9 липня до Служби порятунку «101» надійшло повідомлення про те, що на автодорозі Р-32 Ямпіль-Любар Шепетівського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох легковиків — «Opel Vectra» та «Nisan Rogue».

За добу чергові караули рятувальників Хмельниччини ліквідували 2 пожежі.

Головний сервісний центр МВС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607 забезпечує надання послуги з погодження переобладнання транспортних засобів, зокрема на ручне керування.

Медзакупівлі України відвантажують медичні товари напряму до лікарень, де пацієнти отримують їх безоплатно. Кількість препаратів, які має закупити держава, формується на основі замовлення від лікарень. Лікувальні заклади подають замовлення раз на рік на початку закупівельного циклу, спираючись на кількість своїх пацієнтів.

Автопригода сталася близько 2:00 години ночі, поблизу села Доброводи Уманського району.
Як з’ясувалось, автобус здійснював рейс за маршрутом Хмельницький - Кременчук. На момент дорожньо-транспортної пригоди в автобусі перебував 41 пасажир.

Ого­ло­си­ти чо­ло­ві­ка-вій­сько­вос­лужбов­ця за­гиб­лим під час ви­ко­нан­ня вій­сько­во­го обов’яз­ку із за­хис­ту Ук­ра­їни в ро­сій­сько-ук­ра­їнсь­кій вій­ні — з та­кою за­явою до су­ду звер­ну­ла­ся жи­тель­ка Хмель­нич­чи­ни.
Роз­по­ві­ла, що втра­ти­ла зв’язок з чо­ло­ві­ком піс­ля 24 бе­рез­ня 2022 ро­ку. Від вій­сько­вої час­ти­ни у трав­ні от­ри­ма­ла ма­те­рі­али служ­бо­во­го роз­слі­ду­ван­ня, в яких йдеть­ся, що він за­ги­нув 24 бе­рез­ня 2022 ро­ку на Хар­ківщи­ні у ре­зуль­та­ті тан­ко­во­го обс­трі­лу: в ав­то­мо­біль пот­ра­пив сна­ряд. Ева­ку­юва­ти ті­ло мож­ли­вос­ті не бу­ло.

Городину та фрукти «Садів перемоги» висадили на території Волочиського «Центру надання соціальних послуг», що на Хмельниччині. Працівники комунальної установи, внутрішньо переміщені особи та діти з інвалідністю вже збирають свій перший врожай. Чому долучилися до всеукраїнської кампанії «Сади перемоги» та як це допомогло у забезпеченні продуктами подробиці у сюжеті Наталії Паляниці.

Командир полку Національної гвардії "Азов" Денис Прокопенко (Редіс), його заступник Святослав Паламар, в.о. командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергій Волинський (Волина), старший офіцер "Азова" Олег Хоменко та командира 12-ї бригади НГУ Денис Шлега нарешті будуть із рідними. Це сталося після російського полону і кілька місяців вимушеного перебування у Туреччині.
 
 

6 липня повернулися з полону додому 45 наших воїнів ЗСУ, Нацгвардії, ДПСУ та двоє цивільних. Серед звільнених — двоє офіцерів, 41 військовослужбовець рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Національної гвардії та ДПСУ, а також цивільний співробітник «Азовсталі» та херсонський тероборонівець. Крім того, додому повернулися двоє дітей, які були примусово вивезені на територію рф з тимчасово окупованих українських територій. Їхнім поверненням також займався Об’єднаний центр спільно з Уповноваженим України з прав людини.

Волонтерство – це надійна, добровільна, тилова армія, взаємодія між людьми на різних рівнях для розв’язання проблеми, які виникають в цей нелегкий, воєнний час. Цей шлях обрали для себе мешканці Староостропільської громади, яка є членом Асоціації міст України в Хмельницькій області. Тут, із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну, допомагають війську і переселенцям, збирають кошти та продукти, організовують благодійні заходи та докладають усіх зусиль, щоб пришвидшити перемогу. Детальніше про це розповів голова Староостропільської сільської ради Юрій Соломін.

Служба безпеки спільно зі слідчими Нацполіції затримали інженера-інспектора АТ «Хмельницькобленерго» на одержанні 100 тисяч гривень неправомірної вигоди. За цю суму затриманий пропонував місцевій мешканці уникнути штрафних санкцій за виявленні під час енергоінспекції порушення.

Відбулася пряма телефонна лінія «Міська влада відповідає». Сьогодні на звернення мешканців громади відповідала керуючий справами виконавчого комітету Хмельницької міської ради Юлія Сабій, яка курує організаційне забезпечення виконавчого комітету, роботу із зверненнями громадян, надання адміністративних послуг громадянам. Звертаються на телефонну лінію, не лише хмельничани, але й жителі громади.

«Термомодернізація - один із пріоритетів на цей рік. До зими маємо зробити максимум, щоби якнайменше залежати від енергоресурсів і економити їх. І, найголовніше, створити комфортні умови для наших дітей!
У розпалі роботи з утеплення фасаду та сходового майданчика перед палацом творчості дітей та юнацтва. Цьогоріч плануємо на ці роботи 10 млн грн.

Захищаючи рідну землю від оскаженілого підступного цинічного терориста-агресора, переходять із земного до небесного строю найкращі діти України, золотими літерами назавжди вкарбувавши свої імена в новітню історію Ввільної та незалежної держави. Проводжає в останню путь справжніх Героїв і Хмельниччина. Вони навічно залишаються у пам’яті.

Надзвичайно важливе місце в системі засобів захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, ефективної комунікації влади і громади посідає реалізація права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яке закріплено статтею 40 Конституції України.

Цього разу — для осіб, яким призначено пенсії відповідно до Законів України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” до 31 грудня 2022 року включно.

Із сивої давнини протягом століть наші пращури вірили, що саме у Купальську ніч оживає містика — природні явища набувають магічних властивостей: дерева в лісах починають перешіптуватися, вода безмежними зеленими очима спостерігає за людьми, а вітер так і висвистує у слід, збиваючи з дороги… Однак з наміченої стежки сходити не варто, якщо прагнеш квітку папороті віднайти…

Експерти стверджують, що звитяги й подвиги, які звершують нині на полі бою Збройні сили України, в майбутньому ввійдуть до підручників з воєнного мистецтва. У цьому, власне, ніхто й не сумнівається, адже козацькою відвагою та бойовою майстерністю українських воїнів воістину можна захоплюватися. Наші захисники — справжні Герої. І дуже хочеться, щоб вони повернулися після війни додому живими. Надто висока ціна боротьби за нашу свободу. Україна вмивається кров’ю.

У перший день повномасштабного вторгнення ворога в Україну Андрій Кондратюк, батько трьох доньок, вирішив обороняти рідну землю від загарбників. Він, справжній патріот, навіть не вагався, чи йти йому до військкомату. Хоча війна для нього, відважного воїна, розпочалася ще у 2014 році.

Деражнянський центр професійної освіти та молодий, творчий, сучасний, енергійний інженерно-педагогічний колектив запрошують учнів 9-11 класів до родини профтехівців. Поринути в цікавий світ професійної освіти варто насамперед тому, що навчальний процес проходить швидко, насичено та пізнавально. І, звісно ж, диплом дасть змогу повною мірою реалізувати себе в професії.

Очевидцем тієї видовищної автопригоди мимоволі довелося стати не лише авторові цих рядків, а й десяткам інших кам’янчан, які минулого понеділкового надвечір’я проводили дозвілля у сквері Жовтневого мікрорайону міста над Смотричем. А подивуватись таки було чому, адже один із учасників ДТП водій Фольксвагена так докермувався своїм легковиком, що той, виконавши майже акробатичний трюк, практично осідлав Хюндая (на знімку), який був припаркований на вулиці Євгена Коновальця, що поруч із зоною відпочинку. Чи то творець автотрюку ґаву зловив, чи щось інше стало причиною «кіношної сцени», встановлять правоохоронці. Головне, на щастя, обійшлося без постраждалих, чого не скажеш ще про одну ДТП, яка сталася у Кам’янці-Подільському вечірньої пори також першого дня тижня.

Ця розповідь про нашу землячку, уродженку села Вовча Гора, нині Хмельницького району, Людмилу Кірик-Радомську. Лікарка за професією, працювала у Тернополі. Про неї досі з великим теплом і пошаною відгукуються колишні колеги і пацієнти. Створила хорошу сім’ю: з порядним і люблячим чоловіком, Сергієм Михайловичем Кіриком, виховувала двох донечок. Здавалося, доля стелить їй щасливі рушники до ніг, але несподівано жорстока хвороба прикувала жінку до ліжка, і це нелегке життєве випробовування продовжувалося десять років. Відраду знайшла не лише у своїй сім’ї, яка завжди її підтримувала. Людмила Августинівна в цей час відкрила у собі творчий дар, почала активно віршувати, а згодом і за прозу взялася.

«У мене постійний біль у суглобах. Лікарі кажуть, що відкладаються солі. Що можна використовувати з народної медицини?» Емілія, м. Красилів

Це все більше починає нагадувати класичний театр абсурду. В переважній більшості наших засобах масової інформації (добре, що хоч праски ще мовчать!) вже котрий день з якоюсь неймовірною впертістю і навіть насолодою обговорюються діяння військового злочинця пригожина та його багатотисячної озброєної банди, яка чомусь узяла й назвалася прізвищем відомого німецького композитора, диригента, теоретика музики і письменника-публіциста Вільгельма-Ріхарда Вагнера (і за що йому така кара?).

 

На території заповідного парку правоохоронці викрили групу осіб, які  організували незаконне видобування корисних копалин. Сума завданих збитків становить понад півтора мільйона гривень. Наразі двом учасникам групи повідомлено підозри.

До редакції «Подільських вістей» звернулися жителі села Яворівці Красилівської територіальної громади. Розповідають у листі, що в селі закривають школу, а цього не можна допустити під час воєнного стану.

Нещодавно деражнянські військові з передової передали синьо-жовтий прапор із своїми підписами першому заступнику начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергію Тюріну та єпископу Хмельницькому і Кам’янець-Подільському Павлові Юристому під час чергової поїздки на схід на знак вдячності за постійну допомогу та підтримку.

Маю на увазі елементарне – бажання людини одержувати й читати ту чи іншу газету. Чому сьогодні це стає проблемою? Як пояснити нинішні «прогресивні» новації керівництва Укрпошти? Хіба закриття сільських відділень та звільнення листонош – це  економія бюджетних коштів? Важко у це повірити. Скоріше вимальовується інше – збиткування над селянами.

СБУ повідомила про підозру у державній зраді ексвійськовому з Хмельниччини
Служба безпеки повідомила про підозру уродженцю Хмельниччини Миколі Польному, який зрадив присязі і добровільно перейшов на бік ворога.

Наші транспортники втілили мрію багатьох хмельничан, які хоча б раз заходили до салону тролейбуса №11, який має власну назву «Тролейбус єдності і віри». Фактично, це – художня галерея на колесах. У його салоні – експозиція малюнків-плакатів на патріотичну тематику періоду російсько-української війни, які обійшли не одну європейську художню виставку. Це – репродукції картин відомої української художниці з Ніжина Катерини Васечко. У сюжетах: українські матері, що закривають своїх дітей, воїни, захисники Маріуполя, Азовсталі…До речі, ці картини Катерина почала писати, коли в рідному місті ховалась з 6-річною донькою від ракетних обстрілів. У її воєнних сюжетах багато любові і болю, але вони й об’єднують людей вірою і силою нашої гідності. Ці малюнки, до речі, з’явились у салоні «одинадцятки», коли вся країна молилась за наших азовсталівців

Отримати їх хворі зможуть уже восени за рецептом лікаря.

За Програмою медичних гарантій хворі на діабет першого типу вперше зможуть отримати безкоштовно тест-смужки для вимірювання цукру в крові. Це нововедення торкнеться 108 867 інсулінозалежних українців. Як повідомило 4 липня Міністерство охорони здоров’я, в Україні почнуть відшкодовувати медичні вироби.

Йдеться про чотири рейси, це потяги Київ-Ужгород, Дніпро-Трускавець, Київ-Кривий Ріг  та Харків-Ясіня. Потреба у цих жіночих купе виникла з тієї причини, що жінки  неодноразово ставали жертвами фізичного та сексуального насильства в потягах з боку чоловіків. 

Під час дії воєнного стану в Україні значно спростили процедуру проведення медико-соціальної експертизи. Але що робити, якщо у громадянина виникла потреба оскаржити рішення МСЕК? Відповідь на запитання дала член Ради Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Зінаїда Чуприна.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) внесло британську корпорацію Unilever до переліку міжнародних спонсорів війни. Компанії належать Domestos, Axe, Rexona, Dove, Calve, Rama, Brooke Bond, Lipton, Crème Bonjour, CIF, Knorr, Sunsilk, Timotei, CLEAR, «Чиста Лінія» та інші. Про це повідомляється на сайті агентства. Підставою стало те, що підприємства компанії досі працюють в рф, де сплачують податки, роблячи свій внесок у продовження війни росії проти України.

Жителя Хмельницького викрили у привласненні близько мільйона гривень військовослужбовців. Фігуранту повідомлено про підозру.

У 2023 році Україна вперше підготувала та подала три номінації на включення до Списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, повідомляє Урядовий портал. Дві з них розглядатимуть наступного року – це міжнародна номінація до Репрезентативного списку, підготовлена спільно з Республікою Естонія, «Українська писанка: традиція і мистецтво», а також номінація до Реєстру належної практики охорони «Практика з охорони кобзарсько-лірницької традиції». Номінація «Технологія виконання вишивки «білим по білому» міста Решетилівки Полтавської області» проходитиме процедуру розгляду в циклі 2025 року.

На задньому плані (за склом) ув’язнені українські громадяни в суді у російському Ростові-на-Дону, більшість із них – військовополонені, бійці полку «Азов».
Росія, Ростов-на-Дону, 14 червня 2023 року

Близько 10 тисяч українських військовополонених може нині знаходитися у тюрмах у Росії та на тимчасово окупованих територіях. Такі дані наводять у громадській організації «Вояцький визвіл”, яка займається українськими бранцями. Але ці оцінки — дуже приблизні, адже росіяни приховують інформацію про українських полонених та не дозволяють їм переписуватися з рідними. Тож сім’ї місяцями не знають, де їхні близькі та в якому вони стані. Чи не єдині звістки надходять від інших військових, яким вдалося повернутися із полону за обміном. Що ж відбувається за колючим дротом російських в’язниць?

Теракт росіян на Каховській ГЕС став найбільшою рукотворною екологічною катастрофою в Європі за десятки років. Він показав, що Росія перейшла на новий рівень тероризму. Та ще не почала спадати вода на затопленій Херсонщині, як путін розпочав свій ядерний шантаж. Буданов та Зеленський попереджають, що ЗАЕС замінована. Сьогодні проаналізуємо “на холодну голову” інформаційний вимір теракту на Каховській ГЕС та його наслідки. Від брехні про вину українців до ядерного шантажу путіна.

МКП «Хмель­ницькво­до­ка­нал» на­га­дує меш­канцям Хмель­ницької гро­ма­ди, що про­жи­ва­ють у при­ват­но­му сек­то­рі та не ма­ють лі­чиль­ни­ків, здій­сню­ють­ся на­ра­ху­ван­ня за по­лив при­са­диб­них ді­ля­нок з роз­ра­хун­ку — 6 літ­рів во­ди на квад­ратний метр на до­бу.

Вран­ці, 3 лип­ня, під час по­віт­ря­ної три­во­ги, яка тривала тривала годину і 5 хвилин, на те­ри­то­рії Хмель­нич­чи­ни бу­ло чут­но ви­бу­хи і не один раз.

Працівники ДБР завершили досудове розслідування за фактом розкрадання коштів, виділених на ремонт казарм Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова. До «оборудки» були причетні 4 особи – один із керівників Квартирно-експлуатаційного відділу Житомира (КЕВ), начальнику служби цієї установи, приватний підприємець, що забезпечував виконання робіт, а також приватний інженер з технічного нагляду.
Обвинувальний акт направлено до суду.

Завершився капітальний ремонт автомобільної дороги Нижанковичі – Самбір – Дрогобич – Стрий. Було відновлено 46 кілометрів, які ведуть до новозбудованого контрольного пункту пропуску «Нижанковичі – Мальховіце» на українсько-польському кордоні.

29 червня 2023 року Держмитслужба України надала статус Авторизованного економічного оператора (АЕО) компанії «Епіцентр К». Це підприємство стало другим в Україні, яке отримало авторизацію АЕО.

19-річний житель Городоцької ОТГ з метою власної наживи купував особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, яку розфасовував в згортки та збував методом «закладок» у Хмельницькому, а місцезнаходження пересилав в телеграм-канал.

Національна комісія зі стандартів державної мови, яка є центральним органом виконавчої влади, рекомендує розглянути перейменування ряду сіл Хмельницької області, які не відповідають правописним, словотвірним та словозмінним нормам української мови. 

Депутати Хмельницької обласної ради підтримали депутатський запит щодо виділення коштів на капітальний ремонт Хмельницької школи №20, яка постраждала від ракетного удару.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 1 травня на вулиці Тернопільській у м. Хмельницький.  29-річний житель Городка автомобілем «Opel Astra» на нерегульованому пішохідному переході здійснив наїзд на трьох осіб: 31-річну співробітницю поліції та двох 45-річних військовослужбовців. Внаслідок ДТП один із військових загинув. Двоє інших постраждалих отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Їх доправили до лікарні. 

Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець – той здобуває світ!

Сьогодні, коли українські захисники знову нищать ворога та виборюють українське майбутнє, важливо пам’ятати Героїв, які в різний час ставали на захист Української Держави. 30 червня минула 116-а річниця від дня народження видатного сина українського народу, Головнокомандувача Української Повстанської Армії Романа Шухевича. З цієї нагоди керівники міста Хмельницького й області, громадськість міста поклали квіти до меморіальної дошки, встановленої на його честь. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героя та відзначили його внесок в боротьбу українського народу за незалежну Україну.
Меморіальну дошку на честь генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича в Хмельницькому відкрили до Дня Героїв 23 травня 2018 року. Розміщена вона на будівлі кінотеатру ім. Т. Шевченка.

Завершилась основна сесія національного мультипредметного тесту (НМТ) для вступників до вишів. Випускники закладів загальної середньої освіти Хмельницької громади досить успішно пройшли це випробування. Тридцять випускників отримали 200 балів з навчальних предметів, які входили до тесту.

28 червня 2023 року Верховна Рада підтримала законопроєкт 9342 від 29.05.2023 в другому читанні. 30 червня 2023 року законопроєкт підписав Президент. Закон пропонує багато змін щодо військової служби, а також правових та соціальних гарантій для військових. Розглянемо ключові пропозиції.

За процесуального керівництва Хмельницької обласної прокуратури повідомлено про підозру чотирьом жителям Донеччини за фактом шахрайства, вчиненого шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190 КК України).

За вагомий внесок у державне будівництво, розвиток місцевого самоврядування, волонтерського руху, активну благодійну і гуманітарну діяльність, громадянську мужність і самовідданість, вірність українському народові” нагороджено:

 

За даними слідства, жителька Донеччини з початку повномасштабного вторгнення, рятуючись від війни, переїхала до Хмельницького. Фігурантка виявилась стійкою прихильницею «руського міра».

27 червня у Центральній публічній бібліотеці Хмельницької громади влаштували годину-спомин «Пам’ять має могутню силу». Захід присвятили Роману Набєгову — сміливому воїну, поету, щирому, відданому патріоту своєї землі, який загинув у 2014 році під містом Іловайськ, Донецької області.

Прокурорами встановлено, що Департаментом освіти та науки Хмельницької міської ради, в порушення Закону України, не виплачено одноразову грошову допомогу 12 випускникам 2020-2022 року з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Захисники та захисниці України (УБД) можуть отримати безоплатно усі види правових послуг від системи безоплатної правової допомоги — допомогу юриста та адвоката, у тому числі представництво інтересів у судах. 

27 червня в приміщенні Подільського культурно-просвітительського центру ім. М.К. Реріха відбулася презентація книги «Феномен Григорія Сковороди і сковородиністика на позвах часу» професора кафедри педагогіки та психології Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна» Віталія Шевченка та ректора Хмельницького інституту соціальних технологій університету «Україна», заслуженого працівника освіти України, голови Подільського товариства ім. Г.С. Сковороди Михайла Чайковського.

19 липня 2022 року Кабінет Міністр України ухвалив постанову «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам».

Під головуванням заступника міського голови Миколи Ваврищука відбулась нарада з директорами ринків, торгових рядів і майданчиків міста Хмельницького. Розглядалася низка важливих питань, що стосуються діяльності ринків. У засіданні, яке відбулося на ринку КП «Спецбудмеханізація» (вул. Геологів, 7), взяли участь представники Управління торгівлі, Управління праці та соціального захисту населення, Головного управління ДПС України в Хмельницькій області, Головного управління ДСНС України в Хмельницькій області.

лікарі Хмельницької міської лікарні провели операцію з постановки «штучного стравоходу»

Зранку 5 квітня минула доба, як ми не чули тата. В обід мамі принесли «похоронку».
З того дня мене назвали дочкою Героя –  легше вимовляється, ніж “напівсирота”. З того дня замість «Татові привіт» знайомі кажуть «Вічна пам’ять», а «Дякую Вашому татові за наш спокій» від незнайомців приховує в собі невикричаний біль.
9 квітня тата поховали на Алеї Слави. Відтоді гімн зазвучав як похоронний марш, а прапор асоціюється з домовиною.
Це –  хаотичний опис мого світу, зруйнуваного «спецоперацією зі звільнення від нацистів».

Міський герб Старокостянтинова відомий за сфрагістичними джерелами ще з другої половини XVI ст.

Для отримання роз’яснень і консультацій з питань пенсійного законодавства працює «гаряча» телефонна лінія

Запрошуємо хмельничан і гостей міста 23 липня о 15:00 у міський Будинок культури (вул. Проскурівська, 43) на обговорення ретро-детективів хмельницького письменника Юрія Даценка.
«Пастка для різника», «Книга в камені», «І стало світло» - три романи про харизматичного лікаря-хірурга, проскурівчанина Якова Ровнєра. Усі романи мають колоритні відмінності, що неабияк підтримують цікавість читача – зміна темпоритму сюжету, існування на межі реальності та містичності, добре випрацювана інтрига, а також повне занурення в атмосферу Поділля початку ХХ століття.
Книжковий клуб «Евтерпа» - платформа для неформальних літературних зустрічей, де кожна думка цікава та важлива. До того ж, старовинні стіни Будинку культури, що колись називався в народі театром Шильмана, тільки посилять атмосферу обговорення творів письменника!

Короткометражний фільм, який знімається  в Кам’янці-Подільському

Пані Галина з Шепетівщини, як пише на своїй сторінці «Рукавичка», навчається допомагати диким тваринам, які без допомоги людей можуть загинути.

Цими вихідними на теренах Староушицької громади Хмельницької області військовий «Азову», який після важкого поранення залишився без ноги, зробив пропозицію своїй дівчині. Воїн освідчився коханій у мальовничому місці історичної Бакоти (територія природного парку «Подільські Товтри»).

У квітні співробітники УСБУ у Хмельницькій області  викрили та затримали місцеву мешканку, яка допомогала окупантам.  Зокрема, у квітні, за надісланими нею даними, окупанти нанесли ракетний удар по території Полонської ОТГ.

«Відвідав одне з релокованих підприємств. Попри непростий процес переміщення, тут відновлюють виробництво, працюють над збутом і вірять у краще майбутнє, допомагаючи ЗСУ. Створили уже близько 50 робочих місць у Хмельницькому.

Відбулося чергове засідання виконавчого комітету. В ході роботи члени виконкому розглянули 60 питань порядку денного, більшість питань стосуються забезпечення життєдіяльності міста. Ключовими були питання внесення змін до програм, пов’язаних з російсько-українською війною.

На черговому засіданні виконавчого комітету ухвалено рішення про розміщення трьох табличок-проекцій в центральній частині міста. Їх буде встановлено в рамках нового історико-туристичного проекту. За допомогою 3D-проекцій можна буде побачити втрачені архітектурні пам’ятки.

з відбору суб’єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель для проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відбувся 8 липня

Внаслідок повномасштабної війни росії проти України багато підприємців опинилися у скрутному становищі. Деякі з них були змушені частково або повністю припинити свою діяльність, деякі переїхали в інші регіони.

Прикордонники приїхали до дітей, які у рамках реалізації дитячого оздоровчого патріотичного проекту «Поділля мрій» безкоштовно відпочивають в одному з дитячих санаторіїв Хмельниччини. Наразі у мальовничому містечку проводять канікули близько 200 дітей військовослужбовців, зокрема й тих, чиї батьки загинули, захищаючи Україну.

13 липня Асоціація міст України виступила організатором семінару-наради та забезпечила пряме спілкування понад 800 учасників (сільських, селищних та міських голів) із Заступником керівника Офісу Президента України Кирилом Тимошенко та Першим віцепрем’єр-міністром — Міністром економіки України Юлією Свириденко. На заході були обговорені питання публічних закупівель в період дії воєнного стану та зміни до постанови КМУ від 28.02.2022 №169.

Молода родина Дзюбів – Анна з чоловіком Ігорем, синочками Іваном і Макарчиком, новонародженою донечкою Катрусею – потроху обживається на Дунаєвеччині, куди переїхала з Красногорівки Донецької області. Зволікати з переїздом часу практично не було, бо молода жінка була при надії, тож задля безпеки майбутнього немовляти потрібно було терміново виїжджати з надто небезпечного міста. Постійні звуки від обстрілів не давали ні на мить спокою, психологічна напруга була на межі, тому, зібравши найнеобхідніші речі, вони покинули свою маленьку батьківщину. Куди навряд чи колись вже повернуться. Війна змінила все…

До редакції «Подільських вістей» подзвонили жителі Харківщини. Про страшні реалії, про запеклі бої, які точаться там, говорили мало – болить. Метою ж дзвінка було прохання: на шпальтах часопису подякувати небайдужим жителям Хмельниччини, яким вдається не лише, так би мовити, тримати гуманітарний фронт у рідних населених пунктах, прихищаючи вимушених переселенців, усіляко їм допомагаючи, а й регулярно доставляти вантаж зі всім необхідним у гарячі точки України, зокрема, на Харківщину.

Недаремно кажуть, що мамине серце здатне умістити найбільшу любов до своїх дітей і найбільший біль, який з’являється у тривозі за них. Уже за кілька днів після оголошення війни важкі переживання позбавили Віцентину Ярову з села Шпичинці Хмельницького району і сну, і спокою. Адже донька Лідія, яка проживає у Львові, сини Андрій і Віталій, які мешкають у Хмельницькому, повідомили про своє рішення піти воювати. Лідія разом із покійним чоловіком, військовим медиком, була активною учасницею Майдану, АТО. І тепер, повідомила рідним, не зможе залишатися вдома.

Нещодавно виповнилося 60 років спільного подружнього життя Клавдії Марківни та Віктора Тимофійовича Марчуків із села Москалівка, що на Ярмолинеччині. Проте святкування діамантового ювілею з дітьми, онуками, правнуками, найріднішими вирішили відкласти до нашої Перемоги над ворогом.

Мужність, сміливість і бажання, попри все, залишатися вільною, — таку характеристику дали Ліні Костенко, нагороджуючи Орденом Почесного Легіону. Ліна Костенко не приймала нагород, називаючи їх «політичною біжутерією», а отриманий лицарський орден Франції присвятила українським військовим.

Стебловий (кукурудзяний) метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) — це один з найнебезпечніших шкідників у посівах кукурудзи. Рівень заселеності посівів і пошкодженості кукурудзи стебловим метеликом в Україні в останні роки значно підвищився, в більшості районів навіть відмічена 100% заселеність.

З 11 липня в Україні набув чинності Закон, який забороняє курити в громадських місцях не лише звичайні та електронні сигарети, але й тютюнові вироби електричного нагрівання.

Журналіст Віктор Вацко розповів історію про кам’янчанина, нападника “Динамо” і молодіжної збірної України Владислава Ваната.

Ім’я Сергія Нагорного відоме не лише на Хмельниччині. Це він здобув золото і звання олімпійського чемпіона в Монреалі у 1976 році. Хмельницький спортсмен виступав у екіпажах байдарок: спочатку на дистанції 500 метрів Сергій з напарником посів друге місце, а у виступі на дистанції 1000 метрів – здобув олімпійську нагороду.

У літній період частішають випадки спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь. Як запобігти їм, розпитуємо в Ігоря Баланюка, начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

Добросовісні громадяни, які щомісяця сумлінно розраховуються за комунальні послуги, опинилися, у на жаль, у непростій ситуації. Принаймні, клопотів, без яких могли обійтися, не минути. Вже тепер спостерігаємо великі черги, адже у р кожен, хто заплатив за спожитий у травні газ, прагне повернути кошти.

Відомі книги «Країна Моксель, або Московія» в трьох томах, «Москва ординська» та «Україна-Русь» належать перу нашого земляка, письменника Володимира Білінського. У 2011 році за книгу «Країна Моксель, або Московія» Володимир Білінський став лауреатом премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності.

Нещодавно у приміщенні Хмельницької міської ради під головуванням керівника організації «Хмельницьке обласне товариство політичних в`язнів, репресованих та членів їх сімей» Кузьми Матвіюка відбулося засідання круглого столу на тему «Позиції і дії громадян Хмельниччини у становленні в Україні Помісної Церкви».

Агроформування Хмельниччини розпочали комплекс збиральних робіт.

Дорогі друзі!

У цей надзвичайно складний час з усіх сил ми намагаємося втримати журналістський фронт, який у період війни виконує особливу функцію. Газета «Подільські вісті» продовжує доносити об’єктивну, правдиву інформацію у найвіддаленіші куточки області, залишаючись для своїх читачів надійним другом, порадником, захисником. Позбавити людей друкованого слова означає відібрати у них духовний хліб, а багатьох сільських жителів — ще й позбавити єдиного джерела новин.

Для того, щоб передплатники змогли отримувати часопис, редакція «Подільських вістей» за власні кошти купує газетний папір, оплачує друк видання, майже 30 відсотків коштів з усього тиражу переказує пошті за доставку газет. За власні кошти купуємо також бензин для відряджень. І це лише частина усіх витрат, які передбачені для належної роботи редакції.

На жаль, цінова політика з усіх цих позицій різко сягнула вгору. Проте газета продовжує залишатися соціальною, не підвищуючи ціни для своїх передплатників. Неодноразово й самі «Подільські вісті» надавали допомогу тим, хто потребував дороговартісного лікування, Збройним силам України, малозабезпеченим категоріям населення.

Однак сьогодні така допомога потрібна нам, адже йдеться про подальше існування «Подільських вістей». Саме тому просимо посильним внеском підтримати газету з більш як столітньою історією та подарувати їй шанс на життя. Віримо, що справжній патріотизм, справжнє вболівання за своїх земляків будуть головним рушієм у цій благородній справі. Зобов’язуємося на сторінках видання згадати усіх добрих людей, які не дадуть загинути газеті.

Кошти переказуйте на наступні реквізити: р/р UA463003460000026009012291303, ЄДРПОУ 21313714, отримувач “Подільські вісті”.

Війна стала невимовним болем для мільйонів українських родин, які змушені були шукати прихистку не лише в інших областях, а й за кордоном.

 

Позитивні емоції під час війни дуже далекі від понять гуманності. І викликають їх насамперед події, які у мирний час однозначно засуджуються адекватним суспільством, незважаючи на релігійні чи моральні норми. Але це закономірно, адже ворог не з чаркою і пирогами прийшов, а вбивати, ґвалтувати, грабувати, знущатися, руйнувати, сподіваючись, що йому злочини минуться безкарно. Не минуться!

Все частіше українці деяких регіонів сприймають звук повітряної тривоги легковежніше, ніж це було у перші дні та тижні війни. Наочно те, як виглядає момент влучання ракет різних розмірів та типів у будівлі, показали у симуляції.

Польща надала українським громадянам, які виїхали до цієї країни, рятуючись від війни, безкоштовний доступ до меддопомоги на всіх рівнях. Як можна отримати медичну допомогу в цій країні – далі в матеріалі.

У Хмельницькому розробили проект Порядоку використання легких електричних самокатів на території міста і закликають усіх бажаючих з ним ознайомитися та висловити свої пропозиції.

У новому відділенні медичної реабілітації, що знаходиться у корпусі Хмельницької міської лікарні на вулиці Житецького, спеціалісти та медики ставлять на ноги пацієнтів після важких травм та інсультів. Процес реабілітації триває від двох тижнів і довше. Усі послуги безкоштовні. Відділення розраховане на 30 ліжок, в перспективі планується розгорнути ще 60. Наразі у відділенні лікуються семеро пацієнтів.

Півтисячі осіб користуються послугами соціального таксі, щоб доїхати до потрібного місця. Це дорослі й діти з інвалідністю. Послуга доступна як мешканцям Хмельницької громади, так і внутрішньо переміщеним особам. Всі користувачі мають бути зареєстровані і проживати в межах Хмельницької територіальної громади, мати підтверджуючі документи і попередньо зареєструватися.

«7 липня брав участь у засіданні Комітету Регіонів (консультативний орган Європейського Союзу) в Брюсселі. Мав виступ перед поважною аудиторією щодо відбудови українських міст і громад, реформування на шляху від статусу кандидата в члени ЄС до повновправного членства. 

Надзвичайно важливе місце в системі засобів захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, ефективної комунікації влади і громади посідає реалізація права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яке закріплено статтею 40 Конституції України. 

Ми шукаємо фіговий лист, що прикриє місця, на які нам незручно і неприємно дивитися.

У досить щільному графіку роботи начальник Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Руслан Герасимчук знайшов час для нашої зустрічі, якраз напередодні професійного свята поліцейських. «Чи згодні, пане полковнику, відповісти на запитання для «Чаю без церемоній?» – запитую зі сподіванням, що наша розмова не поверне в русло офіційного звіту, цифр і сухої статистики.

На столі пишніють рум’яні та гарячі, наче сонце, буханці, які щойно Марія Постернак вийняла із печі. Що може бути смачнішим, аніж хліб, спечений на живому вогні? Та й аромат його ні з чим незрівнянний. А ще корисний, каже господиня, та й довго не черствіє.

У Стокгольмі відбувся черговий етап «Діамантової ліги». Хмельничанка Марина Бех-Романчук у п’ятій спробі приземлилася на позначці 6,76 м і вийшла на першу позицію в стрибках у довжину, проте британка Лоррен Уген все ж зуміла вирвати перемогу – 6,81м.

Випадки викрадення родичів українських військових на тимчасово окупованих територіях набувають системного характеру, повідомляють у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

От не дають мені спокою ті білоруси, що впритул наблизилися до нашого кордону. Їхній бацька – самопроголошений президент – все думає-гадає, як би то колаборацію потужну створити й рашні підсобити. Та він одного ніяк не второпає, що вже путін планував взяти Київ за три дні й зазнав поразки, то нехай би не рипався. Наші хлопці-козаки, вірю і знаю, дадуть гідну відсіч усім загарбникам.

Нещодавно в Центрі протидії дезінформації повідомили, що на тимчасово окупованій Запорізькій АЕС рашисти готують серйозну провокацію.

Як відомо, під час вторгнення рашисти атакували Ірпінь, спробувавши таким чином здійснити прорив й напасти на Київ. Однак нашим мужнім захисникам всіма силами все-таки вдалося стримати ворога.

В окупованому Маріуполі путінські найманці постійно чинять тиск на місцеве населення, змушуючи виконувати їхні вказівки. Так, нещодавно вони вирішили з’ясувати – скільки українців там проживає, провівши так званий перепис населення.

Війна вперто змушує українців виїздити за кордон. Тож все частіше запитують наші читачі: чи можна за кордоном кермувати авто за наявності лише національного посвідчення водія, чи все ж необхідно отримати міжнародний документ?

35 років тому було утворено Всеукраїнську добровільну організацію ветеранів України. З того часу веде свою діяльність і ветеранське формування Хмельниччини, здійснюючи захист прав і свобод її членів, соціальний захист інвалідів, людей похилого віку.

Вшанування

Спогади дипломата

 

І хоч сьогодні українців об’єднав один біль – війна, й кожен намагається зробити свій внесок в наближення такої бажаної і вистражданої Перемоги над рашистами, зрадники, на прикрість, нікуди не поділися.

Щоб зібрати кошти для виготовлення мобільного банно-прального модульного комплексу для 3 окремої танкової бригади Збройних сил України та відправити його на передову, минулої неділі у Солобковецькій громаді відбувся благодійний турнір з міні-футболу та благодійний ярмарок.

Через активні бойові дії на сході змушений був релокуватися в інші регіони країни Харківський національний університет внутрішніх справ.

 

 На сьогодні забезпечення технікою наших захисників – надважливе завдання. І потужні автомобілі з хорошою прохідною здатністю дуже потрібні військовим для виконання бойових завдань на передовій.

Якщо людина потрапила у полон – потрібно зробити два кроки. Близькі родичі та члени сім’ї полоненого можуть сповістити про подію відповідні органи, а далі звернутися у міжнародні організації.

Слідством встановлено, що медична працівниця на особистій сторінці у соцмережі оприлюднювала відеоматеріали на підтримку «політики путіна».

На Хмельниччині ще тиждень температура повітря триматиметься близько +30 градусів за Цельсієм. Спека перетворює квартири в розпечені сковорідки й порятунку від неї немає навіть вночі. Цегляні будинки нагріваються повільно і також повільно остигають, в панельних стає нестерпно набагато швидше. Особливо важко в малогабаритних квартирах, якщо там ще й мало вікон.
Як можна зробити прохолоду у квартирі без особливих витрат і за допомогою чого вентилятор можна перетворити в кондиціонер - читайте нижче.

Відсьогодні, 1 липня, заклади професійної освіти розпочинають приймання документів для вступу. Подати документи до профтеху можна до 1 жовтня. Для навчання на бюджеті області виділили понад 87 тис. місць. Як і в попередні роки, вступники можуть розраховувати на безоплатне навчання та стипендію (нині вона становить 1250 грн).

Предстоятель Православної Церкви України у Митрополичому домі 30 червня зустрівся з головою Хмельницької обласної військової адміністрації Сергієм Гамалієм.

На сайті www.orenda.gov.ua створено сторінку, де кожен може отримати інформацію про нові процедури оренди, а також про те, які пільги та знижки в яких областях запроваджені.

З 4 липня 2022 року відділ реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради відновлює прийом заяв щодо реєстрації/декларування місця проживання та зняття із зареєстрованого/задекларованого місця проживання, надання витягу із реєстру територіальної громади.
Вказані послуги можна отримати як у філіях управління адміністративних послуг Хмельницької міської ради, так і у віддалених робочих місцях відділу реєстрації місця проживання управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради в приміщеннях управляючих муніципальних компаній міста та у старостинських округах Хмельницької міської територіальної громади.

Щомісяця Хмельницьким міським центром з гідрометеорології надаються результати спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища.

Майже 200 освітян зібралися на перший форум молодих педагогів «Формула успіху». Організували та провели захід працівники комунальної установи Хмельницької міської ради «Центр професійного розвитку педагогічних працівників». Це подія, що у цікавій формі об’єднала молодих педагогів Хмельницької міської територіальної громади.

Уже четвертий рік поспіль фахівці Міського центру по роботі з дітьми та підлітками за місцем проживання на різних локація проводять спортивні розваги для дітей. Участь можуть брати діти віком до 13 років. Цьогоріч до спортивного руху долучилися мешканці сіл, які приєдналися до Хмельницької громади.

Щоб знайомити дітей з книгами, популяризувати читання, а ще зробити, аби канікули у школярів проходили цікаво та з хорошими емоціями, вже майже місяць, починаючи з 1 червня, у бібліотеках Централізованої бібліотечної системи Хмельницької громади проходить «Бібліотечне літо – 2022». У межах такого книгозбірні влаштовують різні заходи.

Асоціація Європейських державних поштових операторів PostEurop призупинила членські права «пошти росії» та «белпошти». Це безпрецедентне рішення за всю історію існування організації, що є регіональним союзом у рамках Всесвітнього поштового союзу. Рішення про тимчасове призупинення членства поштових операторів країн-агресорів вступило в силу 23 червня 2022 року.

У рамках чотирнадцятої хвилі проекту «Україна в умовах війни» Cоціологічною групою «Рейтинг» було проведене чергове дослідження психологічних маркерів: рівнів життєстійкості, психологічного виснаження та прийнятність розваг під час війни.

Пригадуючи минуле літо, Віра Семенівна Файчук знову ронить сльозу. Це ж до неї у Більчин щораз довідувалися онуки з сусідньої Клубівки — молоді сильні хлопці, які й город обробити допомагали, і траву покосити, і переробити всіляку всячину іншої роботи. Та цього літа обидва воюють на фронті. А не так давно дізналася, що поранені, у госпіталі. Від тієї звістки і зовсім ноги носити перестали — ледь дибає по хаті. Думка ж про онуків не відпускає стареньку жінку ні вдень, ні вночі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набув чинності 7 квітня 2022 року, були внесені зміни до Земельного кодексу України. Отримуючи з цього приводу чимало запитань від наших читачів, ми попросили завідувача Шепетівського бюро правової допомоги Євгена Бондаря відповісти на найбільш поширені з них.

Ольгу Павлівну Віхтюк із Деражнянщини сміливо можна назвати ветераном пошти, бо поєднала доля її з професією, що стала фактично її життям, ще в далеких 1960-х роках. Про неї вийшли публікації в багатьох виданнях як в обласному центрі, так і в рідній Деражні. Словами захоплення про пані Ольгу рясно вкривали шпальти кореспонденти, які писали про безмежну любов до професії, а головне – про любов до людей, заради яких вона стільки років трудиться й донині. В її архіві зберігаються всі примірники газет за різні періоди життя. Змінювалися роки, пролітаючи стрімко, молодість переходила в зрілість, підростали діти… Проте незмінною залишилася улюблена пошта, котра стала не лише роботою на все життя, а й практично другою домівкою.

Як відомо, ще восени 2020 року до Хмельницької територіальної громади увійшло 24 населені пункти та місто Хмельницький. Тож Статут, нову редакцію якого затвердили в 2017 році, фактично втратив свою актуальність, адже його норми не враховують потреб, інтересів, історичних, культурних та соціально-економічних особливостей усіх населених пунктів, що об’єдналися в територіальну громаду.

Саме така асоціація виникає від споглядання того, як США та Німеччина полюбовно домовилися про завершення будівництва газопроводу «Північний потік-2». Великі чи й ду-у-у-же великі гроші переважили доцільність сприяння захисту України від російської агресії. Бо порожня газогінна труба не лише завдає нашій державі колосальних економічних збитків, але й повністю розв’язує руки Росії для розгортання повномасштабної збройної агресії.

Обідньої пори у Ставищанах, на Білогірщині, два брати випивали. Слово за словом – зав’язалася суперечка. Коли закінчилися словесні аргументи, молодший схопився за совок та дерев’яне топорище. Гамселив по голові 69-річного чоловіка.

Петро Іванович Губанов ще зі студентських років, навчаючись в Одеському сільськогосподарському інституті, вважав, що не читати газет – не знати життя, себто бути, даруйте, темним чоловіком.  Тому навіть із  скромної студентської стипендії відкраював дещицю на передплату популярної тоді “Комсомолки” та  обласної періодики. Вже на останньому році навчання одружився з однокурсницею Галиною, що родом із Городка. Молодята було вирішили за розподілом залишитися на Одещині. Однак жаркий клімат не підійшов подолянці, отож переїхали на Городоччину.

Нині первинний осередок Національної спілки журналістів України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка нараховує у своїх рядах 15 членів  і є одним з найчисельніших Кам’янець-Подільської міськрайонної організації НСЖУ. Серед спілчан вишу – викладачі, які навчають майбутніх журналістів, здобувачі вищої освіти та магістранти, котрі активно співпрацюють із засобами масової інформації, працівники університетської газети «Студентський меридіан». А нещодавно обласна організація НСЖУ прийняла у свої ряди доктора історичних наук, професора,  ректора університету Сергія  Копилова.

Михайлу Захаровичу Мельнику нині 92. А на вигляд йому більше, як 70 не даси. Коли ж познайомишся з його підсобним господарством і побачиш чималеньку пасіку, яку доглядає самотужки, бо залишився на господарстві один, то повіриш, що ця людина дасть фору п’ятдесятилітнім.

Призупинити від’їзд українців за кордон.

Ситуація, пов’язана з від’їздом наших співвітчизників за кордон, стає все більш загрозливою. Опитування у вишах показують, що переважна більшість молоді бажає працювати і будувати життя за кордоном. Польща, Чехія, Словаччина, а тепер і Німеччина розробили програми залучення молоді, людей працездатного віку до своїх держав. Нам відомо давно, що кадри вирішують все — чи це виробнича дільниця, чи лікарняні установи, чи підприємства. Це стосується і всієї країни. Працівники з України цінуються всюди — з середньо-технічною, вищою освітою, кваліфіковані робітники практично у всіх галузях. Це люди, які готові посилити будь-яку країну. Не хочу нікого образити, але це не біженці з Лівії, Іраку, Сирії, інших держав Південного Сходу, Африки, які заполонили Європу. Більшість з них мріють отримати соціальний захист, а працювати, як ми знаємо з преси, не дуже. Українці ж їдуть працювати, виходять на конкуренцію, щоб бути за кордоном серед кращих.

Детальніше читайте в газеті "Подільські вісті" за № 30 від 29 липня 2021 року.

Нещодавно Український державний центр позашкільної освіти визначив переможців Всеукраїнської виставки-конкурсу науково-технічної творчості учнівської молоді «Наш пошук і творчість – тобі, Україно!». Загалом 411 робіт із 22 областей України та міста Києва були представлені для розгляду. Відрадно, що і вихованці закладів освіти Хмельниччини є серед переможців конкурсу.

Доброго дня, шановні працівники редакції газети “Подільські вісті”. Насамперед хочу висловити вам подяку за увагу та подарунок (виграш у лотереї) і побажати всьому колективу здоров’я та успіхів у роботі. А газеті – лише процвітання і розвитку.

Стартував чемпіонат України з футболу в першій лізі, де виступає шістнадцять колективів.

У Японії проходять літні Олімпійські ігри. У складі збірної України є і наші земляки – колишні вихованці дитячо-юнацьких спортивних шкіл Хмельниччини.

Її сконструювали на Хмельниччині.

Питанню механізації лісокультурних робіт керівництво Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства приділяє велику увагу. І є вже добрі результати: лісогосподарські підприємства краю перейшли на догляд лісових культур з допомогою мульчера (подрібнювача) на базі трактора МТЗ-82, який ефективно знищує поросль і бур’яни в міжряддях молодих культур. Це пришвидшує догляди, зводить до мінімуму ручну працю й дає велику економію коштів. Мульчер розробляло товариство з обмеженою відповідальністю «Красилівагромаш» на замовлення лісівників та за їх активної участі.

Служба зайнятості займає активну позицію щодо повернення до продуктивної зайнятості на ринок праці бійців АТО/ООС. Фахівці центрів зайнятості та філій надають широкий спектр соціальних послуг.

 

СБУ викрила злочинну групу, яка «виманила» в українців понад півмільйона гривень на фейкових знижках

Меджибіж на два дні занурився в середньовіччя.

Справжнісіньке ристалище, захоплюючі лицарські поєдинки, музики з автентичними інструментами, дівчата на ходулях, безліч героїв середньовіччя, майстер-класи з різних ремесел, смачні страви, приготовані на вогні, фаєр-шоу, запальні танці... А найголовніше — маса позитиву, надпотужний заряд емоцій, що ще довго не полишать відвідувачів фестивалю середньовічної культури «Епоха героїв», який відбувся минулими вихідними на території державного історично-культурного заповідника «Межибіж».

Галина ТКАЧУК — вірна рідним «Подільським вістям» уже 40 років, і пам’ятає старі підшивки газети, яку передплачували ще її батьки.
Знайомство з такими людьми запам’ятовується на роки, бо не щодня зустрічаєш щирих, відкритих, добрих, із великою душею людей, як Галина. Вона звикла йти до людей лише з відкритим серцем і світлими думками.

У День рівноапостольних Петра й Павла напрочуд велелюдно, весело й змістовно, з подарунками, запальними танцями та піснями відзначили Ярмолинці свій 621-ий день народження.

— Вже з самого я ранку думаю про те, як зустрінемося з колегами на роботі, про що розмовлятимемо. Думаю і хто завітає до нас цього разу, з ким доведеться познайомитися, — розповідає Юлія Война, головна медсестра санаторію «Райдуга», що у Волочиську. — Свою роботу і свій колектив я дуже люблю. Це надзвичайно багато важить, чи є поряд з тобою однодумці, чи відчуваєш підтримку, взаєморозуміння. На щастя, мої мрії саме про такий колектив, про таких людей справдилися тут, в санаторії, — каже вона. До нас їдуть зі всіх куточків України за оздоровленням і за позитивом, який, переконана, ще довго надихатиме. І ми всі націлені на те, щоб подарувати відпочивальникам найкращі враження, щоб «Райдуга» стала для них пам’ятною на все життя.

Овен
Не йдіть на повідку чужих порад. Час нарешті позбутися давніх страхів — це відчинить двері в майбутнє. Розрахуйтеся з усіма боргами, не позичайте більше за жодних обставин. Уникайте конфліктів на роботі, перегляньте справи, що назбиралися, можливо, треба вибрати інший спосіб їхнього вирішення.

У місті Дніпрі відбулися ІХ літні Всеукраїнські ігри ветеранів спорту пам’яті М. М. Баки з легкої атлетики. На змагання прибули понад двісті чоловік віком від 35 до 91 року.

До міста доїхав без пригод. А ось коли вибрався з автовокзалу, то наче з-під землі з’явилося циганча у куртці розмірів так на п’ять більшій за нього. Поли до п’ят, як шинель у кавалериста. А в руках такий капелюх, у якому, мабуть, ще соціял–демократи по черзі про революцію, рівність і братерство мріяли.
Простягає, значить, до мене капелюха, й каже: «Дядьку, дай». А саме таке нещасне, таке скульчене, таке жалісливе. Думаю, не збіднію, якщо якусь гривню-другу пожертвую. Запускаю руку в кишеню, намацую там металеву гривню і вкидаю в капелюх.

Дуже резонансною в липні стала історія з киянином Іваном Мартинюком, якого ЗМІ охрестили «голосіївським стрілком». Фігурант заборгував за комунальні послуги. Його квартиру після судової тяганини виставили на торги, де її придбав інший громадянин. Той нагрянув до Івана Мартинюка у супроводі співробітників охоронної фірми «Шериф». Чоловік у квартирі забарикадувався і попросив прибулих показати документи та постанову суду, а також зачекати, поки він викличе адвоката. Натомість зловмисники взялися ламати двері. У відповідь господар застосував балончик із сльозогінним газом. Однак це не оговтало їх.

 Не думала й не гадала кам’янчанка пані Олександра, що похід із чотирирічною донькою Веронікою по морозиво того спекотного тихого липневого надвечір’я завершиться… в реанімаційному відділенні міської лікарні. А причиною нещастя, яке привело на лікарняне ліжко дитину, стало… її осколкове поранення. Як пізніше розповіла жінка, не встигла вона вийти з Веронікою з крамниці та присісти за столик вуличного кафе, як пролунав гучний вибух невідомого пристрою, уламки від якого зачепили не лише її крихітку…

Були часи, коли Кирило Здибель передплачував майже десяток газет і таку ж кількість журналів, окремі з яких і досі зберігає в сімейному архіві.

1 липня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині визначення мінімальних розмірів пенсій за інвалідністю та розмірів мінімальних пенсійних виплат.

Впродовж останніх років на території України, та й на Хмельниччині, поширився бур’ян, так званий борщівник Сосновського. Ця рослина в минулому пропагувалася як хороший медонос та високоврожайна силосна культура. Наприкінці 70-х років вчені знайшли борщівнику іще одне застосування — як добавку до корму худоби, і знову почалося його активне вирощування у західних регіонах. Але за деякий час помітили, що корови його не дуже полюбляють, а в молоці з’явився гіркий присмак.

На вулиці — спека, і багато хто поспішає до найближчої водойми (озера чи річки). Однак водойми — це джерела підвищеної небезпеки і серйозного зараження. Про це говоримо з начальником управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Ігорем БАЛАНЮКОМ:

Слідчі ГУНП в Хмельницькій області спільно з працівниками управління стратегічних розслідувань в області ДСР Нацполіції задокументували протиправну діяльність директора одного з комунальних підприємств Хмельницького та його підрядника зі столиці, в результаті злочинних дій яких було привласнено 3,7 мільйона гривень бюджетних коштів.

На річці Збруч у селищі Сатанів на Хмельниччині один випадок міг закінчитися трагічно, якби поряд не опинився працівник Служби порятунку.

Жителі села Волиця Польова 17 липня, через 80 років, зустрічали та проводжали в останню дорогу свого земляка Микиту Микитовича Коропецького.

Понінківська картонно-паперова фабрика вже понад  два століття була і залишається одним із найбільших папероробних підприємств регіону. Станом на липень 2021 року на фабриці працює 897 чоловік  із територіально близьких районів Хмельниччини та Житомирщини.  Майже половина працюючих – молоді спеціалісти, які набираються досвіду та офіційного трудового стажу.  Третину працівників складають люди передпенсійного віку із великим досвідом роботи, але мінімальними можливостями працевлаштування через віковий бар’єр. ТОВ «ПКПФ-Україна» є громадоутворюючим і бюджетоутворюючим для Понінківської ОТГ, за 2020 рік до місцевого бюджету сплачено майже 20 мільйонів гривень, на початок літа 2021 року цей показник уже перевищив 10 мільйонів гривень.

Вони з дружиною мріяли про велику сім’ю. І хоч в Олексія й Валентини Лищуків з села Попівці на Волочищині виявилося немало спільних уподобань, але бажання мати багато дітей було чи не першим у їхньому сімейному союзі. Для когось з двома, або й з одним дитям настає «кінець світу», коли справитися з малими «дзиґами», здається, ніхто не в силі. А Лищукам Божою ласкою було подаровано дев’ятеро. Олексій не раз говорив Валі, що вона просто створена бути мамою, адже в ній стільки любові, ніжності, терпіння та мудрості у вихованні дітей, що вони просто зобов’язані давати їм життя та вести по ньому. А дружина додавала, що немає більшого щастя, ніж бачити усмішку своєї дитини, брати в свої руки її долоньку, і що обійми рідних дітей найбажаніші, найсолодші.

Альфа-Банк Україна розігрує поїздку до сонячного Кіпру на концерт улюбленця мільйонів, артиста, який підкорив НСК «Олімпійський», MONATIK. У поїздку для двох включено все, щоб зробити її по-справжньому крутою:

Овен

Вiдпочиньте нарештi вiд роботи, вона нiкуди вiд вас не втече. Лiто – час вiдпустки, замiського життя, рибальства i прогулянок лiсом.

Свій колектив начальник Староостропільського відділення зв’язку Олена Салій вважає особливим подарунком долі, бо ж працювати з людьми, яких об’єднує взаємоповага, взаємовиручка, це й справді величезне везіння. Тут вдало поєдналися і ті, хто працює на пошті понад двадцять чи десять років, і ті, хто відзначатимуть лише першу річницю роботи в цьому відділенні зв’язку.

Навіть коли чарівний та дивовижний світ втрачав чіткість та барви, зневіра не спустошувала серце Надії Крищук. Вона, слабозряча, уперто торувала свою життєву стежку. Пізнала щастя материнства, в 39 років стала студенткою університету та зустріла справжнє кохання.
Із дитинства Надійка страждала через поганий зір. Так кортіло з дітьми погратися в хованки чи м’ячем, але стояла осторонь та сумувала. Та все ж батьки вирішили, щоб їхня донька навчалася у звичайній школі.

З 1 липня 2021 року скасовано мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, окрім земель державної власності. Відтепер фізична особа (обов‘язково громадянин Ураїни!) може купити в одні руки не більше 100 гектарів землі. З 2024 року придбати землю зможуть юридичні особи, але не більше 10 тисяч гектарів кожна. Орендарі, які нині винаймають паї у селян, мають перважно право на викуп.
В Україні з 1 липня у Держ­геокадастрі зареєструвалося понад 3 тисячі нотаріусів — для укладання угод купівлі-продажу землі. Зареєстровано уже понад 500 земельних угод. Загальна площа цих земель складає майже 600 гектарів.
А що, власне, думають жителі Хмельниччини про ринок, на який виставляється наше найбільше багатство — земля?

Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок відзначає свій сторічний ювілей.
Ми попросили голову президії ради облорганізації УТМР Григорія САГАЙДАКА розповісти про головну мету її діяльності, досягнення й проблеми. 

Спекотно зараз в Україні. Зашкалюють і природний, і політичний термометри. Президент Володимир Зеленський розгорнув бурхливу діяльність на всіх фронтах, так наче б наближаються вибори.

Днями в редакцію подзвонила 65-річна жителька Хмельницького Любов Мельник. Розповіла, що банальна прогулянка мало не обернулася для неї трагедією. Через електросамокат. «Відчула, щось наближається, коли самокат, вважайте, збивав мене з ніг. Він же їде практично беззвучно. Та й хіба могла подумати, що на тротуарі на мене нестиметься якийсь транспортний засіб?! Ледь відскочила, та все одно зачепилася за бордюр, впала, поранила ногу. Добре, інші перехожі допомогли підвестися, дали води. А то ж у мене й серцевий приступ міг статися.
 А «гонщик» на електросамокаті промчав, ніби нічого й не сталося. Ніби так і має бути, — розповідає жінка. — Тож хочу дізнатися, чи дозволено електросамокатам та іншим подібним пристроям рухатися тротуарами? Чи будуть кермувальники покарані, якщо, не дай Боже, станеться біда?», — ставить запитання наша читачка.

Хмельничанка Марія Ляндебурська зізнається, що в «Подільських вістях» читає всі без винятку матеріали, адже різноманіття тем, рубрик дає можливість пізнати нове, цікаве у різних сферах життя.

Так, днями для 55-річного красилівчанина його згубна звичка ледь не закінчилася трагедією. Адже куріння спричинило займання в його квартирі на четвертому поверсі багатоповерхівки в місті Красилів.

Коронавірус Дельта виявився значно небезпечнішим, ніж інші штами. Ним частіше стали хворіти молоді люди, і проти нього не завжди діють вакцини.

Завершився другий етап конкурсу місцевих проєктів «Наша громада», участь у якому взяли майже триста територіальних сільських, селищних і міських територіальних громад з усієї України (з Хмельниччини — 11). Відрадно, що до фіналу увійшла Ярмолинецька територіальна громада з актуальною, оригінальною і цікавою ідеєю (проєктом) — створення у Сутківцях літнього молодіжного табору «Козацька Січ Ярмолинеччини».

Лікар у третьому поколінні Олександр Тарамбула, офтальмолог Хмельницької обласної дитячої лікарні, професію медика обрав не випадково. Його незабутній дідусь Віктор Федорович Шинкарчук був головним лікарем Дунаєвецької районної лікарні. Гарний слід залишив на землі. За його керівництва було побудовано новий корпус лікарні, облаштовано територію, навіть кілька зариблених ставків функціонувало. Звісно, для малого Сашка (він був єдиним онуком) дідусь був незаперечним авторитетом.

Городоччина — одна з найбільш мальовничих місцевостей Поділля з десятками найпривабливіших населених пунктів, кожен з яких зачаровує своєю незрівнянною красою, має власну неповторну історію. Серед них вирізняється село Підлісний Олексинець, яке розкинулося на подільській височині, між лісом і полями, неподалік від шосе Хмельницький — Сатанів — село під лісом, село Олекси.

Попри зовсім юний вік, цю напрочуд талановиту і неймовірно різнопланово обдаровану дівчинку цілком справедливо називають гордістю, феноменом, візитівкою Хмельниччини.

Начальницю Служби у справах дітей Хмельницької облдержадміністрації викрито на отриманні  хабаря, повідомляє пресслужба Хмельницької обласної прокуратури.

З 1 по 10 липня у Кропивницькому проходили Всеукраїнські дитячо-юнацькі військово-патріотичні ігри «Джура – 2021: Інгульська Січ». Участь взяли близько 200 дітей віком від 11 до 14, повідомляє пресслужба Хмельницької обласної державної адміністрації.

З 6 по 11 липня у Римі відбулися європейські змагання, де українська збірна в загальному отримала 8 медалей: 1 золота, 3 срібних та 4 бронзових, повідомляє пресслужба Хмельницької обласної державної адміністрації.

Минулими вихідними в місті Хмельницькому відбувся Кубок Поділля з триатлону (акватлону) серед юніорів та дорослих. В змаганнях взяли участь збірні команди спортивних клубів міст, районів, областей України. У суботу відбулися індивідуальні змагання для професіоналів та любителів, а в неділю пройшла естафета для професіоналів Чемпіонату України та Дитячої триатлонної ліги. Першого дня змагалися майже 160 учасників, другого – майже 60. 

Вам на міні-ярмарок вакансій!
Виконуючи посередницькі функції на ринку праці, державна служба зайнятості застосовує різні форми співпраці з роботодавцями щодо сприяння в укомплектуванні вільних робочих місць. Серед них – організація та проведення мініярмарків вакансій.

Сьогодні  відбудуться онлайн-конференції, під час яких представники агробізнесу Рівненської та Хмельницької областей спільно з владою обговорять проблемні питання, котрі турбують агровиробників даних областей, а саме:

21 гифка, которая влюбляет в астрономию | Мел

Овен

Плани, які будували на цей період, можуть швидко не реалізуватися. Будьте обачні, є імовірність, що підведуть близькі люди. Дуже обережно та серйозно ставтеся до всіх фінансових пропозицій, які  надходитимуть.

У Солобковецькій громаді 25-річницю Дня Конституції України та День молоді уже традиційно відзначили гучним молодіжним фестивалем «PUZZLE  FEST», який організувала активна молодь спільно з керівництвом громади.

Ці місця, овіяні легендами, і справді, мають свою магічну силу. Кожен, хто потрапляє до древнього Старокостянтинова, не промине можливості закарбувати цю мить на тлі замку князів Острозьких, на березі річки Ікопоть, яка оперізує цей кам’яний скарб міста.

Немає такої оселі в Дзеленцях, де б не знали Тамару Карман. Бо коли вона розносить пошту, то просто «пробігтися» селом аж ніяк не вийде. Чи не в кожній домівці, доставивши газету, пенсію, продукти, розпитає про здоров’я, повідомить про зміни в комунальних платежах, про пенсійні новації, поговорить на інші теми.
– Спілкування з людьми – для мене особливо приємне. Саме цим робота і подобається. Та й мої односельці, бачу, дуже прагнуть щирої розмови. Добре слово, порада – вони так потрібні у наш непростий час, – ділиться думками Тамара Миколаївна.

А ще чимало польових квітів – яскравих, пахучих – прикрашали купальські віночки, що попливли Бугом надвечір із запаленими свічами… Ніч на Івана Купала сповнена таїни й містичності, за давніми повір’ями, саме тоді заговори на здоров’я, добробут і кохання мали велику силу.
Ох, і наплели цьогоріч силу-силенну красивих і пишних вінків подоляночки до свята, прикрасивши їх духмяними й цілющими травами – оберегами, що додають здоров’я та захищають від лихого ока.

Скільки років нам намагалися втовкмачувати, що «сільській культурі», з якою ототожнювали українських артистів, нізащо не зрівнятися з «вибраними», котрі мають московську прописку. Та як тільки нам вдалося бодай трохи поперти потужну русифікацію, з’ясувалося, що в нас немало талановитих, навіть неперевершених митців. Проте в культурному (і не лише) оточенні все ще достатньо всілякого непотребу.

— Газета заміняє мені розмови зі знайомими та сусідами, заміняє телевізор, я його зовсім не дивлюся. З нею я відпочиваю, і пізнаю нове, дістаю всю необхідну для мене інформацію, — розповідає наша віддана читачка з Наркевичів, 87-річна Лідія Захарівна Атаманюк. — «Радянське Поділля» — «Подільські вісті» передплачував мій колишній чоловік — Іван Григорович Атаманюк.

Загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати працівникам у Хмельницькій області станом на перше червня 2021 року становила 22,3 мільйона гривень, або 1% фонду оплати праці, нарахованого за травень.

Вдосвіта на автодорозі М-12 поблизу села Хомівці Хмельницького району зіткнулися легковий автомобіль та вантажівка «Рено Магнум» під керуванням 45-річного жителя Могилів-Подільського. Легковик загорівся. Його водій загинув. Слідчі з’ясовують усі обставини трагедії.

Статистика страшна — Україна входить до першого десятка в списку зі 195 країн за найвищим ризиком смертності через нераціональне харчування. Такі дані опублікував один із найавторитетніших медичних журналів у світі The Lancet, заснований ще в 1823 році в Англії. Дослідники назвали чотири ворога здоров’я: надмірне споживання цукру, солі, м’яса та алкоголю. До цього списку додається ще вживання субпродуктів (ковбас, напівфабрикатів), алкоголю та хлібобулочних виробів — і все, продуктовий кошик «довгожителя» готовий.

33-річний «підприємливий» житель Хмельниччини давав оголошення, що продає тканину. Щоправда, ніякої тканини не мав й близько. За товар, зрозуміло, хотів передплату на картку. Далі — за схемою: гроші одержав, сам — зник.

Ганна Семенівна тремтячими руками намагається покласти до свого затертого гаманця 10-гривневу купюру (це все, що у неї залишилося з останньої пенсійної сотні). Їй ніяк не вдається акуратно розправити ту купюру — жінка дуже нервує. Помітивши, що я спостерігаю за нею, починає плакати. «Це все, що у мене залишилося, — пояснює. — А пенсія аж через тиждень. І я ж майже нічого не купила: півбуханки хліба, пакет молока, маленьку пляшечку олії, два помідори і чотири огірки. Оце вся моя покупка. Признаюся, дуже люблю масло, але не можу собі його дозволити. Лиш коли отримую пенсію, купую пачку й намагаюся розділити на цілий місяць. Але це смішно, бо ж не будеш по граму їсти. Тому його вистачає приблизно на тиждень.
А ще мрію з’їсти великий бутерброд з маслом і твердим сиром — дуже люблю! Однак твердий сир для мене взагалі нині розкіш....
 Не думала, що старість буде такою важкою. Сорок п’ять років відпрацювала, а пенсію маю всього 2950 гривень. Живу одна. І вижити дуже важко. Особливо, коли ціни щодня ростуть...»

Саме цей факт повідав нам давній шанувальник і дописувач «Подільських вістей» Михайло Пахута із Хмельницького. Понад сімдесят років він передплачує рідну газету. Майже двадцять років його матеріали на різні теми друкувалися на шпальтах видання. Особливо Михайло Павлович цікавився аграрними питаннями. Зокрема, у своїх статтях він описував читачам технології вирощування різних культур, їх захист від шкідників та хвороб. Крім того, він приділяв особливу увагу садівництву тощо.

Нещодавно в Хмельницькій обласній державній адміністрації відбувся брифінг, присвячений відкриттю з першого липня в Україні ринку землі. Його провели заступник голови ОДА Володимир Білик та начальник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області Василь Василенко.

 

Суд прийняв відповідне рішення, яке було винесене за результатами розгляду позовних вимог Шепетівської окружної прокуратури.

 

Чверть сотні вибухонебезпечних предметів часів Другої світової війни знищили сапери ДСНС Хмельниччини

На Хмельниччині пройшло святкування річниці створення НПУ, повідомляє пресслужба Хмельницької поліції.


В рамках поточного ремонту дороги Т-23-11, на км 8+900 (за с. Грузевиця) протягом минулого тижня влаштовано верхній шар асфальтобетону, повідомляє пресслужба Хмельницького Укравтодору.

У вівторок, 6 липня о 18.00, в Молодіжному парку розпочнуться етногуляння з нагоди свята Івана Купала.

До суду надійшов позов про визнання результатів аукціону з продажу приміщення площею понад 750 метрів квадратних, не дійсними, повідомляє прес-служба Хмельницької обласної прокуратури.

Завершено влаштування вирівняльного шару з АГС на автошляху територіального значення Т-23-14 Теофіполь - Красилів - /Н-03/ на ділянці, яка ремонтується поточним середнім ремонтом – від в'їзду в місто Красилів до АЗС "Shell" (с. Сушки), км 62+750, повідомляє пресслужба Хмельницького Укравтодору.

Сьогодні кількість роботодавців, які звертаються по допомогу в укомплектуванні вакансій, зростає. Наразі Хмельницька обласна служба зайнятості співпрацює з понад 25 тис. роботодавцями.

«Окрім коштів платників податків активно працюємо і залучаємо інші джерела фінансування!
За 5 років у розвиток міста Хмельницького було залучено понад 250 млн грн грантових коштів (тобто безповоротних коштів)!

 

СБУ запобігла незаконному збуту партії бойових засобі ураження на території Хмельницької області. Викрито організатора каналу нелегальної торгівлі зброєю та боєприпасами.

Це літо стало ювілейним у міцній високопробній дружбі хмельничанина Альфреда Ружицького з нашою газетою — рівно шістдесят років тому принесла листоноша перший для нього номер тоді ще «Радянського Поділля». Скільки їх, тих пожовтілих шпальт зберігається в акуратно зібраних підшивках незрадливого читача!

Уже півстоліття Любов та Юрій Тракало у взаємному мирі, злагоді, любові та турботі долають шлях, розпочатий на весільному рушничку. Така довга, ще й щаслива спільна дорога пліч-о-пліч випадає не всім. Не інакше, вважає подружжя, Всевишній свою милість проявив до них.

Воїнів не буває колишніх, переконані волонтери благодійного фонду «Мир та Добро». Саме тому уже багато років поспіль, вигораючи, проте не втомлюючись, живучи за свідомим «якщо не ми, тоді хто», раз по раз їдучи на передову, щоднини допомагаючи захисникам і їхнім родинам на мирній території, почасти беручи на себе функції держави, волонтери підтримують воїнів, доводять, що вони не забуті, що їхні подвиги мають велику ціну.

Хмельницьке вище професійне училище № 11 незабаром відсвяткує 55-річчя. Створене як філія радіотехнічного заводу, воно сьогодні живе своїм повноцінним життям. Про що і засвідчив черговий випуск трудової зміни юнаків та дівчат.

Командир найкращої частини логістики Повітряних Сил ЗС України полковник Олександр Катюха служить у Збройних Силах замалим не 43 роки. Загальна ж вислуга офіцера, враховуючи пільгові, «бойові» роки, наближається до пів століття! 23 роки він командував  окремим інженерно-аеродромним батальйоном і ось уже півтора року, як очолив Об’єднаний центр матеріально-технічного забезпечення Повітряних Сил. Журналістові АрміяInform про офіцера, який сьогодні у строю відзначає свій 60-річний ювілей, розповів його безпосередній начальник, який знає полковника вже не перше десятиліття.

Ніколи не доводилося писати про таке позитивне й приємне для споживачів явище, як зниження цін. Такого не було. Тому що ціни постійно зростали. На все, починаючи від хліба та ковбаси, закінчуючи тарифами на житлово-комунальні послуги. І саме ці тарифи й били найболючіше по нас усіх. Ось і тепер живемо у гнітючому очікуванні підвищення ціни на електроенергію. Обіцяли уже з 1 липня, так би мовити, відрізати по живому.

У День Конституції України група громадських активістів прийшла в Хмельницькому на Майдан Незалежності, аби відзначити цю видатну подію та засвідчити свою любов до Основного Закону.

Якщо ви скучили за екстримом, якщо хочете полоскотати свої нерви, якщо прагнете відчуттів, від яких холоне кров — підкажемо місце, де все це стає реальним. Не за горами-долами, не за тридев’ятими землями, а, вважайте, поряд, на Віньковеччині. Та ще й у таких прославлених місцях, де вабить аромат зіньківської ковбаси, хліба «на черені», де дихає історія, сповнена легендами.

Раїса Іванівна Ніколайчук народилася в селі Гречинці на Летичівщині в сім’ї сільських трударів. Після закінчення середньої школи в рідному селі вступила до  Кам’янець-Подільського технікуму, освоївши професію бібліотекаря. З того часу вона на роки пов’язала своє життя зі школою, в якій донині працює в бібліотеці.

Нещодавно Деражнянський молочний завод вчергове підтвердив натуральність своєї продукції, отримавши Золоту медаль за виробництво високоякісної молочної продукції в номінації — сир твердий «Княжий».
Колектив газети «Подільські вісті» щиро вітає Деражнянський молочний завод із черговим вагомим здобутком і бажає нашим давнім друзям ще багато перемог!

Галина Непийвода з Летичівщини — не лише постійна читачка нашої газети, а й активна дописувачка. Її матеріали досить часто з’являються в «Цілителі». Вчитель-філолог за професією, Галина Григорівна зацікавилася народною медициною, питаннями оздоровлення.

Днями у селі Березове, що на Деражнянщині, відчинив двері новозбудований храм на честь Святої Трійці.

День Конституції України та День молоді славно, змістовно, цікаво, весело й велелюдно відсвяткували у Ярмолинцях.
Розпочинаючи урочистості, голова Ярмолинецької селищної ради Андрій Шутяк за гарною традицією вручив грамоти та цінні подарунки кращим трудівникам. Дотримуючись іншої, вартої наслідування, традиції, до Дня молоді нагородили переможців молодіжної акції «Ярмолинецький Оскар-2021».

День молоді — унікальне та неповторне свято, бо саме молодість — це чудова пора кохання, неймовірних злетів, а також перших самостійних рішень і досягнень. Це той натхненний період, коли маленька перемога стає запорукою життєвого успіху.
Відрадно, що в цей урочистий день, 25 червня, Дунаєвецьку громаду заполонили веселощі та гамір: під гучну музику, конкурси, розіграш святкової лотереї, молодь своєю енергетикою заряджала місто.

Найбільш обговорювані новини останніх тижнів — про новий штам коронавірусу, що вперше проявився в Індії і має назву штам-D (Дельта).

Днями «Ярмолинецький  агропромисловий  Центр професійної освіти» відвідав Микола Гаман, колишній перший заступник керуючого справами апарату Верховної Ради України, уродженець Яснозір’я, що Віньковеччині. Його супроводжували колишні керівники Ярмолинецького району –  Василь Волощук та Микола Бодь.  Свого часу завдяки активній співпраці цих людей і вдалося відкрити професійний навчальний заклад.

30 липня під головуванням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля відбулася всеукраїнська селекторна нарада з керівниками областей. Серед питань, які обговорювалися, — організація навчального року 2020/2021 в умовах адаптивного карантину, забезпечення закладів освіти підручниками та використання коштів субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам. 

Правоохоронці встановили ряд фактів незаконної вирубки цінних дерев посадовцями лісових господарств. За версією слідства, їхні дії не лише завдали державі великих збитків, а й стали причиною руйнівних повеней у цьому році. 

Служба безпеки України викрила низку посадовців приватних компаній, які організували схему постачання до країни-агресора Російської Федерації  товарів військового призначення та подвійного використання, що виробляються державними оборонними підприємствами України.

Служба безпеки України викрила міжнародне угруповання, яке займалося контрабандою і продажем у нашій країні лікарських засобів серцево-судинної, онкологічної і репродуктивної груп непідтвердженого походження. 

“Доброго дня, шановні читачі “Нашої садиби”! Вже не один рік вирощуємо в нашому господарстві курей-бройлерів, зазвичай за теплий сезон здійснюємо два етапи забою. Ми, звісно ж, стикалися із різними захворюваннями птиці, проте дійшли висновку — профілактика (вакцинація) — найкращий спосіб вберегти курчат від падежу. Тому поділимося досвідом, аби господарям не доводилося проходити наш шлях.
З повагою сім'я СОЛОМЕННИХ, Хмельницький район”.

Чи не з перших днів свого існування радянська влада намагалася монополізувати випуск горілки, вела боротьбу з самогоноварінням. В одному з архівних документів вичитав такі факти: лише протягом 1923-1924 рр. працівники міліції України провели 198136 обшуків, затримали 68397 самогонників, відібрали 82570 апаратів, зафіксували 32731 випадок самогоноваріння. З самогонщиків тільки за 1924 рік було стягнуто 630446 рублів 66 копійок штрафу.

Доволі прибуткову схему придумали двоє хмельничан, проте – кримінальну. Розвитку «бізнесу» завадили працівники управління протидії наркозлочинності спільно зі слідчими слідчого управління ГУНП в області. Вони, залучивши роту поліції особливого призначення, за процесуального керівництва прокуратури затримали кримінальний дует.

Чули б ви їхній спів! Зачаруєшся-залюбуєшся! Такі сильні співочі голоси, в одну щиру вкраїнську душу зіспівані! Такі оригінальні – авторські, прадавні, автентичні, фольклорні, козацькі, зовсім невідомі пісні, яких у репертуарі більше двох сотень. А що вже піснею живуть! Тож і не дивина, що у цього напрочуд потужного, хоч і зовсім молодого колективу грамот, нагород, перемог у фестивалях різних рівнів не злічити. І хоч цьогорічні карантинні обмеження унеможливили фестивалі, конкурси, виступи вживу, патріоти вкраїнської пісні взяли участь в онлайн фестивалі.

Шляхами славетних епох й родзинками сьогодення, аби пройнятися духом прадавньої історії, насолодитися неймовірними краєвидами, сповнитися незабутніми враженнями від архітектури й шедеврів народних умільців, зачудуватися непідробною справжньою щирістю сільських трударів – пропонують пройтися-проїхатися туристам у Меджибізькій ОТГ. Днями тут презентували туристичну мапу «Край Бога і Божка: шляхами славетних епох».

З 1 липня 2020 року в Україні зросли соціальні стандарти. У зв’язку з цим мінімальний розмір пенсії за віком збільшився з 1638 до 1712 гривень.

Наказом Голови Національної поліції України начальником ГУНП в Хмельницькій області призначено полковника поліції Руслана Герасимчука, який раніше обіймав посаду заступника начальника ГУНП. 29 липня заступник Голови Національної поліції України Олексій Руденко представив його керівному складу.

Детектив із захопленням заручників у Луцьку розділив суспільство на довірливих і скептиків. Одні хвалять правоохоронців і Президента за сміливість та рішучість. Інші підозрюють, що це був передвиборчий фарс, хоч і з драматичною фабулою. На їхню думку, дуже символічно, що все відбулося на площі Театральній.

Гроші — це кров економіки. І хоча ця фраза вже заяложена, але саме вона передає суть грошово-кредитних відносин, від яких залежить практично все і всі в країні.

На економічному форумі в Давосі (січень, 2020) в яскравому виступі Президента України було сказано, що в Україні будуть створені всі умови для приходу інвестицій. Місяць тому Президент висловився, що рішення з інвестицій прийнято — вкрай важливий стратегічний напрям для розвитку держави! Але до сьогодні немає ні урядових постанов, ні законів Верховної Ради.
Зате в парламенті збуджено обговорюють законопроект щодо грального бізнесу.

Детальніше читайте на шпальтах  № 31 від 30 липня 2020 року.

А як інакше описати те, що є давно очевидним – одні живуть заможно, а інші — в надії, що колись таки краще життя настане. Ще з часів здобуття Україною незалежності можновладці нас годують обіцянками, мовляв, ще трішки, буквально кілька років потерпіть – і ми заживемо майже як європейці. Гірка правда — усі політики поки що на словах піднімають наш рівень життя до омріяного європейського. Туди – де адекватні ціни, співвідносні з платоспроможністю, де надійні банки, високоякісний сервіс, до якого, до речі, люди звикли й не сприймають його – як милість Божу, де люди відчувають себе людьми. Де пенсіонери забезпечені на старості, можуть навіть подорожувати… Та це там – за далеким обрієм.

Мандруючи селами Подільського краю, газета час від часу навідує своїх постійних читачів, котрі десятиліттями зберігають відданість нашому друкованому виданню. «Подільські вісті» приходять в оселі своїх палких прихильників не лише з дарунками, головне для часопису – почути живі історії, болі та тривоги, радісні, щасливі, іноді кумедні моменти, з яких складається наше життя. Для нашого часопису найцінніші новини – правда від землі, від людей, які свою долю міцно пов’язали з нелегкою працею, бо на їхніх трудових мозолях і нині тримається країна. Цього разу ми завітали у Коськів Шепетівського району до Євгенії ОМЕЛЬЧУК.

Українські реалії підкидають такі теми, що неможливо втриматися від іронії. Як повідомило Міністерство юстиції, від платних послуг з надання поліпшених побутових умов у слідчих ізоляторах станом на 22 липня в бюджет отримано 318 тисяч гривень.

Чи помітили ви, що на тлі «найгарячіших» сьогодні тем почастішали розмови про вибори до місцевих рад. Хоч до жовтня начебто ще достатньо часу, проте передвиборне «багаття» потроху розгоряється. У соцмережах, до прикладу, знайдете найрізноманітніші прогнози і щодо кандидатів на посаду Хмельницького міського голови, і різні припущення щодо результатів виборчих баталій.
Ось ця «гаряча» тема і спонукала нас до зустрічі з Олександром Симчишиним, Хмельницьким міським головою, аби з перших уст почути про його наміри щодо майбутніх виборів та відповіді на інші, не менш цікаві, запитання.

Красилівчани доправили на фронт та закріпили прапор міста неподалік вщент розбитого села Піски. Про це повідомляється на сайті Красилівської міської об'єднаної територіальної громади.

В центрі села Копачівка Волочиського району — на фасаді Будинку культури в честь сторіччя від дня народження відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки Георгію Феофановичу Целеху.

До суду скеровано обвинувальний акт стосовно одного із керівників Державного підприємства «Хмільницьке лісове господарство». Він обвинувачується у внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів та незаконній вирубці дерев.

Споживачі Хмельницької області боргують близько 23 млн. грн.

Якось я стала свідком жвавого обговорення телевізійних передач «Битва екстрасенсів», «Мольфар» і ще кількох їм подібних. З’ясовується, значну частину населення цікавлять надзвичайні людські можливості, які для більшості з нас залишаються таємницею.

Втомившись на городі чи за звичними хатніми справами, вона сідає перепочити. Але неодмінно з голкою і бісером. І затягується той «відпочинок» до години п’ятої ранку. Ікони, рушники, обереги, картини, зроблені руками Лесі Пипи із Городка, нині хизуються довершеністю у багатьох куточках України: більшість роздарувала, деякі вмовили продати, а окремі навіть замовляли. І хоч лиш два роки минуло, як полонило оце бісерошиття талановиту подолянку, нині вона завершує свою 121 роботу. І бачили б ви цю неймовірно казкову красу!

У їхній родині кожен має вишиванку. І не одну. Лише свято якесь — відразу вишиванку одягають. На фото — Яна Кохан, учениця Віньковецького НВК. Вона уже, вважай, семикласниця. А фото зроблене на перший дзвоник, ще першого вересня минулого року. Останнього, на жаль, не було, як, власне, й у всіх — карантин завадив.

І з цим не посперечаєшся, бо вирізьблені вони з дерева, що символізує життя. Прогулятися по алеї в парку імені Михайла Чекмана, що в обласному центрі, та роздивитися усі оригінальні скульптури, а ще зробити на згадку світлину – вже встигло чимало подолян. Енергетика тут справді потужна, змішана із чимось магічним, водночас дуже спокійна…

Війна. Пандемія. Карантин. Дистанційка. Криза. Тотальне безробіття. Збільшення суїцидів. Неможливість обстежуватися і лікуватися (страшна фінансова складова медичних послуг нестрахової медицини). Витівки погоди, що призвели і до стихійних явищ, і до неврожайності багатьох культур… Чимало наших дописувачів вищеперераховані, й не лише, події списують на високосний рік. Чому ж так не любить Україну 2020-й, і чи його це витівки, чи відступлять біди після Нового року? Побачимо. А поки друкуємо невеличкі уривки листів, що поповнили протягом останнього часу нашу редакційну пошту.

«Доброго дня, шановна редакціє. Ми з чоловіком розлучені вже багато років. Доньку з трирічного віку виховую сама. До її вісімнадцятиріччя тато сплачував аліменти. Зараз запевняє, що дитина повнолітня, отже, його фінансова місія позаду. Проте донька навчається заочно на першому курсі університету, здобуває спеціальність психолога. Знаю, що аліменти сплачують і на дітей, які навчаються у вищих навчальних закладах. Тож прошу вашого роз’яснення. Як змусити батька сплачувати аліменти на дитину, яка навчається? Чи потрібно знову звертатися до суду? Якщо так, то чи потрібно сплачувати судовий збір? Дякую. Олена Левчук».

Іван КАРАСЬ, який проживає в Коханівці Полонського району, передплачує «Подільські вісті» з 1974 року.

З обласного збірного пункту до Збройних сил України відправлено 450 юнаків.

Востаннє Україна так безжально прощалася з районами близько шістдесяти років тому. Правда, тоді радикальне перекроювання адміністративної мапи області відбувалося заледве не щороку.

Обідньої пори на автодорозі Городище — Рівне — Старокостянтинів при в’їзді у Нетішин зіткнулися два автомобілі. Людей звідти довелося діставати рятувальникам.

Сатанівська громада стала переможцем Конкурсу гендерних ініціатив від Асоціації міст України.

22 липня в древньому місті прощалися зі старшим матросом Василем КРАВЧЕНКО. Подолянин загинув на бойовій позиції в районі села Шуми неподалік окупованої Горлівки. Під час бойового чергування на опорному пункті, 26-річний морський піхотинець отримав смертельне поранення від кулі ворожого снайпера.

Це було в районі селища Шуми (Торецька міськрада Донецької області — авт.) неподалік окупованої Горлівки. Торік 18 липня група спецпризначенців поверталася після успішного виконання бойового завдання. Бійці йшли слід у слід, і раптом вибух… Левова частина осколків потрапила в Богдана БІГУСА (позивний «Баррет»). Від численних осколкових поранень боєць загинув на місці, а побратим — дістав поранення.

«Доброго дня, шановна редакціє.. Хочу вашої консультації. Річ у тім, що колишня дружина, з якою розлучився два роки тому, не дозволяє бачитися з восьмирічним сином. Я щомісяця сплачую на нього аліменти. Та, попри це, колишня запевняє, що виховання сина — не моя справа і категорично проти наших з ним зустрічей. Порадьте, як зобов’язати її дозволити побачення з дитиною, хоча б на її умовах?
Р. Олегів».

Саме ці слова пригадалися після знайомства з Олександром ЩЕРБАНЕМ – головою Деражнянської районної державної адміністрації. Вислів всесвітньо відомого тенісиста насправді є сильним мотиватором для усіх, хто прагне результату та впевнено й наполегливо рухається до мети, крок за кроком долаючи перешкоди, часто – жертвуючи часом та силами. А як інакше, якщо, до прикладу, ти ведеш за собою інших, і від правильності рішень залежить добробут людей. Звісно, вмить кардинальні зміни важко запровадити, проте разом із сильною командою, вольовому й цілеспрямованому керівникові легше рухатися за обраним стратегічним планом розвитку краю. Головне – вибрати оптимальний вектор руху, а далі з хорошою динамікою нарощувати його.

І це беззаперечний факт, бо ж перебування маленьких пацієнтів у лікувальному закладі має бути комфортним і сприяти якнайшвидшому одужанню. Адже, незважаючи навіть на скарги на самопочуття, нездужання, вони продовжують вірити в дива, не впадають у відчай, не панікують, а, тримаючись за руки батьків, чекають моменту, коли їм дозволять погратися… Хіба задля них не варто робити надзусилля, планувати грандіозні проекти, втілювати їх в життя? Відповідь — більш ніж очевидна. Бо інвестиція сьогодні в якісну медицину, яка поєднує і кваліфікованих фахівців, і найсучасніше обладнання, звісно ж, і покращення умов перебування — це безцінний внесок у здоров’я майбутнього покоління. 

Балакати — не мішки вергати. Ця народна приказка згадалася в день проголошення державного суверенітету України — одного з моїх улюблених свят.

Щоб отримати належний результат, кожен депутат, який прагне чогось досягти для громади, мусить бути наполегливим. Як, до прикладу, Микола Олицький, котрий робить все можливе, щоб завершити будівництво нової школи в Новолабуні.

Добрий день, шановні «Подільські вісті». Багато-багато років читаю улюблену газету та раджу це робити усім жителям нашого краю. На її сторінках можна почерпнути чимало корисної і, головне, перевіреної інформації.
Тривалий час я займаюся бджільництвом. Нещодавно почув про те, що пасічникам передбачена допомога від держави. Роз’ясніть, будь ласка, що необхідно зробити, щоб її отримали. Думаю, така інформація цікавитиме всіх бджолярів, яких на Хмельниччині немало.
З повагою Володимир ЯЩУК.

Зустрів минулої суботи на овочевому ринку старого приятеля — лікаря за фахом, який купував у сільської бабусі паперівки.
— Свіжозірвані, узяв три кілограми по 15 гривень, — пояснив він. — А минулорічні бачив по якій ціні у магазинах? Жах! Від п’ятдесяти гривень і більше, і це в нас, на Поділлі, яке завжди славилося садівництвом і високими врожаями фруктів, — спересердя мовив чоловік.

на тему: «Як змінились з 1 липня платіжки за доставку газу для споживачів Хмельницької області»

Служба безпеки України задокументувала масштабне розкрадання коштів акціонерного товариства «Укрзалізниця», що створювало загрозу стабільному функціонуванню залізничних перевезень.

Протягом січня-червня 2020 року послугами Хмельницької обласної служби зайнятості скористалися 273 випускника. Серед них 207 випускників закладів вищої освіти,  66 – закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Наділив Бог Ольгу Кирик вісьмома дітьми. Нині уже сама дивується, як четверо синів та стільки ж доньок поставила на ноги і вивела у люди.

Такий результат трьох ДТП, що сталися впродовж минулих вихідних. Крім того, поліцейські задокументували два десятки ДТП без травмованих.

Як організоване надання медичної допомоги на початку другого етапу медреформи, зокрема для онкологічних, туберкульозних та хворих з розладами психіки, з’ясовували представники Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування на виїзному засіданні в Хмельницькому. Темою обговорення стала й ситуація з коронавірусом. Під час спілкування з керівництвом області, керівниками медичних закладів члени профільного Комітету цікавилися, як вдалося стримати стрімке розповсюдження небезпечної хвороби в області.

Микола Іванович ПОЛЮК народився в 1931 році в багатодітній сім’ї на Красилівщині, в селі Баглайки. Разом із батьками, як розповідає співрозмовник, їх було десятеро. Жили дружно, пліч-о-пліч проходили труднощі й біди: голод, війну. «Зараз уже немає рідних, – мовив він. – Батьки давно відійшли у вічність, а сестри з братами – з роками».

З 15 липня запроваджено платні послуги на проведення лабораторної діагностики на COVID-19, про це повідомили в Державній установі «Хмельницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України».

Складається враження, що минулого тижня у нашій державі одним із найнагальніших питань була легалізація грального бізнесу, який заборонений уже добрий десяток років — з 2009-го. На одному з позачергових засідань Верховної Ради України 14 липня народні обранці кількістю 248 голосів ухвалили в другому читанні законопроект “Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор”.

Не часто зустрічаєш людей, які у складній, ненормованій, іноді й виснажливій роботі все одно бачать більше позитивних моментів і вважають її подарунком долі.
Саме до таких і належить Віктор Грама, агроном села Котелянка Полонського району. По закінченні з відзнакою Кам’янець-Подільського сільгоспінституту Віктор Анатолійович за направленням розпочав працювати в одному з господарств Полонського району. А за деякий час перейшов в село Котелянка, у відомий та успішний на той час СВК «Зоря». Вже минуло тридцять чотири роки, як трудиться Віктор Анатолійович в сільському господарстві, не зраджуючи агрономічному фахові.

Коли ми приїхали до Сутковецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини, фельдшер Алла Бєляєва й сімейна медсестра Ольга Мартиненко якраз робили планове щеплення п’ятирічному хлопчику. І так майстерно заговорили-зацікавили пацієнта, що той і заплакати не встиг. Та що там дивуватися, ці жінки за роки своєї діяльності навчилися без хитрої апаратури та обладнання чітко встановлювати діагнози, призначати лікування, без автомобілів і велосипедів добиратися на виклики (власне, Сутківці немалі й добряче розгалужені, а ще п’ять сіл на обслуговуванні). Про вихідні й відпустки взагалі не йдеться, все одно, не приведи Боже хвороби, і додому прийдуть, й з дому викличуть. Та вони не нарікають, бо роботу свою дуже люблять. А нічим іншим цей феномен і не поясниш.

Хоч кого у Доброгорщі запитайте: «Де живе бабуся Ганя?» — обов’язково вкажуть на хату Ганни Миколаївни Трубай. Бо в селі її так і кличуть, по-домашньому, тепло та ніжно — бабця Ганя.

Своєю, дуже непростою історією життя поділилася колись із моїм племінником Теофілія Михайлівна Томусяк (нині вже покійна) — жителька села Шаровечка Хмельницького району.

Під час нещодавньої робочої поїздки на Хмельниччину Президент  України Володимир Зеленський анонсував презентацію регіональних проектів у галузі туризму, які можуть бути цікаві інвесторам. Зокрема, глава держави відзначив, що є кілька програм, які наразі розробляються, – так звані магніти привабливості в тому чи іншому регіоні нашої країни. Значним рекреаційним та туристичним потенціалом володіє і Кам’янець-Подільський район, який має всі передумови для ефективного використання цих ресурсів з метою популяризації власних туристичних можливостей, створення нових робочих місць, наповнення бюджету.
Про те, як розвивається туризм на Кам’янеччині, що потрібно зробити, щоб вивести його на якісно новий рівень, наша розмова з завідувачем сектору культури, молоді та спорту Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Віктором ДОРОЖЕМ. 

– Чотири роки просимо прокласти нам нормальну стежку, бо до будинку важко добиратися, коли дощ, – звертається з проханням по телефону Галина Гірник, котра проживає на вулиці Курчатова, 1/К в обласному центрі. – За цей час маю вже одинадцять різних відповідей, начебто нас буде включено до перспективного плану. У сусідньому будинку – 1/Д – вже поклали плитку, а ми чотири роки чекаємо на тридцять метрів стежки… Можливо, через те, що будинок кооперативний, місто на нього не зважає? Невже треба звертатись особисто до мера? Обсяг робіт невеликий, напевне, через це не хочуть робити?

Законопроект під номером 3131, який невдовзі розглядатимуть народні депутати і яким хочуть запровадити податок на землі сільгосппризначення, вже викликав чимало різнополюсних тлумачень. Одні вважають, що прийняттям документа нарешті виведуть з тіні малі фермерські господарства, інші – що це вдарить по найбідніших селянах і змусить їх продавати свої паї агрохолдингам. Ми ж поцікавилися думкою про цей законопроект у жителів Хмельниччини, зокрема й сільгоспвиробників.

Цьогоріч абітурієнти, як і раніше, подаватимуть документи на вступ до університетів онлайн. Однак, на відміну від минулого року, увесь процес почнеться на місяць пізніше. Адже карантин через пандемію COVID-19 змінив увесь графік вступної кампанії. Випускники розгублені, не знаючи, чого очікувати далі. Щоб розвіяти чутки і пролити світло на ситуацію, Центр громадського моніторингу та контролю з’ясував деталі вступу-2020.

в області повністю вичерпають свій ресурс та стануть потенційно небезпечними

Про те, що тариф на доставку газу з 1 липня змінився всього  на 6 коп. і на що вистачить цих коштів, - говорили у прямому ефірі  передачі «Влада і громада» на ТРК «Місто»  комерційний директор АТ «Хмельницькгаз» Олександр Надольний та технічний директор Дмитро Дідич.

За інформацією Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (АМКУ), оштрафовано товариства за антиконкурентні узгоджені дії. 

Служба безпеки України задокументувала факти знищення лісу у Ясінянському і Мокрянському державних лісництвах. 

Нещодавно міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов та заступник міністра В’ячеслав Негода взяли участь в онлайн засіданні комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, на якому розглянули питання щодо уточнення формування районів окремих областей, а також вдосконалення виборчого законодавства. 

До суду скеровано обвинувальний акт відносно начальника одного із секторів патрульної поліції Житомирського відділу поліції. Слідством встановлено, що правоохоронець вимагав від підприємця хабар у сумі 20 тисяч гривень за безперешкодне перевезення ним лісопродукції.

Напередодні Дня родини* нам удалося поспілкуватися з сім’єю, в якій усі чоловіки захищають Україну від ворога. Наша розповідь про офіцерську династію Герасимчуків зі Старокостянтинова.

На Хмельниччині прізвище Іващуків досить відоме. Особливо — в колах аграріїв. Старші покоління сільгоспвиробників добре знають Героя України Петра Іващука. Згодом гучно зазвучало ім’я його сина — Сергія Іващука, котрий перейняв від батька не лише господарський, організаторський хист, очоливши науково-виробничу агрофірму «Перлина Поділля» в селі Квітневе Білогірського району, а й заявив про себе в політичному житті, очолив в Хмельницькій обласній раді депутатську фракцію аграріїв. Та наша розмова за чашкою чаю торкалася не лише виробничих і політичних питань.

А головне — завжди зустрічайте день прийдешній із посмішкою, стверджує Катерина МІЩЕНКО — заступник начальника Старосинявського центрального відділення поштового зв’язку. Та й підтвердження цим словам — її щира посмішка й відкритість душі. Вона так звикла йти по життю, долати труднощі, перешкоди, бо позитивне налаштування, впевнена жінка, допомагає легше пройти свій шлях. А він у кожного, ясна річ, свій.

Гостям, які зійшлися-з’їхалися, аби привітати її з власним новоріччям, найстарша жителька Хмельниччини Єфросинія ДЕМБІЦЬКА із Хмелівки Городоцького району неймовірно рада: щиро дякує за теплі вітання й гарні подарунки, привітно посміхається, жартує, щоправда, коли згадує минуле, підступні сльози навертаються на очі. Стільки ж бо довелося пережити-звідати, тяжко так нагаруватися. Ой як не солодко жилося, зізнається людина-епоха, свідок громадянської війни, репресій, голодоморів, Великої Вітчизняної, важкого повоєння, почасти «ні вдягнутися — ніц, ні їсти — нічого».

Сторічний ювілей зустріла першого липня жителька села Стара Пісочна, що на Городоччині, Марія Іванівна ФЕДОРОВА. Як день, збігли роки, стрімко змінюючи сьогодні і завтра на «було». А скільки ж то всього було! Скільки довелося звідати, пережити, скільки судилося наробитися.

А як інакше можна назвати тих, хто «прославив» знову нашу область жорстокістю, яка вже б’є рекорди? Так, нещодавно в Старокостянтинівському районі неподалік села Пеньки двоє чоловіків (1948 та 1958 років народження), зауважу, — в зрілому віці, коли вже би мали ділитися своєю життєвою мудрістю із молодим поколінням, вирішили розправитися із собакою вже у відомий спосіб, прив’язавши її до бампера автомобіля «ВАЗ 2109»… Далі ми можемо просто згадати резонансний випадок із колишнім директором Хмельницького обласного державного архіву — Володимиром Байдичем. Він свого часу тягнув за власним автомобілем собаку матері, яку треба було «перевиховати». І цього разу для тваринки її «господарі» влаштували справжнє пекло на дорозі... Отакі маємо реалії, які змушують задуматися: що діється з людьми, з їхньою свідомістю, що ними керує? Який приклад вони показують? Однак ствердно можна сказати одне — лише безкарність буде клонувати такі злочини.

Сучасні тенденції в соцмережах мотивують молодь, а особливо підлітків, ставати все більш популярними, та й зробити це легко — просто взяти до рук мобільний телефон чи селфіпалку — і гайда робити ексклюзивні фото та відео. Щоб у друзів аж дух перехопило від побаченого. Та це, на жаль, нерідко призводить до фатальних речей — аби довести друзям свою унікальність і заробити такі очікувані лайки, а головне — збільшити кількість підписників, вони, ні на мить не задумуючись, ризикують життям. Чим більше екстриму — тим більше позитивних відгуків на сторінці, захоплень від побаченого. Та іноді світлина чи відео таких екстремалів стає останньою…

Хто не знає цієї дитячої лічилки-жмурилки? Її закінчення таке: «Еники-беники кльоц, вийшов зелений матрос». Чи годиться вона для підрахунку у нинішніх суспільних реаліях, коли у нас щоразу хтось жмурить, а щось приховують?

Після восьми місяців цілеспрямованих «атак» на керівника Нацбанку України Якова Смолія, він не витримав тиску «коломойців» і таки подав у відставку. Звільнення Смолія вигідне і колишнім власникам «ПриватБанку», і Росії, яка зацікавлена в дестабілізації ситуації в Україні. Крім того, дехто з можновладців, тягнучи за ниточки в різних сферах, ну дуже хотіли б мати керований Нацбанк.

Петру КРУТЮ 81-й рік. Він читач нашої газети у другому поколінні. Тодішнє «Радянське Поділля» передплачували ще його батьки.

Принаймні, донедавна це питання цікавило багатьох хмельничан, адже карантинні обмеження призупинили роботу кінотеатрів. І навіть тоді, коли дозволили відвідування кафе, нічних клубів, кінозали залишалися зачиненими. Дехто думає, що кінотеатри віджили своє, що сьогодні кіно — це пережиток. Даремно. Як засвідчує практика, чимало людей хочуть свій відпочинок провести саме в кінозалі, замість того, щоб дудлити пиво посеред шумної вулиці. Полюбляють кіно й інтелектуали, які щоразу шукають нову наснагу для мозку. Що й казати про кіноманів, які були та залишаються, що б не говорили про їх улюблене кіно. Відновлення роботи кінотеатрів, звісно, цікавило багатьох.

Першого липня виповнилося п’ять років, відколи в Україні запрацювали місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Нині в нашій державі їх налічується 84 і чотири з них розташовані на Хмельниччині: у Кам’янці-Подільському, Старокостянтинові, Хмельницькому та Шепетівці.Скористатися послугами центрів може кожен, хто потребує фахової правничої допомоги: відповідно до законодавства безкоштовні юридичні консультації в центрах може отримати будь-хто. А вразливі категорії населення, як-от, наприклад, малозабезпечені люди, особи з інвалідністю, діти та деякі інші, за потреби можуть претендувати на безоплатне представництво своїх інтересів у суді штатними юристами центрів чи адвокатами, які співпрацюють з системою безоплатної правової допомоги. Це означає, що за послуги правозахисників заплатить держава.
Упродовж п’яти років до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги в нашій області звернулося майже 93 тисячі людей, понад 20 тисяч — в місті Кам’янці-Подільському. Про те, як працює система, скільком людям вдалося допомогти та яких змін досягнути, розповів очільник Кам’янець-Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Валентин БАРТИШ.

Більше 5 років фінансування робіт з безпеки газорозподільної системи Хмельницької області  залишається на рівні, значно  нижчому  за необхідний. Водночас, 38% газорозподільних мереж  на Хмельниччині вже повністю зношені.

Щоразу, знайомлячись із працівниками пошти, отримуєш порцію нових вражень від спілкування. І залишається після нього тонкий післясмак ще на довгий час…
Так і при знайомстві зі Світланою Володимирівною НЕЧАЙ, начальником відділення поштового зв’язку в селі Залісся Старосинявського району — отримала позитивний заряд та приємні враження.

Михайло готувався до демобілізації, коли німецькі полчища заполонили небо і землю. На той час рядовий Молотай добре освоїв професію військового шофера, і хоч грізною технікою виявилася всього-на-всього «півторачка» (вантажний автомобіль ГАЗ-АА), але, в порівнянні з піхотою в обмотках, він завжди почувався військовою елітою. Було тільки прикро, що оспівана в піснях Червона армія швидко рухалася не зовсім у той бік, куди мала б рухатися.

Літо, сонячно… Все цвіте та зеленіє. Тож хочу поділитися з вами подією, яка сталася днями.

Здавалося, уже ніщо не зруйнує сімейне благополуччя Алли Іванцової. І завжди буде поряд її Сергій — надійний та турботливий. Та в той щасливий час і не здогадувалася, що у дім увірветься біда, і вона сама залишиться з дітьми.

Трапляється й таке: статусу учасника війни Анастасія Яківна Кожухівська із села Ставниця Летичівського району набула …під власне дев’яносторіччя. Аби жінка врешті отримала належне їй посвідчення, доклали зусиль голова Летичівської районної ради організації ветеранів України Галина Чекерда та староста села Ставниця Василь Свистун. Вони ініціювали створення відповідної комісії, яка на основі зібраних документів ухвалила справедливе рішення.

Щоб здати аналізи, жителям Солобковецької ОТГ, що на Ярмолинеччині, вже не треба їхати до районної чи обласної лікарень. Це можна зробити в місцевій амбулаторії сімейної медицини. Адже днями тут ввели в експлуатацію автоматичні аналізатори, що придбали за кошти громади. «Лише 15-20 хвилин необхідно для отримання результатів аналізів», — констатує голова ОТГ Сергій КОГУТ, який здав кров першим.

Тридцять третя сесія обласної ради була насичена актуальними та гострими питаннями. Її емоційною кульмінацією стало звернення до депутатів міського голови Славути Василя Сидора: «Вам не страшно? А ви не думаєте, що завтра прокинетеся, а Хмельницької області вже не буде. Що тоді говоритимете і до кого будете звертатися?»

«Доброго дня вам, мої дорогі! Я літня людина і читаю «Подільські вісті» давно. Заочно знаю всі прізвища тих журналістів, які творять газету. В одному з її номерів натрапила на актуальну тему спустошення села. Тому дуже прошу приїхати особисто до мене. То ви ще більших жахів побачите».
Віра Гуменчук, с. Мазники, Деражнянський район.

Саме такими словами розпочав нашу розмову багаторічний передплатник «Подільських вістей» Микола Григорович Леочко. В житті буває чимало ситуацій, коли сподіватися на допомогу у вирішенні питання немає на кого, опускаються руки. Та й бюрократія супроводжує чомусь і донині, з кабінету — в кабінет — і так без кінця. Микола Григорович нещодавно стикнувся із ситуацією, коли в нього зняли доплату до пенсії. Отож, зізнається, чекав нас, аби ми, по можливості, долучилися до вирішення його питання.

 Кожен отримувач субсидії чи пільги у безготівковій формі хоче знати, скільки грошей залишилося на його рахунку після закінчення опалювального періоду.

Ще років два тому 90 відсотків цегли, що виготовляла  філія «Цегельний завод м. Волочиськ» ТОВ «Тернопільбуд»   (близько 18 мільйонів штук на рік), тішили сучасними новобудовами тернополян. І це дуже просто пояснюється. По-перше, завод — філія найстаршої та найбільшої будівельної організації, що 76 років на ринку Тернопільщини (уявляєте, скільки нею збудовано!). По-друге, привілей локаційний. Втім, якість продукції, за рахунок, найперше,   постійного вдосконалення виробництва, нарощування потужностей, запозичення передового досвіду, а також вміння та бажання керівництва й персоналу співпрацювати з найвимогливішим клієнтом-забудовником нині у значних обсягах виводять волочиську цеглу на будівельний ринок Хмельниччини.

Вечірньої пори в селі Закриниччя Красилівського району нетверезий 42-річний місцевий прийшов до колишньої співмешканки з’ясовувати стосунки.

 У Карпатах три доби безперестанку лило, як з відра. Нестримна стихія великої води, що мчала з гір сотнями потоків у річки, наробила багато лиха. За попередніми підрахунками, у 180 населених пунктах чотирьох західних областей знищено 22 тисячі домогосподарств і присадибних ділянок. Зруйновано 202 і пошкоджено 620 кілометрів доріг, кількасот мостів.

З 1 по 30 вересня 2019 року триватиме щорічний міжнародний конкурс фотографій об’єктів культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки», який визнаний Книгою рекордів Гіннеса найбільшим фотоконкурсом у світі. Мета проекту — зібрати світлини всіх пам’яток культурної спадщини світу для ілюстрування статей у Вікіпедії. Цього року конкурс проходить у 30 країнах.

“Непокаране зло нікуди не зникає, воно обов’язково повертається, хай і через покоління, зухвалим і розжирілим, впевненим у своїй безкарності”, - Оксана Забужко.

 Ну тобто, якщо вже вижила, не здохла, - то принаймні не розповідай, якою ціною: мовчи, глуха, менше гріха. Невипадково обидві книжки, про які піде мова, вийшли у світ під псевдонімами.

В період з 1 серпня по 30 вересня в Хмельницькій області розпочинається друга линька раків та встановлюється заборона на їх вилов.

Перший заступник міністра інформаційної політики Еміне Джапарова та міністр освіти і науки Лілія Гриневич анонсують старт Youth Media Lab

16 липня набув чинності один із засадничих для національної безпеки українських законів

Постраждалі громадяни зможуть надіслати Е-поштою коротку інформацію про вкрадене майно на умовах анонімності.

Не раз, не два родичі Євгенії Хамрик агітували її поїхати до них у Москву. Мовляв, стільки людей з їхніх Чемеровець заробляють там копійчину, не маючи ні рідних, ні знайомих, ні нормальних умов для життя. Євгенії ж обіцяли допомогти з працевлаштуванням, і в своїй сім’ї прихистити. Та й гроші, аргументували, зароблятиме далеко не ті, що на пошті. Вона відмовлялася навідріз.

У бригаді тактичної авіації імені Петра Франка Повітряних сил Збройних сил України, що дислокується на Хмельниччині, відбулася чергова льотна зміна.

Минулої неділі в італійському місті Неаполі завершилася ХХХ Всесвітня літня Універсіада.

Навесні 2019 р. в Іринки Лисюк (жительки с. Путринці Ізяславського району Хмельницької області, 2001 р. н.) виявили лімфому Ходжкіна IV ст., нодулярний склероз. Нині дитина лікується в умовах онкогематологічного відділення Хмельницької обласної дитячої лікарні. Вона проживає лише з батьком, який є пенсіонером. Лікування дороговартісне, призначено 8 хіміотерапій. Сім’я самостійно не може справитися з бідою. Просимо допомоги у небайдужих.
Підтримайте Іринку в цій нелегкій боротьбі! Будемо дуже вдячні вам за допомогу! Дякуємо кожному, хто відгукнеться!
Банківські реквізити: ПриватБанк 5168 7554 4318 9689 Лисюк Сергій Васильович.

Наприкінці 2017-го навколо міста Городка об’єдналося 39 населених пунктів. Із тих пір роботи в Городоцькій об’єднаній територіальній громаді значно побільшало, бо ж соціально-економічні питання відтоді потребують вирішення не лише у місті, а й у селах, віддалених від центру. Втім збільшилися й можливості, адже завдяки децентралізації залучено значну кількість коштів на розвиток громади — понад 15 мільйонів гривень інфраструктурної субвенції. Окрім цього, громада взяла участь у проектах міжнародних організацій щодо розвитку територій, бізнесу та роботи з молоддю. Про досягнення, успіхи й проблеми однієї з найуспішніших громад області розмовляємо з її головою Василем ПІДЛІСНИМ.

П’ять років тому, 27 липня 2014 року, загинув один із кращих захисників України, капітан, начальник розвідки 1-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї гаубичного артилерійського самохідного дивізіону 72-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України Анатолій РОМАНЧУК.

І саме з межі, на якій розгорілася чергова суперечка між сусідами, розпочну довгу й дуже заплутану історію, яка, напевно, не скоро закінчиться…
 До редакції «Подільських вістей» із листом звернулася жителька села Радівці Деражнянського району Світлана Семенівна Кузьмук. 85-річна жінка зі сльозами на очах просила допомоги, бо, за її словами, вже несила терпіти «знущань від сусідів», які постійно конфліктують з нею, ображають і навіть вчиняють фізичне насилля. Вона приїхала з фіксатором для руки, стверджуючи, що отримала травму в ході чергової суперечки з ними. Тож, аби розібратися в цій ситуації, ми, звісно ж, вирушили в Радівці, щоб поспілкуватися і з сусідами пані Світлани, і з односельцями, і зі старостою села. Наші відвідини співпали з приїздом правоохоронців, які прибули до Світлани Кузьмук та її сусідів. Та про все по порядку…

Деякі українські реалії, даруйте за відвертість, все більше нагадують палату № 6 в одній сумновідомій установі.

У січні цього року до мене звернулася секретар Чоповицької територіальної громади Житомирської області Ніна Олександрівна Дєньгаєва. Знаючи, що я займаюся пошуковою роботою, попросила розглянути лист, який надійшов із Грузії від Георгія Шенгелії. Георгій просив допомогти знайти родичів загиблого українського солдата, уродженця села Скурати Чоповицького району (нині Малинський район — авт.) Анатолія Недашківського, який у березні 1944 року ціною свого життя врятував його діда Амбросія Шенгелію. За словами діда, Анатолій вогнем із кулемета прикрив його і дав можливість застрибнути в окоп. Його ж самого куля ворожого снайпера вразила — прямо в чоло.

Як відомо, з 1 липня 2019 року проведено перерахунок пенсій.
Про результати проведення перерахунку розповідає начальник головного управління Пенсійного фонду у Хмельницькій області Ольга ЗАЯРНЮК.

Саме такої кількості уже сягнув валовий збір зерна на Хмельниччині станом на 23 липня. Загалом на початок тижня ранні зернові та зернобобові культури обмолочені на 94 тисячах гектарів, що становило 26 відсотків усіх засіяних площ. Лідирують, що закономірно, Новоушицький та Кам’янець-Подільський райони, де зібрано більше половини площ.

Вибори, які відбулися в Україні минулої неділі, уже вписані до історії нашої держави як такі, що встановили кілька рекордів. І хоч Центральна виборча комісія ще не оголосила остаточних результатів голосування, та вже тепер можна підбити деякі підсумки, оскільки суттєвих змін на кшталт майданного протистояння не передбачається.

Уже тринадцятий рік минає, а здається, недавно маленький Валентин, тулячись до Надії Огороднік, промовив перше слово, від якого їй дух перехопило. Онук вважав її мамою. Краще б оте щемливе слово сказав доньці, а не їй, бабусі.

Під час інженерного обладнання позицій солдата Роман ДЖЕРЕЛЕЙКО  вразила ворожа куля.

21 липня  у Хмельницькому прощались із загиблим в російсько-українській війні на Сході України військовослужбовцем 8 окремого полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України старшим солдатом Богданом БІГУСОМ.

Серед усіх торговців паризького центрального ринку знаними були продавці недоїдків з панських столів (ці недоїдки називали арлекінами).

 Єдиною межею наших завтрашніх звершень можуть стати лише наші сьогоднішні сумніви.  Франклін РУЗВЕЛЬТ.

 Ця цитата великого політика-демократа, 32-го президента США, досить влучно характеризує людину, справжнього стратега, сучасного управлінця та менеджера — Вадима Володимировича Овчарука — директора Хмельницького політехнічного коледжу Національного університету «Львівська політехніка», який своїм прикладом довів, що можна досягати успіхів за будь-яких умов, відкинувши всі сумніви. Тема менеджменту стала для нього основним рушієм до серйозних змін в освітньому просторі. Якісне управління досліджував спочатку в кандидатській дисертації, а згодом — і в докторській, яку нещодавно успішно захистив. Бо умови, ясна річ, завжди непрості. Проте це ніколи не заважало йому здійснювати справжній прорив у всьому, за що брався. І сьогодні результатами його п’ятирічної роботи на посаді керівника є насамперед затребуваність випускників коледжу не лише на ринках нашої держави, а й за кордоном. До речі, їх не знайдеш на обліку і в центрах зайнятості.

Хто їх рахував ті пройдені тисячі кілометрів? Як ніхто не вів лік і дням, прожитим на роботі. Вони складалися у тижні, тижні – в місяці, місяці – в роки. А вже, дивись, і внуки торують свої маленькі стежинки. Так у постійному русі й живе Галина Михайлівна Грач – листоноша Зіньківського відділення зв’язку № 8 Віньковецького району.

Збірна України блискуче виступила на других Європейських іграх у Мінську, посівши третє місце за кількістю нагород серед 50 держав. Вагомий внесок і хмельничанки Марини Бех-Романчук, яка завоювала бронзову медаль у стрибках в довжину в особистому заліку й золоту нагороду в складі національної команди.

12 липня, у день вшанування православними християнами апостолів Петра і Павла, Ярмолинці відсвяткували свою 619-ту річницю. 

Серед низки основних політичних прав громадян України фундаментальними вбачаються виборчі права, які забезпечують можливість брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відбулося. Сталося. Нарешті. Саме за це, мабуть, стояли українці на Майдані у 2013-2014 роках, ризикуючи власним життям? Саме ця цінність, напевно, є фундаментальною в нинішній Європі?

Історія, про яку розповім, надзвичайно болюча для мене, але хочу, щоб вона стала уроком для багатьох-багатьох моїх земляків, котрі наважуються виїжджати за кордон у пошуках заробітку.

Скільки цікавих фактів, подій із життя Поділля можна відшукати на пожовклих сторінках старих газет, які зберігаються в архівах та бібліотеках? Безліч... Кожне видання мало свою концепцію, своє бачення, свій колорит. Але вони існували залежною «незалежністю» від тодішньої влади...

...

11 липня 2014 року – один із чорних днів в історії Збройних Сил України. Всі, хто вижив в цій пекельній м’ясорубці, вважають його своїм другим днем народження.

…Сплетені з духмяних трав та польових квітів, заговорених дівчатами на гарну вдачу та щасливу долю. Звісно ж, подолянки, прикріпивши до вінків свічки, запалювали їх та пускали на річку Південний Буг. Адже здавна відомо — куди попливе вінок, з тієї сторони й чекати парубка. Наші пращури казали — якщо вінок добре пливе й свічка не гасне, то дівчина скоро піде під вінець, а як крутиться на місці чи потоне, то довго в дівках засидиться.

У   Білорусі завершилися ІI Європейські ігри.  У Мінську наша збірна здобула 51 медаль (16 золотих +17 срібних +18 бронзових) і стала третьою за кількістю нагород серед 50 країн континенту.

Доброго дня, дорога редакціє. Оце вперше вирішила написати: дощ за дощем, тож, на превеликий жаль, є у незвиклого до відпочинку селянина час. Адже зазвичай від весни до пізньої осені клопотів у сільських жителів хоч відбавляй.

На найулюбленішу свою справу – читання газет –відводила час уночі. Втім не рятівний відпочинок у нинішніх дощах, а справжня згуба. Ллє-періщить без упину. На городах хоч рис вирощуй. Вода стоїть – не влізеш. А потім як засклепить! І вже не треба ходити до ворожки, аби здогадатися: лишиться цього року той і так кинутий напризволяще селянин без городини, а де град добряче цвіт вибив, там і без садовини. Але я ще не про те. Хочу поділитися своїми міркуваннями стосовно доцільності, ба, вірніше, рентабельності, утримання корови, яка колись вважалася годувальницею.

Новації проникають у різні сфери нашого життя пропорційно тому, як змінюється світ і які вимоги висуває кожна наступна доба. Нові, нестандартні підходи в роботі з безробітними громадянами віднедавна запроваджені й у Хмельницькому обласному центрі зайнятості. Про це розповів на зустрічі з журналістами директор центру Сергій Черешня.

Із Анатолієм Чернецьким у селі Дубинка зустрілася випадково. І було приємно почути, що він — давній читач «Подільських вістей». Та й Анатолій Миколайович не приховував радості від того, що йому трапилася нагода розповісти про тих, хто зігріває турботою самотніх людей. «І про нас, з дружиною, не забули, —  зауважив пенсіонер. — Не можемо самі дати лад усьому!»

Із перших днів війни аж до Перемоги пройшов фронтовими дорогами Володимир Коваль. Хоча кажуть, що час стирає пережите, але це не про Володимира Аксентійовича. Донині він пам’ятає прізвища своїх командирів, зринають перед очима побратими, з якими йшов у бій. Був поранений, а в тілі носить осколки, які досі нагадують.

Коли молода мама з донькою на руках переступила поріг крамнички, то не сподівалася, що для неї будень стане святом. Вибравши ортопедичні туфельки, приміряла на ніжки Марійки. Звісно їй, трирічній дівчинці, пора бігати, але вона так невпевнено стояла, хиталася, наче билинка в полі, і, тримаючись за мамину руку, пішла до дзеркала. На її личку з’явилася усмішка: схоже обновка Марійці сподобалася.

У минулому трудові династії — приклад досить поширений. Діти наслідували батьків, обирали їхню професію, часто працювали в одному господарстві. Династії хліборобів вражали рекордними здобутками, мало не фанатичною відданістю роботі, по праву заслуговували пошани, були гордістю більшості колективів.

Все більше хмельничан виїжджають за кордон у пошуках кращої долі: молодь — вчитися, старші — працювати, бо тим, хто немає аптечно-медичного бізнесу, не торгує пальним, газом, електрикою, тобто заробляє мозолями, вижити  в країні важко. «А чи є хоч якісь позитивні зміни на ринку праці», —  цікавимося у директора Хмельницького обласного центру зайнятості Сергія Черешні.

Ще кілька днів тому всі говорили про загрозу зриву виборів до парламенту. Проте Верховний суд скасував рішення про повторне жеребкування, якого вимагала Аграрна партія, отже, виборам — бути! Тривога тепер про інше — хто «прорветься» під купол Ради і чи зійде на нас очікуване благо після цих виборів?

Воїн-інтернаціоналіст із Рябіївки, що на Волочищині, Сергій Шальнов намагається не згадувати про Афганістан, проте сповнені пекла дні, а ще  побратими, вперто не полишають пам’ять.

– Вікентію Петровичу, поїдь у свій рідний район та визнач реальний стан справ у роботі сільських бібліотек, — керівник культури при обласній адміністрації подумав про щось важливе і додав. — У першу чергу мене цікавить, чи насправді люди в селах так активно читають художню літературу, як це показано у звітах? Скільки там є реальних читачів?

Днями,  у селі Мишині люди перекрили дорогу державного значення Р24 «Кам’янець-Подільський – Татарів».

У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного триває освітній проект «Лідерські курси», який передбачає підготовку кваліфікованих офіцерських кадрів для ЗС України за 1 рік.

До дитячого садочка у Попівцях Волочиського району дітки йдуть залюбки. Ще б пак! Тут так весело, цікаво, затишно, комфортно. А що вже атмосфера гарна, сімейна. Помічник вихователя Лідія Чабан та завідуюча і вихователь в одній особі Галина Петерчук з ними й граються, й співають, і танцюють, і всякі-всілякі вироби виготовляють, й конструктори складають, старшеньких вчать писати, читати, рахувати. А коли свято якесь в садочку – такі сценарії пишуть: по дві години тішить дітвора своїми талантами батьків. Ну, справжні тобі артисти.

Що не кажіть, а, приїжджаючи в нове місто, отримуєш перше враження перебуваючи ще на пероні вокзалу. Й мимоволі ловиш себе на думці, що з часом стираються якісь фрагменти самої подорожі, а архітектура, фасад вокзалу врізається в пам’ять надовго, бо звідси й починається саме місто чи містечко… 

Свята свого улюбленого селища жителі Грицівської ОТГ з нетерпінням чекають цілий рік. Воно припадає на останню неділю червня. У цей період щедра місцева природа буяє, аж дух перехоплює. Віковічний Гриців, наче прокидається зі сну. Фестиваль на його честь гуртує тутешніх мешканців.

На сільській вулиці побачила трьох дівчаток у віночках, в яких два кольори переплелися – білий та жовтий, символи світла та сонця. Не змогла пройти повз юних україночок. Поцікавилася, хто ж їх навчив так майстерно плести віночок, бо, наче діаманти, скромні квіти засяяли в ньому.

Доброго дня, шановні працівники «Подільських вістей»! Вирішив долучитися до обговорення питань щодо економічно-політичного життя нашої держави. Бо стояти осторонь і мовчати — просто злочин.
Останнім часом у засобах масової інформації з’явилася новина про відновлення транзиту вантажів через Російську Федерацію, проте багато політологів ставляться до неї з осторогою. Розкажіть детальніше про всі підводні камені цього рішення Кремля.
З повагою Ігор ВЕРДИК, Хмельницький район».

І як же тут не обійтися без іронії? Напевно, ніяк. Спостерігаючи, як наполегливо регіонали рвуться до Верховної Ради, дивуєшся, невже не наїлися? Вони готові зараз душу дідькові продати, якщо він їм місце гарантуватиме.

Господарства Чемеровецького району розпочали жнива.

Із 1 липня 2019 року він становить 1936 гривень на одну особу в розрахунку на місяць (до 1 липня – 1853 гривні). Для дітей віком до 6 років мінімум становить 1699 гривень; для дітей від 6 до 18 років – 2118 гривень; для працездатних осіб – 2007; для непрацездатних – 1564 гривні.

Схоже, що найближчим часом злиденні українці, яких душили драконівські житлово-комунальні та інші тарифи, зітхнуть дещо полегшено. З 1 липня в державі сталося чимало змін. Нововведення, якщо вони підуть так, як заплановано, пришвидшать розвиток економіки, поліпшать добробут людей.

Часто при цій недузі й думки не виникає щоб звернутися до лікаря — просто, здається, дрібниця. В кого не заболить голова, не підніметься температура, або безпричинно з’являється слабкість? Але з часом, бува, слабкість, втома набуває таких форм, що ні відпочинок, ні нічний сон не відновлюють сили.

Ми – не вічні. А кожна смерть людини є не лише сумною подією, а й юридичним фактом. Отож багато громадян, хочуть вони того чи ні, а мусять стикатися з проблемами оформлення спадщини, яка дістається після покійника. Тому частка спадкових справ досить суттєва в судах, бо зі вступом у спадок рано чи пізно стикається кожна людина. Разом з тим, спостерігаємо правову безграмотність населення, що має поверхневе уявлення про оформлення спадщини. Вінчає все це – складність самої процедури, пов’язана з особливостями законодавства.

Із 1 січня цього року батьки, які записали дитину в музичну школу, спортивну секцію або на курси вивчення іноземних мов, можуть розраховувати на компенсацію від держави частини витрачених коштів.

Зазначив перший заступник міністра у справах ветеранів Григорій Галаган під час робочої зустрічі з ветеранами АТО/ООС, головами ветеранських громадських організацій, сім’ями загиблих, рідними полонених військовослужбовців у Хмельницькому.

Зустріч Хмельницького міського голови Олександра Симчишина і молодих людей — переможців конкурсу, який визначив кращих, котрі будуть проходити стажування у відділах та управліннях міської ради, — безпосередня ініціатива самого мера. Він вважає, що це допоможе юнакам та дівчатам більше пізнати своє рідне місто, за розвиток якого ми всі відповідальні.

 

1 липня 2019 року близько 11.00 в районі проведення Операції об’єднаних Сил неподалік Маріуполя, під час обстрілу російськими окупаційними військами позицій наших захисників, цинічно та умисно поцілили з протитанкового ракетного комплексу в автомобіль наших медиків, що здійснював евакуацію пораненого. Загинули два Героя: водій санітарного автомобіля "Хаммер" HMWV старший матрос Сергій Майборода та бойовий медик, кавалер ордену "За Мужність" сержант Ірина Шевченко.

У Дніпрі відбувся четвертий всеукраїнський фестиваль фронтової пісні  «Пісні, народжені в АТО».

Понад 60 випускників державного навчального закладу «Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти» отримали свідоцтва про повну загальну середню освіту та дипломи кваліфікованих робітників.

Примхливий дощовитий липень створює неабиякі перешкоди аграріям. Тож радіють вони кожній погожій днині.

Випадок у комунальному притулку в місті Миколаєві, де вночі начебто усипили 150 собак, не лишив байдужими і подолян. Слово «начебто» означає непевність у тому, чи насправді їх приспали, бо за інформацією зоозахисників, собак потім спалили в крематорії. Питання стосовно того, чи насправді тварин палили мертвими, й досі залишається не з’ясованим. Отож 20 липня майже в усіх містах України пройшла акція на підтримку миколаївських зоозахисників. Зокрема, й наші місцеві волонтери зібралися під стінами Хмельницької мерії, аби також підтримати колег-волонтерів, а найголовніше — не допустити поширення такої практики вбивства тварин в обласному центрі.

Перед освітянами країни у новому навчальному році постануть гострі завдання, пов’язані з наданням освітніх послуг дітям та молоді з інвалідністю. Цього вимагають нещодавно внесені зміни в освітянське законодавство щодо так званої інклюзивної складової навчального процесу не лише в загальноосвітніх закладах, але й у вищій школі. Про особливості цих освітянських підходів та досвід інклюзивного навчання говоримо з ректором Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», доктором педагогічних наук, професором Михайлом Чайковським, взявши до уваги і той незаперечний факт, що цей виш у нашім краї заслужено вважається першопрохідцем вкрай потрібної освітянської місії.

Виробничим потенціалом Хмельницький славився давненько. Нині значна частина заводів — пустка; на інших — використовується лише частина площ. Якщо з чверть століття тому на підприємствах працювали десятки тисяч, то нині — тисячі людей. Й особливо не помітно, щоб нові потужні виробництва з’являлися. Насамперед сучасні, європейського зразка. Але, сподіватимемося, ця тенденція буде зламана, а символом цих змін стане відкриття в обласному центрі виробництва кабельно-провідникових систем для автомобілів. На презентацію проекту німецько-японської компанії Sumitomo Electric Bordnetze (SEBN), що має намір до кінця року налагодити випуск кабелів у Хмельницькому, в міську раду, а затим і безпосередньо на завод, запросили журналістів.

У назві села Святець є щось сакральне. Тут особлива енергетика, що надихає. В таких випадках кажуть про благодать Божу. Неозорі простори допомагають розкритися внутрішнім силам. Щедра земля наснажує. Довкола панують спокій і впевненість. Тільки буйні вітри, наче співають на різні голоси хорали місцевим селянам. Бо найбільше багатство цього краю саме вони, працьовиті і самовіддані. З діда-прадіда закохані у мистецтво доглядати худобу і плекати урожай.
Хати, садиби і вулиці у Святці — в пристойному стані. Що теж свідчить про вміння господарювати і самоповагу.

Усе розпочиналося, як в  американському кінофільмі. Поліцейські з’являлися  наче з-під землі, скручували дебошира напідпитку, який кидався на перехожих, одягаючи кайданки, чи навіть немічну бабусю  переводили  через вулицю або перелякану кішку знімали з дерева. Патрульні автомобілі гасали один за одним то туди, то сюди, начебто  спостерігаючи за правопорядком на дорогах. І навіть  нікому не відмовляли в селфі.
Усі  захоплювалися небайдужістю й креативністю молодих  і вродливих поліцейських… Та якось зненацька ті герої  зникли, немов їх і не було. Із часом ейфорія   розвіялася, як  вранішній туман. Розчарувалася у вартових правопорядку і хмельничанка Ліля Романова.

Дівчатко років дев’яти, збираючи докупи всі сили, аж ніжки в колінках зігнувши,  несло на руках дворічного братика, однією ручкою ще штовхаючи поперед себе візочок. Хлопчик вертівся туди-сюди, раз по раз сповзаючи з рук, але вперто не бажав сідати у  візочок, який  все норовив перевернутися, чіпляючись за бордюр. А погляд дівчинки невідривно прикутий до зграйки  ровесників: дівчатка весело гомоніли, креслили на асфальті якісь фігурки для ігор, обмінювалися фото у телефонах, весь час перебігаючи з місця на місце, з лавочки на гірку.

Керівництво обласного управління лісового та мисливського господарства поставило завдання перед кожним підвідомчим підприємством — знайти свою нішу в побічному користуванні. Переважна більшість лісгоспів активно взялася за вигідну справу. Так, Хмельницьке лісомисливське господарство,  Славутський і Старокостянтинівський лісгоспи завели пасіки, Летичівський вирощує саджанці яблук, Кам’янець-Подільський  має плантації грецьких горіхів і яблуневі сади. Особливо добрі надбання   в Ярмолинецького лісгоспу, який одночасно розвиває багато напрямків.

Трапилася мені нещодавно на очі ваша газета від 5 липня цього року, де надруковано матеріал «Корова з’їла пай». Зачепив він мене за живе. Бо це і моє життя.

В обласному центрі в останню путь провели контрактника 14-ої окремої механізованої бригади Івана Мельника. 41-річний військовий загинув 17 липня біля села Катеринівка Луганської області.

Іван Іванович Мельник народився 10 березня 1978 року. Мешкав у Хмельницькому.  «Це була його не перша ротація на схід. До цього Іван Іванович був мобілізований і воював у складі Національної Гвардії. Потім повернувся додому, підписав контракт і знову поїхав захищати Україну від окупантів», — повідомив генерал-майор Сергій Сердюк у Фейсбуці.
Поховали бійця на Алеї Слави на кладовищі у мікрорайоні Ракове. У героя залишилися брат та мати.

На тваринницьку ферму в селі Курилівка Волочиського району потрапили в обідню пору, якраз перед другим доїнням корів. Видно, як поспішають дівчата: хтось відгортає гній, інші підкидають корми, миють худобу. Після цих необхідних «процедур»  корів переганятимуть у сусіднє приміщення, де встановлений сучасний молокопровід, яким молоко відправляється у спеціальний холодильник. Крім того, розумна автоматика чітко визначить кількість молока від кожної корови.

До скликання позачергового ХХ засідання сесії обласної ради спонукала конфліктна ситуація, що склалася довкола Кам’янець-Подільського навчального закладу «Славутинка».
Річ у тім, що на попередній сесії депутати, не вникнувши глибоко в проблему, у хвалили рішення, яке фактично вело до ліквідації у «Славутинці» початкових класів. Тобто, позбавляло його перспективи. А значить гарний, відремонтований за державні гроші історичний з вишуканою архітектурою палац навпроти ботанічного саду міг через кілька років стати чиєюсь ласою здобиччю.
Батьки 210 учнів 1-4 класів змушені були мізкувати, куди їм далі прилаштовувати своїх дітей.

Процес вибору сімейного лікаря триває. Українці, я б сказала, насолоджуються можливістю вирішити щось самим. Тому й, власне, не дуже поспішають, зважуючи усі «за» й «проти». І тут для них головну роль відіграє навіть не стільки зручність розташування амбулаторії чи поліклініки, як кваліфікація лікаря і довіра до нього.

У молоді роки Олеся Посвістак досягла чималих успіхів. Адже нещодавно під керівництвом професора Євгена Михайловича Потапчука, талановитого свого земляка, захистила докторську дисертацію.

Після того, як наприкінці минулого року Шепетівська міська рада виселила центральну району бібліотека імені Коцюбинського із займаного приміщення, здавалося, для бібліотеки настали згубні часи. Однак, на допомогу хранителям книг прийшла районна рада і прихистила бібліотеку в Будинку рад.

Про свою хворобу, яка змінила його життя, не хотів розповідати, бо звик сам долати труднощі. Максим оптиміст і не хоче засмучувати нікого. Проте погодився надрукувати свою сповідь, аби застерегти інших від фатальної помилки, якої, він вважає, сам припустився. Хоча його вини у цьому нема, бо як собі вірив лікарям, шукаючи у них порятунку.

Не думала Ніна, що її чоловік Геннадій Вегера одягне військову форму й захищатиме Вітчизну. Бо ж за плечима у нього була лише армійська служба, а, здобувши мирну професію, працював у місцевому господарстві.

Співробітники податкової міліції головного управління ДФС у Хмельницькій області вилучили велику партію тютюнових виробів іноземного виробництва, незаконно ввезених на митну територію України для подальшого роздрібного продажу.

Те, що все у нас дорожчає, відомо. Але «все» зростає в ціні поступово. Тарифи ж… То Нацкомісія шокує одноразовим шестикратним стрибком вартості газу, то щопівроку підвищуватиме ціну на електрику, аби врешті вона подорожчала учетверо. Нещодавно в Хмельницькому в півтора-два рази зросла квартплата та вивіз сміття. Дійшла черга й до перевезень. 5 липня на сайті міської ради оприлюднено проект рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради «Про встановлення тарифів на транспортні послуги по перевезенню пасажирів у місті Хмельницькому в міському пасажирському транспорті загального користування». Що матимемо? Проїзд у автобусах і маршрутках здорожчає на гривню, у тролейбусі — на п’ятдесят копійок. А у разі запровадження електронного квитка вартість проїзду може сягнути шести(!) гривень в автобусі — в півтора раза та чотирьох гривень у тролейбусі — на шістдесят відсотків! З питання вартості проїзду ми розпочали розмову із заступником міського голови Андрієм БОНДАРЕНКОМ.

Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оштрафувало ФОП Рибія А. М. (с. Новоселиця, Полонський р-н.) та ФОП Забідовську Т. О. (м. Полонне) загалом на 35 тисяч гривень за антиконкурентні узгоджені дії.

За своїм характером і покликанням керівник СТОВ ім. Шевченка Сергій Шаповалов — новатор. У нього оригінальні погляди на все: обробіток грунту, організацію господарства, тваринництво та рентабельність.
Землю тут не орють, а дискують. Така технологія називається міні-тіл.
До того ж, Сергій Васильович завжди відкритий до спілкування. Гріх не завітати до такого чоловіка у гості і не розповісти про його напрацювання.

Нинішня влада і поняття свободи слова як оксюморон, щось на кшталт гарячого снігу. Коли попередній режим Януковича критикували за наступ на свободу ЗМІ, називаючи Віктора Федоровича «диктатором», мало кому уявлялось, що ситуація може бути значно-значно гіршою. В плані тиску на свободу слова, Янукович був просто хлопчиком у порівнянні з нинішньою владною командою.

Ці чарівні дівчата на фото в недалекому майбутньому  стануть швачками, кравцями. Поруч із ними улюблені педагоги — майстри виробничого навчання Ірина Іванівна Кононенко та Олена Станіславівна Бахуринська. У виборі освітнього закладу, де могли б здобути омріяний фах, не  сумнівалися анітрохи. Учениці впевнені: опанувати всі  необхідні знання і премудрощі професії в Державному навчальному закладі «Полонський агропромисловий центр професійної освіти» їм допоможуть якнайкраще.

Чимало дунаївчан, кому довелося відвідувати територіальний сервісний центр № 6842 регіонального сервісного центру МВС у Хмельницькій області, який працює  в Дунаївцях на правах відділу, вражені тим, як чітко, так і хочеться сказати, по-військовому, злагоджено працює цей заклад. І лише ті, хто особисто знає його керівника — Віктора Романюка, не дивуються, а лише зауважують: «Інакше й бути не може!» 

Провідною галуззю реального сектору економіки нашого краю є сільське господарство, яке становить у ньому 45 відсотків і  демонструє тенденцію до зростання виробництва За останні три роки воно збільшилося на 20 відсотків і  складає 14,1 мільярда гривень. Понад 43 відсотки наших земляків проживають у селах.

Моя рідна тітка, тікаючи з села до Львова на навчання, мовила: «Не хочу коровам хвости крутити». Й так абсолютна більшість із нас — тікала в міста в пошуках кращого життя. Пригадайте, містяни: всі ми жителі великих населених пунктів у першому, можливо, другому, на крайній випадок — лише третьому поколінні. Це підтверджує й статистика. В 39-му році на Хмельниччині в селах проживало 88,3 відсотка населення! Край був повністю аграрний. Затим розпочалася урбанізація: люди виїжджали в міста, прагнучи добробуту. За даними головного управління статистики у Хмельницькій області, після війни, в 50-му році, містян  налічувалося лише десять відсотків, в 59-му — вже майже двадцять, в 70-му — чверть, 79-му — понад третина. А ось у 2002 році селян стало менше, ніж жителів міст: 49 відсотків на 51. Нині ж на Хмельниччині в селах мешкає 43,3 відсотка громадян. Якщо говорити про Україну загалом: наразі в сільській місцевості проживає менше третини населення; сто років тому — понад вісімдесят відсотків.
Отже, ми споглядаємо цілком природне прагнення людей мігрувати туди, де їм видається життя кращим. Цей процес невідворотний, якщо умови життя «десь» кращі, ніж «тут».

При дуже високій температурі повітря, а особливо при її скачках, піднімається артеріальний і внутрішньочерепний тиск, через що можуть рватися судини. Спека викликає стрімку втрату рідини в організмі, що веде до згущення крові. Все це може стати причиною небезпечного захворювання – інсульту.

Вже не вперше на шпальтах «Подільських вістей» «листуються» підполковник у відставці Є. Лепьохін та посадовці Старокостянтинова. Шановного ветерана турбують комунальні проблеми міста; чомусь особливо не дає йому спокою план будівництва олійного заводу. Хоча, здавалося б, сучасне виробництво – це робочі місця, надходження до бюджету, можливість втримати людей у місті, аби вони не віялися світами в пошуках «довгої гривні». Цього разу свій лист наш дописувач розпочав із іншої проблеми:

Четверте століття, перетягнувши і зацвяхувавши, як труну, історію Русі з київського Подніпров’я на себе, Росія прагне підкорити світ і правити в ньому. Така в них, виявляється, продиктована Небесами особлива місія: окультурювати й ощасливлювати «дикі народи». Іншими словами, втягувати в орбіту «чорної діри» прихильників (насправді завойованих) «русского мира». У Московії розуміли: велика нація не може обійтися без великого минулого. Бо велич імперії – не лише в території та озброєнні, а в славі могутніх і визначних предків. Без них вона зміліє у глушині та рабстві. Ось і вирвали хитрощами і нахабно привласнили великокнязівську історію Руси-України… А щоб замести сліди злочину, нашу старовину спорядили в личаки і каптан, розцяцькували латками-міфами – і вийшов «великорос». «Московську блекоту» (Т. Шевченко) перейняв сучасний брехливий Кремль. Але час і світ уже не ті…

Ще з дитинства Вікторія Тетяйкіна пам’ятає, як на малій батьківщині, в селі Балин Дунаєвецького району, батьки постійно розводили кіз.

Саме так назвала Міністерство освіти і науки України Ірина Фаріон, народний депутат 7-го скликання від ВО «Свобода», доктор філологічних наук, професор Національного університету «Львівська політехніка», виступаючи на громадському форумі «За українську мову», який вперше проводився у Хмельницькому. Організатори форуму: Хмельницьке обласне об’єднання товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та міське товариство української мови «Просвіта».

Цю просту прадавню істину, що тримає з покоління в покоління хліборобський рід, Микола Григорович Байчак родом із села Ясенівка, що на Ярмолинеччині, без перебільшення всотав ще з молоком матері. Зізнається, хоч як не просто доводилося виживати родині, в якій без батька підростало четверо дітей, не голодували ніколи. Кожного мати змалечку привчала до совісної праці на своїй землі, обирати й торувати власний життєвий шлях. Вони добре збагнули цю мудру науку і тепер передають її уже своїм нащадкам.

Хоча й щасливе та безтурботне життя нині у Кузьми Левчуня у великій доньчиній родині, та все ж пенсіонер не може змиритися, що його обійстя в Ульяновому стало пусткою. Там минуло його дитинство, хоча убоге і стражденне, але спогади про батьків зігрівають душу. Вони в поті чола трудилися, старалися, щоб їхні шестеро дітей не бідували. Та все ж той час колективізації став невблаганним і жорстоким для селянської родини.

Аби розповісти про історію та сьогодення легендарного без перебільшення Полонського СТОВ «Агрофірма «Маяк» та його відданих людей, не вистачило б, мабуть, і всіх шпальт нашої газети. Воно воістину заслуговує на створення документальних проектів будь-якого формату, що запросто могли б послугувати скарбницею безцінного досвіду для усіх, хто щиро прагне працювати на рідній землі. Ключова постать — багаторічний незмінний керівник товариства, кандидат сільськогосподарських наук, депутат чотирьох попередніх скликань обласної ради, а нині районної від Аграрної партії України Володимир Леонідович МАРЧЕНКО.

З 1 липня 2018 року  в Україні зріс прожитковий мінімум. Відтепер він становить 1777 гривень на одну особу в розрахунку на місяць (був 1700). Для дітей віком до шести років — 1559 гривень (більше на 67 гривень). Для дітей від 6 до 18 років — 1944 гривні (плюс 84 гривні).

У газеті «Подільські вісті» № 18 від 19 квітня цього року було надруковано кореспонденцію «Закривають школи одним махом». Нагадаємо, що мова йшла про те, що рішенням чергової 36 сесії Лісовогринівецької сільської ОТГ від 29 березня 2018 року вирішено: реорганізувати Аркадієвецьку, Гнатовецьку, Печеську, Терешковецьку, Шпичинецьку загальноосвітні школи шляхом приєднання їх до Стуфчинецької ЗОШ I-III ступенів.

Теорія, що українці походять від аріїв, має достатньо прихильників. Щоправда, аргументи адептів цієї версії нашого родоводу здебільшого містично-міфологічні. Однак днями почув неспростовний доказ теорії: українці продовжують тримати корів! Незважаючи на повну збитковість, за твердженням людей, цієї справи, подоляни порають худобу, як і в прадавні часи. Для наших громадян вона, мабуть, є сакральною, як і для інших нащадків аріїв — індійців. Святість корови та необхідність її тримання в господарстві, всупереч усім розмовам про тяжку працю та невигідність її тримання, доводять і цифри. Наразі в господарствах населення є 107 тисяч корів, а падіння кількості за рік становить лише піввідсотка, повідомили в головному управлінні статистики у Хмельницькій області. Уявляєте, понад сто тисяч корів ще є в наших селян! Це вчетверо перевищує поголів’я в агроформуваннях. Інакше як обрядовим характером цієї тварини й важко пояснити, бо скаржаться люди на неї, але ж хочуть мати у хліві. Бо, по-перше, річні надої від домашньої корови у півтора раза менші, ніж у сільгосппідприємствах: чотири тонни проти шести відповідно, за даними статистики. По-друге, купують молоко в селян за значно нижчою ціною, ніж на фермах.

Національна суспільна телерадіокомпанія України запустила сайт і цілодобове радіо з аудіоказками українською мовою.

Вночі 19 червня на Луганщині зупинилося серце 47-річного Андрія Попова із села Морозів Дунаєвецького району. Боєць 14-ої окремої механізованої бригади помер на блокпосту від тромбозу легеневої артерії. Поховали його у Мелітополі: там проживають його батьки.

Ще увечері він розмовляв по телефону з мамою і сестрою, сказав, що заступає в наряд,  а вночі ворожа куля підступно обірвала молоде життя. У квітні Якову Майданюку із села Сахни Летичівського району виповнився 21 рік. У липні він мав приїхати у відпустку і розписатися з коханою дівчиною Катериною. Проте… Боєць 14-ої окремої механізованої бригади загинув на блокпосту під час виконання бойового завдання.

Через Кралечку ледь у засвіти не відійшла
Ця абсолютно реальна історія, яку днями почула  від знайомої, дуже вразила  не лише із міркувань співчуття до старенької жінки, про яку далі піде мова. Вразила ще й тому, що через цинічне, почасти навіть брутальне ставлення до нас влади, вискочок-скоробагатьків, монополістів, яким не писаний ніякий закон, фактично кожен із нас, простих смертних, через гіркі реалії буднів та відчуття безвиході запросто може може поплатитися власним здоров’ям і навіть життям. З етичних міркувань імена та деякі деталі змінені автором. Чому, зрозумієте наприкінці розповіді.
Минулого року Мотрі Іванівні, що мешкає на Дунаєвеччині, випало пережити страшний удар: раптово пішов із життя коханий чоловік Степан. Хоч і розміняв якраз перед цим восьмий десяток, але на здоров’я ніколи не нарікав, жилавим та роботящим був. Серце підвело...

...

За сприяння фонду Ганса Зайделя в Хмельницькому відбувся Всеукраїнський форум старост об’єднаних територіальних громад.

...на теренах колишнього колгоспу імені Тараса Шевченка у Теофіпольському районі, яким успішно керував Леонід Стецюк. У чотирьох селах — Гальчинці, Новоіванівка, Єлизаветпіль і Червоний Случ працює 30 фермерських і 200 одноосібних господарств. Такий собі оазис селянської ініціативи! Цікавий і малодосліджений феномен. Пора би його проаналізувати і вивчити. А для початку співставити з минулим.
Якщо чесно, то з Леонідом Остаповичем мріяв побесідувати давно. Бо він у моєму розумінні справжній українець: щодо всього має власну точку зору. Вона вистраждана, а не привезена з-за кордону, чи навіяна байками грантоїдів та недолугою пропагандою олігархічних ЗМІ.

 У Деражнянському районі найбільше багатодітних працівниць поштового зв’язку.

І цей  досить цікавий факт не міг залишитися без уваги «Подільських вістей», адже тут проживає сім багатодітних родин. До прикладу, в  Тетяни Соловей із відділення поштового зв’язку села Новосілка  — п’ятеро дітей, Віталіна Матусевич, яка працює у ВПЗ Коржівці, — четверо, а Наталя Іванова з села Згарок та Надія Кукурудза з Майдану-Чернелевецького виховують по троє діток. А от у Світлани  Кримінської, начальника відділення ВПЗ села Вовковинці, а також листонош Зіни Петращук із Шпичинець та Лідії  Марар із ВПЗ села Новосілка — по вісім діток.  Ясна річ, перше запитання, до цих, без перебільшення, супермам: як вони все встигають? Бо ж виростити й виховати одну дитину — завдання не з легких і дуже відповідальне. А якщо, до прикладу, дітей аж вісім? Отож дізнатися всі секрети вирішила в багатодітній сім’ї Марар, яка проживає у Деражні.

Термін, відпущений кожній людині на землі - індивідуальний, і не можна заздалегідь передбачити, скільки років ще попереду, але кожен розраховує на довге життя  і спокійну старість.

«Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство  Небесне!».  Ці слова із Євангелії від Матвія (Мф. 19, 14) згадалися мені, коли на день рівноапостольних Петра і Павла я, проїжджаючи через Ярмолинці, побачив, як на подвір’ї Свято-Покровської красуні — церкви (на фото), відкриття якої планується восени —  на Покрову, оточений дітками, як цариця-матка бджілками, про щось балакав із майбутніми парафіянами священик. Зачарований такою картиною, я перервав свій редакційний «політ» до Зінькова і провів увесь день в благодатному товаристві благочинного отця Миколая (Ковалика).

— Кажуть, за своє життя чоловік має посадити дерево, збудувати дім, виростити сина. Правильно. Бо цим він виправдає надії своєї сім’ї і подбає про її благополуччя. А що залишить людина після себе колективу, громаді, суспільству? Хіба це менш важливо? — запитує Віктор Пелехацький, коли під час нашого спілкування мова заходить про майбутнє українського села. – Якби ж то кожен жив з бажанням запам’ятатися добрими справами, бути корисним для людей. Тоді б, і все, що довкола нас, і село, про яке говоримо, змінювалося би на краще, — каже Віктор Анатолійович.

Місце, де людина зустрічається з владою. Місце, де їй раді, посміхаються та допомагають — саме так характеризують центр надання адміністративних послуг, урочисте відкриття якого відбулося у Дунаївцях. Новостворений заклад розташувався на вулиці Красінських, 12.

 Із полудня і аж до першої години ночі в понеділок у Віньковецькому районному суді тривало обрання запобіжного засобу трьом братам Олегу, Володимиру та Леоніду Добрянським із Слобідки-Охрімовецької Віньковецького району. Вдосвіта в п’ятницю вони так побили односельця Миколу Колтуновського, що бідолаха мало не віддав Богові душу.
Як переконують селяни, брати тероризують та залякують своїми жорстокими вчинками їхнє село вже понад десять років. Однак тепер терпець громади урвався, отож вона збунтувалася проти «вовчих законів» сім’ї Добрянських. Боронити правду в районному судді двома автобусами приїхали півсотні жителів Слобідки-Охрімовецької. Згуртували людей – спільний відчай та страх.

У радянських енциклопедіях та підручниках історії Української РСР немає жодної інформації про те, коли виникла українська мова. Невже славісти не досліджували цієї теми? Звичайно, цікавилися і висвітлювали її доволі об’єктивно і професійно. Річ у тім, що їхньої правди не хотіли знати імпердержавці. Бо інакше розвалилася б уся міфологічна історична піраміда Великоросії чи СРСР. У чому вона полягала?

В обласній бібліотеці для юнацтва відбулася презентація книги-альбому іконописця Андрія Штогрина «Мій неовізантизм: стиль і манера монументального малярства Вознесенської церкви в с. Іванківці на Поділлі» та виставки  художника-графіка, члена Національної спілки художників України Миколи Анісімова «Храми України».

Микола Якович Швець вибачався за свій вигляд, мовляв, спека, а він ось чергову тачку гною «транспортує», то й не при костюмі, каже, посміхаючись. «І де ж тієї роботи стільки назбирується? — кидає фразу і додає: — Хто пов’язує себе з селом, то мусить трудитися зранку й до ночі. Тож живемо ми тут за своїм, сільським, часом».

Конфлікти у родині для багатьох є гострою проблемою. І найчастіше, їх не хочеться оприлюднювати: «Сміття з хати не виносять на проїжджу частину». Проте коли уривається терпець і справа доходить до розлучення, важливо знайти фахівця, котрий може вислухати й прийняти єдине правильне рішення. Адже незнання прав та механізмів розірвання шлюбу призводить до неприємних наслідків.
Ми попросили юриста Олександра АРИХА відповісти на ваші запитання.

У дитячому оздоровчому таборі «Джерельце», розташованому на території санаторію-профілакторію «Яблуневий сад» ПАТ «Хмельницькобленерго» в с. Жилинці Ярмолинецького району, відбулося спортивне свято.

У чемпіонаті області з футболу серед команд першої ліги настала перерва до 30 липня. Тоді розпочнеться друге коло.

У польському місті Бидгощі завершився  чемпіонат Європи з легкої атлетики серед молоді (U-23), на якому було розіграно 44 комплекти медалей. Про популярність цього виду спорту і велику конкуренцію на континенті свідчить те, що нагороди вибороли спортсмени 30 країн. Збірна України з десятьма медалями (3 золоті, 3 срібні і 4 бронзові) посіла четверте місце, пропустивши вперед команди Німеччини, Великобританії та Польщі.

Майдан Незалежності у Хмельницькому перетвориться на новий громадський простір. Якого саме вигляду він набуде,  визначать на  всеукраїнському відкритому архітектурному конкурсі. Головне — на центральній  площі міста має зберегтися  зона пам’яті подій Революції гідності, їй лише нададуть нового вираження.
Від конкурсантів очікують концептуальні пропозиції,  рішення щодо пішохідного, велосипедного сполучення, дозволеного простору для скейтбордистів; доцільності/необхідності розташування об’єктів монументального мистецтва на Майдані Незалежності; пропозиції щодо реставрації/перебудови існуючих фонтанів на Майдані Незалежності та оновлення зелених насаджень по вулиці Гагаріна і біля Будинку рад.
Мерія визначила грошові заохочення для кращих робіт: перша премія – 50 тисяч гривень, друга – вдвічі менша, третя – 10 тисяч гривень.

Люди, перебуваючи за містом, часто не замислюються про те, що в літній час у лісах і на луках можна зіткнутися зі зміями, зустріч з якими не завжди закінчується благополучно. Іноді це може бути звичайний вуж, який нічим не загрожує   людині. Але укус гадюки може призвести до вельми плачевних наслідків. Тому потрібно знати, як відрізнити вужа від гадюки. Такі знання дозволять не панікувати при зустрічі з вужем і поводитися обережніше, побачивши гадюку.
Відмінності між вужем і гадюкою

Україна експортувала в 2016-17 маркетинговому році (липень—червень) рекордні для нашої держави 43,8 мільйона тонн зернових. За повідомленням Міністерства аграрної політики та продовольства, це на 13,5 відсотка перевищує показники попереднього сезону. Хмельниччина має теж доволі пристойні здобутки. Наразі остаточні цифри маркетингового року ще аналізуються, тому більш докладно можна поглянути на дані за січень-квітень поточного року. Статистика свідчить, що продукції рослинництва Україна вивезла на понад три мільярди доларів, що на чверть перевищує минулорічні показники. Левова частка припала на зернові — 2,3 мільярда, що на 16,5 відсотка більше, ніж торік. Із експортом насіння та плодів олійних культур також усе гаразд: зростання на сімдесят відсотків і шістсот мільйонів доларів загалом. Значно гірша ситуація із обсягами вивезення овочів; плодів і горіхів — цифри в десятки разів менші. Й саме цю нішу могли б поступово заповнювати фермери. Бо, як зрозуміло, «тягатися» невеликим українським, хмельницьким зокрема, господарствам із потужними агрохолдингами в вирощуванні зерна — справа невдячна. А вирощувати «нетрадиційні» культури і для внутрішнього, і для зовнішнього ринків — доволі прибутковий бізнес. Про перспективи фермерських господарств, пошук своєї ніші на ринку, вихід до закордонних споживачів ми поспілкувалися зі столичним експертом аграрної галузі, магістром бізнес-адміністрування Києво-Могилянської бізнес-школи Вадимом АРІСТОВИМ.

Морозів і Гута розкинулися в одному з наймальовничіших куточків Дунаєвеччини. Двадцять кілометрів, які ми долали до сіл від центральної траси, наш фотокореспондент, споглядаючи краєвиди за вікном та вигукуючи «Боже, яка краса!», усе просив призупинити редакційне авто, аби зробити світлини. Наталії Тарадуді ж та Ларисі Дурач пощастило не лише жити у  цьому райському краю, а й працювати.

— І що воно таке і де взялося? — запитує старенька бабуся, легенько торкаючи ясеновою палицею густо опушеного стовбура з чотирма яскраво-жовтими квітами, які виросли біля дороги в Олешині, що у Хмельницькому районі. – 85 літ жию на світі, а нікди такої квітки не бачила. От би у квітнику її розвести, хай око радує… Та де вже — не годна й зігнутися, а не те що…

 Набирала обертів чергова виборча кампанія. І позаяк журналісти у такий час затребувані, вирішила й собі “підзаробити”, тим паче старший колега вже відрекомендував мене керівникові штабу однієї з партій, що брала участь у перегонах. І ось я на співбесіді. Хвилин двадцять відповідаю на різноманітні запитання, і коли врешті-решт вдається поставити єдине своє “А скільки ж платитимуть за роботу?”, отримую приголомшливу відповідь: “Та як ви смієте?! Долучитися до нашої команди для кожного має бути за честь!”. Від такого працевлаштування довелося відмовитися, бо “честь”, як мовиться, на хліб не намастиш і нею, на жаль, не розрахуєшся за комуналку...

...

Як завжди, на осінь Україна чекає фінансової допомоги від ЄС. Надіється, що до кінця жовтня вона все ж таки надійде. Однак воно далеко не так, як малює нам ситуацію влада і політики.

В австралійському місті Джілонг, яке розташоване у штаті Вікторія, відбувся фестиваль Pako Festa. Це найбільше щорічне мультикультурне святкування, яке відбувається в Австралії з 1983 року. У ньому беруть участь культурні спільноти, громадські об’єднання і митці з усіх куточків світу. Цьогоріч українську діаспору представляв танцювальний колектив ''Легенда''. У національних костюмах, з хлібом та сіллю, вони продемонстрували публіці національні танці. Українці здобули перемогу в усіх номінаціях та отримали визнання найкращого культурного дійства у параді "Pako Festa-2017".

Пов’язане зображення

Із початком Антитерористичної операції на Сході нашої країни, було ініційовано створення єдиної бази даних ДНК зниклих безвісти.

У селі Веснянка Старокостянтинівського району розпочато реконструкцію Будинку побуту під ДНЗ "Капітошка".

У прес-центрі ХОДТРК «Поділля-Центр» відбулася зустріч із представницею Всеукраїнського громадського руху «Сила права» Іриною Верігіною.

Поблизу міста Дубно Рівненської області польська компанія побудує першу в регіоні вітряну електростанцію. За словами заступника міського голови Руслана Мосійчука, буде встановлено вісім вітрогенераторів. Електроенергію подаватимуть в загальну мережу за зеленим тарифом. Встановлення вітрогенераторів розпочнеться після отримання документів на землю. 

 У селі Іванківці Хмельницького району освятили новий храм преподобного Афанасія Афонського. Церква збудована у візантійському стилі – витонченому, розкішному із притаманними лише йому маківками.

До редакції «Подільських вістей» звернулася група людей із села Писарівка Волочиського району. У їхній заяві йдеться: « ...просимо вас допомогти розібратися у ситуації щодо незаконної приватизації землі. Через зловживання посадової особи, колишньої голови сільської ради ми, більше тридцяти сімей, залишилися без городів, які обробляли протягом 17 років».

Одне з кращих аграрних підприємств області розпочало жнива зі щедрого врожаю озимого ячменю.

Щось дивне відбувається у транспортній галузі держави. Спека, середина літа, безліч люду у відпустках — багато хто прагне потрапити на море. Куди? Закордон — не  всім  по кишені. Окупація Криму в адекватних українців відбила бажання туди їхати — «розкошує», відповідно, в туристах Одещина та Херсонщина. Фото в інтернеті прекрасно ілюструють, яким користується попитом узбережжя материкової Вкраїни. Проте цьогоріч дістатися до моря, принаймні залізничним транспортом, ще та проблема. Спробуйте купити квитки!

26 квітня 2017 року уряд вніс зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», які стосуються оновлення системи субсидій в Україні.

Важко передати словами, що відчуває хлібороб, коли перед його очима постає страшна картина знищеного негодою поля. Проте стихія не питає, чи добрий ти господар, скільки сил та надії вклав у засіяну землю. Аж тричі — 29 червня, 1 липня, 13 липня — проносився буревій над Ізяславщиною, завдавши величезної шкоди.

Середні ціни продажу аграрної продукції сільгосппідприємствами за перше півріччя 2017 року порівняно з минулорічним січнем-червнем зросла на 28,1 відсотка. Продукція рослинництва збільшилася в ціні на одну дев’яту, тваринництва — майже на третину.

Ніколи не думав, що колись прийдеться звертатися в газету зі скаргою. Ні-ні, не на дружину, хай здорова буде і добро їй ведеться (бо й мені від того якась дещиця перепаде), а на рідну (можливо, то слово вартувало б у цьому випадку взяти в лапки?), державу. Власне, й не на всю матінку-Україну, а на окремих її «високодостойних» чинів, що, прикриваючись благими намірами,  збурюють законослухняних громадян до неетичних висловлювань на адресу неньки і, що теж відкидати не варто,  до інших дій, які важко й уявити...
    Але про все по порядку.

Діти – громадяни України, які не досягли шістнадцяти років, – не мають право самостійно залишати  територію України. Щодо їх виїзду за кордон встановлений певний порядок та правила перетину українського кордону. Пр цей порядок ми попросили розповісти начальника відділу з питань нотаріату головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Наталю Олександрівну МУЛЯР:

Спочатку  познайомилася із багатодітним батьком Володимиром Кушлаком, хоча вже  й не сподівалася його побачити, бо в жнивну пору робота в полі не почекає. Та все ж, зустрівшись із ним в Осламові, поїхали у Калюсик.

Я, Олександр Борисович Поберій проживаю з дружиною і двома внуками в селі Євгенівка Великоновоселківського району Донецької області. Ми переселенці з Донецька – виїхали ще в 2014 р. Отримуємо тільки пенсії і переселенські на нас. На дітей нічого не отримуємо. Мама дітей мешкає в Донецьку і нам не допомагає. Діти – хлопчики 11 і 9 років - з вересня підуть в 4 и 6 класи. Будь ласка, допоможіть дітям будь-яким одягом і взуттям: у селі все зноситься. Документи про те, що ми з дружиною переселенці і діти проживають з нами, можу надати. Мій тел. 095-076-05-82.

Вісім десятків актуальних для Хмельниччини питань розглянули у четвер депутати на сесії обласної ради.

Оптимісти задоволені, песимісти зганьбилися, зарплатня зросла, українці… виїжджають. Про що це ми? Про мінімальну зарплатню, яка півроку тому зросла удвічі, й можна підвести перші підсумки цього доволі несподіваного, але вдалого кроку влади. Як і прогнозував наш часопис (див. «ПВ» від 13 грудня, № 141, «3200 гривень: зростання добробуту чи провокування інфляції?»), негативного впливу на економіку збільшення виплат не спричинило. Так, дещо зросли тарифи через зростання зарплат комунальникам. А хто казав, що, до прикладу, сантехніки та електрики жеку мають животіти на колишню мінімалку, яка не забезпечує навіть жебрацьке існування? Хто може впевнено заявити, що працівники комунального транспорту здатні вижити на ту, ще стару, зарплатню? Звісно, в них зарплата стала вищою. І це нормально! Зрозуміло, що зростання вартості проїзду чи комірного не викликає захвату, але цей вплив на інфляцію загалом був мінімальний — відсоток, можливо. Й загалом ріст мінімалки на інфляцію практично не вплинув — приблизно на тому ж самому рівні, що й торік: відсотків сім за півріччя. Й на курс валюти тиск не спостерігався: долар та євро перебувають у тих самих межах, що й на початку року. А от добробут, принаймні офіційний, зріс і дуже суттєво.

У зв’язку з колізіями навколо скасування депутатської недоторканності, які сколихнули минулий тиждень, знову пригадуються передвиборні баталії, під час яких кожен кандидат у депутати розхвалює себе, паскудить інших і запевняє, що першочерговим завданням, якого домагатиметься він з усіх сил, стане ліквідація депутатського імунітету. Аякже! Усі перед Законом рівні, і депутати такі ж, як прості люди, котрі за нього проголосують — чуємо аргументи.

Редколегія та профком редакції обласної газети «Подільські вісті» затвердили програму конкурсу на передплату газети на 2017 рік. За його умовами:
1. Начальники районних відділень зв’язку за виконання і перевиконання плану річної передплати газети «Подільські вісті» районом, містом диференційовано преміюються грошовою винагородою у сумі від 7 до 12 тисяч гривень.
2. Начальники селищних та сільських відділень зв’язку за виконання і перевиконання плану річної передплати в їхньому регіоні, диференційовано преміюються грошовою сумою від 1 до 5 тисяч гривень.
3. Кращі листоноші та оператори у разі виконання і перевиконання плану річної передплати отримають грошові винагороди від 250 до 1 тисячі гривень.
Окрім того, за підсумками конкурсної комісії редакції листоношам-лідерам передплати на газету «Подільські вісті» будуть передані: велосипеди, електричні обігрівачі, чайники, плитки, чайні сервізи та інші цінні подарунки.
Бажаємо всім листоношам впевненої перемоги!

«Скажу одверто, в ліцей пішов заради того, щоб отримати права на водіння трактора і автомобіля, — каже Роман Костюк з Майдану-Олександрівського, третьокурсник Говорського аграрного професійного ліцею, що на Віньковеччині. — Вирішив, це дуже згодиться в житті. В селі нині великий попит на вмілого тракториста. І на будь-якому підприємстві роботу легко знайти. Ми з однокурсником Сашею Гарніцьким якраз після другого курсу попросилися на практику до місцевого фермера Миколи Івановича Кубаша. Помагали сіяти ячмінь, виїжджали на поля капусти з причепом. Сподобалося, по мені заняття. І роботу шукатиму на такому підприємстві у районі».

Сто двадцять років прожила на білому світі красилівчанка Пріська Каплунка. І ще б топтала ряст, якби не людське невігластво і жорстокість.

Водоносні шари на території Кам’янець-Подільської фортеці та міста були важкодоступними. Для потреб міських жителів і залоги у фортеці в різний час було влаштовано два колодязі. Перший у Новій Східній башті, а другий – у башті Водяній (див. Іл. 1).

Понад 200 юнаків і дівчат відправлено в Німеччину з Соколівки. Старші люди пам’ятають 28 травня 1942 року, коли з села на каторжні роботи забрали 72 молодих, у розквіті сил, людей. Після медкомісії остарбайтерів відправляли на станцію Ярмолинці, де їх вантажили у товарні вагони. Плач і стогін стояв над Соколівкою. Чимало односельців загинуло: не повернулися з неволі Марія Рогачевська, Станіслав Кучеревич, Зінаїда Богач, Дмитро Королівський та інші.
З Хмельницької області примусово вивезено 117230 чоловіків та жінок. На Батьківщину повернулись близько 104000 людей. Решта померли від хвороб чи стали емігрантами.

Асфальтова доріжка, наче тунель, пообіч затиснута зеленою стіною. По ній рухається кількавагонний різноколірний паровозик, здалеку схожий на фантастичну гусінь. Ось чахкання наближається, дітки (більшенькі самі сидять, менші — з матерями) долають горбистий місточок і, зробивши круг, потяг зупиняється.

У Львові  відбувся чемпіонат України з кульової стрільби серед дорослих. У стрільбі з пневматичної гвинтівки з оптичним прицілом по рухомій мішені  конкуренція була дуже високою, адже українські спортсмени є лідерами  європейських і світових чемпіонатів. І тому як у жінок, так і в чоловіків за медалі боролися заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу, відомі у світі спортсмени.

У Каунасі відбувся кубок європейського циклу з фехтування на шпагах серед дітей  віком  до 14 років. У змаганнях взяли участь спортсмени Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, Німеччини, Австрії, Фінляндії, Польщі та України.

На виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами та зобов’язань, передбачених Договором про заснування Європейського Співтовариства в частині впровадження Директиви 2009/72/ЄС, Україні необхідно вжити заходів щодо запровадження принципів стимулювання при реалізації тарифної політики.
В рамках Коаліційної угоди, укладеної учасниками коаліції депутатських фракцій Верховної Ради України VIII скликання та підписаної політичною партією «Народний фронт», партією «Блок Петра Порошенка», політичною партією «Об’єднання «Самопоміч», Радикальною партією Олега Ляшка, політичною партією Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»; стратегії сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015, передбачено перехід природних монополій на стимулюючі методи регулювання.

Доторкнутися до українських традиції, вшанувати їх усією громадою та поділитися новими здобутками.  У Пархомівцях, Вочківцях, Шмирках та Писарівці відзначили давнє українське свято – Івана Купала, а у Чорному Острові ще й День селища.

Розширене зібрання поштовиків області, на якому підсумовували роботу за перше півріччя, було досить відкритим, незважаючи на присутність засобів масової інформації, а кількахвилинна затримка в очікуванні керівника Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» трапилася лише тому, що Олег Хавронюк вітав іменинників того дня з уродинами. Саме з цього починається робочий ранок директора, який з приходом сім місяців тому на цю посаду чи не першим своїм рішенням запровадив ось таке правило — поспілкуватися безпосередньо з кожним, хто працює у цьому тритисячному колективі, й день народження — якнайкращий привід.

— Ми у постійному пошуку, — так коротко характеризує роботу ТОВ «Подільське» у Теофіполі його директор Тетяна Гуменюк.  — Вивчаючи запити ринку, сьогодення, беремося за нову справу  і починаємо її розвивати.

Конкретні напрацювання щодо покращення інфраструктури сіл та життя мешканців відчутно помітні у Сатанівській селищній об’єднаній територіальній громаді, яку очолює Альберт Собков.

Дитяче оздоровче містечко «Джерельце» ПАТ «Хмельницькобленерго», що в Жилинцях Ярмолинецького району, урочисто відкрило свій новий сезон.

Майже 740 тисяч гривень — така загальна сума заборгованості із заробітної плати в обласному центрі станом на 1 червня, що на 11,3 відсотка більше, ніж у попередньому місяці.

У стародавньому Старокостянтинові-Кобуді вп’яте провели Всеукраїнський етнофестиваль «Болохівські гостини».

Три роки тому реактивними системами залпового вогню "Торнадо"  з території Російської Федерації  було здійснено обстріл позицій українців. Внаслідок обстрілу загинуло тридцять сім бійців Збройних сил України (серед них семеро прикордонників) і сотню поранено. У ці дні захисники кордонів згадують загиблих побратимів. 

 

Зірвано наміри іноземної спецслужби використати мережу з майже 20 Інтернет-сайтів для поширення серед українців російської пропаганди та деструктивних матеріалів, що містять окремі заклики до скоєння злочинів, розслідування яких віднесено до компетенції органів державної безпеки.

Всі бажаючі запрошуються 21 липня в рекреаційну зону "Сокіл" НПП «Подільські Товтри».

Загін створений у 1941 році. Його бойовий шлях простягнувся від Кенігсберга до Кракова. У повоєнні час військовослужбовці частини брали участь у бойових місіях в Афганістані та Іраку. Сьогодні шепетівські топографи з честю виконують бойові завдання на російсько-українській війні.

Звичайнісіньке побутове сміття останнім часом перетворилося в Україні з банальної побутової проблеми у політичну зброю. Йдеться, зрозуміло, про події у Львові. Відверто скажу, навіть не цікаво, «спалили» президентські амбіції міського голови Андрія Садового (якщо вони були), чи він сам «спалився». Однак маємо факт: культурний центр країни, її західні ворота захлинулися  сміттям. Можна трактувати ці події, як сплановану  з київських владних пагорбів проти голови акцію. А можна й зробити простіший висновок: за десять років очільник міста не спромігся розв’язати банальну побутову проблему — не зорганізував вивезення та переробку на належному рівні. Ще раз підкреслю, чому це сталося — нехай аналізують політологи або господарники, а ми зазначимо, що тема сміття стала однією з провідних у медіа-просторі держави. Тому певні порухи на хмельницьких теренах у питанні поводження з відходами набувають гучного звучання. Щоправда, вони й викликають деякі запитання.

Скандали із перевезенням пільгових категорій громадян виникатимуть, доки (так здається) не запровадять адресну допомогу. Так, адресна допомога багатьом не до душі, передусім саме пільговикам. Бо, як очікується, платитимуть її на вкрай низькому рівні. Може, саме тому про неї лише говорять роками, але ніяк не втілять у життя. Бо справді, за нинішніх умов законодавство має внутрішні протиріччя. З одного боку, воно передбачає безліч пільгових категорій (приблизно половина населення України має ті чи інші пільги), які мають право на безкоштовний проїзд. З іншого, закони передбачають відшкодування перевізникам коштів за проїзд безоплатних пасажирів. А, як не важко здогадатися, грошей катма, тому на належному рівні відшкодування не здійснюється. Тому  водії часто-густо й відмовляються перевозити людей. Редакції отримала чергового листа зі скаргою на перевізника від мешканки Хмельницького Софії Муляр.

Відомо, що указом Президента України Петра Порошенка на відзначення 100-річчя Визвольних змагань 2017-ий проголошено роком  Української революції 1917-1921 років. Відповідно заплановано  підготувати перелік найважливіших пам’ятних дат і визначних діячів цього періоду і план заходів: інформаційних, культурно-мистецьких, навчально-виховних.

– сказав римський історик Корнелій Непот,  і через дві тисячі років Україна переконалася в актуальності цього вислову. Вимоги щодо рівня підготовки військовослужбовців, правоохоронців, прикордонників, стабільно зростають. Тому матеріально-технічне забезпечення, інтелектуальний розвиток, фізична підготовка захисника батьківщини мають бути спрямовані на становлення універсального солдата.

передав наш колега, колишній перший заступник редактора «Подільських вістей», журналіст, член Національної спілки письменників України Микола Сумишин.

Днями на базі Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна» відбувся науково-практичний круглий стіл «Ерготерапія як метод реабілітації учасників АТО».

Хмельниччина — одна з найкращих областей за кількістю створених громад — їх налічується майже три десятки. Як тільки в державі оголосили курс на децентралізацію, багато мешканців краю вирішили взяти справу в свої руки та створили об’єднані територіальні громади (ОТГ). Справді, це ж неабиякий фінансовий ресурс, певна незалежність у розв’язанні побутових проблем краян. Але не в усіх районах цей процес, як то кажуть, пішов. У кількох із них, не створено жодної (!) ОТГ. Тим часом люди на місцях, виконуючи, до речі, законодавство, прагнуть об’єднуватися. Що роблять селяни на шляху до створення громади, розповіла голова Білогородської, що на Ізяславщині, сільської ради Оксана ТАРАСЮК.

«Приходь. Я жива. Я ще тут…» Анна Ахматова, якій належить цей рядок із вірша, мовби запрошує увійти до літературно-меморіального музею її імені. І чималий гурт письменників та краєзнавців із Хмельницького, Вінниці, Рівного, Дунаєвець, Старокостянтинова, Нетішина в день чергової річниці славної поетеси прибули в Слобідку-Шелехівську Деражнянського району. Гості з особливим зацікавленням слухали господиню музею Ніну Трубіцьку, розглядаючи експонати. Дехто тут уперше. І не приховував своїх вражень.

Із червня по вересень цьогоріч проводиться Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули». Його мета — сприяти формуванню у дітей та підлітків патріотичних почуттів, прищеплювати інтерес та повагу до рідної мови, сприяти реалізації творчих здібностей.

Суд визнав факт загибелі українського солдата внаслідок вторгнення регулярних військ Російської Федерації в Україну.

Ми дуже любимо засуджувати дії можновладців, починаючи з самісінької верхівки й до чиновника найнижчого рівня. Мовляв, і тарифи здирницькі, й шансів на виживання нації ніяких, і війну навмисне затягують, і… доволі багато ще аргументів не на користь нинішніх керманичів. Не секрет, що у більшості випадків судимо справедливо. Але чомусь ще й досі не навчилися робити це крізь призму власної поведінки. Ми ж бо пересічні громадяни — не влада, тож навіщо нас судити, вчинки наші аналізувати? Хочемо — смітимо, хай прибирають!

У Красилові відбувся Всеукраїнський ветеранський турнір з міні-футболу пам’яті В. П. Засаднюка — колишнього місцевого футболіста й спортивного функціонера. Виступали  збірна мерів України, рівненський «Авангард», шепетівський «Темп»  і красилівський «Случ».

У червні відбулися головні всеукраїнські легкоатлетичні змагання літнього сезону, де визначено найкращих, які представлятимуть державу на офіційних змаганнях 2017 року в разі виконання кваліфікаційних нормативів.

Досить результативно пройшов восьмий тур чемпіонату області з футболу в першій лізі. Не зафіксовано жодної нічиєї.

У місті Гродно на відкритому чемпіонаті Білорусі з легкої атлетики серед ветеранів з участю спортсменів з Литви, Латвії, Польщі та України відзначилися представники Кам’янеччини — багаторазові призери всеукраїнських змагань.

Відбулися ігри першого попереднього етапу чергового розіграшу Кубка України з футболу.

Відпустові урочистості у  Летичівському санктуарії Матері Божої зібрали прочан, як із Кам’янець-Подільського, Шепетівки та  Хмельницького, так і з  Томашполя та Хмільника Вінницької області. 

У селі Моломолинці Лісовогринівецької сілської ОТГ відбулося урочисте відкриття та освячення меморіалу "Учасникам бойових дій за свободу України".

   

Так, як у квітні усе потопало в цвіту, так нині вишні вкриті червоними ягодами — ніби хто коралі розсипав. І кожна ягідка ніжно тулиться до твоєї руки, до твоєї щоки, слухняно лягає в долоню. Наповнюєш жменю, одну — у відро, другу — до рота. Хоч і з кислинкою, та однаково солодко. Мружишся від задоволення і сонячних променів, вдихаєш особливий аромат вишневого листя. Якщо може бути на землі рай, то він, певно, вишневий...

...

З початку агресії на Донбасі склалася така сатанинська традиція, за якою російські «брати» організовують криваві акції напередодні великих державних українських свят. Так трапилося і напередодні Дня Конституції, коли в Києві був підірваний у службовому автомобілі полковник Головного управління розвідки Міноборони України 38-річний Максим Шаповал. Цього ж дня в селі Іллінівка Костянтинівського району на Донеччині також в автомобілі підірвали полковника СБУ Юрія Возного. Якщо до цих убивств додати й загибель ще одного полковника СБУ 39-річного Олександра Хараберюша, машину якого у кінці березня диверсанти підірвали в центрі Маріуполя на Донеччині, то складається враження, що кремлівські керманичі цілеспрямовано знищують тих, хто найбільше їм дошкуляє.

Сміттєвий колапс у Львові надзвичайно серйозно актуалізував тему переробки та утилізації відходів в Україні. Але не менш нагальною проблемою є вивезення і знешкодження небезпечних хімічних засобів, які використовуються в тваринництві і рослинництві. Їх по всій країні «залягло» чимало.

Нещодавно на стадіоні села Новоставці Теофіпольського району філія «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» організувала Свято сім`ї та молоді.

Допомогти хворим на нецукровий діабет може звичайний горох.

Відбулося жеребкування першого попереднього етапу Кубка України з футболу. На старт  вийшло 26 колективів: два – першої,  22 – другої ліг та фіналісти кубка України серед аматорів.
Волочиському «Агробізнесу», який виборов право грати в лізі майстрів, пощастило: його суперником у  боротьбі  за почесний трофей буде ФК «Тернопіль» – цілком прохідна команда для наших земляків. Правда, волочисці грають у гостях. Щодо хмельницького «Поділля», то йому випав досить грізний суперник – «Нива-В» Вінниця, якого наші земляки приймають удома.
У цьому раунді команди зіграють один матч. Зустрічі відбудуться  9 липня.

Відбувся сьомий тур чемпіонату області з футболу в першій лізі.
Група «Південь»
«Евеліна» Ярмолинці – «Ружична» Хмельницький – 1:1, «Громада Міць» ст. Дунаївці – «Відродження» Жищинці – 2:1, «Вікторія» Городок – «Оболонь» Чемерівці – 0:0.
В «Оболоні» й «Евеліни» по 16 очок, у «Сокола» — 13, але він має гру в запасі.
Група «Північ»
«Нива» Летичів – «Цукровик-Колос» Старокостянтинів – 0:1, «Лампка Агро» Великі Зозулинці – «Промінь» Чорний Острів – 0:2, «Перлина Поділля» Білогір’я – «Еліта» Пасічна – 5:1.
Лідирує «Промінь» — 18 очок. У «Перлини Поділля» — 16, у «Ниви», яка замикає першу трійку, — 11 очок.

На сторінках «Подільських вістей», у № 50 за 9 травня ц. р., ми вже згадували про особливо кривавий бій під Війтівцями, який відбувся 7 липня 1941 року. У цьому бою полягло більш ніж 700 солдатів і офіцерів, переважно молодих, необстріляних. Після війни місцеві жителі із сіл Зелена і Криштопівка раз по раз знаходили на колгоспному полі, яке мало назву «Біля вежі», рештки загиблих воїнів, адже потім їх ховали не один тиждень… Той жорстокий бій залишився назавжди в пам’яті очевидців, і навіть тепер, через 76 років, чуються його відголоски, вже в спогадах нащадків. Ми обіцяли при нагоді повернутися до теми цього бою, і ось така нагода трапилася. Спогадом в оригінальній формі поділився краєзнавець Микола Костянтинович Яковлєв. Він та його син Костянтин Миколайович, інші члени всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса у 2013-2015 рр. виявили останки тридцяти двох солдат, які загинули на криштопівському полі «Біля вежі» у сорок першому. 26 грудня 2015 року шістнадцять з них були перезахоронені у Братській могилі смт Війтівці. Додамо той факт, що перші зі знайдених загиблих воїнів знайшли спокій у Братській могилі с. Зеленої, адже Криштопівка і Зелена раніше входили в один колгосп (так і нині, ці села знову разом в одній громаді).
Зеленчанин М. К. Яковлєв пригадує, як ще малим, у десятирічному віці разом з двоюрідним братом Євгеном Костюком допомагав пасти вівці батькові, який був колгоспним чабаном. Ось тоді і знайшли на полі «Біля вежі» останки загиблого воїна Шрамченка. При ньому був медальйон із зазначенням інформації по ідентифікації особи. Ця знахідка дуже вразила юне серце. Через роки з’явилася з-під пера Миколи Костянтиновича історія, можна сказати новела, написана так, наче своїми очима бачив бій полеглий на українській землі росіянин, сибіряк Яків Шрамченко та бійці інших національностей… Пропонуємо читачам цю розповідь.

Л. Рудковська.

Відбулися урочистості з нагоди вручення дипломів спеціалістам і магістрам, випускникам Хмельницького університету управління і права.

Для двох сиріт Галина Петращук стала найріднішою та найдобрішою людиною у світі. Уже майже дев’ять років пенсіонерка опікується дітьми. І життя у них було б безхмарним та безжурним, якби їх не доймали невиліковні хвороби. Чотирнадцятирічний Іван страждає через напади епілепсії, а в сімнадцятирічної Ксенії – вроджена вада ока. Якраз це каліцтво, вважає школярка і стало причиною всіх її бід та нещасть. З неї не раз глузували ровесники, відчула біль і приниження через підліткову жорстокість.

Брати те, що погано лежить, або те, що можна перекупити, давно стало ознакою бізнесу по-українськи. Особливо ж коли мова заходить про землю. Цього разу  скуповувачі  землі поклали око  на доглянуті чорноземи під Вихилівкою Ярмолинецького району. Аби ж відібрати їх у господаря, вдалися до найнесподіванішого маневру. Взяли в «бізнес-партнери»… місцевого священика. Свідком того, як розгорялися пристрасті й чим закінчилася ця афера, став кореспондент «Подільських вістей».

Нещодавно як для судового корпусу Хмельниччини, так і для медіа-спільноти відбулася неординарна подія. Рада суддів України, орган судової влади, який об’єднує 33 представника судової еліти всіх областей, вперше два дні засідала в Кам’янці-Подільському. До того як розглянути десяток важливих для держави питань, члени Ради суддів взяли участь у круглому столі на тему «Реалії та перспективи комунікацій судів, ЗМІ, громадськості через призму досвіду Апеляційного суду Хмельницької області». Його родзинкою стала презентація першого в Україні Судового інфо-медіа-центру Хмельницької області.

100-річний ювілей відзначила Ольга Йосипівна Антонюк, яка проживає у селі Подільське Летичівського району.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки №915 від 23.06.2017р. «Про призначення стипендій Кабінету Міністрів України» призначено стипендію Кабінету Міністрів України переможниці Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури учениці 10 класу Славутського навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів, ліцей «Успіх» Вікторії СИТНЯК (наставник Людмила Потаковська). Виплата стипендії здійснюватиметься протягом одного навчального року, починаючи з 1 вересня 2017 р., у розмірі 2000 грн. щомісячно.

26-27 серпня Тернопіль прийме учасників чемпіонату світу та Європи з водно-моторного виду спорту. Вже зареєстровані спортсмени з Австрії, Угорщини, Італії, Білорусі та Польщі. Українці виступатимуть у класі F250 та S550 та будуть представлені командами з Дніпра, Києва і Одеси.

 

Пам'ятний Хрест  в селі Гуків Чемеровецького району став місцем проведення урочистостей з нагоди 110-ї річниці від дня народження генерала-хорунжого УПА Романа Шухевича.  Учасники заходу, перший заступник голови районної державної адміністрації Едуард Шляков, голова Гуківської сільської ради Петро Ільницький, представники влади Борщівського району Тернопільської області, громадськість, учасники бойових дій, прийшли до його могили над берегом Збруча, щоб вкотре засвідчити любов і шану борцю за незалежність нашої держави та вшанувати добру пам'ять про нього.

 У Славуті встановили два соціальні контейнери для збирання вживаних речей. Одяг, взуття, іграшки, книги – це все славутчани можуть залишити у цих контейнерах, які будуть передані для потреб малозабезпеченим категоріям громадян. Про це повідомляє прес-служба Славутського МВК.

З 7 липня українська компанія DART розпочне літати до Лісабона. Рейс до столиці Португалії здійснюватиметься щоп’ятниці о 17:30, до Києва літаки прибуватимуть в суботу о 4:20. Тривалісь польоту - приблизно 4 год.30 хв. З 9 липня авіаперевізник YanAir розпочне виконувати рейси до Тель-Авіва. Частота польотів - щосереди та щонеділі. Виліт з Києва - о 5:00, з Тель-Авіва - о 18:00. Тривалість польоту - приблизно 3 год.30 хв.

 

Приміщення колишньої меблевої фабрики пережило щонайменше дві війни і одну пожежу в середині минулого століття, але не лихо, що сталося 2 липня.

У  Писарівці Волочиського району попрощалися з Ігорем Мединським. 29-річний військовослужбовець загинув 23 липня у районі Авдіївки.
Він народився у Писарівці, тут навчався у  загальноосвітній школі, потім у Волочиському промислово-аграрному професійному ліцеї. Тривалий час працював на місцевому машинобудівному заводі, трудився в «Астарті».
У липні минулого року добровольцем пішов боронити країну. Служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді.
В Ігоря Олександровича залишився шестирічний син.
Не стало ще одного мужнього чоловіка, справжнього українця. Не стало сина, брата, товариша…  Коли ж скінчиться врешті оте пекло?

У Хмельницькій обласній філармонії відбулась 18 урочиста церемонія вручення нагород «Народний Герой України». Чи не найпочеснішу в нашій країні відзнаку отримали півтора десятка військових, волонтерів, журналістів. Семеро, на превеликий жаль, посмертно...
Кожна з історій про Народних Героїв — особлива, до щему болюча, сумна… Такі трагічні корективи внесла у долю чи не кожної родини ця проклята війна. Але кожна з історій проймає гордістю. За тих хлопців, за тих мужніх чоловіків, за тих справжніх воїнів, щирих патріотів, за наших захисників і волонтерів, за небайдужих. Кожна з них впевнює: Україну, українців не здолати, бо ми — сильна нація, якщо маємо таких героїв. На жаль, не візьмуть до рук заслужені нагороди ті, кому вручили їх посмертно. Серед них наші хмельницькі хлопці — Назар Якубовський, Анатолій Суліма, Андрій Жук.
«Хмельницький завжди був на передовій і показував, що тут жили і виховувалися справжні українські герої», — наголосив під час урочистостей міський голова Олександр Сергійович Симчишин.
Герої, які отримали нагороди:
Бійці:
1. Олег Копичинський. 30 бригада.
2. Дмитро Годзенко, «Годзілла», заступник командира взводу 17 батальйону 57 бригади. Посмертно.
3. Назар Якубовський. «Айдар». Посмертно.
4. Микола Микитюк. 30 бригада. Посмертно.
5. Віталій Борщ, механік-водій танкового батальйону 92 бригади.
6. Олександр Шевчук, 1 батальйон 30-ї бригади.
7. Андрій Жук, командир 3-го батальйону 72-ї бригади. Посмертно.
8. Олексій Бондарчук, 8 полк спецпризначення.
9. Сергій Дубина, 142-й центр сил спеціальних операцій.
10. Дмитро Лабуткін, військовий журналіст. Посмертно.
11. Олександр Хаджинов, волонтер.
12. Сергій Притула, громадський діяч.
Лікарська бригада, що була розстріляна разом із пораненим під Дебальцевим:
13. Сергій Кацабін,
14. Анатолій Суліма,
15. Михайло Балюк.
Справді народний недержавний орден «Народний Герой України» був започаткований наприкінці лютого в 2015 році журналістом Андрієм Боєчком і ювеліром Дмитром Щербаковим. Цією чи найвищою в державі нагородою відзначені вже майже 260 чоловік. Кожен орден виготовляється вручну, а срібло для нього збирають по всій країні: його здають всі небайдужі українці...

...

Завтра колектив ДП «Нігинський кар’єр» відзначає 85-річчя свого підприємства.

Колектив ДП «Нігинський кар’єр» ще нещодавно переживав серйозну кризу, спричинену не тільки негараздами в економіці держави, але й недолугим попереднім керівництвом, яке затягнуло підприємство у боргову яму. З появою у директорському кріслі Миколи Ткача понад 200 гірників відчули якісні зміни й отримали перспективу динамічного розвитку. Трудівники горою стали на захист нових порядків, націлених на відновлення виробництва, стабільну зарплату і соціальний захист. У новому керівнику вони побачили не тільки антикризового менеджера, але й людину, просту у спілкуванні, котра щиро вболіває за долю колективу і громади селища Сахкамінь.

Шановні хлібороби, трудівники села, щиро вітаємо вас з намолотом першого мільйона тонн зерна урожаю 2016 року!
Варто зазначити, що, незважаючи на складні погодні умови, хлібороби Хмельниччини досягли вагомих здобутків у виробництві зерна, адже за рівнем урожайності —  51,6 ц/га — наша область займає друге місце в Україні.
Сподіваємося, що разом зможемо прискорити розвиток аграрного сектора економіки Хмельниччини, забезпечити впровадження ефективних технологій, утвердження нашого краю як області з високоефективним аграрним сектором.
Зичимо всім щедрих врожаїв, плідних ідей та успішного їх втілення у життя, а також миру, добра та надійних партнерів у справах.

  
З повагою
Олександр КОРНІЙЧУК,
голова обласної державної адміністрації.
 Михайло ЗАГОРОДНИЙ,
голова обласної ради.







Таку назву має всеукраїнська акція, ініційована Асоціацією міст України для активізації об’єднання спроможних громад. Нещодавно в Хмельницькій облдержадміністрації відбулася прес-конференція за участю в. о. заступника голови облдержадміністрації Валерія Олійника, директора Регіонального офісу реформ Сергія Яцковського, виконавчого директора Хмельницького регіонального відділення Асоціації міст України Петра Калинюка, заступника начальника управління регіонального розвитку та будівництва Світлани Пасічник, голови Старосинявської селищної об’єднаної територіальної громади Віталія Здебського (на фото) та інших.

Реальні шанси стати успішною є у Чорноострівської селищної територіальної громади, яку очолює Михайло Дзісь. Сьогодні вона — одна з кращих в області. Отож є всі підстави сподіватися, що й надалі тут будуть розвивати інфраструктуру, ремонтувати дороги у населених пунктах, вирішувати соціальні питання.
Які реформи вже відбулися та що запланували надалі — розповідає голова громади Михайло ДЗІСЬ:

Держава гарантує… Чи завше за цими словами стоїть реальне піклування про долю її громадян? Чи вони мають впевненість, що за жодних обставин не залишаться напризволяще? У Франції, приміром, трудове право дійсно гарантує людині те, що задекларовано. Тут діє, до того ж й досить ефективно, система трудового захисту.
Незаперечна істина — буде краще людям, буде міцнішою й держава! Це усвідомлюють і в нашій країні. До речі, задля цього все чимало робиться… Зокрема, згідно із Законом України, почали діяти зміни до Кодексу законів про працю (КЗпП) щодо випробування при прийнятті на роботу.

«З наслідками стихії боремося спільно» — заявили у політичній партії «За конкретні справи» після сильного градобою, що накоїв лиха в окремих районах Хмельниччини 17 липня ввечері.
Град розміром з куряче яйце трощив на своєму шляху дахи будинків, автомобілі, ламав зелені насадження. Такого руйнівного розгулу стихії не пам’ятають навіть старожили. Найбільше біди вона накоїла в Городку, також частково торкнулася Хмельницького, Ярмолинецького Славутського, Старокостянтинівського та Красилівського районів. За попередніми підрахунками, завдано збитків понад трьом тисячам дворів. До речі, подібний град випав нещодавно на Закарпатті. Там від нього потерпіло близько семи тисяч садиб.

Сатанів, що на Городоччині, провів в останню путь 41-річного Віктора Літвінова. Чоловіка мобілізували 3 червня 2014 року. Служив у сьомому батальйоні на базі 19 ракетної бригади. У кінці минулорічного травня приїхав додому, а вже 24 лютого цьогоріч підписав контракт, і пішов служити до Тернопільської артилерійської бригади.
Віктор Іванович мав золоті руки: на війні показав навички майстра з ремонту артилерійської техніки, варив побратимам їсти, бо ж був неперевершеним кухарем.
...А його 16-річна донечка Ганна тільки закінчила одинадцять класів. Так хотіла потішити батька вступом до престижного вишу… Овдовіла дружина, осиротіла ненька, у якої молодшого сина кілька років тому відібрала страшна недуга…

 

 

 

 

 

У Хорошеві Білогірського району поховали Романа Матвійця.
23 липня в Новозванівці Попаснянського району, що на Луганщині, вогнепальне поранення обірвало молоде життя старшого сержанта, заступника командира групи спеціального призначення восьмого окремого полку.
Без батька залишився синочок Іванко, якому у жовтні виповниться лише сім рочків. Не дочекалася чоловіка дружина, сина — мама, внука — бабуся, брата — сестра… А лише півтора місяця тому Роман зустрів своє 27-річчя.
Чоловік з сім’єю проживав в обласному центрі. На вічний спочинок героя повезли у рідне село, де похований батько.

Олександр Дарморос таким і залишився — привітним й життєрадісним, хоча війна його, захисника, не помилувала — пошматувала і скалічила, забрала зір. Сиджу навпроти нього, розмовляю, а його обличчя таке знайоме.

Підле замовне вбивство в Києві відомого журналіста-правдоборця Павла Шеремети сколихнуло всю Україну, міжнародну журналістську спільноту. Повіяло моторошним страхом з далеких дев’яностих років минулого століття. Тоді, на зорі становлення незалежності нашої держави, з допомогою бандитсько-рекетирських угруповань і нерідко «даху» міліції, прокуратури, судів нові українці відбирали бізнес в конкурентів, підминали під себе найприбутковіші галузі й державні монополії. А непокірних і неугодних, у тому числі й політиків, журналістів, які намагалися розказати правду про те, що коїлося, за вказівкою господарів життя відкрито вбивали або потай закатували в асфальт чи закопували в лісах.

Ще мить — і святкуватимуть обжинки у працьовитому колективі Кам’янець-Подільської філії ТОВ СП «НІБУЛОН».

Українські дороги — тема вічна, майже як філософські дискусії про сенс життя. Що й сказати: хороших доріг у нас мало, більше — просто напрямків. Хоча щорічно на ямковий і поточний ремонти витрачаються мільярди гривень, які навесні сходять разом зі снігом.

Троє випускників шкіл —   з Хмельницького, Кам’янця-Подільського та Шепетівки отримали за підсумками ЗНО омріяні 200 балів. Перемогу подільським ерудитам принесли тести з української мови і літератури (двоє учасників) та третій — з біології.

У Кам’янець-Подільському національному університеті імені І. Огієнка відкрито нову спеціальність — «Реклама та зв’язки з громадськістю».
Як поінформував завідувач кафедри журналістики факультету української філології та журналістики вишу — доктор філологічних наук, професор Олександр Волковинський, набір студентів на цю спеціальність у Хмельницькій області  відбувається вперше. Після закінчення університету його випускники за цим фахом матимуть можливість працювати креативними керівниками з розробки концепції реклами, спеціалістами по роботі із ЗМІ, менеджерами по зв’язках з громадськістю, організаторами спеціальних  PR заходів, спічрайтерами  та прес-секретарями керівників громадських, політичних та державних установ,  PR-консультантами  в рекламних та консалтингових агентствах, журналістами у ЗМІ.
Приємною новиною для абітурієнтів є й те, що згаданий напрям має фіксовані державні місця. До речі, у цьому році наш університет посів друге місце серед вишів України за кількістю фіксованих державних місць.
 

За підсумками шести місяців 2016 року, до місцевих бюджетів Хмельниччини спрямовано 1 мільярд 506 мільйонів гривень податкових платежів. Що на 526 мільйонів гривень, або на 54 відсотки більше, ніж за цей же період минулого року.

Закарпатська митниця затримала майже 160 вагонів з деревиною багатьох лісогосподарських підприємств України, яку нібито експортували з порушенням. Є серед них і вісім напіввагонів продукції Шепетівського та чотири вагони Славутського лісгоспів. Состави стоять на станціях Чоп і Батєво понад два місяці. Підприємства, які уклали міжнародні контракти на експорт, зазнають збитків, а споживачі пред’являють справедливі претензії за несвоєчасну поставку і зрив контрактів. У вагонах, відправлених з Хмельниччини через митний пост «Славута», завантажена дров’яна деревина, не заборонена до вивезення за межі України. Рух вагонів зупинений за особистим розпорядженням голови Закарпатської області Геннадія Москаля.

На запитання читачів відповідає експерт із землевпорядних питань, депутат Хмельницької обласної ради Вячеслав АНТОНЮК.

Розпочнемо з позитивного: індекс промислової продукції за підсумками січня-травня становив на Хмельниччині 101,7 відсотка у порівнянні до відповідного періоду минулого року. Тобто статистика свідчить, що нарешті відбулося зростання на один із хвостиком відсоток. І все — про позитивне, мабуть, можна завершити, бо, згадайте, на скільки відсотків економіка впала за останні роки. Скільки нам доведеться борсатися, аби вийти хоча б на «довоєнний рівень?» Три роки? П’ять? Десять? Бо без промислового зростання, відновлення виробництва, створення нових робочих місць, наповнення бюджетів — державі й усім нам буде непереливки. В економічному ж розрізі, крім необґрунтованого збільшення тарифів, у державі фактично нічого й не робиться.

Поки триває (вже п’ятирічку поспіль) підготовка нового рамкового закону про освіту, Міністерство освіти і науки ініціює запровадження базових опорних шкіл. Це мають бути потужні заклади, де якісну освіту здобуває не менше 360 дітей. Для учнів повинні бути створені комфортні умови доїзду, перебування і максимально сприятливі умови для отримання грунтовної освіти та всебічного розвитку.

Мав написати «Добрий день», але це буде непорядно по відношенню до вас з мого боку. Саме з боку, а не від серця... А тому: ви ще тут? Керуєте? Курите? Куріть-куріть. А я звільняюся!

Розпочався  чемпіонат України з футболу серед команд другої ліги, де виступає сімнадцять колективів.
Своє повернення в лігу майстрів хмельницьке «Поділля» ознаменувало красивою перемогою над «Суднобудівником» з Миколаєва – 2:0. Інші матчі туру завершилися так: «Інгулець-2» с. Петрове Кіровоградської області – «Реал Фарма» Одеса – 3:1, «Жемчужина» Одеса – «Нікополь-НПГУ» – 3:0, «Кристал» Херсон – «Металург» Запоріжжя – 2:1, «Мир» с. Горностаївка Херсонської області – «Балкани» с. Зоря Одеської області – 0:0, «Рух» Винники Львівської області – «Іллічівець-2» Маріуполь – 6:0, «Нива-В» Вінниця – «Енергія» Нова Каховка  - 2:2, «Арсенал-Київщина» Біла Церква – «Тепловик» Івано-Франківськ – 0:6.
Наступний матч «Поділля» проведе 30 липня з  командою «Балкани» на її полі. А вдома наші хлопці гратимуть 5 серпня із запорізьким «Металургом».

Завершилося перше коло  футбольного чемпіонату обласної організації товариства «Колос» у першій групі.
На старт вийшли двадцять команд з шістнадцяти районів. На жаль, після трьох турів знялися  з чемпіонату «Жищинці»  Городоцького району. Команди представляють колективи фізкультури агроформувань і  сільські фізкультурно-спортивні клуби за територіальним принципом. На першому етапі ігри проводяться в трьох підгрупах в два кола. Потім по дві кращі  команди підгруп виходять до півфіналу і продовжують боротьбу за почесний титул у  одноколовому турнірі в двох групах  по три команди. У фіналі виступатиме чотири кращих колективи. Але тут, згідно з регламентом, перша команда групи «А» гратиме з другою командою групи «В», перша з групи «В» – з другою групи «А». Переможці у заключному поєдинку розіграють «золото». Переможені поборються за третє місце.

Двох воїнів АТО, які родом із Ізяславщини, відзначено державними нагородами. Відповідний Указ 20 липня підписав Президент України Петро Порошенко. За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено: солдата Руслана Барладяна з Клубівки, орденом «За мужність» ІІІ ступеня; старшого солдата Володимира Яковишина, з Ізяслава - медаллю «Захиснику Вітчизни».

Село Гуменці розташоване вздовж річки Мукша — за дев’ять кілометрів від райцентру і залізничної станції, на півночі Кам’янець-Подільського району. Перші відомості про цей населений пункт з’явилися у 1493 році. Тоді в Гуменцях налічувалося 16 димів (господарств) із населенням 95 осіб.
Рішенням тридцять третьої позачергової сесії VI скликання Хмельницької обласної ради від 13.08.2015 р. затверджено створення Гуменецької об’єднаної територіальної громади. До складу громади увійшли території Абрикосівської, Великозаліської, Голосківської, Гуменецької, Думанівської, Залісся Другої, Нігинської та Супрунковецької сільських рад. Натхненником та переможним організатором цього об’єднання стала нинішня його голова Інна Абдулкадирова, яка люб’язно погодилася дати інтерв’ю «Подільським вістям».
— Територіальна громада охопила площу в 250 квадратних кілометрів, — розповідає Інна Григорівна. — Найбільш віддалені села — Тернавка і Улянівка, які розташовані на відстані 17 кілометрів від центральної садиби. Із 14 тисяч 869 чоловік 7751 — працездатного віку, 4535 — пенсіонери. Найбільші платники податків — ПАТ «Подільський цемент», «Агрофірма «Авіс», «Комбікормовий завод», СТЗО «Гуменецьке «Нібулон», ТОВ «Енселко–Агро», 5 АЗС та інші. Підприємництвом займаються понад 220 юридичних фірм та 116 фізичних осіб. На території громади знаходиться 42 магазини, 23 заклади громадського харчування, 65 торгових точок, 14 ФАПів, 2 амбулаторії сімейної медицини, 32 заклади культури. Понад 70 соціальних закладів утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Розрахунковий обсяг доходів об’єднаної громади становить майже 40 мільйонів гривень.

Питання децентралізації нині активно обговорюють. Є різні думки з цього приводу. Але, найголовніше, селяни зрозуміли, що об’єднатись і працювати разом набагато продуктивніше та вигідніше, ніж поодинці.
На Хмельниччині вже створено двадцять дві об’єднаних територіальних громади.
Цікавилися в Анатолія Кушніра — голови Маківської сільської об’єднаної територіальної громади, що сьогодні напрацьовано та зроблено і які чергові завдання стоять перед громадою.
— Наша громада об’єднує 7700 жителів і 8 населених пунктів. Юрисдикція ради поширюється на територію понад 100 квадратних кілометрів.
Вважаю, що процес децентралізації — правильний напрямок на шляху до розвитку села, міста та покращення життя людей. Ми самі приймаємо рішення, що насамперед потрібно зробити у нашому домі, а не чекати вказівок із Києва. Бо там ніхто не може знати наші проблеми краще, ніж ми самі. Зрештою, вони і не повинні їх вирішувати, єдине що має бути — певна підтримка з державного бюджету та відповідний контроль. Переконаний, що об’єднані громади — це остаточна ліквідація радянської влади на рівні районів.

Ще не так давно про цю проблему у селах і не згадували. Сьогодні ж нестача води у криницях все частіше сіє тривогу серед сільських жителів. Без води, звісно ж, ніяк. Худобу напоїти та грядки полити, на домашній кухні та у побуті її треба і треба. Але у невеличкій Раціборівці, що у Волочиському районі, лише у двох криницях по обидва боки села ще можна набрати відро-друге води. Решта — зміліли. І хоч пробували окремі господарі розкопувати подвірні криниці глибше, це не рятувало.

У центрі Хмельницького, в дворі музичної школи № 1, розгорівся гучний будівельний скандал. За лічені дні будівельники по цеглині розібрали її старі господарські приміщення, а днів за десять в чотирьох метрах від головного корпусу(!) вирили гігантський котлован. З’ясувалося, що до кінця літа тут планують звести офісні приміщення загальною площею 136 квадратних метрів та міні-паркінг. Та мова йде не про інтереси найстаршої та найпрестижнішої музичної школи в області, яка, між іншим, давно потребує нових класів та сховищ.
Розширити свій бізнес, відхопивши територію цього комунального закладу, вирішило ТОВ «Діамант», якому належить п’ятизірковий готель «Арена» на 19 місць, розташований по сусідству.

   

Здавна ж відомо, що фельдшер на селі — людина велика й перша. Воно й зрозуміло, бо здоров’я, як казали древні, це ще не все, але все без здоров’я — ніщо. Саме такою великою людиною у Сергіївці, яка ввійшла до Наркевицької об’єднаної територіальної громади і є Вікторія Андрощук. Голова громади Любов Гула розповідає про справи, які вже реалізовані, і які, даруйте, зайняли чергу на втілення в життя.
— Писати і знімати є і кого, і що. Але, вельми прошу, насамперед розкажіть у «Подільських вістях» про нашого фельдшера Вікторію.
Вже тут, на місці, ми побачили колоритну картину: тендітне дівча, як ми зрозуміли, тутешній фельдшер Вікторія... подавала цеглини, розчин, словом, всіляко підсобляла Івану Сікорчуку.
Чоловік неквапом викладав чималу грубку-піч, яка невдовзі обігріватиме приміщення. Пічник працює на тутешньому Наркевицькому цукровому заводі, але за проханням Любові Гули згодився на цю важливу справу. Хоча нині, коли газовий зашморг душить в Україні все суще, замовлень у пічника на грубки, хоч відбавляй.
А втім, головна родзиночка цієї життєвої композиції в тому, що Вікторію одразу ж після закінчення Хмельницького медичного коледжу і по нині просять прийняти ФАП у рідних Юхимівцях, де проживає 1200 чоловік і серед них її батьки. Більше того, місцева «лікарня» тут, наче писанка, її не порівняти з приміщенням у Сергіївці.
— Як же я залишу своїх 268 чоловік? Усі мені, як рідні. Прикипіла до них серцем і душею, а вони до мене так само. А ФАП ми відбудуємо, не гірший буде, ніж в Юхимівцях.
До речі, саме з них щодня на велосипеді, а то й пішки добирається вірна служителька справі Гіппократа у Сергіївку. Якщо негода — залишається на ночівлю у родичів. А нещодавно дівчина знайшла свою долю саме в Сергіївці та побралася із Іваном — офіцером МНС. Розповідає, що його теж інколи залучає до сільської толоки, мається на увазі, ремонту тутешнього медпункту.
  

Нещодавно промисловці, підприємці та роботодавці краю збиралися на своєрідну звітно-виборну конференцію. Відтак ділова еліта області одноголосно знову довірила керувати Союзом промисловців та підприємців, Організацією роботодавців та Об’єднанням організацій роботодавців Івану Дунцю, генеральному директору ТДВ «Завод АДВІС». Посада — відповідальна. Що вдається, а що ні? Як реагують на виклики часу? Хто і що заважає економічному розвитку держави, зокрема, і нашого регіону? — Про це та інше мали розмову з переобраним і на наступні п’ять років головою ХСПП, ОРХО та ООРХО.
— Іване Івановичу, ви стояли біля витоків цих громадських рухів на початку дев’яностих, незмінно очолюєте їх вже стільки літ. І діяльність промисловців та роботодавців за вашого керівництва на Хмельниччині досить активна, про що говорять колеги навіть з інших регіонів. Та й, вочевидь, затребувана, якщо на кожному засіданні (а відбуваються вони регулярно) лави організацій поповнюються…
— І нині вже об’єднують майже 90 провідних трудових колективів Хмельниччини. Це, мабуть, тому, що ми правильно визначили свою місію — згуртовувати людей праці навколо спільних інтересів, координувати їхні дії та зусилля, обговорювати насущні проблеми та разом знаходити шляхи їх розв’язання. Щоразу, збираючись на якомусь з передових підприємств (не важливо, до якої галузі чи сфери воно належить, адже у світовому економічному прогресі все взаємозв’язано), ми отримуємо унікальну нагоду побачити, як тут, у нас на Хмельниччині, з’являються нові виробництва, впроваджують найсучасніші технології, освоюють мільйонні інвестиції — отож і перейняти цей неоціненний досвід. Директори налагоджують контакти, співпрацю, кооперують роботу своїх заводів.

Виконком Національного олімпійського комітету затвердив склад збірної України для участі в Іграх ХХХІ Олімпіади 2016 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
Під час прес-конференції президент НОК Сергій Бубка оголосив, що на сьогодні команда нараховує 205 спортсменів у 27 видах спорту. Шанси поїхати на Олімпіаду мають ще п’ять українських плавців, а також екіпаж чоловічої байдарки-двійки.

Невже так швидко збіг час і пора прощатися? Так,  на жаль, воно і є: онде за вікном нетерпеливиться і нарізає кола біля автівки, очікуючи мене, Сергій Яловчук, заступник директора «Перлини Поділля» — мовляв, вас, шановний, чекають,  гайда!
Тож прощаємося з Ганною Михайлівною. Вона з притаманною їй скромністю,  приязною усмішкою, запрошує не цуратися їх, Іващуків, заглядати за можливості ще і ще. Я, геть невдоволений в душі, що так швидко збігли години спілкування з нею, кажу у відповідь — неодмінно! Крім Ганни Михайлівни, мені щиро махає руцею Лілечка, онучка Іващуків. З нею ми подружилися, коли Михайлівна на мить полишила нас, тож я вже все про малу знаю: які в неї прекрасні батьки, як любить вона дідуся і бабусю — і гнівається на них лише тоді, коли не  дозволяють ласувати цукерками, бо  від них псуються зуби. Але треба їхати, тож прощавайте, Іващуки!  Гукаю — ми ще обов’язково зустрінемося!

Стінопис у Харкові.

16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила доленосний документ, який закріпив основи Української держави.
 
Декларація про суверенітет визначила національну державність українського народу, закріпила республіканську форму правління, самостійність, верховенство і неподільність державної влади на всій території. Державотворчий акт від 16 липня складалася з 10 розділів, у яких детально було прописано основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслено самостійність і суверенітет України.

У Декларації передбачено необхідність прийняти нову конституцію республіки, а в перехідних положеннях зазначено, що відносини з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи. Жодної прямої вказівки про участь України в новому союзному договорі не містилось.

За своїм юридичним змістом Декларація про державний суверенітет України не потребувала жодних додаткових актів про незалежність. Де-факто, 16 липня 1990 року Україна вже стала незалежною, самостійною, суверенною державою. Підтвердженням цього слугує Постанова Верховної Ради №56-ХІІ «Про День проголошення незалежності України». Тут прямо зазначається: «Підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

Розпочати «бліц» хочу з події, яка сталася далеко від наших кордонів — у Туреччині. Саме там у ніч із п’ятниці на суботу відбулася невдала спроба державного військового перевороту. Невдалого тому, що на захист президента Ердогана виступив простий народ. Бо хто б що не казав, але коли серед ночі на заклик президента на його підтримку стає півкраїни — це щось та значить.

Град в Хмельницком   Град в Хмельницком

На території Хмельниччини 17 липня пройшов аномально великий град завбільшки з куряче яйце.

У день святих апостолів Петра і Павла в Національній академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького вшановували пам’ять загиблих прикордонників. Цього дня два роки тому загинув військово- службовець академії Павло Дияк, посмертно нагороджений орденом «За мужність». А за день до цього, у те пам’ятне літо, позиції зведеного загону наших прикордонників поблизу Зеленопілля на Луганщині були вперше піддані масованому обстрілу російських «Градів».

З таким запитанням до редакції часто звертаються читачі «Подільських вістей», адже земля для кожного українця в усі часи та за будь-яких історичних обставин і подій мала надзвичайне значення, найвищу життєву цінність. Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві, джерелом продовольчого забезпечення.
Тож відповісти на це запитання ми попросили експерта з землевпорядних питань, депутата Хмельницької обласної ради Вячеслава Антонюка.

Цього літа стовпчики термометрів вже неодноразово долали 30-градусну позначку. А така висока температура – то стрес для організму. І хоч люди з різним темпераментом по-різному переносять спеку (сангвініки і флегматики легше, ніж холерики та меланхоліки, які стають дратівливими та швидше виснажуються),  цьогорічне літо – то справжнє випробування.

Відійшла у вічність багаторічний політв’язень радянських таборів Наталя Устимівна Тимощук. На її майже 90-річний життєвий шлях випало стільки горя і страждань, що, здавалося, не промайнуло перед нею жодного світлого променя. Але все витримала, здолала, пережила…

Віднедавна у Хмельницькій обласній дитячій лікарні почали імплантувати порти для проведення маніпуляцій.
Детальніше про це  нововведення  ми попросили  розповісти  завідувача  гематологічним відділенням  Олену МОВЧАН-Вернидуб.

У Скадовську Херсонської області відбувся чемпіонат України з важкої атлетики серед молоді до 23 років. Виступали  понад 300 спортсменів з 23 областей та столиці.

Помітними на цих престижних змаганнях були представники Хмельниччини. Серед жінок у ваговій категорії 53 кг відзначилася найлегша спортсменка Ангеліна Ломачинська (48,56 кг) з Макова Дунаєвецького району, котра стала чемпіонкою, набравши в сумі двоборства 165 кг (ривок 75 кг + поштовх 90 кг).
У чоловіків (вагова катергорія 85 кг) першість виборов Володимир Болгарін (Луганська/Хмельницька області) з результатом 335 кг (160 кг + 175 кг) (на фото).  «Срібло» здобули:  у ваговій категорії 62 кг Ярослав Заболотний з Макова – 238 кг (105 кг + 133 кг)  та кам’янчанин Андрій Остапюк   у ваговій категорії понад 105 кг — 385 кг (175 кг + 210 кг). Він поступився чемпіону лише за більшої власної ваги.
Володимир Мулик з Волочиська вперше підкорив норматив майстра спорту —  275 кг (125 кг + 150 кг), зайнявши п’яте  місце серед атлетів до 77 кг. Вагомі залікові очки нашій команді також додали Денис Дубицький (в.к. 56 кг) та Володимир Білоус (в.к. +105 кг) з Летави Чемеровецького району (восьмі місця); Богдан Попек з Волочиська (в.к. 105 кг, п’яте місце).
У підсумку чоловіча збірна області опинилася на п’ятій сходинці.

Завершився чемпіонат України з аматорського футболу.

У Хмельницькому за підтримки регіонального відділення НОК України проведено ІХ відкритий обласний турнір з тенісу серед ветеранів.

На міжнародних легкоатлетичних змаганнях у місті Льєж (Бельгія) першість в стрибках у довжину виборола хмельничанка Марина Бех.   
Переможною стала п’ята спроба, в якій наша спортсменка приземлилась на позначці 6 м 56 см. Цим вона зробила собі подарунок напередодні дня народження. Зараз Марина готується до головного старту чотириріччя – Олімпійських ігор, куди здобула путівку в червні на чемпіонаті України.

У рамках робочого візиту Хмельницьку АЕС відвідав очільник Хмельницької обласної держадміністрації Олександр Корнійчук та голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега.

Коли я читаю чергові рейтинги в журналі «Форбс» про те, на скільки мільйонів-мільярдів зросли капітали українських скоробагатьків і хто за ким іде у прирості статків, пригадую сім’ї із села Білецьке Полонського району. Так ось, на цьому фото зліва направо — молода мама Марія із немовлям Артурчиком на руках. Її чоловік Олександр — на заробітках у Києві. Поруч із Марією її мама Люба (друга зліва) із молодшою донькою Яною, (стоїть крайня справа), ученицею 9 класу місцевої школи. Ця сім’я виглядає аж трьох своїх корівок-годувальниць. Натомість їхні сусіди Віктор (на фото третій справа) із своєю дружиною Людмилою, яка тримає на руках онучку Олександру, чекають двох миньок. Таких сімей по Україні — тисячі і тисячі.  Приємно вразило те, що в родинах — двоє маленьких діточок. Значить — є перспектива і в селі, і в сім’ях.

Виконуючий обов’язки генерального директора ПАТ «Хмельницькобленерго» Олег Іванович Козачук очолив компанію у березні цього року. І хоча він свого часу працював у Летичівському РЕМ та начальником відділу управління якістю товариства, та на посаді першого керівника доводиться по-новому поглянути як на перспективні напрямки розвитку, так і на розв’язання поточних проблем компанії. Саме про це і йдеться у нашій сьогоднішній розмові.
МОНОПОЛІСТ ЗОВСІМ НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ ПРАЦЮВАТИ ЕФЕКТИВНІШЕ
— Олеже Івановичу, характерною ознакою компанії «Хмельницькобленерго» в останні роки була реалізація масштабних проектів. Над чим працюєте у цьому році?
— Ми зараз перебуваємо на такому перехідному етапі, коли чітко визначено, що нарешті буде приватизація. Але для того, щоб вона справді відбулася, потрібно провести інвентаризацію та оцінку основних засобів, пройти фінансовий аудит. У нас 70,001 відсотка акцій компанії належить державі в особі Фонду державного майна України. У залежності від того, в яку суму оцінять цю частку акцій, така й буде стартова ціна. Ми проводимо повну інвентаризацію і переоцінку й маємо отримати висновок фінансового аудитора про нашу фінансову звітність станом на 30 червня. А це досить великий обсяг інформації. Цей процес досі ще не завершений. Але у засобах масової інформації з’явилося повідомлення, що голова ФДМУ назвав вартість пакету нашої компанії: близько 30 мільйонів доларів.

Лише після того, як Грибівське сміттєзвалище під Львовом заживо похоронило під собою трьох людей, в Україні нарешті заговорили про сміттєзагрози, які чекають на жителів кожної області. Як з’ясувалося, в Україні маємо шість тисяч більш-менш узаконених полігонів та понад 35 тисяч велетенських незаконних сміттєзвалищ! Їхня площа займає аж сім відсотків(!) території країни, яку журналісти вже охрестили «смітниковою Швейцарією України».
Всю відповідальність за вирішення «смітникової» проблеми держава сьогодні фактично переклала на плечі місцевого самоврядування та приватної ініціативи... У Хмельницькому також, хоча, подільські чиновники склавши руки не сидять, але й результатів поки що — кіт наплакав. Тож виходить, і наш «сміттєвий монстр» нічим не гірший від сусідського.

«Наша влада, здається, поставила за мету знищити українців, а на їхнє місце заселити китайців, аби вони працювали на кишені можновладців», — таку доволі різку думку висловила читачка «Подільських вістей», зателефонувавши до редакції. А до такого висновку її спонукала діяльність уряду і зокрема — нові тарифи на тепло, гарячу воду та електроенергію. Читачка не полінувалася й переглянула свої комунальні книжки за останні роки, щоб побачити, наскільки більше доводиться платити. Навіть побіжний аналіз платіжок дозволив їй зробити висновок, що відбувається тарифний геноцид нації.

 

Є реальні можливості, аби Дунаєвецька селищна об’єднана територіальна громада стала заможною і самодостатньою. Тут є конкретні напрацювання щодо покращення інфраструктури сіл та життя мешканців громади. Про те, що зроблено вже сьогодні і що у планах, ведемо розмову з головою громади Антоном Камінським.
— Антоне Петровичу, які ж першочергові завдання ви ставите перед собою?
Ми маємо рухатися вперед, беручи за взірець сусідні держави. Ту ж саму Польщу. Ніхто не каже, що цей шлях буде легкий і вкладеться у короткий проміжок часу. Та за півроку нами зроблено чимало. До складу нашої громади входить 18 населених пунктів, де проживає майже 11,5 тисячі людей. Найболючіше питання сьогодні — нестача питної води. Криниці висихають, водогони потребують капітального ремонту. Цього року нам виділено з обласного бюджету 1 мільйон 938 тисяч гривень на будівництво осушувальних споруд у селі Лошківці. Там тече річка, і коли повінь, то підтоплюються городи, льохи, подвір’я. Тож зараз ведуться роботи з відведення води та будується міст.
У селище Дунаївці вода постачається з села Лошківці. І знову ж таки взялися за ремонт водогонів. На сесії ми прийняли рішення, зробили проект, щоб налагодити систему водопостачання. Ще будуємо водопровід  в селищі Дунаївці по вулицях Гагаріна, Жукова і частково Щорса.

Ігор Степанюк очолює Війтовецьку об’єднану територіальну громаду у Волочиському районі лише шість місяців. Досвід керівної роботи у нього є, адже свого часу був селищним головою. Але специфіка роботи на посаді керівника об’єднаної громади дещо інша. Адже до її складу входить 17 населених пунктів, де проживає майже 8 тисяч людей.
Розмовляючи з Ігорем Григоровичем стосовно необхідних і невідкладних змін у житті громади, ми відчули, як щиро вболіває він за довірену справу і робить все для того, аби забезпечити фінансову та економічну самодостатність громади, щоб її мешканці стали справжніми господарями у власному домі. Власне про те, що вже зроблено і які перспективи — тема нашої розмови.
— Ігоре Григоровичу, якими були перші кроки на шляху до об’єднання?
— Нашої громади у перспективному плані на об’єднання не було. Але ініціативна група сільських голів поїхала у Хмельницький на прийом до голови обласної ради Михайла Загородного. І треба віддати йому належне, Михайло Васильович уважно нас вислухав і дав доручення офісу реформ розглянути прохання щодо створення громади. Питання вирішилось позитивно і, як бачите, зараз ми — громада, яка функціонує і, якщо можна так сказати, спинається на ноги.
Спочатку обрали старост у 12 селах і приступили до роботи. Почали з того, що найбільше допікало.

Дві наші дівчини боролися за цей титул - Яна Білик із Славути та Ольга Колеснікова із Хмельницького.

Із сімейним альбомом та світлими спогадами про свого внука Олексія приїхала із Залісся Старосинявського  району наша постійна читачка Тетяна Герега. Уже рік минув, як згоріло його молоде життя у полум’ї неоголошеної війни, одначе час тієї пекучої рани для рідні довіку не загоїть.
«Загинув наш онук 8 червня 2015 року під Красногорівкою. Згадаю його, то гірко плачу, — мовить згорьована Тетяна Миколаївна. — Вже моєму чоловікові виповнилося 70 років, та не святкували його ювілей, бо ж велике у нас горе. Чому так? Ми, пенсіонери, живемо, а онука нема.  
Коли по телевізору  в новинах поінформували, що ввечері підірвали бойову машину з бійцями, то серце тоді завмерло і в мене, і в чоловіка. Онук  завжди телефонував. І того дня також вранці дзвонив до мами, до нас. Сказав, що в нього все нормально, і що сьогодні — на виїзді, він був сапером. А вже ввечері від нього дзвінків не було, і цілу ніч не було, і на другий день, 9 червня, аж в обідню пору зателефонували й повідомили, що Олексія вже нема в живих: загинув він і ще шестеро його побратимів. Йому, кадровому військовому Збройних сил  України,   був лише 21 рік.

Бувають світлі, сповнені теплої людяності зустрічі, якими душа наснажується і серце збагачується. Поспілкувався — наче випив джерельної води.
Журналістська стежка привела нас до спілкування з шанованими людьми, почесними жителями Зінькова, що у Віньковецькому районі, подружжям Віктором та Валентиною Марчуками.

Якщо відверто, ситуація із зарплатними боргами в області значно покращилася. Ми вийшли на друге місце в Україні (після Буковини) за розміром невиплаченого — залишилося повернути людям лише 4,3 мільйона гривень, поінформував на засіданні заступник голови облдержадміністрації Володимир Кальніченко. За перший квартал борги повністю погашено на восьми підприємствах на суму, що перевищує три мільйони. Значним борг залишається на ДП «Нігинський кар’єр» — 866 тисяч гривень. Але, зважаючи на всі перипетії, про які неодноразово писали «ПВ», пов’язані зі звільненнями-призначеннями керівника кар’єра, це й не дивина. Якщо підприємство залишать у спокої, то є впевненість, що із боргами воно впорається.

Середні нарахування за житлово-комунальні послуги з урахуванням електроенергії (із розрахунку 150 кВт/год) на одного власника рахунку в травні становили 445 гривень (у торішньому травні – 349 гривень).

Сергій Чайниченко, — колишній хмельничанин, п’ятий рік працює в Німеччині. Здавалося б, доля у хлопця і вдома складалася незле: відразу після школи вступив до вишу, гарно навчався, отримував підвищену стипендію. Після закінчення навчання — аспірантура, захистив кандидатську та став висококласним програмістом.  Такими кадрами «не розкидаються» — і йому запропонували  викладати на рідному факультеті.

Біля Будинку культури у Писарівці Волочиського району  в суботній день яблуку не було де впасти. Сільська громада відзначала іменини села, якому виповнилося 423 роки.

Як у людей, так і у кожного населеного пункту є своя біографія. За легендою  Писарівка отримала свою назву від імені писаря, який тут проживав.  У давнину освічених людей було мало. Тому до нього сходилися мешканці навколишніх поселень, щоб він написав чи розтлумачив якісь папери.  Люди так і казали: «Іду до писаря Івки», тобто до Писарівки. Так і закріпилася ця назва за селом.
Сьогодні його територія   займає майже три тисячі гектарів. Тут мешкає понад 1,5 тисячі чоловік, з яких більше ста дітей дошкільного віку та майже 400 молодих сільчан.
У цей день зійшлися і з’їхалися сюди ті, для кого Писарівка – батьківщина. У людей був святковий настрій, сяяли посмішки, грав духовий оркестр, а малеча досхочу розважалася на різноманітних атракціонах.
Свято розпочалося з вітань. Щиро здоровили присутніх та бажали всім гарної долі,  добра та достатку і впевненості у завтрашньому дні староста села Петро Білий (на фото), керуючий відділком агрооб’єднання «Волочиськ-агро» Василь Баць, голова Війтовецької об’єднаної територіальної громади Ігор Степанюк, який нагородив почесними грамотами кращих представників громади.
А народний депутат України Сергій Лабазюк вручив багатодітним матерям подарунки та побажав, аби їхні діти були гідними синами та дочками України.
    На урочистості також завітали голова Волочиської районної ради Сергій Пазюк,  голова райдержадміністрації Володимир   Сергійчук, депутат районної ради Віталій Сенюк та інші.

Кілька гучних, резонансних випадків склали подієву палітру в Україні минулого тижня. Насамперед — це перша перемога  у справі  начальника штабу “Айдар” Валентина Лихоліта. Багато хто вважає, що саме тріумф добровольця може стати прецендентом у кримінальних звинуваченнях щодо учасників війни на Сході України. Так ось, найбільше викликає подив і, відверто кажучи, обурення українського суспільства те, що катавасія розгорілася після того, як “потерпілі” екс-регіонали: Валентин Казаков, мер Сіверськодонецька, його заступники та інші поборники сепаратизму, кинули до суду депешу на... бандитські дії Валентина Лихоліта  та його бойового побратима Ігоря Радченка. Нагадаємо, що свого часу Валентин Казаков хлібом і сіллю зустрічав прихильників і представників “великой и неделимой”, усіляко сприяючи їм. Приміром, здавав бойовикам ДНР оргтехніку та кабінети в будівлі виконкому Сіверськодонецької міськради. Мер звинуватив українських військових і  в обстрілі міста. До речі, свого часу він був заарештований батальйоном “Айдар” після звільнення міста від сепаратистів і, звісна річ, у нього виріс зуб на добровольців. Згодом він знову всівся у своє мерське крісло і вирішив, затаївши образу на “Айдар”, поквитатися з його командирами. Сам же перефарбувався в патріота-українця лише після того, як Сіверськодонецьк  став українським містом.  
Сьогодні Валентину Лихоліту та Ігорю Радченку інкримінують бандитизм, створення злочинної групи серед бійців “Айдара”, викрадення людей із позбавленням їх волі. Уся та “музика” тягне для українських воїнів майже  на п’ятнадцять років буцегарні. Лихоліт же іронізує з тих липових обвинувачень. Мовляв, прокурори й судді лишень і думають, що вранці він  прокидається і планує у кого б це “мобільник” відібрати.  Вони, прокурори й судді, навіть не уявляють, що таке воювати на Донбасі.

Поет Володимир Булаєнко загинув у 26 років. Але пам’ять про нього не згасла. Щорічно у червні Булаєнківські читання проходять на його малій батьківщині — в Сорокодубах Красилівського району. Цього разу вони відбулися у Малоклітнянській (Кошелівській) середній школі, де навчався поет. Перед шанувальниками його творчості виступив Василь Горбатюк, голова обласної організації Спілки письменників України, Валентина Ліпська – вчителька Чернелівської школи. Новим лауреатом премії імені Володимира Булаєнка стала молода поетеса з Шепетівщини Олена Іськова-Миклащук за збірку «Небо в окопах».

День пам’яті Миколи Федунця, що відбувся у Хмельницькому обласному літературному музеї, розпочався віршем поета «Три дороги».

Якщо лікар професіонал, це хороший лікар. Якщо він, до того ж, оптиміст, то це дуже хороший лікар. Якщо ж він ще й людяний і милосердний — це прекрасний лікар. Ану, хто зі мною не погодиться? Я думаю, усі погодяться, бо саме ці якості хворі насамперед і цінують у медиках. І попри всі твердження, що медицина перетворилася у прибутковий бізнес, попри постійні нарікання пацієнтів, такі лікарі є у нас, і їх, на щастя, чимало. Саме вони, незважаючи на невисокі зарплати, готові завжди прийти на допомогу хворим. Приміром, серед ночі примчати до лікарні, подолавши буквально за кілька хвилин п’ятикілометрову відстань. І вже тут виявити, що сорочка на тобі розстебнута, і штани так і залишилися домашні, і шльопанець на нозі лише один... Але ти встиг. Ти врятував людину, котра без тебе не вижила б. І відчуття професійної гордості навіть важко передати словами. Просто, окрім матеріального, завжди існує моральне задоволення, яке у кілька разів переважає. І справжній лікар знає йому ціну, так само, як знає ціну виконаного обов’язку.

Одні вирощують канабіс під класичну музику, інші на пиріжки культивують мак плантаціями.

У Кам’янці-Подільському відбулася прилюдна перевірка санітарного стану міських маршруток та відповідності документів у перевізників.

Незабаром у Хмельницькому створять центр реабілітації для людей з особливими потребами та учасників війни на сході України. На таку ідею міський голова Олександр Симчишин дав зелене світло після оглядин робочою делегацією комунального закладу своїх колег з сусідньої області.

Хмельницькі рятувальники передали на Схід гуманітарний вантаж - фото 2

Працівники ДСНС області, через "Хмельницький фонд захисту Вітчизни", допомогли в організації та укомплектуванні партії допомоги для наших бійців.

Працівники Ярмолинецького відділення поліції затримали 37-річного мешканця Славутчини, котрий упродовж липня обкрадав жителів різних сіл району.

13607035_989774681090768_8153031440480986334_n

8 липня в районі села Попасне Новоайдарівського району, що на Луганщині, на фугасі закладеному ворожою диверсійною групою підірвалися двоє військовослужбовців. Як вдалося дізнатися пізніше, один з них – Анатолій Ковальський, житель села Буцневе Деражнянського району.

http://www.adm-km.gov.ua/wp-content/uploads/2016/07/%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BF-1.jpg

З метою  підтримки та розвитку місцевого виробника, насичення ринку області товарами належної якості за доступними цінами, привернення уваги споживачів до продукції місцевого виробництва Департаментом економічного розвитку, промисловості та інфраструктури облдержадміністрації започатковано проект «Купуй товари Хмельниччини».

Як повідомила прес-служба МЗС України, колишні військовополонені Червоної армії мають подати заяви на отримання відшкодувань від Німеччини.

Понад 500 голів свиней, заражених африканською чумою, було 6 липня знищено безкровним методом у Танльнівському районі Черкащини.

 Учитель хімії, керівник зразкового учнівського лісництва  Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Шепетівського району Микола Зведенюк нагороджений Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» і нагрудним знаком.

Коли прибули у володіння філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт Миронівський хлібопродукт», нам повідомили, що її директор, депутат обласної ради Володимир Прокопчук офіційно перебуває у відпустці.
— Чому саме офіційно? —  поцікавилися ми.
— Тому що він постійно — на своєму бойовому посту, адже ось-ось жнива. А, як відомо, хліборобська праця спочинку не передбачає, — почули у відповідь.

На загальних зборах віряни Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці та Свято-Пантелеймонівської парафії села Харитонівка Дунаєвецького району вирішили, що під час війни неприпустимо перебувати в «духовних обіймах» Москви.  Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній (Махота) видав указ про прийняття в клір єпархії протоієрея Петра Бабія та призначення його настоятелем цих парафій відповідно до прохання віруючих.

Є люди, як зорі, яких, здається, Бог посилає для того в цей грішний світ, щоб іншим від їхнього життя світліше стало. І затишніше. І  комфортніше.
Петро Володимирович Іващук, який відзначив цими днями  своє 65-річчя, із когорти саме  таких. Свідченням тому й зірка Героя України, яка давно і заслужено прикрашає груди ювіляра. Але найвища державна нагорода — то лише  підсумок, оцінка його життя, за якою — роки і  роки наполегливої нелегкої хліборобської праці. Скільки пам’ятаємо  його, а ми — подільськовістяни, знаємо Героя багато-багато літ, він завжди серед людей, на «передовій», як  колись модно було казати.  І це не гіпербола, не журналістська  метафора, це — істинна правда. Так було, так є, і так — сподіваємося, ще довго буде, бо, незважаючи на «полудень» віку, Петро Володимирович — у строю, і словом, і ділом  допомагаючи молодшому сину Сергію господарювати у рідному ТОВ НВА «Перлина Поділля», яке, завдяки подвижницькій праці трьох поколінь Іващуків,  стало  перлиною не лише Подільського краю, а й усієї України. Тож світіть, осявайте, Петре Володимировичу, наш  світ і його людей ще багато-багато літ! З роси і води Вам, хліботворче!

 У Хмельницькій торгово-промисловій палаті відбулася презентація амбітного проекту «Європа Парк Україна». Його на суд громадськості міста, депутатів,  засобів масової інформації представила ініціативна група.

— Якби стріляли «Градами», нас би вже не було. А від танка ще якось можна врятуватися. Ти бачиш його, чуєш шум двигуна і маєш час заховатися. Найменша ямка — і тебе вже врятує. Але, коли сидимо в укритті, і по нас луплять, тоді теж важко. Ми одного разу нарахували 25 пострілів з танка. Сидиш і розумієш: якщо хоч один з них влучить, то тут уже буде братська могила. Двадцять чоловік там так і поховає. Треба комусь сісти при вході, щоб, коли буде засипати, вистрибнути, щоб хоч один залишився живий, і знав, що там хтось є...

...

У Хмельницькому презентували новий асфальтний завод. Сучасне обладнання придбали за кошти міського бюджету, вартістю 3,5 млн. гривень.

9 липня 2016 року на території Хмельницької області пройдуть матчі прем’єр-ліги чемпіонату Хмельницької області з футболу сезону 2016 року.

На вулиці знову спека, а у хаті Людмили Волос з села Вівся на Чемеровеччині прохолодно. Та навіть не на це звертаєш увагу, тільки-но переступивши поріг. Адже відразу вловлюєш насичені пахощі трав.
— Пора зараз така, що треба встигнути заготовити лікарські рослини, — каже Людмила Володимирівна. — А потім настоянки з них стануть у помочі при різних хворобах.

У дитячому оздоровчому таборі «Джерельце», розташованому на території санаторію-профілакторію «Яблуневий сад» ПАТ «Хмельницькобленерго» в селі Жилинці Ярмолинецького району, відбулося спортивне свято.

Чемпіонат міста Києва з легкої атлетики на НСК «Олімпійський» та стадіоні «Піонер» столичної СДЮСШОР № 6 дав шанс вітчизняним спортсменам підкорити олімпійські та європейські нормативи. І ним скористалися: харківський бігун Ігор Бодров, метальник диска Микита Нестеренко з Дніпропетровщини та метальниця списа Ганна Гацко-Федусова з Запорізької області, які виконали вимоги відбору до Ріо.

Понад 680 спортсменів 1999 року народження і молодших на стадіоні «Зірка» в Кіровограді впродовж трьох днів виборювали нагороди юнацького чемпіонату України і путівки на перший чемпіонат Європи серед однолітків, який 14-17 липня прийматиме Тбілісі.

З нагоди Дня Конституції України Президент Петро Порошенко нагородив українців, які зробили значний внесок у державне будівництво і виявили високий патріотизм та професіоналізм. Серед нагороджених — шестеро представників Хмельниччини, а найвищу відзнаку — звання народного артиста України отримав директор і актор Хмельницького міського монотеатру «Кут», заслужений артист України Володимир Смотритель.

Бійці добровольчого полку «Азов» навчають юнаків краю тактиці ведення бою, правил поводження зі зброєю, а також прийомам першої медичної допомоги. Проведення таких занять ініціювали хлопці, віком від 16 років. Об’єднавшись у соцмережах, вони звернулися до добровольців скоординували  свої дії, і на практиці довели, що вчитись захищати Батьківщину  це не лише престижно, а й актуально.

Молоко в корови на язиці  – твердить народна мудрість. Цю нехитру істину добре пам’ятають на Білогірщині, зокрема – в ТОВ НВА «Перлина Поділля», очолюване відомим в Україні аграрієм, депутатом обласної ради Сергієм Іващуком. Судіть самі, тільки-но липень почався, а в «Перлині Поділля» вже завершують другий укіс люцернових на сінаж.

Голова Національної поліції України Хатія Деканоідзе провела  інструктаж груп реагування патрульної поліції на майдані Незалежності у Хмельницькому. На заходах також були присутні керівники області та очільники силових структур.

Минулого тижня наші політики і очільники держави вчергове нагадали громадянам, що в Україні є Конституція, і що їй виповнилося уже 20 років. Проте головними у святкуванні Дня Конституції став навіть не маленький її ювілей і не чотири літніх вихідних, а питання, пов’язані з виконанням Основного Закону. Бо яку її статтю не візьми, то з’ясовується, що діє вона хіба що на папері, а на життя громадян впливають зовсім інші чинники, які дуже часто на власний розсуд безкарно творять самі можновладці, мотивуючи свої дії якоюсь тільки їм зрозумілою доцільністю — чи то воєнною, чи то політичною, чи то економічною.

Не дай Бог «захворіти» великою політикою. Це однаково, що вас закинули в грузькі трясовини й непролазні хащі, де водяться одні чорти. Поринувши туди з головою, як відстежувач, переконався в тому, що ніколи подібних битв титанів майна і фінансів ще не було. Не належу до песимістів, але дійшов сумного висновку: з тих дебрів не вибратися; можливий порятунок лише за умови, якщо не вимести мітлою (не відьмівською, а залізною) мозольними руками громади отих болотяних чортів.

Незаконна торгівля може спричинити епідемію свинячої чуми на Хмельниччині.

Згідно зі статистикою, українці, долаючи грип та інші захворювання, цього року віднесли в аптеки понад один мільярд гривень. Та й вартість медпрепаратів зросла в середньому на 30 відсотків, а на деякі — на 50. І це подорожчання ще не сягнуло остаточної межі.

Приблизно половина загальнообласного боргу за спожитий газ — 67 мільйонів гривень — припадає на компанію «Шепетівка Енергоінвест». Наразі в місті найкритичніша ситуація із розрахунками; лімітів на блакитне паливо взимку місто може не отримати, а тому, вочевидь, шепетівчанам доведеться мерзнути… За останній звітний місяць середня заробітна плата на Хмельниччині знизилася на 124 гривні, й ми відкотилися на «почесне» двадцяте місце серед областей України… Обласний Пенсійний фонд забезпечує себе грошима лише на третину, решта надходить у вигляді дотацій… Усі ці доволі гострі проблеми обговорювалися на черговій колегії облдержадміністрації, але розпочали роботу учасники заходу з набагато приємнішого.

Обласний центр поповнився новим скульптурним витвором: на верхівці стовбура-постамента — тризуб в металевому яйці, який протинає вістрями шкаралупу. Символіка промовиста: наша держава усе ще народжується, ламаючи стереотипи минулого, визволяється, прагне до повнокровного життя. Мистецький витвір встановлено на майданчику біля торговельного центру «Ріко» на проспекті Миру.

У рамках святкування Дня молоді і спорту за підтримки обласного осередку Аграрної партії України і сприяння сектору культури та релігій Білогірської райдержадміністрації в райцентрі пройшли спортивні змагання.

Чемпіонат України з велосипедного спорту на шосе, який шість днів тривав в Івано-Франківській області, на гірськолижному курорті Буковель, визначив склад української збірної на Олімпійські ігри-2016.

Провідні дзюдоїсти Хмельниччини — майстри спорту міжнародного класу — відзначилися на гран-прі в Будапешті.

У польському місті Торунь на чемпіонаті Європи з фехтування відбулася генеральна репетиція мушкетерів  напередодні Олімпіади в Бразилії. Українці, виступаючи основним складом, вибороли чотири нагороди:  по дві особисті та командні (шпажисти і шаблісти).

Перший обласний турнір з вільної боротьби «Олімпійські надії» серед юнаків та дівчат 2002-2008 років народження відбувся у Вільховецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Ф. С. Бацури Новоушицького району.

У Хмельницькому відбувся обласний комплексний спортивно-видовищний захід з нагоди Міжнародного олімпійського дня, організований обласною організацією ФСТ «Динамо» України за підтримки обласного відділення НОК України, управління молоді та спорту облдерж- адміністрації і управління молоді та спорту міської ради.
Розпочалося свято з масового забігу працівників головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, військовослужбовців ВЧ 3053 Національної гвардії України та всіх охочих хмельничан.

Пам’ятаєте, більше року тому прийшов до влади «уряд-камікадзе»? Саме так тоді заявив Арсеній Яценюк про свою команду. Мовляв, ми зараз такі й такі реформи розпочнемо. Вони будуть настільки болючі та радикальні, що потім нас знесе народний гнів, ми усі загинемо як політики, але вдячні нащадки згадають цей уряд як владу, що повернула нарешті країну на шлях заможності та благополуччя... А рік тому в нас і Президента обрали, Петра Порошенка, бізнесмена, який, здавалося б, також воліє навести лад в економічному житті держави... А півроку тому й парламент новий з’явився, причому, без зайвої компліментарності, дійсно найкращий за усі часи незалежності. І очолив його молодий вінницький реформатор Володимир Гройсман. Ото депутати реформуванням мали б зайнятися...
Можливо, я неуважно дивлюся телевізор — десь поза кадром чогось не помічаю. Ймовірно, неприскіпливо продивляюсь інтернет — не угледів чогось між рядками. От і не бачу: де ж реформи? Президентські? Урядові? Парламентські? Подумав, таки щось пропустив, проґавив доленосні рішення, які ведуть державу до процвітання, а тому звернувся до представника місцевої влади — давайте висвітлимо для громадськості усі економічні перетворення, що започатковані в Україні. За тиждень зустрівся з посадовцем, а він приватно мовив: немає про що писати, шукав-шукав, а не знайшов про що поговорити в розрізі економічних змін. Бо цих змін не існує! Звісно, представник чинної влади не може через шпальти газети голосно сказати «немає реформ», — посада не дозволяє. Тому редакція вчергове звернулася за коментарем до відомої представниці підприємницького загалу області, члена громадської ради при Державній фіскальній службі України, експерта ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Наталі ПОТАПОВОЇ.

Про це впевнено говорять бійці третього артилерійського гаубичного дивізіону 44-ої артбригади, які утримують нині рубежі у секторі «Є» на Донбасі. З-поміж них і наш земляк Олександр Севастьянов. Ось що він повідомив під час телефонної розмови з нашим кореспондентом:

Якщо на світі і є пекло, то воно не може сильніше смердіти, ніж рукотворна баюра в Грузевиці Хмельницького району — гігантський відстійник свинячої сечі, яку влаштував для тутешніх жителів Вадим Лейві. Лише п’ять хвилин як ми тут, а пекельний сморід, здається, вже проник через клітини шкіри аж до кісток, опалив легені. Одяг потім довелося прати двічі. Дикий сморід так запав до носа, всотався в одяг, що вчувався цілодобово ще три дні.

У Шепетівці запрацювала система відеоспостереження «Безпечне місто» з 24 камер і пульта керування.  Загальна вартість проекту склала понад 120 тисяч гривень. Обладнання правоохоронцям передала громадська організація місцевих підприємців «Ліга керівників», яка небайдужа до питань порядку і безпеки в місті.

Вдруге побувати у зоні антитерористичної операції довелося фактично через кілька тижнів після першої поїздки. А приводом для візиту стало святкування річниці звільнення від окупантів Рубіжного та Сєвєродонецька, що на Луганщині. Проте заплановані два дні розтяглися на чотири. А до географії подорожі додали Старобільськ, Лисичанськ, Сватове, Артемівськ та деякі військові об’єкти неподалік цих міст.
Поїздка стала можливою завдяки безпосередній підтримці голови Хмельницької облдержадміністрації Михайла Загородного. Організувати її допоміг прес-секретар обласної організації Блоку Петра Порошенка «Солідарність» Олександр Попов.

Що не кажіть, а наш уряд таки піклується про здоров’я народу. Ціни на продукти такі, що зайва вага може бути тільки в олігархів. Кава й шоколад — розкіш. Постійно дорожчають горілка, цигарки. А днями ще й пиво прирівняли до спиртних напоїв, що автоматично підвищить його вартість. Отож тепер у літню спеку не кожен дозволить собі перехилити кухоль цього напою. Пиймо ліпше воду. З крана. Хмельничанам, які ризикують вживати ту рідину, що потрапляє до нас по трубах аж із Чернелівки, раджу, принаймні, робити ось так: у пляшку — і до морозильної камери. На другий день дістали, лід розтанув — і ви вже думаєте, що втамовуєте спрагу ледь не найчистішою водицею.

Пригадуєте приказку про оптиміста та песиміста? Дивлячись на склянку, до середини наповнену водою, перший бачить її напівповною, інший — напівпорожною. Коли у вівторок на розширеному засіданні колегії облдержадміністрації підбивали підсумки соціально-економічного розвитку Хмельниччини у І-му півріччі, звісно ж, керівники районів, управлінь та відомств прагнули налаштуватися на оптимістичний лад. У принципі, за деякими показниками підстави для цього є. До прикладу, у порівнянні з минулим роком, на 4,2 відсотка збільшилися обсяги промислового виробництва, фактично вдвічі наростили продуктивність підприємства по виготовленню виробів з деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності (Понінківська картонно-паперова фабрика). У добувній промисловості погоду зробив Нігинський кар’єр, який після тривалого занепаду тепер працює у дві зміни. На третину зросло і виробництво електроенергії. Та якби ж і в інших все так гладко було! Якщо у добувній промисловості, на підприємствах, що випускають харчові продукти, напої та тютюнові вироби прослідковується незначний спад, то виробники одягу, текстилю, шкіри обороти зменшили втричі. Серед причин, зокрема, називають припинення експорту до Росії. Майже на 19 відсотків відбулося скорочення у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів. Серед тих, кого це спіткало, — Хмельницький «Тін Імпекс» та Красилівський агрегатний завод.

На жаль, за словами Юрія Драча, директора департаменту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації, який доповідав з означеного питання, не найкращі часи переживає нині і аграрний сектор. Сільськогосподарської продукції поменшало на шість відсотків. Хоч у половині районів господарства цьогоріч збільшили посівні площі, але реалії засвідчують: замість зернових, зернобобових, кормових культур перевагу там віддають технічним — сої (посіви збільшилися на 19,7(!) відсотка), ріпаку, соняшнику. Не суттєво, але все-таки скоротилося виробництво м’яса, молока та яєць. Серед відрадних моментів введені цього року в експлуатацію три свинокомплекси у Старокостянтинівському, Волочиському і Теофіпольському районах.
Щодо малого та середнього бізнесу, то з початку року було зареєстровано понад дві сотні нових підприємств. Загальна чисельність їх в області зараз становить 9635. Разом вони сплатили до бюджетів усіх рівнів майже 950 мільйонів гривень податків і зборів, що на третину більше, як за відповідний період торік.
Дещо зменшилася заборгованість із заробітної плати. Повністю позбулися її на 15 підприємствах краю. Однак є й такі суб’єкти господарювання, що наростили загальний борг. На сьогодні він становить 8,4 мільйона гривень.
Після звіту Юрія Драча, голова облдержадміністрації Михайло Загородний запросив до слова керівників окремих районів, аби почути про їхнє бачення проблематики на місцях та шляхи розв’язання. Голова Городоцької райдержадміністрації Віталій Кропивницький нарікав на скрутне соціально-економічне становище та спад виробництва у сільському господарстві. До цього, серед іншого, призвело припинення діяльності двох потужних підприємств — філії ПАТ «Авіс», де вирощували курей, і «Новий двір» у Кремінній, яке займалося тваринництвом. Додають головного болю і санаторії Сатанова, в яких цьогоріч відпочивальників обмаль. У зв’язку з цим працівники почасти залишаються без зарплати. Слабку надію на покращення ситуації подає Городоцький цукровий завод, керівництво якого має намір восени відновити роботу.
Очільник Деражнянського району Олег Веселовський переймається тим, що у районі на третину зменшилося поголів’я ВРХ, немає можливості продовжувати роботу місцева птахофабрика, є заборгованість із заробітної плати, зокрема, на плодоконсервному заводі.
А от у Полонському районі, який очолює Олександр Нагурний, із промисловістю усе гаразд. Потужно працює Понінківська картонно-паперова фабрика, де за останній час додатково створили 350 робочих місць, відновив роботу гірничий комбінат, куди рікою потекли інвестиції. А з тваринництвом така ж біда, як і на Деражнянщині, однак збільшилося поголів’я свиней.
Михайло Загородний наголосив керівникам, що вони мають максимально популяризувати позитивний досвід, організовувати навчання та самим вчитися мислити креативно у будь-якій ситуації, бо тільки таким чином можна зацікавити потенційних інвесторів.
Далі на засіданні йшлося про реалізацію в області державної політики у сфері пенсійного страхування та внесення змін до обласного бюджету.

Днями на базі Старокостянтинівської центральної районної лікарні відбулося відкриття 4-го гемодіалізного центру Хмельниччини. У відкритті відділення взяли участь голова обласної держадміністрації Михайло Загородний, голова обласної ради Іван Гончар, директор департаменту охорони здоров’я ОДА Яків Цуглевич, голова районної державної адміністрації Михайло Яснюк, голова районної ради Олександр Коханюк, медичні працівники регіону. «Ми сьогодні побачили сучасне відділення, в якому є відповідне обладнання. І, починаючи з 1 серпня, люди будуть мати можливість отримувати тут якісне медичне обслуговування. Я думаю — це важливо, тому що ця послуга стала більш наближеною до людей», — сказав М. В. Загородний. Він привітав медиків Старокостянтинівщини із гарною подією і подякував усім за хорошу роботу, спрямовану на покращення медичного обслуговування населення. До нині, щоб забезпечити підвіз хворих до Хмельницького на гемодіаліз, з районного бюджету виділялось щороку майже 90 тисяч гривень. Голова облдержадміністрації також запевнив, що спільна робота буде продовжуватися. Найближчим часом в Старокостянтинівську центральну районну лікарню планується передати нове рентгенівське обладнання. 

Минулого тижня голова облдержадміністрації Михайло Загородний побував у господарствах Хмельницького району та Шепетівщини, де наочно пересвідчувався, як триває жнивна кампанія.

Вранці 25 липня в Хмельницькому районі під час планового етапування на станції Скібнево зі спецвагону під час руху потягу втекли шестеро осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів.

Щоб відволікти від великих економічних і соціальних проблем у державі, які роз’їдають її, наче іржа залізо, щоб послабити гнів народу через тотальне зубожіння, суспільству періодично кидають якусь сенсацію. Нехай воно обговорює її, нехай бачить, як найвищі владці ведуть непримиренну боротьбу з корупцією, контрабандою; як дбають про світле завтра своїх співвітчизників.

 Держава гарантує безоплатне та позачергове забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації учасників АТО. Як це питання вирішується в нашій області? Про це нам розповідає директор департаменту праці та соціального захисту облдержадміністрації Світлана ЛУКОМСЬКА:

Із нареченою Юлею двадцятидев’ятирічний кам’янчанин Микола Гордійчук так мріяв про щасливе майбутнє у вільній, незалежній і багатій державі, країні без корупції і насильства. Саме в такій Україні він хотів жити, ростити дітей, мати щасливу сім’ю. Задля цього був у перших рядах Революції Гідності, бійцем 15-ї сотні Самооборони Майдану. Коли розпочався військовий конфлікт на сході країни, добровольцем став на її захист. Будучи інструктором військово-патріотичного табору пластунів «Легіон-12», прагнув використати свій досвід у боротьбі з агресором. Під час з однієї з відпусток із зони АТО з коханою подали заяви про одруження, і вже за місяць мали стати на весільний рушник. Не судилося. Мрії про щасливе майбутнє, заплановане весілля та інші плани обірвала війна.
Він служив у батальйоні патрульної служби особливого призначення «Гарпун», яка виконувала спеціальні розвідувальні та протидиверсійні завдання. Поблизу Авдіївки розвідка батальйону підірвалася на розтяжці. Наш земляк помер по дорозі до лікарні, ще один боєць перебуває в комі, двоє отримали поранення середньої тяжкості. Серед них також кам’янчанин, пластун, батько шістьох дітей медик Павло Білоус, який отримав поранення плеча та легені.
Народився Микола Гордійчук у Рівному в сім’ї військових. Відтак родина переїхала в Кам’янець-Подільський. Навчався в міській ЗОШ № 7. З 1993 року член НСОУ «ПЛАСТ», належав до гуртка «Леви», а з 1996 року — до підготовчого куреня імені Устима Кармалюка. Був учасником військово-патріотичного табору «Легіон». За час юнацького пластування став пластуном-розвідником. Випускник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. За фахом — психолог. Працював інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12». Учасник команди КВК «Наш Формат», ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Крім того, — засновник та соліст гуртів «Своєрідне», «The Dendy». Відомий також як Nik Своєрідний. Захоплювався військовою справою, планував стати офіцером, як батько та рідний брат.
Попрощалися кам’янчани з патріотом України минулої суботи у гарнізонному Будинку офіцерів. Поховали його на Алеї слави міського кладовища.


 

У Кам’янці-Подільському відбувся фестиваль оперного мистецтва і класичної музики «Опера в мініатюрі». Його вже вдруге влаштовує клуб поціновувачів оперного мистецтва «Секвенція» на чолі із сестрами Інгою і Оленою Лютаревич.

Всесвітній День шахів любителі цієї мудрої гри відзначили проведенням у Хмельницькому двох турнірів з швидких шахів.

У боротьбу за кубок області з футболу включилося дев’ять команд.
Відбулися чвертьфінальні матчі. Зафіксовано такі результати: «Поділля» Хмельницький — «Перлина Поділля» Білогір’я — 1:0, «Случ» Старокостянтинів — «Мотор-Січ» Волочиськ — 6:1, ФК «Дунаївці» — МФК «Славута» — 3:2.
Згодом відбудуться матчі-відповіді, які й визначать півфіналістів.

Вже  стала  історією    Всесвітня літня універсіада-2015, що проходила в корейському місті Кванджу. За підсумками змагань на рахунку української збірної 31 медаль: 8 золотих, 17 срібних і 6 бронзових. У загальнокомандному заліку наші співвітчизники посіли восьме  місце серед  146 країн.

Мене та моїх однодумців-селян глибоко схвилювала стаття Василя Піддубняка «Дуже кортить торгувати землею». Коротко про суть проблеми. Голова Адміністрації Президента Борис Євгенович Ложкін на всю Україну заявив: «Ринок землі повинен з’явитися досить швидко. Мораторій може бути знятий вже з 1 січня 2016 року. Дуже на це сподіваюся!»

Блокпост ЗСУ, кілька сотень метрів і… війна. Точніше, місток —  мовчазний та промовистий свідок жахливих руйнувань. Окопи, бліндажі, укриття… Скалічені стовбури дерев, посічені гілки, повсюди розкидані гільзи від патронів, зброя — напоготові… У тривожному передчутті напруженням, здається, насичене  навіть повітря. Хлопці у готовності: до захисту і оборони.

Керівництво УМВС України в Хмельницькій області відзвітувало про перші 100 днів роботи. Начальник управління Микола Семенишин зазначив, що за цей час зроблено вже чимало, але ще більше роботи попереду.

Хмельниччина активно жнивує. За останніми даними, ранні зернові зібрано на 17 відсотках площ, це — 55 тисяч гектарів. Найпершим  крокує  південь області. Так, у Кам’янець-Подільському районі зібрали  39 відсотків площ, в Новоушицькому  — 34, в Чемеровецькому — 31.

Під ніж освітянської реформи цьогоріч можуть потрапити сотні вітчизняних профтехучилищ. За планами Міністерства освіти України із 1200 таких навчальних закладів залишать лиш кілька десятків. Про це, нагадаємо, ще навесні під час брифінгу заявляв міністр освіти Сергій Квіт.
Деражнянський аграрний професійно-технічний ліцей своє право на життя виборює з дня у день, з року в рік. Ми відвідали цей навчальний заклад та на власні очі побачили, як впевнено долає він труднощі. Тому й піднімаємо обидві руки за те, аби його життєвий досвід і далі приносив нашій державі користь!

Безліч пліток і припущень породив конфлікт із застосуванням зброї в Мукачевому. Подібні випадки на сході країни вже й наче не викликають такої гострої реакції. Але щоб у прикордонному місті, за яким практично — двері в Європу, виникла стрільба, — це, як кажуть, перебір. Дехто побачив у цьому конфлікті руку Кремля. Мовляв, вся ця ситуація — відволікаючий маневр: поки увага зосереджена на Мукачевому, Росія готує новий підступний удар на Донбасі. А хтось переконував, що бійців «Правого сектора» тренують Сполучені Штати. Щоправда, від таких «припущень» Америка відразу відхрестилася. Були й такі, що пов’язували тамтешні події з терактами у Львові, адже там якраз сталося два вибухи, у результаті яких постраждали двоє міліціонерів. Служба безпеки України навіть прийняла рішення про початок антитерористичної операції в Закарпатській області. До Мукачевого було введено військове підкріплення.

Вже понад рік тягнеться справа з побиттям у Старій Синяві неповнолітнього Віталія Бучка. Стільки часу матір сина оббиває пороги правоохоронних органів, аби винуватця притягнули до відповідальності і справедливість, про яку так багато всі говорять, нарешті восторжествувала. За цей час довелось витратити чимало власних нервів і коштів на лікування Віталія. А слідство так і не дало конкретної відповіді — хто ж побив хлопця?

У червні минулого року біля одного з місцевих кафе-барів у Старій Синяві, зловмисник побив Віталія. Відбулось це вельми професійно. Нападнику знадобився лише один добре поставлений і продуманий удар, аби Віталій відразу знепритомнів. Ударили хлопця в потилицю у ділянці шийних хребців. Зрозуміло, що ушкодження впевнено, чітко і точно завдала людина, яка володіє бойовим мистецтвом.
У нейрохірургічне відділення Хмельницької обласної лікарні Віталій Бучко поступив у стані середньої тяжкості. Лікарі діагностували забій головного мозку і крововилив у лівій скроневобальній ділянці голови. Постійно допікав важкий головний біль і нудота, порушилась координація рухів. Почались навіть проблеми із зором. Лікарі говорили про потребу хірургічного втручання, але на заваді стала вроджена патологія і провести операцію не було змоги. Забій мозку від удару дав ускладнення, яке вкупі з вродженою проблемою створило небезпечну ситуацію для здоров’я потерпілого. Мати, Зоя Гладишева, молилась тоді тільки про одне, аби з сином все було гаразд.
Точки зору на те, чому так довго триває слідство, у матері і міліції різні. Чому ж, даруйте, «волинять» правоохоронці? Зоя Павлівна розповідає: «Слідство проводиться дуже повільно і це з урахуванням того, що син знає, хто його вдарив, хоча той, хто це зробив, навіть заперечує свою присутність в ту ніч на місці події. Також є очевидці, які, правда, ще не всі дали свідчення. Першу очну ставку слідчий провів лише в жовтні, тобто через три місяці після відкриття кримінального провадження».
Зоя Павлівна також додала, що їй не давали знайомитись з матеріалами кримінального провадження і результатами судово-медичної експертизи. Мати навіть просила про заміну слідчого у справі, але їй відмовили, відповівши, що у відділі лише він один.
Міліція може опиратись лише на конкретні факти і оперувати реальними доказами. Для встановлення вини тієї чи іншої особи, правоохоронці мають зібрати достатньо вагомих відомостей, аби звинуватити людину у вчиненні злочину, принаймні, так гласить закон. Старший слідчий Старосинявського РВ УМВС, майор міліції Сергій Дулєпов каже: «У даному кримінальному провадженні проведені всі слідчі дії, які передбачені КПК України. Провадження вже тричі було на вивченні в слідчому управлінні і неодноразово в прокуратурі, оскільки потерпіла сторона туди також зверталась. Спільно з процесуальним прокурором вжито усіх необхідних заходів для встановлення вичерпних обставин справи. Наразі проводяться додаткові розслідування. Здійснено низку допитів свідків, проведені очні ставки. Нині у слідства немає вичерпних доказів вини у вчиненні злочину тієї особи, на яку вказує потерпілий. Зі свого боку, можу запевнити, що слідство належним чином дослідило справу і налаштоване позитивно. Як тільки з’являться переконливі докази вини того чи іншого громадянина, справа одразу буде передана до суду. Міліція зацікавлена у завершенні слідства з конкретним результатом не менше, ніж потерпіла сторона».
Кафе-бар, де сталася сутичка, місце в Синяві вельми колоритне, подібні речі там відбуваються часто. Кілька місяців тому неподалік від цього закладу чоловік, який веде в Старій Синяві власну секцію по бойовому самбо, одним, добрячим ударом відправив у нокаут школяра.
Нападник, на якого вказує Віталій, цілком підходить на роль обвинуваченого, як кажуть, «наш клієнт». Він уже був судимий, до речі, за тією ж 122 статтею КК України (умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої важкості), хтось раніше вже відчув на власній щелепі школу ніндзі. Мої знайомі зі Старої Синяви, які так само добре знають цього хлопця (світ тісний), розповіли, що він великий любитель помахати кулаками і вже неодноразово був помічений у різних розборках. Загалом, любитель «бійцівського клубу» може бути цілком реальним нападником, але слідчий має рацію, коли говорить про вичерпну доказовість фактів. Є свідки, які вказують, що саме ця особа, про яку говорить Віталій Бучко і є його зобидчиком. Однак, вони доводяться родиною потерпілому (їхні свідчення не є для слідства вичерпними), а сам Бучко чітко нападника не бачив, бо той завдавав удару, знаходячись позаду своєї жертви.
Ще два свідки можуть пролити світло на цю історію, які попередньо, за словами матері, готові підтвердити особу нападника, але наразі вони перебувають у зоні АТО і свідчень дати не можуть. Якщо хтось із них підтвердить слова Віталія, або хоча б підтвердять присутність гіпотетичного підозрюваного в той час на місці інциденту, забіяку чекає суд. Зважаючи на наявність у нього судимості, перспективи його не надто веселі.
У цілому, видається, що усі бажають якнайшвидшого завершення слідства і передачі справи на ваги Феміди, звісно, окрім самого зловмисника. Шкода тільки, що потрібно так багато часу і нервів, аби справедливо покарати хулігана, який живе за принципом: «Сила є — розуму не потрібно!».
 


Небо над Кам’янцем-Подільським знову підкорюють літаки. Після довгих років перерви злітна смуга занедбаного аеропорту в селі Кам’янка відновила своє призначення — навесні її вперше торкнулося шасі повітряного судна.

ЛІТАК «CESSNA   A-150L» .

Не встигла Чемеровеччина оговтатися після нещодавніх похорон учасника АТО мешканця села Драганівка Володимира Стефанціва, як район сколихнула нова трагічна звістка. Чотирнадцятого липня під час виконання бойового завдання у Станично-Луганському районі, рятуючи своїх побратимів, загинув командир інженерної роти військової частини В4890 39-річний  капітан Сергій Мелимука, який родом із П’ятничан.

…Спочатку Сергій навчався у школі рідного села. Потім батьки переїхали у Кам’янець-Подільський і в п’ятий клас він пішов уже в міську ЗОШ № 5. Як пригадують вчителі навчального закладу, хлопець гарно навчався, був активним у громадському житті і хотів стати військовим.
І його заповітна мрія стала здійснюватися, коли він вступив до Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту. Колишній командир курсантської роти полковник Віталій Руснак розповідає, що Сергій Мелимука протягом усіх років навчання був зразковим курсантом, серйозно готував себе до військової служби, був справжнім патріотом України. Відтак з дипломом військового інженера його направили в окремий інженерно-саперний батальйон «Тиса» в місто Виноградів. Там він пройшов шлях від лейтенанта до капітана, від командира взводу до командира роти. Коли розпочалися бойові дії на сході країни, наш земляк одним з перших став на її захист. Не оминуло його і «дебальцівське пекло», інші гарячі точки Донбасу.
 — Я прослужив з капітаном Мелимукою понад півроку і впевнився, наскільки це був професійно підготовлений сапер. Завдячуючи йому, знешкоджено не одну сотню ворожих мін, снарядів, інших вибухонебезпечних предметів, врятовано десятки людських життів. Він до кінця з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок, — говорить про свого підлеглого командир батальйону майор Віктор Гончаров. — На жаль, себе врятувати він не зміг…
Аби віддати шану Герою, на траурну панахиду, яка відбулася в Кам’янець-Подільському гарнізонному Будинку офіцерів, прийшли міський голова Михайло Сімашкевич, депутати міської ради, керівництво району, воїни місцевого гарнізону, сотні небайдужих кам’янчан. Вони навколішки провели Сергія Мелимуку в останню путь. Він знайшов свій вічний спочинок на малій батьківщині — у селі П’ятничани.
За виховання справжнього патріота своєї країни Михайло Сімашкевич передав матері Сергія — Валентині Миколаївні посмертну нагороду сина — відзнаку «За заслуги перед міською громадою». Залишилися у Героя дві донечки — 14 і 2 років, молодша сестричка.

П’ятнадцятого липня в Ізяславі відбулося прощання із 41-річним полковником  Юрієм Цісаруком — начальником розвідки управління ракетних військ і артилерії оперативного командування «Захід». На привеликий жаль, він став восьмим ізяславчанином, який загинув у зоні АТО.
Під час виконання бойового завдання у Луганській області Юрій Миколайович підірвався на протипіхотній міні. З важкими пораненнями ніг його доставили до найближчої лікарні, де прооперували. Все ніби було вже позаду, кажуть бойові побратими загиблого, усі вірили, що він виживе. А коли вранці наступного дня повідомили, що його серце зупинилося, довго не могли оговтатися від почутого.
— Він був справжнім, мужнім чоловіком, — додає заступник начальника розвідки управління ракетних військ і артилерії оперативного командування “Захід” Сергій Савченко. — Ми знали, що за будь-яких обставин на нього можна покластися, що він ніколи нас не підведе. Нам дуже шкода, що війна забирає кращих українських синів.
Попрощатися з героєм на центральну площу Ізяслава прийшли: голова районної державної адміністрації Борис Яцков, голова районної ради Михайло Борисюк, побратими, представники духовенства, а також містяни. Без чоловіка і батька залишилися дружина Наталія та син Віталій. Світла пам’ять про героя назавжди залишиться у наших серцях.

 

 В області прийнята обласна програма соціальної підтримки осіб, які брали участь в антитерористичній операції та членів їхніх сімей. Про напрямки реалізації цієї програми розповідає директор департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Світлана ЛУКОМСЬКА:

В естонській столиці завершився чемпіонат Європи з легкої атлетики серед молоді (вікова група до 23 років). Про популярність цього виду спорту і конкуренцію в ньому  свідчать статистичні дані. З Таллінна золоті медалі вирушили до 19 країн. Всього ж нагороди отримали спортсмени 29 держав з 50. Найуспішніше виступили представники Німеччини. За ними розташувалися збірні Франції та Росії. Українці  розділили 6-7 місця за кількістю нагород, але  через відсутність «золота» опинилися на двадцятій позиції.

У чемпіонаті області з футболу серед команд прем’єр-ліги настала перерва, викликана іграми на кубок Хмельниччини.
Пропонуємо увазі читачів турнірну таблицю чемпіонату за підсумками першого кола.

У Хмельницькому відбувся меморіал заслуженого тренера України з шахів Олександра  Ульського, який довгі роки  плідно працював на шаховій ниві Хельниччини. Серед його вихованців були: чемпіонка України, міжнародний гросмейстер Лідія Семенова, чемпіон України, міжнародний гросмейстер Любомир Михалець, міжнародні майстри Олександр Вернер, Ілля Швідлер, Борис Шпількер. У рамках меморіалу зіграно два турніри за швейцарською системою по 9 турів —  з швидких та блискавичних шахів.

У Дніпропетровську завершився чемпіонат України з веслування на байдарках та каное. Він був відбірковим до чемпіонату світу, який 19-23 серпня прийматиме італійський Мілан. Саме там спортсмени виборюватимуть ліцензії на Олімпіаду-2016.

Олімпійського чемпіона Анатолія Павловича Бондарчука знаю ще зі шкільних літ. Адже разом закінчували Старокостянтинівську середню школу при цукрокомбінаті в 1958 році. Анатолій був фізично розвиненим юнаком, ще в школі полюбив фізкультуру й спорт. Постійно брав участь у шкільних змаганнях з метання диска та ядра і завжди перемагав.

Повний комплект медалей завоювали члени збірної команди області, студенти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на  чемпіонаті  України з кульової стрільби серед спортсменів 1995 р.н. та молодших,  що відбувся у Львові.

Африканська чума свиней, спалахи якої зафіксовані  у Київській, Чернігівській та Рівненській  областях,   це гостре вірусне захворювання, яке передається при контакті хворих тварин зі здоровими, а також розповсюджується через м’ясопродукти, харчові продукти чи корм для тварин. Небезпечний вірус можуть переносити комахи, дикі птахи, звірі, зокрема дикі кабани. Тварина гине через два – п’ять днів після зараження. На щастя, людям ця хвороба не загрожує.

Кілька тижнів тому в центрі міста Дунаївці я побачив лиса. З території музичної школи він неквапом перебіг через вулицю Гагаріна і зник у Банківському провулку. Було пів на десяту, надворі тільки сутеніло. Тож ця обставина разом з іншою — тією, що тварина, побачивши людину, зовсім не злякалася, не повернула назад, видалися мені дивними. До цього я б ніколи не повірив, що у місті трапляються зустрічі з лисами.

Не було Івана Зубкова ані серед полонених, ані серед живих. Тоді у рідні воїна ще жевріла надія: вони  ось-ось таки почують втішну звісточку про нього. Але на 101-ий день пошуків старший лейтенант Іван Зубков поповнив список убитих кіборгів.
Про те, як коханий чоловік пішов без вороття, залишивши не тільки  — ніжні й теплі, але пекучі до сліз   спогади, овдовілій Ірині розповідати нелегко. Він так далеко, та водночас і близько.

Черговий недільний благодійний концерт в обласній філармонії зібрав до органної зали  сотні глядачів. Серед публіки були й ті,  заради яких була влаштована ця акція. Адже  подружжя музикантів-віртуозів із США:  Артур Грін (фортепіано) та Соломія Сорока (скрипка) приїхали  допомогти  хмельницьким дітям, батьки яких загинули  в АТО.

Не одне життя забрала війна на сході країни, або як її ще називають АТО. Не одна українська сім’я ховала сина, чоловіка, батька, не одне материнське серце обливалося кров’ю від втрати дитини. І поки своє страшне жниво збирає смерть, на жаль, навіть ті українські сини, яким вдалося повернутися із пекла, не живуть спокійно. У цьому я ще раз переконалася, коли поговорила із бійцями сьомого окремого мотопіхотного батальйону, який дислокується в Хмельницькому. Хлопцям вже настільки обридли відмовки та пусті обіцянки, що вони пішли на рішучі кроки: 14 липня перекрили дорогу Хмельницький — Старокостянтинів, на виїзді з обласного центру.

Історико-драматичною виставою «Мазепа» (автори сценарію — Богдан і Ярослав Мельничуки, режисер і продюсер — Ярослав Мельничук), завершився мистецький сезон у Хмельницькому монотетарі «Кут».

ПАТ «Хмельницькгаз» перерахував 40 тисяч гривень, зібраних працівникам підприємства, на розрахункові рахунки восьми важкопоранених захисників Вітчизни, серед них й  й мобілізованим з Хмельниччини.
Також протягом останніх місяців колектив компанії активно долучився до збору продуктової та речової допомоги нашим захисникам. Так, майже дві тонни продуктів газівники передали міській раді Хмельницького, керівники якої доставляли гуманітарний вантаж у луганське місто-побратим Старобільськ та для наших земляків, які несуть службу у Донецькій та Луганській областях. Ще дві машини продукції та найнеобхідніших речей  газівники  надали волонтерським благодійним фондам області.
 «Колектив компанії гостро переживає ситуацію, що склалась в Україні, адже і наші колеги підпадають під чергову хвилю мобілізації, вирушають у навчальні центри або безпосередньо на схід держави. Так, на сьогодні більше 20 наших хлопців несуть службу і за кожним з них гарантовано зберігається робоче місце, посада, середньомісячний заробіток, — наголошує голова правління ПАТ «Хмельницькгаз» Михайло Юрченко. — За можливістю, кожного зі своїх працівників ми забезпечуємо усім необхідним, в тому числі і бронежилетами».

Верховна Рада України ще 28 грудня 2014 року прийняла Закон України  №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Ним внесено до окремих законів України зміни, згідно з якими з 1 липня 2015 року пільги надаються окремим категоріям пільговиків, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу (у 2015 році —  1710 гривень).
 Детальніше про ці зміни ми попросили розповісти директора департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Світлану ЛУКОМСЬКУ:

У новому навчальному році учні п’яти освітніх закладів Красилівского району  будуть сидіти за новенькими столами і на нових стільцях. Про це подбав благодійний фонд «Зміцнення громад», надавши школам району 83 парти і стільки ж стільців.

Село Драганівка, що на Чемеровеччині, давно не бачило такої кількості людей. На жаль, зібрав їх сумний привід — провести в останню путь свого земляка, учасника АТО сорокаоднорічного Володимира Стефанціва. Місцеві жителі та мешканці сусідніх сіл, стоячи на колінах, віддали шану полеглому бійцю.
«Він був доброю людиною, трудився, не сидів без діла. А коли хтось з односельців просив допомоги — ніколи не відмовляв», — розповів зарічанський сільський голова Володимир Олійник.
Справжнім патріотом та мужнім воїном був Володимир Миколайович. Сумують односельці за своїм земляком. Поховали бійця на місцевому кладовищі.
Вічна пам’ять герою!
Згасла свічка життя ще одного українського патріота — двадцятивосьмирічного Дмитра Філімонова, який загинув захищаючи нашу країну від ворога. Сумує село Залісці, що на Дунаєвеччині, за своїм героєм.
Дмитро Юрійович служив у 2-ому батальйоні 95-ї аеромобільної бригади. Уже мав повернутися до рідного села, переступити поріг отчого дому. Йому залишилося лише кілька тижнів побути у пеклі війни. Хто ж знав, що ангел-охоронець, який беріг хлопця майже рік, цього разу не порятує... Раніше Дмитро проживав із сім’єю брата у рідному селі. Та за підтримки керівництва району і небайдужих людей йому зібрали гроші на власну оселю. От радів би хлопець, бо вже давно мріяв про свій будинок.
Поховали Дмитра Філімонова на місцевому кладовищі у його рідних Залісцях. У нього залишилися батьки і брат.
Тетяна БАБІЙ.

Днями до редакції «Подільських вістей» завітав наш передплатник, житель села Митківці Летичівського району Олексій Михайлович Ткач. Чоловік був схвильований. Коли ж вийняв із благенької селянської торби жмуток квітучої коноплі й поклав її на редакторський стіл, емоції вже переповнили нас. Та це ж наркота, дурман(!) — мимоволі подумалось.
Гість тим часом не вгавав: «Воно ж насівається само, на стежці під городом росте, як сказилося! В помідорах, правда, я вже її вирубав. Та того бур’яну й по селі повно. На гноярці, біля стайні. То туди ж не йдуть! А от до мене недавно увірвалися аж шестеро міліціонерів із Летичева, ніби я злочинець якийсь! Обнишпорили хату, полізли на горище… Потім нарвали два мішка й повезли із собою. Тепер, видно, судити мене будуть, як того наркодилера, чи що?»

Прочитала я статтю Світлани Волкової «Правда з неоголошеної війни». Вражена і… трішечки роздратована. Гарна стаття. Гідний вчинок. Молодець автор! Що мене роздратувало? Двічі наголошується, що забезпечення у наших солдатів пристойне. Але забезпечення чиє ― влади чи волонтерське? Якби не волонтери, нашим солдатам прийшов би… (вибачте за лайку, бо інше слово тут не підходить). Вони доставляють продукти, одяг, медикаменти. Хоча, я можу погодитись з автором: у містах, зокрема у Волновасі, все, можливо, добре. Це ще тил. А на передовій, де тижнями немає води,   хліб такий, що можна сепаратиста вбити! Хлопці стоять (мій чоловік там), у такому місці (розповідали волонтери), куди до них по два тижні ніхто не приїжджав. Вони ловили жаб, їх смажили і їли. А воду пили з калюжі, вже зелену. Були отруєння. Але нашій владі наплювати на цих хлопців.

До Новоайдара прибули вже ввечері. Дорогу подекуди ускладнював проїзд через блокпости — як військові, так і міліцейські. Перевірка документів, огляд машини тощо зайняли певний час. Новоайдар, по суті, останній населений пункт перед небезпечним шляхом до Щастя, Трьохізбенки, Кримського та інших гарячих точок. Тож з бійцями кількох відомих українських збройних формувань зустрілися саме тут. Передали продукти, воду, листи, пресу. Найдовше чекали хлопців з Кримського. Ситуація там була надто напружена. Якраз перед нашим приїздом п’ятеро їхніх побратимів загинули, підірвавшись на міні.

Недержавна група «Інформаційний опір» оприлюднила перелік військових частин Збройних сил Росії, які були помічені та ідентифіковані на українському Донбасі (на 20 квітня).

Голова облдержадміністрації Михайло Загородний та начальник УМВС України в Хмельницькій області Микола Семенишин зустрілися з волонтерами та військовослужбовцями, щоб передати продукти харчування та два автомобілі в зону бойових дій.
Приймали подарунки керівництво та бійці восьмої окремої роти Добровольчого Українського Корпусу Правого сектора «Аррата». Місцеві господині наліпили вареників, щоб бійці поласували ще й традиційними стравами. Окрім зібраних продуктів та води, на схід поїдуть два автомобілі. Михайло Загородний передав автомобіль «УАЗ», який слугуватиме для перевезення харчів та зброї. Місцеві волонтери відремонтували позашляховик, який стане надійним тилом для наших вояків.

У Радянському Союзі  прокуратуру називали «каральним мечем держави». Їй надавалися безмежні права. Вона була недоторкана і невразлива. У таку ж броню «одяглася» і Генеральна прокуратура України. Однак днями сталося непередбачуване: вперше в історії, даруйте, скарали «карального меча» України. Тобто, носив-носив вовк, а глянь, і вовка понесли.

Ще одне молоде життя забрала війна на сході. Боєць 8-го окремого полку спеціального призначення двадцятишестирічний Володимир Брожко загинув 7 липня під містом Щастя Луганської області, потрапивши у засідку.
Для Володимира захищати свою країну було справою честі. Це був свідомий вибір справжнього українського патріота, котрий готовий на все заради своєї Батьківщини. Тому Володимир і пішов служити за контрактом. Він не боявся складних завдань, завжди допомагав своїм товаришам. Любив хлопець і пожартувати, що не раз піднімало бойовий дух друзів.
Не вберіг липневого дня мужнього бійця янгол-охоронець. Недаремно тривожилося материнське серце за долю сина. Не повернеться Володимир до отчого дому, не обніме неньку так, як робив це завжди.
Сповнений сил, рішучий та працьовитий — таким він назавжди залишиться в пам’яті своїх побратимів-бійців, рідних та близьких. У нього залишилися мати і сестра.
Поховали героя у його рідному місті Києві.

Члени Міжнародного ордену лицарів тамплієрів Єрусалима передали медичне обладнання та хірургічні інструменти для Хмельницького військового госпіталю.
Таку допомогу вже отримали військово-медичні заклади Житомирської та Дніпропетровської областей.  На Хмельниччину завітав Пріор Ордену лицарів тамплієрів Єрусалима в Україні Микола Сергієнко. Він продемонстрував, як працює операційний стіл вартістю десять тисяч євро, показав коробки з наборами хірургічних інструментів та стерилізаторами. А новенькі милиці та крісла-каталки стануть у пригоді важкопораненим військовослужбовцям.
«Це наш перший досвід співпраці з Орденом, і ми вдячні за надану допомогу. Це обладнання вкрай необхідне для проведення оперативних втручань та реабілітації бійців», — зазначив начальник військового госпіталю Олександр Завроцький. 

Уже роки триває боротьба родини Мельників з села Нестерівці Дунаєвецького району за клаптик землі, менше десяти соток із сусідами — Білими. На жаль, сільська рада не змогла знайти прийнятного для обох сторін рішення, і ситуація зайшла в глухий кут.

На Ярмолинеччині розпочинають роботу одразу два потужних підприємства, які займатимуться закупівлею зернопродуктів з подальшою їх реалізацією.  
Для того, щоб процвітало сільське господарство, потрібно створювати належні умови, в першу чергу, для роботи дрібних товаровиробників, іншими словами, для простих селян-хліборобів. Якщо з вирощуванням зерна люди ще так-сяк справляються, то із зберіганням і реалізацією виникає низка проблем: то фірма занадто дешево купує, то гроші не віддають, а то взагалі зникнуть, і сліду не залишать. Чомусь вже так повелося, що завжди знайдуться охочі «нагріти» руки на людській праці. Тому відкриття підприємства з високим рівнем довіри населення важливе для розвитку регіону, та й області в цілому.

Переважна більшість агропідприємств Хмельниччини жнивують. На 13 липня вже намолочено більше 60 тисяч тонн озимого ячменю, що становить 64 відсотки до плану. Середня урожайність з гектара ― 46 центнерів. Повністю завершили збирати цю культуру на Волочищині, Новоушиччині та Славутчині. Небагато залишилося трударям Ізяславщини,  Кам’янеччини та Шепетівщини.
Озимий ріпак зібраний з понад 12 тисяч гектарів. Усього намолочено 31179 тонн (17 відсотків до прогнозу), при урожайності ― 25 центнерів.
Також сільгоспвиробники окремих районів приступили до збирання озимої пшениці та гороху.

Власники елітних будинків та квартир повинні сплатити до місцевих бюджетів Хмельниччині понад два мільйони гривень податку за нерухоме майно. Загалом це стосується більш як 3,5 тисяч подолян, яким представники Державної фіскальної служби надіслали або вручили особисто повідомлення-рішення про сплату податку на нерухомість.
Але, нагадаємо, цьогоріч за «зайві квадрати» сплачують так, як і в 2014 році (оподатковується квартира площею більше 120 метрів квадратних, будинок — 250). А що ж чекати наступного року?
Значна частина громадян підпаде під оподаткування, бо оплаті підлягатимуть квартири, загальною площею понад 60 квадратних метрів, і будинки більше 120.

Відомий молодіжний фольклорний гурт «Ладовиці» (керівник  Ірина Телюх), що діє при громадській організації «Відродження традицій Поділля», з успіхом виступив на 43-му міжнародному  фестивалі «Skamba, skamba kankliai 2015».

Ця подія відбулася на травневі свята —
Їздило якось подружжя куплять поросята.

Ага, сиджу увечері дивлюся футбол. По телеку. Донька підходить і просить праску поремонтувати. Не фуриче, каже. Метнувся за інструментом, швиденько розкрутив і одразу ж побачив, що обірвався той дріт, що до розетки йде. Ну, той самий, об який всі в квартирі спотикаються, коли хтось одяг прасує. Тому, мабуть, і обірвався. Але ж праска не нашими хлопцями склепана, а, певно, китайцями. І щоби дрота замінити, треба пів-праски розібрати. Та інженер я чи не інженер? Що я — з китайським ширпотребом не справлюся? Ну, значить, розбираю. Ага, і розкладаю все на столі акуратно, щоб потім у тому ж порядку зібрати і нічого не забути.

За підтримки співвласників ТОВ «Агробізнес» О. М. Собуцького і О. Є. Коваля в Новій Ушиці відбувся матч зірок футболу — ветеранів київського «Динамо» і місцевої команди «Агробізнес» на підтримку українських воїнів у зоні АТО. Зустріли прославлених спортсменів Василя Раца, Олега Саленка, Івана Яремчука та інших жителі Новоушицького та довколишніх районів. На стадіоні був аншлаг.

 Нетішинська гандбольна команда «Енергетик-НАЕК» порадувала своїх уболівальників, завоювавши у вищій лізі чемпіонату срібні нагороди.
 Це найкращий результат наших хлопців-гандболістів за тринадцять років виступів у вищій лізі. З п’ятнадцяти ігор першого етапу змагань нетішинці виграли дванадцять. У фінальній частині вони були сильнішими у чотирьох зустрічах і стали другими.
Серед здобутків команди також п’яте місце на Універсіаді України, що цьогоріч проходила в Одесі. Спорт-
смени достойно конкурували з одинадцятьма командами провідних українських вишів. Головний тренер збірної команди області та гандбольної команди «Енергетик-НАЕК» Олег Каспаров висловлює вдячність за підтримку та матеріальну допомогу голові первинної профспілкової організації ДП «НАЕК «Енергоатом» Олексію Личу та голові профкому Хмельницької АЕС Михайлу Гуку.
Про успіх нетішинців повідомляє інформаційний центр Хмельницької АЕС.

Цьогорічні дитячі табори, окрім традиційної оздоровчої місії, стають осередками патріотичного виховання. І це закономірно: патріот має бути здоровим, бо нині Україні, як ніколи, потрібні перемоги. І на фронті, і під мирним небом.

У світі спортивних досягнень будь-яка перемога викликає повагу і пошану. Та стати чемпіоном з шахів — честь особлива. За часи незалежності України лише раз нашому земляку вдалося стати переможцем всеукраїнських змагань з цього виду спорту. Нагадаємо, у 1997 році Любомир Михалець з Хмельницького (нині він — міжнародний гросмейстер) виборов для подолян першу золоту медаль чемпіона країни.

Впродовж вихідних учні хмельницьких професійно-технічних закладів прикрашали стіни обласного центру різнокольоровими малюнками.
Своєрідні витвори мистецтва можна було побачити ще до початку акції. Студенти професійного ліцею, центру профтехосвіти сфери послуг та ліцею електроніки розмалювали стіну біля хлібокомбінату. На білому паркані за кілька годин з’явилися малюнки з українськими мотивами: віночок, калина та бандура. Активісти центру профтех-освіти торгівлі і харчових технологій, а також студенти училища № 25 взялися розписувати стіну біля залізничної лікарні. Перехожі задоволені побаченим. Кажуть, що нехай краще будуть красиві малюнки, ніж обшарпані стіни, і підказують художникам-аматорам, де є вільні «полотна» для їхньої творчості.

Громадські слухання стосовно добровільного об’єднання територіальних громад з центром у місті Хмельницькому, що відбулися днями у міському Будинку культури, засвідчили небайдужість та активну життєву позицію мешканців обласного центру. У залі не було вільних місць — понад чотириста хмельничан зібралися на обговорення питання. І це не дивно, адже йдеться про перспективу розвитку міста та його інфраструктури.

Новина, що усім споживачам природного газу терміново потрібно розірвати угоди із ПАТ «Хмельницькгаз» та укласти нові із ТОВ «Хмельницькгаз збут», виявилася доволі несподіваною. До прикладу, у «Подільських вістях» оголошення про ці зміни надавач послуг розмістив 25 червня, а вже з 1 липня необхідно «мати газові справи» із новим постачальником. Ви уявляєте цей натовп, якщо майже чотириста тисяч абонентів (!) Хмельниччини масово рушать переукладати угоди? Якщо навіть повним складом дві тисячі працівників «Хмельницькгазу» полишать усі свої справи та візьмуться за оформлення документів, яке вавилонське скупчення буде! Всі знайомі сказали, що не підуть переукладати документи — нехай газівникі самі приходять. Мабуть, абсурдність ситуації розуміють і газопостачальники, тому терміново запросили пресу, аби роз’яснити громадськості: нікому нікуди не треба йти, угоди підписуватимуть поступово.

На майдані Незалежності у Красилові на місці знесеного пам’ятника Леніну нині виграє барвами веселки фонтан, який вже встигла облюбувати малеча. По його периметру зеленіє молодий сквер — зразок сучасного ландшафтного дизайну. Таке враження, що і фонтан, і скверик тут існують давним-давно, і навіть забулося, що іще торік тут височів гранітний вождь російської революції.

Побувати у зоні антитерористичної операції хотіла давно. Бо коли спілкуєшся з родичами та знайомими з окупованих територій, завжди програєш у питанні: «А ти там була, що розказуєш мені?» Тож коли представники обласної організації політичної партії  «Солідарність» — Блок Петра Порошенка» — запропонували взяти участь у доставці гуманітарного вантажу нашим військовим на схід, охоче погодилася.

На Хмельниччині земля стає предметом дедалі цинічнішого підкилимного дерибану. Часто, аби прихопити якнайбільше земельки, користуючись, м’яко кажучи, поступливістю сільських голів, та безладом у земельних питаннях, інвестори-прихватизатори готові йти на все.  
Фірмі з Івано-Франківська кинулась в око земля з державного запасу аж у Теперівці Деражнянського району, тож так сильно захотілось на ній господарювати, що через підставних осіб стали її обробляти, навіть не оформивши відповідних документів. Сільська ж громада спохопилася тільки тоді, коли зрозуміла, що, крім земель запасу, в неї, без жодної на те згоди, відбирають єдине на сьогодні джерело доходу — пасовища.

Публічне акціонерне товариство «Подільський цемент» — найпотужніший  виробник  цементу в Україні й один з найбільших у Європі. За багаторічну історію цей гігант будівельної індустрії виробив мільйони  тонн високоякісної продукції, яка, зокрема,  йшла на  спорудження Запорізької і Хмельницької АЕС, Дністровського каскаду ГЕС, об’єкту «Саркофаг» Чорнобильської АЕС, Київського метрополітену  тощо. Використовується подільський цемент при виробництві складних бетонних сумішей, збірних залізобетонних конструкцій та будівельних розчинів для найрізноманітніших потреб будівництва. Всі види цементу, які виробляє підприємство, сертифіковані на відповідність національним і європейським стандартам.
Про секрети успіху цементників, досягнення і перспективи розвитку виробництва  наша розмова з головою правління  ПАТ «Подільський цемент», керівником нової генерації, Святославом КОЗЛЕНКОМ.

Детальніше читайте в №№ 74-75 від 9 липня.

До редакції  зателефонувала   мама  студентки одного з коледжів обласного центру. Стривоженим голосом жінка повідомила, що куратор групи, в якій навчається її донька, оголосив, що потрібно скласти список для дирекції коледжу, де зазначити  прізвища  родичів, які  перебувають в АТО. «Розумієте, — ділилася  моя співрозмовниця, — дітям не пояснили, для чого називати прізвища батьків,   які зараз перебувають на сході України. А раптом ці списки  якимось чином потраплять до  рук сепаратистів,  терористів,  які нині розгулюють  по всій Україні, і наші діти можуть стати  жертвами насильства?»
У подібне чомусь не хотілося вірити: як так? Дітям не пишатися батьками-героями?   Вірити, що різні покидьки-сепаратисти сильніші від нас?  І невже освіта може  виконувати  чийсь таємний план  зі знищення патріотичного духу підростаючого покоління?
Тож газета звернулася за коментарем до департаменту освіти  і науки облдержадміністрації: для чого потрібні навчальним закладам прізвища   бійців АТО, діти яких навчаються? Як виявилося,  діти учасників АТО належать до тих соціальних  категорій, які мають право на пільги в навчанні.
Коментар  заступника  директора департаменту освіти і науки облдержадміністрації Антоніни  ХАРЧУК:

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України затверджено Порядок прий-няття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Тема закупівельної ціни на молоко, не нова: роками точаться розмови (на жаль, практично абсолютно безрезультатні) про необхідність її підвищення. Бо гірко селянину від того, що його тяжка, без просвітку,  праця оцінюється так дешево — 2 гривні 50 копійок за 1 літр молока. У той же час, пляшка найдешевшої води в магазині коштує 7 гривень, а 1 літр того самого «магазинного» молока, так-так, усі 12 чи й 14 гривень! Як тут серцю не заболіти?! Як розтлумачити, як докричатися до держави, щоб зрозуміла нарешті вона той біль? Щоб затямила, що не можна, що годі так ставитися до селянина-годувальника.
Селяни уже  безліч разів намагалися (і намагаються) протестувати, щоб якось привернути до себе увагу й довести, що їхня праця вартує гідної оплати. Їх не чують. А вони, вперті й наївні, мов діти, думають: може, нарешті, цього разу? І знову подають голос...

...

…У той холоднючий квітневий день Волочиськ прощався з героєм-добровольцем АТО Олександром Черниченком. Сотні людей зійшлися на мітинг-реквієм на центральну площу міста. Після спільної панахиди, яку відслужили священики усіх волочиських церков, з героєм прощалася козацька пісня:
Гей, туга, туга, гей, нема друга…

Подвір’я «золотих» ювілярів манить різнобарв’ям квітів. І від цієї дивовижної краси, скупаної дощем, віє теплом і ароматом. А господиня Марія Ціцій, зустрічаючи нас, привітно посміхається. Вона уже прабабуся, проте літа не торкнулися її вроди. «За хорошим чоловіком моя Маруся молодіє», — хвалить себе Валерій Ціцій.

В останню путь проводжали героя на Славутчині. Стоячи на колінах, люди віддавали останню шану своєму земляку –– сорокадворічному прикордоннику Миколі Гарбару. Він був справжнім патріотом своєї Батьківщини, тому й пішов добровольцем, хоча, маючи трьох неповнолітніх дітей, міг би й залишитися вдома. Але не такою був людиною Микола Володимирович: не звик залишатися осторонь та перекладати відповідальність на чужі плечі. Тому в середині лютого цього року  вирушив у зону АТО боронити кордони нашої держави.
Шістнадцятого червня на Луганщині отримав поранення, після яких не вдалося вижити. Ще тиждень горіла свічка життя, а лікарі Харківського шпиталю старалися витягнути його з того світу. Тиждень рідні та земляки молили Бога, щоб він одужав. Але… Не судилося Миколі повернутися до своєї родини, до своїх двох донечок Аліни та Катерини і синочка Дмитра.
Він був доброю та роботящою людиною. Розпочав будувати хату, та так і не закінчив, –– розповідають односельці Миколи.
Поховали героя на сільському кладовищі у селі Старий Кривин, що на Славутчині.
Вічна слава герою!

Подейкують, що у всякого лихваря завжди припасено два аршини: один, яким він міряє, коли дає позичку і другий, яким користується, коли забирає борг. Українська політика, як на мене, — зразок такого лихварства. Пригадую, як ще зовсім недавно на всіх телеканалах шпетили Олега Ляшка за його нібито чартерні перельоти літаками з ангарів Клюєва-Фірташа, а на минулому тижні він сам «вирядився» в прокурорську тогу, звинувативши міністра екології Ігоря Шевченка в прихильності до дармових авіарейсів. (Якась сорока на хвості принесла Олегу Валерійовичу, що пан Шевченко, повертаючись із Ніцци, скористався чартерним рейсом нардепа й газового олігарха Онищенка, а значить — не місце йому в Кабміні!). І що ви думаєте, вилетів той, як корок із-під шампанського, з теплого міністерського крісла: за подачею Прем’єр-міністра, без обговорення, парламент витурив його з кабінету на Грушевського, навіть не давши слова для виступу чи пояснення. На що мій сусід — дід Василь, справедливо зауважив: «Навіть у суді дають останнє слово…»

До лікарів у мене особлива симпатія і повага ще з дитинства. Не раз ці самовіддані люди рятували мене від недуги і біди. У моїй уяві вони назавжди залишилися добрими чарівниками.

Не секрет, що в нинішній час реальний сектор економіки області, як і країни в цілому, працює в надзвичайно складних умовах,  пов’язаних з падінням обсягів виробництва, обмеженістю ринків збуту, зростанням вартості енергоресурсів, низькою купівельною спроможністю населення і таке інше. Тому підвищення конкурентоздатності вітчизняної промисловості та створення в державі умов для цього є одним з першочергових, життєвонеобхідних завдань.
    Для нас важливо було почути думки керівників провідних підприємств — членів Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області. Тож  звернулися до них із такими запитаннями:
— Опишіть ситуацію в галузі, в якій працює ваше підприємство.
— Передусім з якими проблемами доводиться стикатися?
— Які, на вашу думку, екстрені заходи має вжити влада для підтримки  українських товаровиробників та підвищення їх конкурентоздатності?

Детальніше читайте в №73 від 7 липня.

Такою немилосердною виявилася доля винахідника, уродженця Вінниччини Антона Турчановича.

Цей знімок зроблений у Відні третього лютого 1929 року в останній день роботи І Конґресу українських націоналістів, на якому всі 32 делегати підтвердили створення Організації українських націоналістів. Головою організації обрали громадянина Литви полковника Євгена Коновальця. Художник із Дніпропетровщини Роберт Лісовський створив Герб ОУН, який був затверджений делегатами. А марш новоствореної організації «Зродились ми великої години» уклав Олесь Бабій. «Декалог» («Десять заповідей українського націоналіста») сформулював Степан Ленкавський.
Невідомо, кому належить ідея фотографування всіх делегатів в останній день роботи Конгресу і з якою метою це було зроблено. Адже конгресівці не могли не розуміти, що ця світлина стане у пригоді в першу чергу польській поліції, яка і так полювала на українських патріотів. Саме за цим знімком польська дефензива розшукала й заарештувала всіх делегатів. А вже 5-9 вересня 1932 року у Львові відбувся судовий процес над засновниками ОУН. Підсудним польська влада заборонила спілкуватися українською мовою, і тоді всі «конгресівці» взагалі відмовилися говорити. Тому цей гучний процес отримав назву — «суд мовчальників».
Захищав засновників ОУН блискучий адвокат, доктор права Степан Шухевич. Можливо, саме тому підсудні отримали лише по чотири роки ув’язнення. І тільки Степан Охрімович не почув вироку, бо після жорстоких тортур 10 квітня 1931 року у важкому стані був звільнений із в’язниці, а через кілька днів від звірячих побоїв помер вдома у батьків.
Однак, погодившись сфотографуватися, засновники ОУН, очевидно, досягли своєї мети, бо й нині, через 86 років, є можливість глянути у вічі людям, які змінили історію України.

Війна на сході України та зростання патріотичних настроїв зовсім несподівано призвели до відродження моди на зачіску, яка за останні 300 років була характерною візитівкою запорізьких козаків. Але, мабуть, ті хлопці-воїни, котрі нині гордо носять козацькі чуби, навіть не підозрюють, що ця зачіска була уже в їхніх далеких-придалеких пращурів.

Так називалася найдовша в світі міжнародна факельна естафета, яка стартувала в Києві. За шістнадцять днів бігуни подолали 1140 кілометрів теренами Чернігівської, Полтавської, Черкаської, Київської, Житомирської, Хмельницької областей.

У Хмельницькому відбувся десятий, останній етап кубка обласної Федерації кульової стрільби сезону 2014-2015 років.
Здобувши впевнену перемогу у завершальному етапі,  Денис Баблюк вийшов на перше місце у загальному заліку. Крістіна Гілевич, яка лідирувала практично весь сезон, відстрілялась цього разу не зовсім вдало і стала другою. Третє місце у Дмитра Дмитрійчука. Всі вони представники  обласної дитячо-юнацької спортивної школи «Колос».

У Шепетівському медичному училищі — випуск: 340 фахівців різних спеціальностей залишають стіни альма-матер.

Два дні делегація китайських журналістів відкривала для себе Поділля.

      

Не дивуйтеся. Будівництво саме такої диво-електростанції орієнтовно має розпочатися на Хмельниччині вже у наступному році. За попередніми підрахунками, для спорудження об’єкту буде залучено 175 мільйонів євро від Європейського банку реконструкції і розвитку, Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій, а також приватних інвесторів з Великої Британії та Ірландії. Реалізувати проект береться компанія HYDROMIST VENTURES LTD (Кіпр). Нещодавно її представники, а саме Ніл Рутерфорд, Ронан Даффі, Сергій Оберкович, зустрілися із керівниками області Михайлом Загородним та Іваном Гончарем, аби обговорити організаційні й технічні питання будівництва.

В азербайджанській столиці завершилися перші Європейські ігри. Українські атлети гідно представили нашу державу, примножуючи славні традиції вітчизняного спорту. В Баку наша збірна здобула 46 (8 золотих + 14 срібних + 24 бронзових) медалей і стала п’ятою за кількістю нагород та посіла восьме загальнокомандне місце за числом золотих медалей серед 50 країн континенту.

Хочу розповісти про особисті враження від перебування у цій країні, адже працював там у складі моніторингової місії Конгресу Ради Європи під час проведення місцевих виборів, які відбулися 14 червня цього року.

Древня мудрість недарма вчить, що краще крихкий мир, аніж безглузда війна. У цьому нещодавно переконалися колектив ТзОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика» та місцева територіальна громада. Отож, саме на 49-ій сесії шостого скликання врешті-решт розрубано багаторічний гордіїв вузол, тобто розв’язане складне сплетіння обставин і непорозумінь. І хоча на порядку денному розглядалося понад десять питань, усі вони  тією чи іншою мірою стосувалися роботи місцевої фабрики. Адже, будемо відвертими, її потужності, кількість працюючих, високі сучасні технології і широкі можливості надають підприємству заслуженого статусу головного джерела фінансового надходження до місцевого бюджету. І дуже добре, що депутати селищної ради, місцеві активісти зрозуміли це. Отож, до прийняття рішень з кожного питання, а це сплата частини прибутку до місцевого бюджету на території селищної ради на 2016 рік, про встановлення податку на майно  в частині плати за землю, про встановлення ставок єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності, запровадження податку на майно в частині транспортного податку тощо, підходили ретельно, зважено і доброзичливо.

На результати рішень сесії Волочиської районної ради, яка відбулася минулої середи, з тривогою у серці очікувало чи не піврайону. На кону була подальша доля дев’яти сільських шкіл, або, якщо говорити мовою казенною, оптимізація мережі навчальних закладів. Саме це питання порядку денного викликало шквал бурхливих емоційних обговорень. Безперечно, процес так званої оптимізації чи реорганізації є вкрай болісним не лише для Надзбруччя, але й для Хмельниччини в цілому. З одного боку, насправді, у багатьох випадках утримувати освітні осередки, які ледь жевріють, є нерентабельним і недоцільним. Але, погодьтеся, саме вони були і залишаються духовним і культурним осередком глибинки, її душею. Без цього припиняється життя.

Днями у Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі ім. М. Старицького відбулася міжнародна конференція з нагоди п’ятирічного ювілею благодійного фонду «Зміцнення громад». Її учасниками стали громадські та благодійні організації, ініціативні групи міських та селищних громад, представники влади, духовенства, малого і середнього бізнесу та інші запрошені.

Без перебільшення неповторне та плідне на безцінні знання свято організували та провели минулої п’ятниці підприємство «Оболонь-Агро» та світовий лідер з виробництва засобів захисту рослин та насіння «Сингента».

«Шановна редакція! До вас звертаються пасічники Ізяславського району і просять допомогти розібратися у ситуації. Вона стосується потрави бджолиних сімей в особистих господарствах.
З 15. 05. 2014 року ми, пасічники навколишніх сіл Влашанівка, Сахнівці, Ліщани, Топірчики, Хутір Шевченка, Чіпці, Нове Село, побачили на своїх пасіках масову загибель льотних бджіл.
Потім з’ясували, що саме в цей час ФГ “Агро-Інвест”, що базується у селі Ліщани, обробило хімікатами ріпак і не попередило про це пасічників.
Препарат, який застосували її спеціалісти, є сильнодіючим і належить до першого класу небезпеки для бджіл. Обробку проводили в обідню пору при температурі 26 градусів, що категорично заборонено інструкціями. Таке відбувається не вперше. Всі звернення до цієї фірми категорично ігноруються. Більше того, на нашу адресу лунають погрози з боку управляючого і головного агронома.
Тому просимо вас виїхати на місце і розібратися.
Пасічники (6 підписів і номери телефонів)».

Сьогодні повинно відбутися позачергове пленарне засідання Верховної Ради України. На порядку денному надзвичайно важливе питання — розгляд законопроектів про внесення змін до Держбюджету на 2014 рік та оренду газотранспортної системи України. Тих проектів, які так і не розглядалися 24 липня.

І не кажіть, і не говоріть, і не балакайте мені, що нібито Остап Бендер — персонаж вигаданий. Та ніколи і нізащо в житті не повірю! Ну не може неіснуюча персона давати таке багате «потомство». Це природою і наукою давно доведено. Ви ж погляньте, скільки в нас розвелось спеціалістів, що все поповнюють і поповнюють скарбничку легендарного пройдисвіта, котрий знав чотириста (відносно чесних) способів відбирання у населення грошових знаків.
Коли у далекі сімдесяті роки минулого століття тільки-но починав працювати автобус за маршрутом Городок — Великий Карабчіїв, то фахівці-транспортники склали схему маршруту по-простому — з Карабчієва через Леваду та Купин до Городка. Тобто найкоротшим шляхом з більш-менш пристойним дорожнім покриттям. Та змінюються часи, змінюються й обставини.

Поінформований — значить «озброєний», гласить народна мудрість. І хоч сьогодні, здається, не бракує новин із зони АТО, «Подільські вісті» вирішили отримати їх з Донбасу, як то кажуть, із перших уст. Саме з цією метою в Донецьк — Луганськ вирушив наш спеціальний кореспондент Роман Губрієнко. Подаємо його перший репортаж із зони конфлікту.

 «Припарковані нелегали» по проспекту Грушевського в очікуванні пасажирів на чернівецький напрямок.

Зустрів нещодавно на одній із кам’янецьких автопарковок знайомого, який досить емоційно та з обуренням обговорював зі своїми друзями по «бізнесу» поганий стан міських доріг. Побачивши на його автівці таксомоторну фішку, я подумав, що чоловік вийшов з ринку нелегальних перевізників і працює вже в правовому полі. Про що його і запитав.

Є люди, як зорі, котрі, здається, для того в наш світ приходять, щоб іншим від їхнього життя — світліше стало. Митрофорний протоієрей Микола Фатич — із розряду таких. Ось уже чверть століття, рівно половину із прожитих ним літ (28 червня отцю Миколаю виповнилося п’ятдесят), зірка отця Фатича, як Божа лампадка, світить не лише прихожанам Свято-Покровської церкви у Волочиську, де він служить настоятелем, а й вірним інших церков і парафій. А звідтоді, коли в листопаді минулого року він, за покликом душі і серця, долучився до учасників Революції гідності в Києві, ставши духівником Хмельницької сотні, зоря його подвижництва засяяла з новою силою. «Батюшкою з Майдану» нарекла його вітчизняна і світова преса. І це звання, за словами самого отця Фатича, — найдорожче йому за всі мирські і церковні титули.

Усі, хто бере участь в антитерористичній операції, вважаються учасниками бойових дій: 1 липня 2014 року Президентом України підписаний Закон України № 1547-VII «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Прокоментувати ці зміни ми попросили директора департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Світлану ЛУКОМСЬКУ:

Коли кремлівська пропаганда усоте повторює, що Микита Хрущов зробив подарунок у 1954 році, передавши Україні Крим, то це відверта брехня. Бо Росія не подарувала, а здихалася безнадійно відсталого регіону, переклавши на плечі бюджету УРСР розвиток абсолютно збиткового півострова. Зрозуміло ж, що після руйнацій війни, а особливо після злочинного виселення корінного населення ― татар, які вміли господарювати на цьому кам’янистому клапті землі, Крим не мав жодних можливостей для розвитку. Скільки Україна вклала у розвиток інфраструктури півострова за ці шістдесят років, мабуть, зараз і важко порахувати, але принаймні життя на ньому налагодила. Пам’ятаєте, про це багато писалося в останні місяці, що перші переселенці до Криму у п’ятдесятих роках могли отримати врожайність зернових лише на рівні 3-4 центнери з гектара. За десятиліття Українська республіка своїм коштом дала регіону і воду, і електрику, і дороги. Так, півострів залишився дотаційним і донині, але ж важко дати раду занедбаному регіону, ще й і з виселеним з нього населенням. Це був перший крок троянського коня у вигляді Криму ― передача його Україні. Нині ми спостерігаємо за другим кроком: загарбання півострова ― це троянський кінь для фінансів РФ.

Зателефонував днями знайомий колега з Києва й попросив уточнити, чи зможе в серпні прийняти на відпочинок його сім’ю Людмила Сіркізюк, власниця садиби сільського зеленого туризму «Веселка», що у селі Сокіл?

Минулі дні стали для Хмельниччини по-справжньому трагічними, бо за весь час агресії Росії проти України ще не гинуло одразу стільки наших земляків. Загибель солдатів і офіцерів назавжди перекреслила звичне життя їхніх родин. Їхні діти і внуки носитимуть у своїх серцях не лише пам’ять про рідних, але й ненависть до колишніх „братів”, які, ступивши на криваву каїнову стежку, принесли стільки горя і сліз в українські родини. І ця ненависть ой як надовго.

Не хотілося б зловживати темою Майдану, та все ж. Пригадуєте, з чого він почався? Так, з обурення непідписанням угоди про євроінтеграцію, яка передбачала досягнути високих стандартів життя. Передусім шляхом розвитку промисловості, а відтак — економічного піднесення. Що ж, власне, робиться у нашій державі задля цієї мети?

Понад десять років ми, група мешканців мікрорайону Лезневе, просимо Хмельницьку міську раду побудувати дитсадок для наших дошкільнят та звернути принципову увагу на бездіяльність комітету самоврядування.

Як уже повідомляла наша газета, 25 червня 2014 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» (на виконання Законів України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03. 2014 року та «Про внесення змін до деяких законів України щодо скорочення кількості документів для отримання державної допомоги при народженні дитини» від 10.10.2013 року).
За детальним роз’ясненням ми звернулися до начальника управління соціальних гарантій і компенсацій департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Вадима МАРУНЯКА:

Коли 10-15-20 років тому люди ходили на роботу, але не отримували за це жодної копійки, ще можна було зрозуміти. Шалена інфляція, конверсія, масове закриття нерентабельних виробництв... Чи просте небажання роботодавців оплатити працю. Але ж нині...
Кілька місяців тому в одному виші Поділля заборгували два мільйони гривень. І не заплатили не технічному персоналу, з тими було все гаразд, а викладачам. І жодних тобі скарг. Здогадуєтеся чому? Звичайно, на тлі «піднесень» від студентів їм і не дуже потрібні ті освітянські копійки?
Або ще історія ― з рибгоспом: рибалкам не платять, а вони і не скаржаться. Формула благополуччя проста: що спіймав, те наліво продав.
А рівень зарплатні в області? Усе це й обговорювалося на одному із засідань в облдержадміністрації. Тож про ситуацію із погашенням боргів, рівень зарплатні ми й поспілкувалися із директором департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Світланою ЛУКОМСЬКОЮ.

Незвичайну справу 14 липня розглянув Шепетівський міськрайонний суд. За замах на знищення озброєння позбавлений волі на чотири роки колишній командир однієї з військових частин.

8 літ шукають правди ошукані пайовики колись потужного садівничого радгоспу «Осламів».

У цьому світі ніхто, крім людей, не вмів
брехати: білка, кущ, собака — кожен був собою й
нічим іншим бути не знав.
Іван БАГРЯНИЙ.

За біблійною легендою, у Гетсиманському саду, який став для людства яскравим прообразом гріховного саду, вчинив свою підлу зраду Іуда, який поцілував Ісуса і видав його для страти охороні. Із «садом Гетсиманським» в роки сталінських репресій порівняв всю Україну, в якій панували продажність, відступництво і зрадництво загальнолюдських цінностей, письменник Іван Багряний (саме так він, згадаймо, й назвав свій гучний роман). На жаль, як не прикро, таке порівняння щоразу приходить на думку й тепер, коли Україна, яка давно вже могла б бути райським садом, не перестає чахнути і вгинатися від влади грошей та продажної політики.
Гріховними сади колись одного з найпотужніших в Україні радгоспу «Осламів» у Віньковецькому районі стали після того, як по них смерчем пронеслося у 2005-2006 роках розпаювання. На жаль, саме в такий спосіб проходив поділ земель і в багатьох інших куточках Хмельниччини.
Осламівський феодалізм
У радянські часи слава про Осламівське садівництво лунала по всьому Союзу. Воно реально взяло початок ще з кінця ХІХ століття, коли царський генерал німецького походження Олександр Осипович Шмідт завіз сюди найкращі саджанці з Нікітського ботанічного саду, Києва, Одеси, Варшави, Риги...
На садах місцевому люду жилося, як на золотих копальнях. Навіть у двохтисячних, коли в області почали розвалюватися найміцніші господарства, осламівське приносило простим робітникам небачений заробіток: по 5-7 тисяч гривень у місяць в сезон збору урожаю. І нехай би таке сільгосппідприємство й надалі жило та розвивалося, давало людям роботу, наповнювало бюджет, допомагало розв’язувати проблеми села. Однак економічні перетворення, а відтак й розпаювання торкнулося і його. 

Із колишнього процвітаючого радгоспу господарство перетворилося на вже суттєво ослаблений кооператив «Осламів». Однак його потужний потенціал, майно, техніка, а головне — землі та сади, а це понад 600 гектарів (!), сільській верхівці, яка відчула себе вільною, вже не контрольованою державою, не давали спати. Знайшовся й лідер, біля нього зібралася небайдужа до майна сметанка кооперативу: бухгалтер, завскладом, бригадири. Так у селі розповідають про колишнього голову кооперативу «Осламів» Миколу Васильовича Карпенка та його палких прибічників. 

— Тут півсела було їхнім, тому що вони жили, як хотіли, жирували, а людям нічого не давали. Доходило до того, що заганяли фури-холодильники в сад, там вантажили яблука мимо каси, мимо ваги, — розповідає колишній працівник господарства Олександр Ткачук.
Після розпаювання йому особисто дістався сухий сад, який зовсім не плодоносив.
— Я намучився, думав, наведу в ньому порядок, але де там. Адже став власником лише мочарів. Їх не треба було й розпайовувати, — журиться Ткачук.
Маючи енергійну вдачу та досвід роботи в правоохоронних органах, Олександр Олексійович розпізнав підступ ще тоді, коли сільські «феодали» задумали на базі кооперативу «Осламів» створити ТОВ «Перлина Поділля», таким чином привласнити, за його словами, все майно, а простий люд пошити у дурні. Бо ж чому тоді державні акти на землю виготовлялися потай, не в Хмельницькому інституті землевпорядкування, а у Вінниці?
Відтак обіцяних документів на паї, попри численні запевнення, люди дочекатися взагалі не могли, цей процес як могли затягували. Аж поки Ткачук не зібрав ініціативну групу з робітників, які десятиліттями, а то й усе життя віддавали господарству свої сили. Лише після тривалих відвідин землевпорядних кабінетів, державних актів вони таки добилися. Сади та ріллю поділили на 730 паїв. У середньому по 60 соток на пай. Однак коли сельчани, які весь свій вік поколіннями гнули спини в садах, побачили свої наділи, — жахнулися.
Половина саду квітне, половина в’яне
— Вдів, дітей війни, інвалідів розвели місцеві панки. Моя теща, Олена Йосипівна Закшевська, до цих пір плаче, — розповідає Анатолій Хмельницький, який пропрацював у господарстві 20 років. — Як я її перший раз завіз в сад (захотіла допомогти підрізати дерева), то вона під яблунькою і замертво впала. А згодом й каже: «Хіба я за сорок п’ять літ оце заробила?! Всього в нас, згідно з паями, яблуньок 770 мало бути, а виявилося лише 153!».
Куди тільки не писав чоловік, аби відновити справедливість. До Верховної Ради, до самої Юлії Тимошенко достукався. На усі ті муки прийшла лише формальна відповідь: розібратися сільраді. А те, що й вона одним ланцюгом пов’язана із місцевим олігархатом, нарікає Анатолій Андрійович, нікому діла немає.
Іван Вереньга отримав садову ділянку якнайдалі від дороги. Каже: землевпорядники межі тричі міняли, як артисти рукавички. Все життя його батьки, бабуся та дідусь пропрацювали в радгоспі робітниками й отримали в результаті непотріб. Стверджує: коли землевпорядники замірювали ділянки, то називали такі прізвища власників, яких взагалі в Осламові зроду не було. Олександр Ткачук розповіді про «мертві» душі підтверджує та доповнює. Більше того, розповідає, що домігся у Вінниці, аби йому показали базу даних. — Я читаю, що цей голова має чотири земельні ділянки, його родичі, брат двоюрідний — три, на жінці, на собі та ще на комусь, незрозуміло на кому. Хіба ж так можна? — обурюється мій співрозмовник.
я лиш вісім тисяч гривень чистого прибутку, за який фактично безробітній сім’ї, у складі чотирьох чоловік, треба прожити рік, до наступного урожаю. Коли ж на пайовиків почали насідати податківці, з тим, аби ввести місцевий податок на прибуток, Василенко не на жарт обурився: «Ми хочПоволі, несміливо до нас підтягуються й інші односельці. Всі особливо жаліють радгоспного водія Василя Рибоньку, мовляв, напрацювався чоловік, даруйте, життя у машині провів.
Йому дали суцільні мочарі, та ще й взяли і нахабно вкрали один ряд, 16-17 яблунь. А він нічого й нікому доказати не міг. Старий, спрацьований і беззахисний.
Місцевий житель Іван Дебеляк вважає, що в Осламовові розпаювання пройшло хаотично. Й наводить приклад — дружина отримала пай, згідно з яким мало рости 250 яблунь, а є лише 70, інші уже досаджували самотужки.
— Вони собі відбірні ділянки вкраяли, але перерозподіл нині нереально провести, — розмірковує Іван.
— У кого хороші сади, та ще й рілля, на яку насадили молодих щеп, то вони мають гроші, вони купують собі джипи за рік, трактори новенькі, а тут вже шість літ проробив і мов кіт наплакав. Нереально навіть добрива відпрацювати. Виходить, ніби землю й маєш, а в подертих капцях ходиш. А колись же село було таке славне, коли Рибак ще головував, він дбав про нас, будував, а зараз все розвалюється, майно теж поділили, як хотіли: кращі холодильники, трактори позабирали собі. Словом, обібрали людей, як липку. А десять тисяч гривень у рік потрібно щонайменше, аби підняти ось такий пай, для нас. А це, погодьтеся, — величезні кошти, — підсумовує Анатолій Хмельницький.
Однак де ж та половина саду, яка, так би мовити, квітне? Побачити її нам із редакційним фотокором Ігорем Алексюком захотілося на власні очі.
Вигляд цих вертоградів радує: при дорозі, аби легко яблука транспортувати. Щепи ж — доглянуті, рясні, буяють пишнотою. Як показали та розповіли селяни, каста обраних прихопила на паї ще й добротну ріллю, яку теж засадила сортовими саджанцями. Тож вийшли у них подвійні наділи.
Люди стверджують, що, окрім всього іншого, було підроблено ще й протокол загальних зборів колективу кооперативу, на якому зазначено, що щепи пішли на ремонт садів. Але насправді ці саджанці пішли на орні землі ближчим до комісії і влади людям. Бухгалтер просто їх списала. Тому-то й отримали сіромахи, замість повноцінних садів, як значилося при розпаюванні, ділянки з суцільними прогалинами.
Ситуація із розпаюванням в Осламові надзвичайно складна. Однак, вдивімося уважно в її витоки. Якраз то ді, ще на перших зібраннях трудового колективу, коли громада повинна була проявити свою принциповість, вдуматися в наслідки такого поділу землі і захистити своє, зароблене важкою працею, цього не відбулося. Безхребетних селян легко переконали навіть не проводити жеребкування. Тож відповідальність за скоєне, як не гірко, на жаль, змушені нести і вони самі.
Зерно істини
Трохи більше року тому Дмитро Василенко приїхав із закордону, де був на заробітках. Аби вижити у важкий час, хазяйновитий чоловік забрав сім’ю в рідний Осламів. Він твердо вирішив зробити бізнес на яблуках. І йому, як і іншим, дістався сад, в якому яблуні ростуть через одну. До того ж, аби отримати від ділянки зиск, доводиться ще й викорчовувати густі зарості акації. Після затрат на добрива, саджанці, транспорт і таке інше, Дмитро підрахував, що з одного паю 60-70 соток, як у нього, залишаєтьсемо жити і працювати, щоб не вмерти. Якщо ж у цій ситуації нас ще й оподаткувати, то це значить поставити на межу виживання. Нічого не прошу, просто дайте спокій, бодай на три-чотири роки! Ми згідні платити податки, ніхто ж не проти, але спочатку станемо на ноги».
Біла пляма
У самісінькому центрі Осламова, поблизу сільради, бур’янами заростає, відгороджений кущами та деревами, чималий шмат землі. Ця земля пов’язана з останніми надіями селян на будь-яку справедливість. Чому вона і досі нерозпайована, а чи, може, вже кому належить, для тутешнього люду — велика таємниця.
Місцевий активіст Олександр Ткачук каже, що табу на її розпаювання наклав колишній кооператив. І як вдалося переконати віньковецьких землевпорядників вивести цей шмат землі, цілих 6 гектарів, із розпаювання, нікому не відомо. Сьогодні ж, за його словами, просто вичікують, поки селянські пристрасті навколо цієї «білої плями» вляжуться. Переконані, хтось вже поклав на цю землю око. Адже скільки не збирали люди схід села й не запрошували на нього сільського голову, скільки не просили роздати цей наділ двом десяткам молодих сімей, та все мов об стіну горохом.
— Ми зверталися до прокуратури, місцевої, обласної, Генеральної. Усе марно. Прокурори дають відповідь, що ці ділянки не належать сільській раді, вони не є резервним фондом. Це земля членів кооперативу, — розповідає Олександр Ткачук. — Стосовно ж ряду зловживань, які відбулися на очах у народу, то куди б ми не зверталися, нам приходить одна відповідь: «факти не підтвердилися». Будемо, чого б це нам не вартувало, добиватися справедливості через правоохоронні органи. Хай дають юридичну оцінку і визначаються з мірою вини в діях кожного. 

Неприступністю державної інспекції з використання земельних ресурсів в області Олександр Олексійович вражений. Її начальник, Олександр Царенко, за його словами, якийсь «невловимий». Простій людині зв’язатися з ним просто нереально, адже його ніколи немає на місці.
Все ж Олександр Ткачук таки домігся, аби в Осламів, нарешті, виїхав представник землевпорядників. Ним виявилась симпатична Юля Горошко. Оглянувши «білу пляму» спочатку «вживу», а потім і на карті розпаювання, вона повідомила:
— Ми проведемо документальну перевірку. Якщо будуть ознаки злочину, тоді вже можна подавати в прокуратуру. Але спочатку складемо колективну скаргу, бо справа дійсно резонансна…
Однак про те, що така скарга в обласній інспекції лежить вже півроку, власне, керівництво інспектора не повідомило.
Чистилище
Керівники Віньковецького району, як тільки дізналися, що в Осламові побували представники «Подільських вістей», знайшли нас в Хмельницькому самі. Голова райдержадміністрації Анатолій Бузівський прокоментував ситуацію з розпаюванням так: «Хто працює, той і має. Сад — це справа досить прибуткова — можна зібрати й 30, а можна й 40 тонн яблук з гектара. Ті ж усі писаки не хочуть як слід працювати, не обробляють його». Людей він вважає невдячними, мовляв, господарство їм свого часу навіть хати збудувало. Стосовно ж приватизації вищезгаданої ділянки, то, за словами Бузівського, це — колективна власність, і лише загальні збори співвласників можуть вирішити її долю. Чи її розпаювати, допаювати, по клаптику поділити на більш як сімсот паїв чи повернути, наприклад, територіальній громаді, щоб сільрада могла використовувати її як землі запасу, надавати у власність приватним особам…
Голова райради Михайло Бойко визнає:
— Фактично в жодному господарстві району розпаювання не зроблено правильно, воно проходило кабінетним способом, ніхто не враховував інтересів селян. Навести ж порядок у розпаюванні найближчими роками, тобто перерозпаювати, нереально. Бо цей конфлікт переросте у бійню та кров.
А, як на мене, то поле для діяльності в яблуневому Осламові для місцевої влади неосяжне.
По-перше, насамперед допомогти збіднілим і розчарованим вкрай селянським родинам, у яких сьогодні через безробіття, в кращому випадку, один годувальник на сім’ю, заготовити саджанці, а, може, й дешевше закупити добрива, хімічні засоби тощо. Для цього домовитися за пільгову ціну на посадковий матеріал із тією ж асоціацією фермерів Хмельниччини або ж скинутися, спокутуючи давні гріхи перед людьми, сильнішим пайовикам, поставленим в кращі умови, на ці цілі коштами.
По-друге, допомогти молодим осламівським сім’ям, як і хотіла того громада, приватизувати землю з «білої плями», хай би збудували вони там поступово собі будинки і не втікали з рідного села, а розвивали його. І цим спокутували свої гріхи вдруге.
По-третє, пролобіювати перед податковими органами кількарічні податкові сплати від прибутку з садів, дати людям стати на ноги, відчути себе господарями на рідній землі. І цим замолити свої гріхи втретє. Зрештою, розпочати серйозні пошуки інвестора, аби збудувати в селі хоча б переробне міні-підприємство…
Погодьтеся, у цьому якраз первісне і головне завдання влади на місцях.

Пригадую, яким вживаним це слово було в середині 80-их років, під час радянської авантюри в Афганістані. Щодня тоді диктори радянського радіо і телебачення сповіщали про таємничі каравани, які йшли гірськими стежками в охоплений війною «Афган». Відтоді слово караван стало для мене синонімом слова війна.

З першого липня кам’янчани, власне, як і мільйони українців, платитимуть за новими, значно підвищеними тарифами за житлово-комунальні послуги, електроенергію тощо. Такі нововведення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, пояснює поетапним приведенням тарифів до економічно обґрунтованого рівня, а також подорожчанням газу, пально-мастильних матеріалів та підвищенням курсу іноземних валют.

«Літо. Ах, літо», — співала колись зірка всіх часів і народів Алла Борисівна. На те воно і літо, щоб співати і радіти. Хтось їде радіти, співати і гуляти на Мальдіви, а хтось намагається робити те саме на північному березі Південного Бугу.

—Ой, людоньки, рятуйте, — голосить із самісінького ранку на весь куток баба Надія. — Той злодюга знову заліз до мого городу і вибрав геть усеньку цибулю. Та що ж це робиться на білому світі, га? Мало того, що Пуцвиріньок захопив грядку із полуницею, то тепер вже взявся за цибулю. Людоньки, поможіть, ви ж обіцяли…

Ці слова належать видатному українському поету, вченому-археологу зі світовим іменем, публіцисту, одному з керівників ОУН, справжньому патріоту України Олегу Ольжичу, закатованому в концтаборі Заксенгаузені 70 років тому…

Так, маючи власні імена і прізвища, віднині може сказати про себе кожен із сотні бійців патрульної роти міліції особливого призначення «Богдан», які 9 липня  на тренувальній базі спецпідрозділу в селі Корчунок прийняли присягу на вірність Україні.

Художня література, наукові дослідження, а також публікації у пресі, у яких порушуються проблеми рідної мови, сьогодні, як і завжди, цікавлять багатьох. Випадково натрапив на книгу «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників». Видання побачило світ ще у 2008 році у Києві. До речі, завдяки фінансовій підтримці Гарвардського університету. Містить близько 5 тисяч слів та словосполучень. Укладач — Леся Ставицька, доктор філологічних наук, професор, на той час — завідувачка відділу соціолінгвістики Інституту української мови Національної академії наук України.

Важко  навіть сказати, в яку сферу нашого життя не заповзла  корупція. Хіба що трава  сама по собі до сонця тягнеться. А людина — до мрій. Батьки  мріють, аби їхні діти жили краще, ніж вони.  Заможніше, а значить,   престижніше. Престиж  у цих мріях починається з  професії. Тобто — вищої освіти,   яка відкриє дорогу до кар’єри. А вже  інститутів, університетів, академій у нас зараз стільки,  що й важко вибрати, куди  нащадку податись.  До речі, за даними департаменту  освіти і науки облдержадміністрації, в області   44 тисячі чоловік навчається у вишах і лише 14 тисяч —  у професійно-технічних закладах.

Другокурсники Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького повернулися днями до рідної альма-матер з кордону з окупованим Кримом. Хлопці несли там службу два місяці, зараз їм на зміну поїхали їхні друзі: повернулася шоста мотоманеврена група, поїхала охороняти міцність держкордонів перша.

Коли в 1946-1947 роках на Київщині, де я народився і виріс,  мені в п’ятирічному віці доводилось їсти гнилу картоплю, хліб із полови та кори, я, звичайно, не розумів, що це уже третій  в моїй рідній Вкраїні голодомор, і був він спричинений не повоєнним неврожаєм, як це офіційно стверджувала радянська пропаганда, а спланованою акцією сталінського Політбюро. І головна її мета — забрати у селян залишки зерна, продати чи подарувати його «братнім» режимам в соціалістичному таборі. Підтвердженням може слугувати те, що у 1946 році з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1946-1947 роках — 600 тисяч тонн зерна до Чехословаччини, а Польща за тих же два роки отримала від радянського уряду 900 тисяч тонн (!) хліба. А в цей час в Молдавії, Бессарабії та південних областях України шаленів голод. Тільки за перше півріччя 1947 року офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства...

...

Найближчим часом рота патрульної служби міліції особливого призначення «Богдан» вирушить у зону проведення антитерористичної операції. Богданівці змінять на бойовому посту своїх колег-правоохоронців.

Майже два місяці Ольга Лисиця зі своєю родиною перебувала на лінії вогню. І щодня сподівалася, що настане довгожданий мир. Та все ж довелося покинути рідний дім заради безпеки дітей: похапцем зібравшись, із сім’єю виїхала зі Слов’янська.

У зв’язку з ситуацією, що склалася в Україні, на захисті гідності, честі і свободи наших громадян, збереженні територіальної цілісності держави стоять і працівники міліції Хмельниччини.
Відтак на сьогодні в антитерористичній операції задіяні майже 100 працівників правоохоронних органів УМВС краю, в посиленому темпі йде підготовка роти спецпризначення, яка також братиме участь у визволенні від сепаратистів захоплених територій.
Проте на сьогодні є гостра проблема з матеріально-технічним забезпеченням органів УМВС, відсутні кошти на придбання форменого одягу, бронежилетів, касок та іншої амуніції, а також озброєння.
Прохання до всіх небайдужих з розумінням поставитися до цієї проблеми і по можливості вишукати спосіб надання матеріальної та фінансової допомоги нашим правоохоронцям.
Допомогу можна надати за такими реквізитами:
ВТБ Банк,
МФО 321767,
код 37225270,
рахунок 26002013061938.

На Волині відбувся VIII Всеукраїнський зліт учнівських лісництв, у якому взяли участь посланці з 19 областей України. Від Хмельниччини шкільні лісництва представляли члени учнівського лісництва «Пліщинське»  Олег Мнюх та Наталя Семенюк, а делегацію очолив відмінник лісового господарства, директор ДП «Шепетівське лісове господарство» Володимир Сасюк.

Днями Шепетівка провела в останню путь молодого захисника нашої Батьківщини Ярослава Олеговича Давидова. Юнак, котрий 4 червня відсвяткував свій 20-річний ювілей, загинув 1 липня у бою на сході України під час продовження Антитерористичної операції.
Спочатку хлопця відспівали у рідному домі, потім відбувся парастас у храмі святих мучеників Бориса і Гліба Української греко-католицької церкви, після чого була проведена громадська панахида на площі Тараса Шевченка перед міськвиконкомом, йдеться на сайті міста Шепетівки.
Юнак, колишній учень Шепетівської школи №7 (НВК        № 3), до цього служив на Львівщині, був мужнім десантником окремої 80 аеромобільної десантної бригади в/ч А0284.
Щиро співчуваємо рідним Героя. Спочивай з миром, Ярославе.

Похмурим і дощовим, але теплим ранком 21 травня 1990 р. з групою студентів і викладачів тоді ще Кам’янець-Подільського педагогічного інституту імені Володимира Затонського  два автобуси вирушили на Канів, щоб взяти участь в урочистостях, присвячених перепохованню Шевченка.

Понад два десятиліття Україна позбавляється радянських кайданів. 23 роки модернізаційних реформ чи то реформаційних модернізацій, вдосконалень та покращень маємо від кожного уряду та президента.  Усяка нова влада проголошує курс на реальні — цього разу остаточні й незворотні — перетворення нашого життя. І що? Здається, так і борсаємося у кремлівських кайданках, ніяк не перегриземо московсько-імперську пуповину.
Хоча… Хоча останні події на Майдані, у Криму та на сході, зачищення міст та селищ від московських посіпак дають надію на здобуття волі. Волі, яку плекали покоління жертовних українців-героїв. Ми, живучи на Поділлі, далекі від буремних подій на сході. Можемо лише проводжати воїнів,  які рушають на чергову війну за самостійну Україну, та зі сльозами зустрічати героїв, які повертаються до нас на вічний спокій. Газета прагнутиме, аби ви, наші шановні читачі, побачили події очима мешканців сходу. Для цього й надалі публікуватимемо матеріали від очевидців. Спробуємо знайти і кримчаків,  які правдиво опишуть життя півострова після втрати зв’язку із материком. Цікавитеся? Передплачуйте наш часопис!
Здолаємо підступного московського ворога — треба упритул займатися економікою. Цього разу реально, бо вибору немає: ми підписали асоціаційну угоду з Євросоюзом — повинні виходити на конкурентну прю із європейськими компаніями. Усі економічні новації знаходитимуть відображення на шпальтах нашого часопису. Бо поки з новацій… лише тарифні затягування пасків. Будемо з’ясовувати, чи усі підвищення тарифів обґрунтовані, бо щодо принаймні газових та електричних є серйозні питання. Допомагатимемо вам у суперечках із комунальниками — маємо багато листів на цю тему. Потрібно? Пам’ятайте про газету!
Але принаймні зараз у держави з’явилася мета — повернення до європейської сім’ї народів. Аби розуміти, чого нам чекати, як там живуть люди, «Подільські вісті» й надалі друкуватимуть матеріали із Європи. На черзі статті про спалене та плавуче міста, готичну столицю Європи та, звісно, Вічне місто. Пізнавально? Залишайтеся з нами.

Війна. Криза. Подорожчання. Цілком логічний ряд. Здорожчало усе, у тому числі й комунальні послуги. Якщо простежити за цінами та тарифами на комуналку, то можна побачити: з квітня ціни збільшилися фактично на усі послуги. У першому півріччі не зазнала змін лише вартість води та каналізації, але цей «прорахунок» надолужено з 1 липня. Вода дорожчає, причому шалено. І варто дещо розібратися, чи є економічне підґрунтя в усіх змінах цін, і скільки врешті-решт ми платитимемо за воду, її підігрів та стоки.

Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку —
Спіши повинність ісправлять! — ці знамениті слова із «Енеїди» Котляревського, сказані ним про козаків Низа та Евріала, щоразу зринають у пам’яті, коли бачиш, як у ці грізні дні, забувши про власне благо, спішать «повинність ісправляти» задля України-матінки люблячі її сини. І Поділля, Хмельниччина в цьому плані не виняток. Швидше — навпаки, наш край дає зразки героїзму і патріотизму своїх громадян. Свідченням тому є добровольчий загін «Богдан», загони курсантів прикордонної академії та бійців православного  добровольчого ополчення «Подільська  Січ». Днями декілька сотень військовослужбовців Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького відправилися на укріплення кордонів нашої країни. Вперше разом із ними на виконання бойових завдань вирушили 10 добровольців православного ополчення «Подільська Січ». За словами Юрія Рибака, начальника штабу цієї громадської організації, всі хлопці мають необхідний вишкіл і готові до виконання покладених на них завдань. Бійців «Подільської Січі» на добру службу благословив куратор ополчення — митрополит Хмельницький і Кам’янець–Подільський Антоній.

Голова правління ПАТ «Завод «Темп» Іван Праворський завжди має свіжі новини. Такий вже у нього нестримний темперамент. Він якраз той директор, який ніколи не збирає черги в приймальні, адже всі справи вирішує швидко. Невиправний реаліст, він вміє дивитися в корінь і бачити на три кроки вперед. Він етнічний поляк, який з діловою метою об’їздив півсвіту, але найбільше любить Україну, де народився. Де б’ється в такому ж високому, як і у нього,  ритмі серце заводу, яким керує десятиліттями.
Нас зацікавили дві новини: по-перше, Іван Максимович щойно і не з порожніми руками повернувся з 17 Міжнародної конференції польської діаспори, яка відбулася у Варшаві. По-друге, за прогнозованими результатами першого півріччя цього року «Темп» збільшив обсяги виробництва в 4,6 раза (!) порівняно з таким же періодом минулого, і це в умовах, по суті, форс-мажору, в яких опинилися залежні від російської економіки машинобудівні підприємства України.

Колись досить міцні і дружні партнерські стосунки з Росією сьогодні стають дедалі холоднішими. Через анексію Криму ПАТ «Завод «Темп» втратив замовлень на 6 мільйонів гривень. Росія стала дуже обережною і прискіпливою. Якщо раніше ми з російських партнерів брали 50 відсотків передоплати, то зараз дехто зменшує її до 25%, а де-хто взагалі відмовляється від авансових платежів. Інколи доводиться йти на різні варіанти й ризики для того, щоб і співпраця  тривала, і люди мали роботу.

Детальніше читайте в №№ 91-92 від 3 липня.

Вони йшли із саморобними щитами і дерев’яними палицями на озброєних до зубів «беркутівців» на палаючій Інститутській у Києві. Вони ніколи не були солдатами, і більшість із них зброю бачили лише у фільмах. Старокостянтинівський учитель Сергій Бондарчук витягав з того пекла поранених і вбитих... У Хмельницькому пенсіонерка Людмила Шеремет впала навколішки і молилась перед снайперами, що засіли в приміщенні обласного СБУ, аби не пролилася кров. І заплатила своєю кров’ю та життям. У кривавому лютому 2014 Україна вперше за всі роки незалежності рятувала свою свободу і спокутувала «московську любов». Ми всі тоді прозріли остаточно.
Нині ті жахливі події наче віддалилися, звільнивши місце в серці для наших нових тривог, для розтерзаного сходу, де знову гинуть наші діти. У цьому жахливому протистоянні добра і зла, як на Христовій плащаниці, усе об’ємніше проявляється, міцніє любов до України. І цій любові життям присягнули найперше вони — воїни Небесної Сотні.

На Донбасі, здається, сторони зайшли у глухий кут. Якщо говорити шаховою мовою, то маємо пат або нічию. Сепаратисти, слава Богу, не можуть вилізти за межі своєї лугандонської резервації та поширити пошесть терору на інші терени України. З іншого боку, сили АТО, знищивши бойовиків у кількох населених пунктах, де метастази війни не вкорінилися, призупинили своє просування. Справді, знищити терористів можна, лише перекривши надійно кордон, припинивши притік зброї та найманців. Усіляка наволоч, яка навіть не просочується, а вільно прибуває в Україну, постійно підживлює військову міць сепаратистів ― вкрай необхідно міцно замкнути кордон.
А поки відбувається військове перегрупування, Лугандон живе своїм життям. Яке воно? На жаль, поки немає можливості отримати реальну інформацію з найгарячіших точок ― Слов’янська, Краматорська. Але картину життя столиці Лугандона ― Донецька побачити очима мешканки міста є можливість. На превеликий жаль, ця картина, так здається, буде написана значно чорнішими фарбами (див. «ПВ» від 10 квітня, №№ 51-52, «Донбас у вогні?»). Але побачимо, чи так це. Отже, знову пропонуємо вам розмову з корінною донеччанкою Тетяною СОКОЛОВОЮ.

Розведення качок у домашніх умовах — вигідна справа. 60 днів вирощування за правильного утримання й годівлі дають приріст їхньої живої маси 2,2-2,6 кг і більше. Триваліший термін відгодівлі не реко­мендується, оскільки у віці 65-70 днів у молодняку починається  линька.  В цей період каченята худ­нуть, у них утворюються зачатки    нового    пір’я (пеньки), які важко вида­лити під час обробки туш­ки. Крім того, подовжений термін відгодівлі збільшує витрати корму на одиницю продукції.

Фітофтора наводить жах на городників. За якийсь час вона здатна знищити цілі поля картоплі, помідорів. Відомо, як свого часу вона ледь не спустошила картопляні  лани Європи...
Які найперші ознаки фітофтори.

У нинішній складний і важкий для України, усього її народу час на заході і сході, півночі і півдні, в центрі держави думка чомусь вихопила з нашого сьогодення історію з українськими футбольними ультрас. При згадці про них мозок видає одну й ту ж картину: групи молоді у масках часто неадекватні чи то від алкоголю, інших «стимуляторів» викрикують малозрозумілі гасла з різних секторів стадіонів. При цьому донедавна мало хто задумувався, що ці українські футбольні ультрас — звичайні громадяни України. Так, були серед них, сказати б, маргінали, котрі часто навіть не знали прізвищ гравців тієї чи іншої команди. Але були молоді люди з однією, а то й двома вищими освітами, студенти, старшокласники тощо.

Того зимового вечора я місця не знаходив, чекаючи батька, який ще вдосвіта поїхав на базар у Проскурів з фурою дров, щоб виміняти їх на сіль. Вже давно смеркло, а його все не було.
І от, нарешті, почулося, як в двір заїхали сани, затупали коні, але затим попід вікнами, голосно розмовляючи, чомусь пройшла не одна, як очікувалось, людина. Це трохи стривожило. Відкрились двері і в світлицю, або, як у нас кажуть, «на хату», батько з сусідом внесли, тримаючи під пахви, якусь чужу з худющим, але несподівано червонястим обличчям жінку, позаду виринула маленька дівчинка в літньому пальтечку.
— Приїхали, — глибоко зітхнув батько, коли незнайому посадили на лаву, і він сів поряд.

«Певно, ми ще ніколи не переживали таких важких часів», — з сумом констатував Іван Дунець, відкриваючи спільне засідання Спілки промисловців  і підприємців та Об’єднання організацій роботодавців Хмельниччини. До речі, це перше після тривалої перерви зібрання промислової та ділової еліти краю,  приводом для якого стали дві, якщо узагальнено, причини — біда у реальному секторі економіки та ще страшніша, що переросла у криваве протистояння на сході нашої країни. І, судячи з того, скільки часу приділили як першому, так і другому питанням керівники провідних підприємств області,  переймаються проблемами очолюваних ними колективів не менше, аніж долею тих, хто воює під кулями. Та про все по порядку.