про вдячність і радість, які відчувають бійці на передовій у зоні АТО, коли до них приїздять волонтери, годі й казати. Особливо гострими стають ці почуття у передсвяткові — новорічні й різдвяні — дні. І справді, отримуючи теплі звістки з дому, солодкі подарунки, бійці наші відчувають себе по-дитячому щасливими.

Оця клята, брудна, нікому не потрібна війна вже так багато наробила лиха. Скільки смертей принесла, молодих душ загубила, скільки материнських і дитячих сліз пролила?  Але найгірше, що знаходяться й ті, хто ладен збез докорів сумління,  підло і підступно, за гроші продати ворогам своїх побратимів.

«Знайди мету — ресурси знайдуться» — цей  вислів, залишений нащадкам  Махатма Ганді, послужив сенсом  життя для простої селянської родини із села Варварівка Полонського району. В дійсності ж ні Іван Семенович, ні  Зоя Іванівна ніколи не чули про індійського мислителя та про його мудрі вислови. А підтвердили вони ці постулати практикою свого життя.

Нині Борис Михайлович достеменно і не пригадає, у якому він навчався класі – чи то в другому, чи, може, в третьому, але добре пам’ятає, що то був новорічний батьківський подарунок – коробка кольорових олівців, які, без сумніву, й визначили його подальшу долю. Спочатку ними копіював картинки з підручників, потім малював зимові пейзажі рідного Калиня, а коли черговим дарунком стали акварельні фарби, узявся за натюрморти. Часто-густо, занурившись у свою дитячу творчість, годинами міг сидіти з пензлем у руках десь на березі ставка чи в садку на пасіці, проте скільки було в малого втіхи і радості, коли бачив, як його малюнками захоплювалися батьки, вчителі, друзі.

Такими словами проводжали наших волонтерів з ГО “Мистецька сотня “Гайдамаки” дітлахи з Луганщини. Олександр Попов, Віктор Шайда, Марина Українець та Назарій Поляков за власним бажанням перетворилися на помічників Миколая та повезли на схід дарунки. Адже хто, як не Миколай, щиро підтримає хлопчиків і дівчаток у світле українське свято?!

У Львові відбувся  «Фестиваль бігу — 2015», присвячений 25-річчю Національного олімпійського комітету України. Виступали 520 юних легкоатлетів з восьми областей та польського міста Пшемисля.

1 січня 2016 року у зоні АТО під Горлівкою, від пострілу снайпера загинув нетішинець Назар Голюк. Він був бійцем ударної роти батальйону "Айдар". Куля пройшла бійцю крізь серце.

Висловлюємо глибоке співчуття сім’ї та близьким полеглого бійця.

Минає секунда, хвилина, і ми вкотре перегортаємо ще одну сторінку епохи.  Ця мить іменується настанням нового року. Кожен із нас сподівається, що саме цей часовий перехід обов’язково  змінить його планиду на краще. А, як відомо, саме  у  вірі і криється велике таїнство та філософія людського поступу.
Подільськовістяни і Ви, вельмишановні читачі, аж ніяк не виняток у цьому одвічному процесі. А якщо відверто, то подоляни, які є чи стануть нашими читачами, це не просто аудиторія, а насамперед інвестори, які підтримують газету, відриваючи таку дорогу нині копійку від сімейного бюджету, щоб бути з нами. Через це ми відчуваємо, яку відповідальність беремо на себе. Однак із досвіду, даруйте, газетних аксакалів (нам незабаром 100 років!) — ми обов’язково виправдаємо Ваші  сподівання. Журналісти й надалі не знатимуть компромісу із суддями та прокурорами-хабарниками, бюрократами-чинодралами, керівниками-горехватами, правоохоронцями-хапугами, педагогами-черствяками тощо. У цьому якраз і полягає секрет еліксиру нашого творчого довголіття. Ми ж залишаємося для Вас, наші справедливі, суворі, але доброзичливі критики, відкритими та незрадливими.  І лише у відвертому, щирому діалозі — подальша доля  спільного дитинчати — “Подільських вістей”. І за це Вам, вельмишановні читачі, наш доземний уклін і журналістська безмежна вдячність.
Тож зичимо, щоб у домівці кожного з Вас назавжди оселилися міцне здоров’я, мир, злагода, добро, заможність, удача, радість, комфорт душі, — усе те, що йменується двома словами, — людське щастя.        

Що, це вже кінець путінономіці? Саудівська Аравія вкотре відмовилася зменшувати обсяги продажу нафти, і ціна «чорного золота» слухняно пішла донизу, перетнувши чергову психологічну позначку у 50 доларів за барель. А кожен долар униз — дошкульний удар по економіці РФ, що патологічно залежна від нафтової труби. У минулому матеріалі (див. «ПВ» від 11 листопада 2014 року № 153, «Бум нафтової бульбашки?») вже  писав, що бюджет агресора, розрахований від ціни 100 доларів за діжку (барель — це і є діжка нафти об’ємом 159 літрів), потребуватиме перерахунку. Але тоді нафта ще коштувала 80! Що чекає Кремль за нинішньої ціни?  Різке скорочення інвестиційних програм, соціальних виплат, зменшення кількості робочих місць. А, може, й більше —  цей Карфаген XXI століття, який розв’язав війну в Європі, буде зруйнований?

Торішньої осені  у ванній власної квартири знайшли тіло двадцятисемирічної  хмельничанки Крістіни Балдіної з перерізаним горлом. У жінки  також були  численні ножові поранення в ділянці шиї. Версія міліції — самогубство.

Велика кількість людей у повному «бойовому спорядженні» та балаклавах з одного боку вулиці та ще кілька десятків міліціонерів з іншого — викликали здивування і переляк у поодиноких перехожих.  На територію Полонської філії підприємства «Південьзахідшляхбуд» нікого не допускали, від коментарів та пояснень відмовлялися. Сторожі підприємства (які стояли за кількадесят метрів від епіцентру подій) розповіли, що на кількох машинах приїхали невідомі, представившись представниками «Правого сектору» і Самооборони, дали їм три хвилини, щоб покинули територію.

Жодного вцілілого будинку, навіть ті, що ще два тижні тому були напівзруйновані, уже знищені; повалені, поламані, страшно зяють наскрізними дірками порешечені дерева; навіть вказівник із написом «Піски» уже приречено впав на повалене дерево… У цім населенім пункті залишилися тільки сміливці з «Правого сектору». А неподалік, на під’їзній дорозі, як іграшкова машинка у страшному мультику, феєрверком розлетілася на дрібнесенькі шматочки вантажівка з українськими сухпайками. Її запчастини і важкезні конструкції, пакети з пайками валяються у радіусі 700 метрів обабіч дороги. Обгорілий каркас кузова, страшна, півтораметрова завглибшки і до трьох метрів у радіусі, воронка, утворена смертоносним металом. Машину ідентифікувати неможливо. Люди, які ці продукти везли, зрозуміло, вціліти не мали шансів… І ніхто пайки ті не збирає…

У Хмельницькому попрощалися із загиблим у зоні АТО тридцятидворічним майором міліції Олександром Співачуком. Він працював слідчим в обласному управлінні міліції, вступив до лав батальйону «Миротворець» у перші дні його створення.
...Зв’язок з Олександром перервався 28 серпня 2014 року. Майже півроку його шукали, як безвісти зниклого. ...Аналізи   ДНК  засвідчили, що Олександр Співачук загинув і похований у Дніпропетровську, як невідомий захисник. Майора міліції перепоховали у рідному місті. У нього залишилася дружина та чотирирічний син.

Тридцятисемирічний Андрій Молодика зупиняв із підрозділом прорив п’яти ворожих танків поблизу села Горлівка Донецької області, за допомогою гармат, чим врятував життя 50-тьом побратимам. Бойовики, які втекли з поля бою, згодом накрили позиції наших бійців мінометним вогнем. Андрію не судилося вижити. Поховали Героя  в Шепетівці. Сиротами залишилося двоє дітей.

За даними прес-служби УМВС України в Донецькій області, під час артобстрілу терористами мікрорайону Східний в місті Маріуполі, загинуло 29 осіб, ще 102 людини отримали поранення.
У списку загиблих значиться і військовослужбовець строкової служби військової частини 3056 Південного ОТО Нацгвардії України — 21-річний Дмитро Миколайчук з села Ломачинці Віньковецького району.

У селі Улашанівка Славутського району поховали 26-річного капітана  95-ї аеромобільної бригади Володимира Марковського.
Хлопець героїчно загинув, рятуючи життя пораненому військовому під час боїв в Донецькому аеропорту.
Вічна пам’ять героям!
Редакція «ПВ» висловлює щирі співчуття родинам загиблих.


         

Верховна Рада схвалила Указ Президента України про часткову мобілізацію. Вона триватиме 210 днів та відбудеться трьома хвилями. Перша  розпочалася  20 січня. Наступні дві почнуться у квітні та липні й триватимуть 60 днів. Окрім часткової мобілізації, буде поновлено й строковий призов, за яким до лав Української армії потраплять майже 40 тисяч юнаків.

...1 вересня 1939 року фашисти атакували польське місто Гданськ (ця дата вважається початком Другої  світової війни), яке під назвою Данціг було приєднано до Східної Пруссії. Так безславно і принизливо закінчилася кількарічна політика «умиротворення» західними демократіями вождя Третього рейху Адольфа Гітлера. А перед Гданськом були Судети, коли, нагадаю, на догоду фюреру, європейські лідери віддали йому частину Чехії, був Мюнхенський договір як «гарантія» миру в Європі. Та дива не сталося: сприйнявши політику «умиротворення», як слабкість західних демократій, біснуватий фюрер після Гданська роздмухав полум’я війни спочатку на цілий континент, а потім і весь світ, після чого його стали прозивати Hitler-krig, себто — Гітлер-війна.

Болить душа за наших військових у мешканців села Дашківці, що на Віньковеччині. Дивлячись телевізор та слухаючи новини, селяни вирішили теж підтримати наших мужніх хлопців.
Аби військовим було біля чого зігрітися, вирішили змайструвати буржуйки. Микола Мальований, Володимир Храбан та Микола Андрійчук обладнали їх з колишніх газових балонів. Жінки теж зробили свій посильний вклад: зібрали гроші і закупили за них сало, чай, шкарпетки. Серед них — Тетяна Несіймука, Галина Мальована, Євгенія Теодорович.  А декотрі сільські умілиці самі в’язали для бійців АТО теплі шкарпетки.
Все це керівник благодійного фонду «Благовіст Україна ХХІ» Сергій Несіймука вже передав двом військовим частинам, а ті в свою чергу доправили туди, де ці речі дуже нині необхідні. За словами Сергія Вікторовича, зараз вже мають замовлення від українських військових на таганки для розігріву і приготування їжі, тих самих буржуйок, теплих речей тощо.

П’ятдесятирічний Тарієл Мурадов міг би запросто сидіти вдома, тішитися, як ростуть онуки, проте неспокій діймав за пошматовану Україну. І торік, у серпні, став добровольцем санітарної роти. Нині побратими називають його Карабахом. Він, водій 59-го військово-мобільного госпіталю, на старенькій «Газелі» вивозить із зони АТО поранених бійців.

Працівники державної пенітенціарної служби України в області вкотре долучилися до благодійної справи на підтримку військових, які перебувають у зоні АТО. Зібрали й передали волонтерами найнеобхідніше: продукти харчування, домашню консервацію, солодощі, засоби особистої гігієни та теплі речі.
«Солдатам випала доля захищати нашу незалежність та цілісність кордонів. Тому ми повинні згуртуватися й підтримати тих, хто береже наш спокій», — зазначив Тимофій  Якимчук, начальник управління державної пенітенціарної служби  України в області.

Нещодавно до міського голови міста над Смотричем Михайла Сімашкевича під час чергової  ротації в зону АТО звернулися військовослужбовці 308 окремого інженерно-технічного батальйону, в якому перебуває 20 кам’янчан, з проханням допомогти вирішити питання з автомобілем швидкої допомоги.

Сумнозвісна пенсійна реформа, яка почала діяти з жовтня 2011 року, змусила жінок іти на заслужений відпочинок аж у 60 років. Щоправда, користуючись медичною термінологією, це зробили більш терапевтично, ніж хірургічно. Тобто, статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено поетапне підвищення пенсійного віку для жінок, які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1961 року, а саме, впродовж кожних 6 місяців народження жінок їхній пенсійний вік збільшується на півроку. До того ж, до 1 січня 2015 року за жінками було збережено право дострокового виходу на пенсію за їхнім бажанням після досягнення 55 років. Але для цього вони повинні мати страховий стаж не менше 30 років і обов’язково звільнитися з роботи. Цим правом, за даними головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, з 1 жовтня 2011-го до 1 січня 2015 року скористалися в нашій області 5,2 тисячі жінок. Цифра вражає, адже це практично кожна друга жінка області виявила бажання достроково вийти на пенсію за віком. Незважаючи на те, що при цьому розмір її пенсії буде меншим.

Федерація важкої атлетики України підбила підсумки 2014 року і визначила кращих важкоатлетів, тренерів області відповідно до кількості очок, які спортсмени набрали на всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

У зоні антитерористичної операції на сході України загинуло двоє військовослужбовців з Хмельницької області. Як повідомляє прес-служба Хмельницької міської ради, не стало двадцятип’ятирічного хмельничанина старшого лейтенанта  Дмитра ІВАХА,  який служив у 95-ій аеромобільній бригаді. Прощання із захисником народу, сином української землі Дмитром Івахом відбудеться 22 січня, о 12 год. 30 хв. на майдані Незалежності.

Під Дебальцевим Донецької області убитий солдат Міжнародного центру миротворчості та безпеки (військова частина А4150) 28-річний Віталій КАРАКУЛА. Він родом з Деражні. Поховають бійця 21 січня, орієнтовно о 10-11-ій годині у його рідному місті. Вічна і світла пам'ять героям!

Днями в одній із місцевих газет адміністрація ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» оприлюднила інформацію про те, що підприємство з 1 січня припиняє надання послуг з теплопостачання та підігрів гарячої води для об’єктів центральної районної лікарні і наголосило на тому, що на 2015 рік договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти укладатися не буде. Таке ультимативне повідомлення багатьох шепетівчан приголомшило. Невже у лікарні не буде не тільки гарячої води, а й батареї замерзнуть?! Що ж сталося насправді?

О шостій ранку до 70-річної жительки   провулка Некрасова в обласному центрі подзвонили невідомі. Аби не дати опам’ятатися, лякали стареньку, що її сину загрожує кримінальна відповідальність. Натякнули, що, мовляв, його подальша доля у її руках — передасть якомога швидше відповідну суму, — відпустять, не будуть судити й ув’язнювати, життя й біографію псувати. 2000 доларів США та 200 гривень, інформують у секторі зв’язків з громадськістю УМВС України в області, жінка передала невстановленому водію поблизу свого будинку.
А в Кам’янці-Подільському жінка, повіривши у байку шахраїв про те, що її син скоїв ДТП, погодилася залагодити справу за тисячу доларів, але після того, як вже передала гроші, отямилася та зателефонувала до міліції. І вже за кілька годин працівники Кам’янець-Подільського міськвідділу міліції повернули потерпілій усю суму. Під Хмельницьким правоохоронці наздогнали таксиста,
якому вона передала гроші «слідчому», розповідають у секторі зв’язків з громадськістю УМВС України в області.
До 29-річної жительки  Ярмолинець зателефонувала невстановлена особа та під приводом купівлі відеокамери, дізналася особисті дані, після чого з банківської картки шахрайським шляхом зняла 5280  гривень.
З банківської картки 51-річної жительки Нетішина, телефоном домовляючись нібито про купівлю телевізора через мережу Інтернет, шахраї зняли 10000  гривень.

або Як Замковий міст перетворився на «курку, що несе золоті яйця»

Замковий міст, який з’єднує не лише правий берег річки Смотрич із… правим берегом цієї ж водної артерії, а й Старе місто зі Старим замком і мікрорайоном Підзамче, є унікальною спорудою архітектурно-інженерного мистецтва, пам’яткою культури національного значення. Його вік рахується одними науковцями з ІІ століття н. е., іншими — із ХІІ і ХІV століть. У 2007 році він був визнаний одним із семи чудес міста над Смотричем.
У 1999 році міст увійшов під № 85 до складу 100 найвидатніших пам’яток світу, які потребують збереження. Отож впродовж не одного десятиліття кам’янецька влада намагалася врятувати міст від руйнації, адже з 1980 року він «офіційно» в аварійному стані. З того часу транспортний рух по ньому то закривають, то відкривають. Досить сказати, щодоби, скорочуючи відстань на Орининський, Тернопільський чи Чернівецький напрямки, через пам’ятку архітектури може проїхати близько трьох тисяч автівок.
Тож, аби хоч якимось чином обмежити потік транспортних засобів як через сам міст, так і заповідну зону — Старе місто, особливо під час туристичного сезону, також з метою поповнення міської скарбниці, насамперед для реставрації та підтримання в належному стані історичної спадщини, у 2013 році сесією міської ради було прийнято рішення зробити проїзд через Замковий міст платним. Щоправда, правомірності такої ухвали передувала довга судова тяганина. Та, як мовиться, зусилля не були марними.
Днями в мерії підрахували, що минулого року за в’їзд транспортних засобів на територію частини Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника (проїзд через Замковий міст) водії різних транспортних засобів заплатили 2 мільйони   607 тисяч 352 гривні.
Як інформує прес-служба міської ради, з цієї суми ПДВ становить 415,2 тисячі гривень, податок на прибуток — 262 тисячі гривень. До фонду соціально-економічного розвитку міста в 2014 році надійшов мільйон гривень. Фактичні витрати на надання послуг (зарплата працівників, податки на зарплату, амортизація, охорона, інкасація, програмні послуги, канцелярські витрати) становлять 739,1 тисячі гривень.  48,6 тисячі гривень поступило на рахунок КП «Крок-Плюс», а 69,3 тисячі гривень отримав на реставрацію об’єктів  безпосередньо музей-заповідник.
Загалом у минулому році за кошти від платного проїзду облаштовано  підпірну стіну на вулиці Замковій за 30 тисяч гривень,   проведено ямковий ремонт доріг на 500 тисяч, мережі зливової каналізації Старого міста — на 60 тисяч, Ратуші — на 98 тисяч, Вірменської криниці — на 45 тисяч, тунельного проїзду  Вітряної брами — на 60 тисяч гривень, на реставрацію території Руської брами витрачено 55 тисяч гривень, сплачено за вуличне освітлення Старого міста 49 тисяч гривень, придбано одягу та обладнання для учасників АТО на 120 тисяч гривень. Ще 50 тисяч гривень, згідно з рішенням сесії міської ради, для захисників Вітчизни було виділено додатково.

Товариство з додатковою відповідальністю «Кам’янець-Подільський електромеханічний завод» — одне з небагатьох підприємств міста над Смотричем, яке, попри всі кризові явища, відповідає сучасним умовам розвитку, нарощує обсяги виробництва. Про успіхи кам’янчан красномовно свідчить те, що Новий рік вони зустріли ще в другій декаді грудня, запаливши   символічні вогні  новорічної ялинки, як факт дострокового виконання річного завдання реалізації продукції.

Він збирався вже в короткострокову відпустку, бо ж довгих п’ять місяців безперервно перебував у зоні АТО. А якщо називати речі своїми іменами — на війні. Старий Новий рік, бо на Новий не вдалося, планував зустріти з рідними і друзями… На жаль, не судилося: снайперська куля обірвала життя. У святвечір. А у травні йому мало би виповнитися 45.

Бійці Нацгвардії з батальйону імені генерала Кульчицького, які їхали на ротацію, потрапили у ДТП. 13 чоловік загинуло, а ще 20 перебувають у лікарні.
Трагедія сталася поблизу села Міньківка Артемівського району Донецької області. Через погані погодні умови водій військового автомобіля КРаЗ не розминувся з автобусом «Богдан» і допустив зіткнення. Удар був таким потужним, що 12 бійців загинули на місці, а згодом в лікарні помер ще один військовослужбовець. Серед загиблих Пантелеймон Рожанський — 21-річний студент Хмельницького національного університету, факультету «Телекомунікацій». Активний «майданівець» вступив до лав  Нацгвардії. Три місяці  перебував на передовій і мужньо захищав країну. Родом з Літинського району, що на Вінниччині, там його і поховали. 

Через серцевий напад пішов з життя 36-річний військовий 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Олександр Страпчук перебував у відпустці після бойових дій. Вже 16 січня він мав знову повернутися в зону АТО під Дебальцеве. Але раптово його серце зупинилося. Прощання з героєм пройшло в містах Нетішині і Славуті. Поховали бійця на новому кладовищі  Славути.

Всеукраїнські змагання з легкої атлетики «Фестиваль бігу», що  започатковані в Львові ще в 1982 році, особливо популярні серед молоді, яка проживає в західному регіоні держави.

Третій етап Кубка світу з двох видів фристайлу (акробатика та могул) відбувся на відомому американському курорті Дір Веллі.
Днями там спортсмени подарували численним глядачам свято, на якому помітними були українці. Лідер нашої чоловічої команди з акробатики Олександр Авраменко з Миколаєва здобув першу нагороду Кубка світу в цьому сезоні. Він набрав однакову з  американцем Мак Бахонном другу суму балів, та все ж поступився йому за додатковими показниками й задовольнився «бронзою». А беззаперечним переможцем став китаєць Кі Гуангпу.
Вдалим виявився цей старт і для хмельничанки Ольги Полюк. Вихованка рівненчанки Галини Досової здобула четверте місце, поступившись п’єдесталом американкам  Ешлі Колдвел і  Кайлі Макіннам та китаянці Ксяоксю Шен, що замкнула трійку найкращих.  
Чи зможуть українці розвинути  свої перші успіхи, покаже найближчим часом чемпіонат світу в австрійському Крайшбергу, куди вже вирушила наша команда.

З дитинства пам’ятаємо фільми про війну, у яких часто-густо показували, як мирне населення того чи іншого міста рятувалося від бомбардувань у спеціальних сховищах чи підвалах житлових будинків. І хто міг би подумати, що через сім десятків років повторюватиметься подібне у ХХI сторіччі, у наш час і саме в Україні. І кров у жилах холоне, коли дивимося нині відеорепортажі з розбитих агресором міст і містечок Донбасу, коли наші співвітчизники, в основному, люди похилого віку, жінки з дітьми знову ховаються від війни у різних сховищах, тих же підвальних приміщеннях своїх домівок, більшість з яких зовсім для цього не пристосована. Без освітлення, запасу води, комунальних зручностей.

Вже більше чотирьох років акціонери ВАТ «Полонське АТП-16844» добиваються справедливості, оббиваючи пороги і владних, і правоохоронних інстанцій. Втім, на жаль, не так просто знайти ту правду. Бюрократична машина, яка роками відпрацьовувала лиш їй потрібні й вигідні механізми, плюс оте правило «рука руку миє», родинні зв’язки і так далі й досі успішно працюють, тим самим ставлячи безліч перепон на шляху до пошуку справедливості пересічним громадянам.

Кажуть, коли ВІН з’явився на світ, усі тайні і явні вороги України — заплакали. Адже 1 січня 1909 року в Старому Угриневі Калушського повіту в сім’ї греко-католицького священика отця Андрія і матушки Мирослави не просто народився син Степан — народилась реальна загроза (і подальша історія підтвердила це) всякому чужинському пануванню над Україною. Причому, не лише під час нетривалого життя героя, а й на багато років уперед, аж до нинішнього часу включно. Бо і сьогодні, коли наша воля і незалежність — під загрозою, коли тисячі українських патріотів віддають життя і проливають кров на сході, ім’я Провідника не сходить із їхніх уст. Адже незримо Степан Бандера присутній і серед «кіборгів» у Донецькому аеропорту, і на позиціях 93-ї аеромобільної бригади в Пісках, не кажучи вже за бліндажі й окопи добровольчих загонів «ОУН», «Свята Марія» і «Правого сектору». І так буде завжди і всюди, де проливається українська кров. Проливається не за срібло-злато, а — «за честь, за славу, за народ», як співається в піснях січових стрільців, які служили у дитинстві колисковою Провіднику.
«Нема пророків у Вітчизні рідній!», — гласить народна мудрість.

Спішить листоноша, бо знає: її чекають-виглядають люди у найдальших куточках села. Не лише на своє, замовлене, чекають, чи на пенсію, чи на газету, а й на добру звістку, свіжу новину, сердечне, підбадьорливе слово, від якого жити, добро творити хочеться...

...

 Неоголошена, дика й підла, війна триває. Донбас залишається живою раною на тілі України. Рана не гоїться, бо щодень, мало не щогодини вмивається кров’ю наших бійців. Дивна війна. Бо одні продовжують жити, як і раніше, сито й тепло, розважаючись, борючись, як от у Верховній Раді та уряді, за владу й посади, святкуючи Новий рік і Різдво. Інші, практично голі й босі, замерзають в окопах, ціпеніють від постійних обстрілів — гинуть. Тому й дивною видається ця війна, дуже схожа на хронічне відстрілювання українців...
Однак усе має свій кінець, і рано чи пізно ця війна таки закінчиться. І ті, кому пощастить вижити під пекельними «градами», «смерчами» й «ураганами», таки повернуться додому. Як житимуть вони поруч із нами? Як?! Згадуючи своїх загиблих друзів, згадуючи те, як доводилося їм (молодим чоловікам з абсолютно мирного життя) збирати останки бойових побратимів, знову й знову переживаючи жахіття обстрілів (на рівні підсвідомості — практично постійно).
Психологи стверджують, що значна частина колишніх
солдатів відчуває себе у мирному, повоєнному житті чужими. Так, нам треба усім усвідомити, що з війни повертаються інші люди. Нам треба усвідомити це й прийняти ці зміни. Ми зобов’язані зробити це — вони нас захищають. Якщо не приймемо, якщо не допоможемо їм, своїм чоловікам, синам, братам, боротися з цим синдромом, ризикуємо навіть, якщо хочете, їх втратити. Я зовсім не нагнітаю ситуацію. Просто, як нещодавно прозвучало в одній з телепередач, після громадянської війни у Хорватії, яка відбувалася у 90-ті роки, загинуло вдвічі більше колишніх бійців, ніж під час самих бойових дій, — від самогубств...

...

Уже понад шістдесят років разом ідуть життєвою стежкою Надія та Іван Кирилюки. І стосунки цих діамантових  ювілярів сяють, наче коштовне каміння: ніжні почуття у подружжя з плином часу не зів’яли. Зворушливо і тепло — «татусю», «матусю», — звертаються одне до одного.

Нещодавно «Подільські вісті» розповідали про легендарного сапера-подолянина з позивним Француз та його ратні подвиги  на сході країни. Перед новорічними святами воїн, знайомий мені ще з  дитинства, адже мешкали в одному будинку, в ході  чергової ротації повернувся із зони АТО на  Хмельниччину. Під час нашого спілкування,  розповідаючи про важке протистояння  на Донбасі, він відзначив виняткову відвагу, мужність і стійкість своїх побратимів, зокрема, подолян, на передовій лінії АТО, які, не шкодуючи свого життя, захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Усе частіше українці — від відомих аналітиків до пересічних пасажирів у громадському транспорті — констатують: усе, що робилося у нас останні чверть століття з економікою, промисловістю, сільським господарством, культурою, освітою, схоже не на реформи, а на зачистку території. Бо чому ж тоді так стрімко скорочується населення, чому агонізує село — напівзотліла колиска? Чому без кінця лихоманить освітою? Яких лише «коників» не ліплять з неї, котра донедавна визнавалася однією з кращих у світі... Жах викликають оприлюднені в ЗМІ запропоновані урядом статті скорочення бюджетних витрат у новому році. Із Закону України «Про освіту» вилучається норма про обов’язкове бюджетне фінансування галузі в розмірі не менше 10 відсотків національного доходу! Скорочення кількості вчителів, вихователів дитсадочків, позашкілля... Відміна безплатного харчування в початковій школі... Відміна надбавок учителям. Закриття сільських шкіл з кількістю учнів до 10 чоловік... Малокомплектні школи, або як їх нині називають, школи з малою наповненістю, стали каменем спотикання для освітянських очільників, які спішать реформувати освіту. Мовляв, ці заклади невиправдано дорого обходяться, а якісної освіти не дають. І, як на те, кількість таких шкіл щороку в державі зростає, бо ж дітей у селах народжується дуже мало. Закриття кожної такої школи, часто єдиного, останнього  осередку культури, духовності, гаранта спадкоємності у передачі традицій поколінь стає для громади непоправною трагедією. А для самих освітян, керманичів освіти хіба ні?

Якби хто в далеких 70-х сказав Віктору Погноєвському, що мине кількадесят літ, і він стане одним із провідних різьбярів України у царині «церковно-прикладного мистецтва», він сказав би: «Це — сон! Фата Моргана». Адже на момент закінчення Славутської середньої школи в 1975 році він марив архітектурою. Уявляв себе зодчим найсучасніших будівель зі скла й бетону, якими гордилася б уся країна і які були б на перших шпальтах газет і глянцевих журналів. Бо без архітектури не уявляв ні себе, ні свого життя.

Двадцятирічний Руслан Полюшкевич із Понінки, що на Полонщині, як і десятки тисяч наших співвітчизників, справжніх героїв, Новий рік зустрічатиме у холоднім окопі чи, може, в бліндажі, чи… Це вже, так би мовити, як карта ляже, чи, як ворог вирішить, бо… війна. Бо треба захищати країну. Бо керується відомим Івана Світличного: «Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?». Бо сьогодення диктує свої умови. Бо справжній. Бо мужній. Бо… І дай Боже, аби не стали новорічними феєрверками обстріли з «Градів», «Ураганів», «Смерчей»…
А вдома молитимуться й під бій курантів загадуватимуть одне-єдине сокровенне, аби вижив, аби вцілів, аби скінчилася врешті ота проклята війна, мама, кохана дівчина Карина, друзі. А ще ж удома чотирнадцятирічна сестричка Настя. Вона, на жаль, не розуміє, що діється, не розмовляє, не ходить — ДЦП. Руслан й контрактником свого часу вирішив стати, аби найріднішим допомагати, бо ж ненька змушена сидіти вдома: сестричка потребує цілодобового догляду, а батько помер, як хлопчикові дванадцять сповнилося.

Нестерпно прокидатися від вибухів, а не під спів пташок чи яскравого сонця. Як боляче бачити, коли вулицями міста роз’їжджають машини, з яких чути постріли, а посеред парку видніються домовини. Моторошно навіть іти коридорами університету, відколи у ньому з’явилися чужинці у     камуфляжі зі зброєю.
Інколи Каті Трубецькій здавалося, що це жахливий сон. Їй так не хотілося вірити, що рідне місто охопило полум’я війни.

Під таким гаслом вже п’ятий рік поспіль при  обласному благодійному фонді «Карітас», що створений під егідою Української Греко-Католицької Церкви, проходить акція «Листи до святого Миколая». Її мета — доброчинність для найбільш потребуючих верств населення, а саме: дітей, котрі навчаються в інтернатах, реабілітаційних центрах, із малозабезпечених, багатодітних, неповних, кризових сімей, а також тих, хто  опинився у складних життєвих обставинах. Акцією охоплені діти-сироти, напівсироти і позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди та переселенці зі сходу України.

Розпач і біль. А ще — беззахисність перед чиновниками отого старого, прогнилого режиму. От і все, що сьогодні відчуває Вікторія Оруська. У свої 33 роки на її тендітних плечах тримається вся родина — четверо неповнолітніх дітей, найменшенькій Божені трохи більше року, а найстаршому Тарасику — дванадцять, та батьки-інваліди. З чоловіком розлучилася. Дітей виховує самотужки. Щоправда, у Павла почуття батьківства міцно закріпилися у серці, тому не забуває про своїх кровинок. Підсобляє, чим може. Проте, вочевидь, така допомога «надихнула» начальника управління соціального захисту населення Полонської райдержадміністрації Юрія Дрегала позбавити сім’ю допомоги соціальної…

Таку настанову з десяток літ тому давали батьки своєму синові Сергію. Мовляв, там і роботу легше знайти, і в люди вибитися. Тож за їхньою порадою по закінченні сільської одинадцятирічки він вступив до Кам’янець-Подільського педагогічного університету на факультет фізичної культури. Вивчився. Проте вчителем так і не став. Повернувся в рідне село. І довів, що з роботящими руками і мудрою головою забезпечити собі гідне життя можна і в глибинці.

Волонтери обласного благодійного фонду «Патріоти України» днями вкотре повернулися з гарячих точок холодного й голодного сходу. На Святого Миколая возили нашим захисникам подарунки від жителів Хмельниччини. Як завжди, побували у багатьох точках, бо ж  вздовж всієї передової уже, так би мовити, їхні підопічні, скрізь чекають замовленого, моральної підтримки…