Молоденька санітарочка принесла до палати ліки. Ті, що баба Текля попросила купити, давши список з лікарським призначенням й гроші. Клята недуга вклала на лікарняне ліжко, та й так, що підвестися ледь сил стає. А аптека, як на зло, на першому поверсі, відділення ж у якому лікується, на четвертому.

П’ятнадцять років тому, в день Успіння Пресвятої Богородиці Блажейніший Володимир освятив ікону «Чорнобильський Спас». Унікальність її в тому, що поряд із ликами Ісуса Христа, Божої Матері, святих зображені не лише душі померлих, а й живі чорнобильці. Це вони рятували дану Всевишнім землю, не проливши чужої крові і не пошкодувавши свого життя.

Нагадаємо, що в Україні з квітня 2017 року почала діяти програма “Доступні ліки”. За цей час пацієнти отримали ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми, а це понад 23 мільйони рецептів на суму більше 1 мільярда гривень.
Хмельниччина цього року на виконання програми “Доступні ліки” отримала субвенцію з державного бюджету у сумі понад 33 мільйони гривень.

Більше 50 картин Шевченка намалював хмельницький художник Володимир Маркович Корнєв — талановитий живописець, скульптор, член Національної спілки художників України. За його плечима — обласні, всеукраїнські та міжнародні виставки ще від далекого 1956 року. Та персональна відбулася лише в 1993-му. Різні теми розкриває автор на своїх масляних полотнах – від народно-побутових до доби Козаччини. Використовує прийоми малярства, декоративності. Він надзвичайно уважний до деталей.

У День Незалежності в обласному центрі відбулася непримітна подія — відкриття нового міні-торгового центру неподалік обласної філармонії. Непримітна вона лише на перший погляд, бо в усьому Хмельницькому тривали урочисті заходи і було на що подивитися. Та для мешканців навколишніх будинків це відкриття стало знаковим, оскільки тривалий час занедбане приміщення мало не тільки жахливий вигляд, а й створювало певні незручності для жителів. Але знайшлися ініціативні люди, тож занехаяне майно міської влади сьогодні сяє як нова копійчина.

У шкільні роки чекалося, коли ж той дзвінок з уроку, коли канікули. Коли врешті-решт той «останній дзвінок». Це вже нині, через багато років, з ностальгією та щемом згадуються роки, проведені за шкільною партою чи студентською лавою. На жаль, повернутися до них вже, мабуть, не доведеться, а от нинішній молоді та прийдешнім поколінням… Їм, імовірно, доведеться навчатися до самої пенсії, працювати та навчатися, навчатися та працювати паралельно. Бо стрімкий розвиток технологій вмить робить здобуті знання застарілими. Аби виробництво жило, виживало, розвивалося в надконкурентному середовищі технологічної доби необхідне постійне навчання персоналу. Про це розповіла завкафедрою міжнародних економічних відносин Донецького національного університету імені Василя Стуса Тетяна Орєхова, виступаючи на черговому розширеному засіданні правління Союзу промисловців і підприємців Хмельницької області, що відбулося в Кам’янець-Подільському районі.

Виконуючий обов’язки голови Державної служби України з безпеки на транспорті В’ячеслав Дідківський під час робочої поїздки на Хмельниччину разом із головою облдержадміністрації Вадимом Лозовим, першим заступником голови обласної ради Неонілою Андрійчук та начальником управління Укртрансбезпеки в області Віталієм Дзюбою відвідали КП «Аеропорт Хмельницький».

Тема львівського сміття давно вийшла з топів новин у ЗМІ. Ситуація з його вивезенням зі столиці західної України стабілізувалася, а інформаційна напруга навколо тематики спала після повідомлення про виділення Львову кредитної лінії на будівництво сміттєпереробного заводу. Проте скандали зі львівським сміттям продовжують час від часу розбурхувати інформаційний простір. Але ще цікавіше те, що в умовах «сміттєвої кризи» окремі бізнесмени створили досить успішні «схеми» заробітку...

...

Голова Держатомрегулювання України Григорій Плачков та президент Енергоатома Юрій Недашковський відвідали Хмельницьку АЕС. За їхньої участі відбулася робоча нарада з питань продовження терміну експлуатації першого енергоблока Хмельницької АЕС.

 Лісівники Хмельниччини — лідери інновацій у галузі. Вони запроваджують нові підходи з використанням соціальних мереж, аби раціонально використовувати деревину, більше прибутку одержувати від побічного користування, з інших джерел. Особливо багато нового з’явилося в роботі лісівників краю з приходом на посаду начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Петра Пешка. Одна з останніх новинок — відкриття Хмельницького інтернет-магазину лісової продукції.

Дані щодо видачі біометричних закордонних паспортів у нашій області викликають суперечливі думки. З одного боку, в Хмельницькому оформлено 85 тисяч паспортів. Здавалося б, кожен третій мешканець міста готовий або помандрувати, або й виїхати на заробітки за межі Батьківщини. З іншого – в усій області їх видано лише 150 тисяч – кожен восьмий подолянин отримав документ. Таки відбувся перекіс, коли саме в обласний центр їхали жителі Хмельниччини для оформлення документів: більша «потужність» в місті міграційної служби.

Історію про ходіння кабінетами я повідаю від свого імені, оскільки це стосується особисто мене.
Завжди ми, журналісти газети «Подільські вісті», пишемо про людей, їхні долі та життєві перипетії. Прагнемо зарадити чужій біді, допомогти у вирішенні проблем, з якими до нас звертаються читачі.
 Але сьогодні я хочу розповісти свою історію. Бо ми також звичайні громадяни і нерідко стикаємося із кричущим беззаконням, тупістю й прямолінійністю чиновницьких діянь. Можливо, те, що я розповім, стане комусь у пригоді і врешті, пройшовши моїми протореними  стежками, комусь вдасться добитися справедливості.

Представники громадських організацій та активісти просять Президента України Петра Порошенка видати указ, яким встановити 29 серпня Днем пам’яті полеглих героїв-захисників незалежної України. Із відповідним проханням представники громадських організацій, матері та дружини загиблих звернулися під час прес-конференції, передає «Укрінформ». Як повідомив заступник голови правління Об’єднання учасників бойових дій «Сармат» Ігор Гевко, дату обрано не випадково, оскільки саме цього дня 2014 року в Іловайському котлі загинула найбільша кількість військових в один день за 4 роки війни.

P.S. На забуваймо, що до цих пір не проведено всебічного розслідування, не покарано винних у тисячах смертей патріотів! Не відсторонено від виконання службових обов’язків недолугих генералів, які призвели до наймасштабнішої трагедії в історії сучасної України!

Нещодавно в Івано-Франківську відчинило двері перше християнське кафе “Небо”.

На превеликий жаль,фінансування галузі охорони здоров’я залишається серйозною проблемою. Державних субвенцій  вистачає хіба що на заробітну плату медпрацівникам. Особливо потерпають від такої ситуації медичні заклади районного рівня. Здавалося б, і мови не може бути про їхній розвиток, адже і справді опинилися вони у трясовині скрути. Проте приклад Волочиської центральної районної лікарні на Хмельниччині засвідчує, що навіть за таких складних обставин можна багато чого досягнути, а головне — можна розвиватися.

Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України рекомендувало ПАТ «Хмельницькгаз» припинити дії з ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зозуля, з якою споконвіку асоціюється особа, позбавлена материнських почуттів-інстинктів, порівняно з цією жінкою, — супермама.

Багаторазовий чемпіон світу з гирьового спорту маківчанин Володимир Копичинський представляв Хмельниччину в Херсоні на першому відкритому марафоні-естафеті з гирьового спорту «Кубок князя Володимира» на честь 1030-річчя хрещення Русі-України та 120-річчя заснування Храму святої мучениці й цариці Олександри.

…Хлоп, і у фонтані зникла вода… Радісний гомін дітей миттєво стих, враз напружилися чиновники — зламався новенький фонтан? Виникла пауза... Лише Хмельницький міський голова Олександр Симчишин хитрувато всміхався, бо це він хвилину тому ввімкнув воду і та вдарила веселими струменями посеред серпневої спеки у зоні відпочинку неподалік ресторану «Сілістра», що на проспекті Миру, а коли зграя малечі радісно кинулася до прохолоди, непомітно воду вимкнув. На обличчі мера, як в школяра, задоволення від маленького «шухеру». Олександр Сергійович посміхнувся ще раз і увімкнув фонтан знов. Діти зрозуміли, що це жарт, шугонули до води, галас, лемент, емоції через край!

У поточному році в родині, яка проживає в селі Христівка Ізяславського району, від вірусного гепатиту А постраждало семеро дітей до 17 років. Проблема захворювання на вірусні гепатити залишається складною. Щоб привернути до неї увагу світової спільноти, запроваджений навіть Всесвітній день боротьби з гепатитами. Чим же небезпечна ця хвороба та як застерегтися від неї, розпитуємо головного спеціаліста управління Держнагляду за дотриманням санітарного законодавства Олену КОЗАР.

— Ми Михайлівсько–Іванівські трутні! Приїхали на свято вкрасти меду та відстояти свої вулики! — випалила фотокору «Подільських вістей» жінка з кошиком.

Переробні підприємств області за перше півріччя купили в усіх категоріях постачальників 88,4 тисячі тонн молока, що на 17,4 відсотка менше, ніж за січень-червень 2017 року.

Недарма ще древні римляни, греки, фінікійці та інші народи приписували честь створення вина своїм богам. «Напій, що наповнений оксамитовим смаком і насиченим ароматом, уже давно можна зробити власноруч, аби було бажання», — розповідає Олена, моя співрозмовниця.

Думки людей з приводу Дня незалежності:

Двадцять сім років уже незалежності. Двадцять сім років самостверджуємося, набиваючи гулі й роблячи помилки, намагаємося йти вперед. Безмежно любимо свою Україну, багато разів зраджену (часто й нами самими), ворогами потоптану. Однак терплячу, яка свято вірить, що настане новий, кращий і світліший день.
Безглузде й принизливе запитання, яке любили ставити людям у перші роки після проголошення у 1991 році незалежності, що вона нам дала, мовляв? нині, слава Богу, уже не звучить. Та й формулювати питання треба по-іншому: що для кожного з нас означає незалежність? І для тих, хто виріс і жив у Радянському Союзі, і для тих, хто й не уявляє, що може бути по-іншому, ніж Українська незалежна держава.
Отже, двадцять сім літ минуло. Виросло ціле покоління, сформувалося, змужніло. Воно хоче — прагне! — працювати у рідній заможній державі, жити гідно, почуватися повноправно скрізь і всюди. Як нам живеться, рідні мої? Кого любимо, що цінуємо, на що сподіваємося? Що для кожного з нас означає незалежність своєї країни, річницю якої відзначатимемо завтра?

У статті «Оборудки із землею» («Подільські вісті» № 11 за 1 березня 2018 р.) я розповідав про сумнівні оборудки із землею, які під орудою голови райдержадміністрації Юрія Маєвського здійснювалися на теренах села Поляхова. У місцевих жителів серед білого дня відбирають пасовище. Землю, що належала їм з діда-прадіда, передали якимось, швидше за все, підставним особам. Вони здебільшого до неї і до цього села не мають жодного відношення.

Хмельниччина є рекордсменом України з урожайності пшениці. Вона у нас становить 62 центнера з гектара. Але маємо на наших теренах господарство, яке добилося взагалі феноменального показника — 120 центнерів з гектара! І то де? На Поліссі. В зоні підвищеної вологості, ризикованого землеробства, пісків і супісків. На Ізяславщині. Неймовірно, фантастично!

«Ми будемо незалежні, якщо економіка розвиватиметься так, як потрібно. Якщо ми обвалимо нашу економіку, ніякої незалежності бути не може. Ніяке словоблуддя не врятує нас від руйнування».

У 2001 році блаженої пам’яті Левко Лук’яненко в одному інтерв’ю зауважив: “Голосуючи 24 серпня 1991 року за Акт Державної незалежності України, багато хто з тодішніх депутатів по-різному бачили і розуміли цю незалежність”.

Писати про блискучого і багатолітнього редактора найтиражованішого видання держави та феноменальну постать в журналістиці Йосипа Івановича Ядуху — з одного боку — надскладно, а з іншого — без найменших зусиль.

розпочнуться у День незалежності України, 24 серпня о 19.00, у Молодіжному парку на березі Південного Бугу. Захід триватиме три дні — по 26 серпня. Організатори обіцяють подолянам насичену програму.  Звісно,  і про дрес-код варто пам’ятати — національний, обрядовий та автентичний одяг підкреслить вашу індивідуальність.

В кінці червня 2018 р. з’явилася в Інтернеті польською мовою така об’ява: «Запрошуємо всіх зацікавлених історією нашого краю на небувалу подію в нашому місті, якою є відкриття пам’ятної дошки вшанування польських жовнірів, Ізяславських уланів, які захищали незалежність нашого краю і всіх нас. Подія буде мати місце 1 липня 2018 року о 10:00 годині в костелі Св. Дороти.  Удостоять нас своєю присутністю шановні гості з Польщі, представники влади міста Славута і району Славутського, члени Спілки поляків України з Києва, Хмельницького і сусідніх Товариств поляків. Чекаємо вас всіх і розраховуємо на вашу присутність. Керівництво відділення Спілки поляків України в Славуті».
Але чому запрошення, яке мало б зацікавити багатьох жителів Славути, помістили лише в інтернеті? Чому його не продублювали українською мовою у місцевих газетах? Дуже поспішали, адже на адресу голови відділення спілки Марії Ковальчук історична довідка щодо доцільності розміщення дошки в костелі була відправлена з Варшави лише 28 червня 2018 року!!! Як можна встановлювати пам’ятний знак, текст напису на якому нікому в Україні не відомий? А робилось все це похапцем, бо дії організаторів цієї акції від початку були протиправними! На таке «запрошення» є вдала українська приказка: запросили на дорозі, щоб не були на порозі!

Щоранку Тетяна з надією поглядає на страусів. І уже впевнилася, що птахи застерігають від негоди. «Вони перед дощем танцюють, — каже мені. — Коли вже настануть погожі дні. Жнивна пора, а від дощів нема просвітку… »

Вже з вересня можна замовляти в Кам’янці-Подільському.

З ранньої весни до пізньої осені звеселяють різнобарв’ям шкільне подвір’я всеіснуючі квіти. Магнітом притягує до себе дитячий майданчик. А що вже всередині затишно, ошатно, гарно! Й ремонти добротні, й інвентар належний. Ледь не кожен сантиметр причепурений власноручними учнівськими виробами, які не на одній районній й обласній виставці хизувалися! Всенька стіна великого коридору на другому поверсі обвішана грамотами-нагородами, світлинами. Та найбільші гордість і прикраса Бокиївського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад», що на Волочищині, звісно, школярі й дошколярики.

Минулої суботи свою 525-ту річницю зустріло  славне своїми людьми й традиціями мальовниче село Солобківці, що на Ярмолинеччині. Серйозний ювілей — серйозне  й святкування. Феєричні урочистості приємними миттєвостями  назавжди закарбувалися у пам’яті господарів і гостей свята.

Село Кунів — одна з крайніх точок на карті нашої області. Розташоване на північному заході Хмельниччини. До Другої світової війни воно було в основному українсько-єврейським містечком і нараховувало майже 3 тисячі мешканців. Тут працювали млин, дві ковбасні, три бойні, робили ситро, морозиво, шили взуття, майстрували вози і т. ін. Було багато крамниць.
Розмаїта за своїм національним складом була і сільська рада. У селі Кам’янка жили здебільшого поляки, у Долоччі — українці, а в Антонівці — чехи. Останні були колоністами з царських часів. Їм спеціально давали найбідніші землі, аби показували місцевим приклад дбайливого господарювання.
На згадку про ті часи залишилися традиційні великі базари, які відбуваються щосереди. А ще тут є правонаступник колишнього колективного господарства ТОВ «Кунівське». Його 38 років очолює Анатолій Матвійчук.

6,1 мільйона гривень у 2016-2017 роках. 3,2 мільйона гривень у 2018 році. Саме стільки коштів пішло за останні роки на порятунок, чи то скорше, «підтримання штанів» Хмельницького аеропорту. Гра «врятуй аеропорт», з одного боку справа благородна, бо об’єкт, здавалося б, важливий, перспективний і знаковий. З іншого боку, забавка ця не з дешевих, та й взагалі постає питання: чи потрібна вона в нинішніх реаліях?

Засоби масової інформації та саме життя пітверджують той факт, що в Україні надто слабо розвивається економіка і нелегко живеться людям. А ще у нас домінує правовий нігілізм. На усіх рівнях часто ігноруються закони. А там, де взагалі відсутня належна нормативна база, не створюються умови для їх виконання, не дбають про фінансування.

Щоразу, коли зустрічаєшся з Тетяною Баско, ловиш себе на думці: ось такі люди не творять добро напоказ, заради «галочки», іміджу, не кричать про здобутки й заслуги, а просто роблять те, що велить їм серце. Таня, її чоловік Сергій, донька Аня — волонтери ще з часів Майдану. І коли на сході України розпочалися військові дії, до сім’ї Баско долучилися десятки інших хмельничан, розпочавши активну волонтерську діяльність.

Ще зовсім недавно дорослі та найменші хмельничани були героями його телерепортажів, а сьогодні в об’єктиві його камери — вся Україна.

За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку указом Президента України Петра Порошенка від 11 травня 2018 року №121/2018 присвоєно почесне звання "Мати-героїня" Любові Лунзі із села Губча Старокостянтинівського району. 8 серпня  заступник голови райдержадміністрації Людмила Гнатюк вручила Любові Володимирівні посвідчення та нагрудний знак.

Останнім часом до психолога Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді почастішали звернення батьків школярів. Причиною звернень є адаптація дітей до навчання в школі після літніх канікул. Звертаються в основному ті батьки, діти яких мали труднощі у адаптації до школи в попередні роки.

...На тебе не перестаю молитись,
Та кожному своє Господь дає.
І як би довго ниточці не витись —
Початок і кінець у всого є...

...

Із 2 червня стався черговий стрибок подорожчання газетного паперу в Україні. Сьогодні ціна за тонну становить 30 тисяч гривень або трохи більше 1150 доларів. З огляду на те, що ще до нового року ціна паперу становила близько 460 доларів, видавничі послуги подорожчали в рази. У найбільш важкому становищі опинилися друковані ЗМІ, що перебувають в стані реформування на шляху від комунальної і державної до колективної форми власності.

Явище... з «Союзу»
Старше покоління пам’ятає, що при «Союзі» у радянських людей було море грошей, які, даруйте, «солили» в панчохах. А все через дефіцит товарів. Сьогодні їх в українців катма саме через перенасичений ринок. Черги канули в Лету, і виробничники лишень мріють, щоб на їхній товар був попит. Та не кожному підприємству це під силу. Однак на Хмельниччині, де товар, як кажуть, беруть з руками й ногами, ще гарячим, де зберігся той радянський рудимент, тобто тягучки, це — на ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів». Директор ТДВ Олексій Кривдик, чесно кажучи, радіє тим чергам. Бо, якщо стільки бажаючих придбати твою продукцію, то значить завод процвітає, має своє ім’я, визнання, своє клеймо та марку. А ще — своїх постійних клієнтів.

Для Хмельниччини цукроваріння така ж важлива галузь, як для латиноамериканських країн виробництво кави, для скандинавських – рибних консервів, а для південноєвропейських – виноробство.
Солодкий продукт уособлює собою благополуччя. Він асоціююється в нашій уяві зі святом. Насичує організм енергетичними вуглеводами, приємний на смак і піднімає настрій. Дозволити собі споживати ласощі і варення можуть люди навіть незаможних верств. Для цього головний їхній інгредієнт – цукор має бути якісним і дешевим.
Таким, наприклад, як продукт Старокостянтинівського цукрового заводу. Нинішнього року підприємству виповнюється 120 років. Значна частина його історії пов’язана зі славнозвісною династією Співаків.

Перша частина матеріалу, в якому даються відповіді на запитання, що цікавлять читачів, друкувалася у «Подільський вістях» (№ 33) від 2 серпня цього року. Сьогодні пропонуємо вам його закінчення.
 Отже, продовжуємо розмову: усі тонкощі субсидійного процесу роз’яснює начальник управління соціальних гарантій, компенсацій, моніторингу пільгового забезпечення та у справах сім’ї департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Вадим МАРУНЯК.

Вже й не знаємо, кому виливати свій біль, до кого кричати про допомогу. Складається враження, що сильні світу цього як хочуть, так і крутять простими людьми, бо нас ніхто не чує і знати не хоче. Судіть самі. Жителі нашого села Кривовілька та й значної кількості сіл Теофіпольського району здавали молоко у «Перший національний кооператив», що в місті Шепетівка. Те молоко дається нам пекельною працею, жили рвемо, таскаючи гної, заготовляючи сінаж і т. д. «Паничі» ще солодкі сни дивляться, а ми вже в хліві худобу обходимо, доїмо. А як інакше в селі прожити?! Тільки корови нас сьогодні й рятують.

Микола Лучинський, вікарій парафії Христа Царя Всесвіту (місто Хмельницький), душпастир молоді Кам’янець-Подільської дієцезії, капелан-психолог християнської служби порятунку своєю місією вважає служити людям там, де посилає Бог. «Господь покликав, аби я був його знаряддям у цьому світі», — переконує священик.

Смерть обирає кращих? Тих, хто її, як і ворога, не боїться, хто стає на захист батьківщини, своїх рідних — мужньо, у повний зріст... Але смерть несправедлива — чому вона забирає молодих, у матерів — синів, у маленьких діток — батьків?.. Чому?! Бо це війна, скажете? А чому і далі триває ця війна, неоголошена, підступна, стократ усіма проклята? Чому досі повертаються додому наші у хлопці у трунах, і розриваються від горя материнські серця й помирають разом з їхньою дитиною...

...

Після серії смертоносних ДТП влада виводить на дороги військових.

Перша столиця нашої області продовжує неприємно вражати вкрай низький рівнем зарплатні зі своїм середнім рівнем заробітної у 5,9 тисячі гривень у першому кварталі. За даними головного управління статистики у Хмельницькій області, Кам’янець-Подільський не тільки посів останнє місце серед міст обласного значення, а й відстав від багатьох районів. Не будемо порівнювати з однойменним районом, бо там працює цементний завод, але місто над Смотричем програло «зарплатну гонитву», до прикладу, Віньковецькому, Волочиському, Городоцькому районам. Місто згадували на черговому спільному засіданні обласної робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення та тимчасової комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат неодноразово. Але головний привід – зарплатні борги у Кам’янець-Подільській міській стоматологічній поліклініці.

Коли чую «зелена енергетика», мимоволі хапаюсь за гаманець: гарячково перераховую, чи вистачить коштів заплатити за електрику. Бо такого божевілля із ціною на електроенергію з відновлюваних джерел, як в Україні, ніде не коїться. Так, «зелений тариф» на рівні приблизно 15 євроцентів відповідає середньому європейському рівню, але ж ніде «відновлювальна електрика» не коштує у десяток разів більше за традиційну (про це докладніше далі). Захмарні, економічно необґрунтовані тарифи на енергію сонця, вітру, біомаси призвели, з одного боку, до буму в цій сфері. А з іншого — до отримання надприбутків бізнесом та суттєвого здорожчання електрики для нас усіх.

Відбувся прес-тур журналістів у Ганнопільську та Крупецьку сільські ОТГ, що на Славутчині.

Чим ближче до зими, тим більше українцям допікають думки про субсидію. І тим, хто вперше оформлятиме її, і тим, хто  отримує, й, особливо, тим, кому ця державна підтримка уже не світить. І вони (ті, хто проживає у приватних будинках), покинувши все, запасаються на зиму дровами, дякуючи долі, що грубки у них залишилися ще з колишніх часів...

...

Кілька років тому Віталій Бельдяєв прийшов у медичний коледж з сестрою Інною, яка мріяла стати студенткою. Тоді він і познайомився із Любою Назаренко, котра ще роздумувала над вибором професії. Здавалося б, що ця випадкова зустріч у Хмельницькому так і залишиться спогадом, бо, роз’їхавшись по своїх домівках, кожен занурився у свої клопоти. Закінчивши училище, Люба працювала у приватній пекарні, а Віталія призвали в армію. На початку 2016 року він вирішив продовжити службу, але вже за контрактом.

Мантри у чиновницьких храмах київських високопосадовців про інвестиційну перспективність України вже, мабуть, варто припиняти. Немає поки що тих перспектив — про це свідчать цифри. Не хочеться навіть порівнювати нашу державу із західними сусідами: надто мізерними видаються вклади капіталу на їхньому тлі. Поглянемо на вітчизняні «здобутки». Торік в економіку держави іноземці вклали лише 1,8 мільярда доларів — майже в 2,5 раза менше, ніж позаторік. Але це — півбіди. Біда, що інвестори не тільки заходять, а й тікають з нашої країни. Але про це чиновники і політики мовчать. Найкраще поточну ситуацію з інвестиціями ілюструє інший показник: залучені кошти на одного українця. Що маємо? 925 доларів на людину за підсумками минулого року. Це, звісно, менше, ніж до початку війни. Але менше, ніж у 2014-15 роках, коли на одну особу припадала понад тисяча доларів. Інвестор тікає! Ще один штрих: найбільшим вкладником коштів в Україну є… Кіпр. Як ви вважаєте, цей «промисловий гігант» прагне розбудувати нашу економіку? Чи то українські олігархи, відмивши гроші через цей офшор, повертають їх в країну під виглядом іноземних?
А, думаєте, в області ситуація із залученням іноземного капіталу краща? Її обговорили на засіданні ради вітчизняних та іноземних інвесторів при Хмельницькій облдержадміністрації.

Війна на сході забрала життя ще одного кам’янчанина — старшого солдата, учасника ООС, 35-річного Богдана Блінчука. У середу мешканці міста над Смотричем, побратими провели його в останню путь.

Ворожа куля обірвала ще одне молоде життя. Не стало мужнього чоловіка, щирого патріота, справжнього захисника. У Шепетівці провели в останню путь 41-річного Анатолія Андрощука. Боєць 24 окремої механізованої бригади загинув на Донеччині — «в результаті несумісного з життям поранення грудної клітки» (написано в офіційному документі).

Ця мила сільська жінка приїхала до Хмельницької обласної лікарні у відділення ортопедії та травматології за порятунком від біди, яка так несподівано і невчасно з нею сталася. Готувалася до важливої події — приїзду доньки, котра мала народжувати, і якось схитнулася із табуретки та впала на праву руку. Рука одразу почала боліти і дуже розпухла. Звернулась у Віньковецьку райлікарню. Там встановили перелом і наклали гіпс. Лікар Стасюк запевняв, що все буде добре. Але час минав, а краще не ставало. Знову і знову зверталася до того ж лікаря зі скаргами на біль і малу рухливість розпухлих пальців, і коли той черговий раз сказав, що все нормально, не повірила й поїхала в Хмельницький. Виявилося, що рука складена неправильно, від того сильні болі й відсутність покращення в її моториці. Потрібна нова недешева, з використанням спеціальної пластини, і досить травматична операція, щоб врятувати функціональність правої руки.

До редакції надійшов лист від Полікарпа Микитовича Рижого, 94-річного мешканця Деражні. Пенсіонер поважного віку запитує, чому він не може скористатися пільгою на оплату житлово-комунальних послуг, яка передбачена законом? Адже він і учасник війни, і ветеран праці. Чому йому відмовляють у наданні цієї пільги?
 «Де працівники управління соцхисту взяли, що максимальна сума доходу для пільги становить 2600 гривень? Такого ж раніше не було. Багато пенсіонерів проти цього. Ніби була ця сума раніше, а зараз змінилася? Поясніть, будь ласка, як правильно. І ще, як тепер бути із субсидією?»,— пише ветеран.
 Ми звернулися за коментарем до начальника управління соціального захисту населення Деражнянської райдержадміністрації Тетяни Кравченко. Публікуємо його на сторінках газети, щоб усі інші, кого цікавить це питання, змогли отримати і для себе відповідь:

Чернівецька міськрада заборонила виступати чиновникам під час урочистостей з нагоди Дня знань у школах міста, який традиційно відзначається 1 вересня.

Зима ще не на часі, а дрижаки лише від однієї згадки про неї хапають добряче. На посиденьках, у тролейбусі чи на зупинках тільки й розмов про грядущі тарифи й субсидії, які цьогоріч будуть по кишені далеко не кожному. Тим паче, що про це вже офіційно заявили урядовці. За їх прогнозами, число субсидіантів може скоротитися до третини. З початку року, за офіційними даними, право на таке «благо» від держави втрачають 800 тисяч сімей українців. Як за таких обставин ми будемо виживати-витріпуватися, чомусь не береться прогнозувати ніхто.

З нагоди Дня незалежності України 24 серпня цього року Президент України Петро Порошенко підписав Указ 251/2017 про відзначення державними нагородами найдостойніших українців. Пишаємося, що серед них і наш земляк — Віктор Йосипович Ядуха, голова регіональної ради Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України Хмельницької області, давній приятель, передплатник і прихильник «Подільських вістей», керівник ТОВ «Гілея».

На війні бійцям кепсько, а без священиків було б ще гірше. Потреба бути поруч із солдатами, схилити до них небо, як сказав один капелан, була й залишається нагальною вимогою часу. Саме цю місію виконує на передовій і в тилу обпечений афганською війною настоятель храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії протоієрей Шепетівської єпархії Української православної церкви Анатолій Вересюк.

На півдні Дунаєвецького району є маленьке село з гарною назвою Чимбарівка. Високі, стрункі тополі ніби охороняють його спокій і затишок. Зелені сади буяють біля кожної хати. А через усе село ростуть вузькою стрічкою лісові дерева, що тут називають Корчі.

У Кам’янці-Подільському нещодавно відбувся фестиваль історичної реконструкції «Остання столиця».

Це щось на зразок скасування кріпацтва 1861 року, коли селянам було надано волю, але не надано землю. Або в 1917 році – скористалися привабливим лозунгом «Землю – селянам», а потім обманули.

4 серпня на стадіоні «Локомотив» у Шепетівці визначився перший володар «Кубка Півночі Поділля». Унікальний футбольний турнір запровадили з ініціативи народного депутата України Романа Мацоли.

Груповий етап чемпіонату області з футболу в першій лізі наближається до завершення.

У Хмельницькому відбувся традиційний міжнародний турнір з футзалу «Кубок Свободи».

Із листопада 1945 року розпочалася спільна життєва стежка подружжя Окуневичів. “У вівторок було свято Михайла, а в неділю весілля відгуляли, – пригадала Ніна Іванівна. – Столи у нас не гнулися від наїдків, як оце нині, та і я одягла буденне плаття, але своєю бідністю не переймалися. Навіть не мріяли розбагатіти, а хотілося разом прожити довіку…”

Нова траса між Львовом і Одесою стане частиною сухопутного маршруту між портами Балтійського і Чорного морів. 

Із «Одіссеї» Гомера світ знає про сирен, які своїм «божественним» співом зачаровували мореплавців. Чотири президенти, які змінилися в Україні за 26 років нашої Незалежності видаються мені такими «сиренами». Що б не відбувалося в країні, у них завжди була одна «пісня»: «Кризу — подолано! Найгірше — вже позаду!» Не був оригінальним у цьому плані й нинішній Президент у своїй промові 24 серпня на Майдані Незалежності. Однак, будучи гарним дипломатом, Петро Олексійович уточнив:
— Про те, що найгірше позаду, можна говорити з упевненістю, щоправда, за умови, що ті, хто за «поребриком», не розпочнуть нову відкриту агресію проти України!
І нічичирк про найголовнішого нашого ворога, який не гірше Путіна і Захарченка з Плотницьким підточують нашу незалежність: Корупцію, Казнокрадство, Користолюбство.

Найголовнішою подією святкування Дня незалежності у Хмельницькому стало відкриття й освячення пам’ятника Героям Небесної Сотні.

У рамках пілотного проекту щодо перерахування коштів на реконструкцію доріг від перевиконання митних надходжень за результатами роботи Хмельницької митниці ДФС до спеціального фонду обласного бюджету перераховано 137 мільйонів гривень.

Хвилюючим патріотичним дійством стало урочисте зібрання лісівників Хмельниччини з нагоди Дня незалежності України та вшанування учасників антитерористичної операції – працівників підприємств обласного управління лісового та мисливського господарства. Воно відбулося в залі Хмельницької дитячої школи мистецтв.

 

Курсанти Національної академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького вкотре зайняли перше місце в урочистому параді на Хрещатику в День незалежності.

Хто пам’ятає, що якихось два тижні тому сказав міністр соціальної політики? Міністр, якого  власне сама посада зобов’язує бути найголовнішим захисником соціально вразливих верств населення? То що ж він мовив? А те, що українці витрачають на їжу половину своїх доходів тому, що багато їдять. І порівняв нас з німцями. За його словами, ціни на продукти харчування в Україні й Німеччині приблизно однакові. Але німці їдять менше не тому, що у них немає можливості, а тому, що, мовляв, така у них культура. Культурніші вони, про здоров’я своє дбають, калорії рахують. А ми, темні й неосвічені, замість того, щоб мідіями чи, на крайній випадок, минтаєм з овочами вечеряти, варениками зі шкварками запихаємося, щедро поливаючи їх сметаною. Або ж смаженою картоплею зі шматком сала і хліба на додачу... Ну що, знітилися уже? Думаєте, як і де б тепер їсти, щоб ніхто вас не бачив?

Воістину по-справжньому святкова й по-родинному затишна атмосфера панувала напередодні Дня незалежності у величезній залі Головпоштамту в обласному центрі. Сім’я поштовиків віншувала неньку-Україну з двадцять шостим днем народження.

Нещодавнього спекотного вихідного дня  в обласному центрі матусі “особливих діток” (з обмеженими фізичними можливостями)  Ольга Мазур та Людмила Сороковська поєднали прогулянку з корисною суспільною справою – перевіряли,  наскільки водії тролейбусів  толерантні до  маломобільних громадян.

Доволі гостра суперечка виникла між комерційним директором ПАТ «Хмельницькгаз» і Старокостянтинівським міським головою Миколою Мельничуком на черговій колегії облдержадміністрації. В своєму виступі, який відповідав другому пункту порядку денного – про підготовку до зими, представник газопостачальника розповів, що найбільші борги за блакитне паливо серед комунальних підприємств мають у Старокостянтинові – 2,2 мільйона гривень та Славуті – 1,7 мільйона. Відповідно мешканці цих міст обмежені в отриманні такої приємної та теплої послуги як гаряча вода. Не платиш – не маєш газу. Така позиція ПАТ «Хмельницькгаз». Позиція міського голови: «монополіст безжальний», «поставив місто на коліна». Здається, наразі це тупикова ситуація: якщо міста області не знайдуть гроші, аби заплатити за свої рідні комунальні підприємства, що використали ресурс, то з газом будуть проблеми. А до початку опалювального сезону лишилося ж лише півтора місяця…

У Хмельницькому відбувся фінальний матч кубка області з футболу.

У  Миколаєві відбувся  міжнародний турнір зі змішаних єдиноборств.

В обласному центрі відбувся  відкритий міський турнір з шахів, присвячений  Дню незалежності України.

Чемпіонат України з футболу в другій лізі в розпалі.

За півроку до початку ХХІІІ зимових Олімпійських ігор в Південній Кореї на турнірі Word Masters у Швейцарії фристайлісти стрибали на воду.

23 серпня на площі перед  Будинком культури, що в центрі села Ленківці Шепетівського району, зібралися працівники сільської ради, культури, педагоги, а також небайдужі місцеві жителі, щоб урочисто відзначити День Державного Прапора. Звучали зворушливі слова з вуст ведучих та читців. Завітали на урочистості і односельці, учасники АТО Віктор Климчук та Віктор Костанецький. Саме їм і випала честь підняти Прапор України. З вітальним словом до ленківчан звернувся радник-консультант Ленковецького сільського голови В. І. Попович, який побажав всім присутнім гордо нести синьо-жовтий стяг по життю.

Таки державний захист (закон про заборону російських фільмів, що діє з липня 2015 року) підштовхнув пробудження кіно українського. Вже до кінця року нам обіцяють 13 свіжих українських фільмів по кінотеатрах країни. Один із них — гостросюжетний історичний кінофільм “Червоний”, загальнонаціональна прем”єра якого відбулася 24 серпня, на День незалежності.

На базі спортивного комплексу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення головного управління Державної служби України у Хмельницькій області відбувся кубок України з пожежно-прикладного спорту.

18 серпня, у Вінниці, нагородили 12-х захисників України почесним недержавним орденом «Народний Герой України». Серед них двох хмельничан - Євгена Сломінського (позивний «Халк») та Олександра Пономарьова.

 

Уперше в Новоушицькому районі відбулося незвичне дійство – міжнародний фестиваль часнику. До села Песець з’їхалися часниководи майже зі всіх регіонів України, Криму, представники Чехії та Франції.

Привіт, Україно! Давненько вже хотіла поговорити з тобою ось так, віч-на-віч, як жінка з жінкою. Між нами так багато спільного. Найперше — правічна жага до свободи, незалежності. Вона — в крові, закодована в ДНК, на молекулярному рівні. А таких,  погодьтеся, завжди недолюблювали, цуралися. Очевидно, саме через ці риси нам з тобою катастрофічно не щастить із чоловіками. Але якщо у мене ситуація, як правило, тривіальна: вони, чоловіки, як з’являються, так і йдуть собі з Богом, то з тебе кожен наступний висотує всі жили. Іноді навіть дуже болить і дивує твоя безкорислива й невідомо заради чого самопожертва. Здається: чим більше знущаються над тобою, тим більше ти готова класти до ніг своїх верховодців національних надбань. Чи не так? Ось візьмемо, до прикладу...

...

Якби на початку дев’яностих Галині Карнасевич хтось «напророкував», що за два з лишком десятки років вона буде однією з найпомітніших жителів Городка, активно займатиметься бізнесом, стане роботодавцем і благодійником у багатьох соціальних проектах, вона сприйняла б це не інакше як  епізод фантастичного роману.
Скромна, сором’язлива випускниця Чемеровецького медучилища, яка на той час працювала медсестрою Городоцької райлікарні і разом з чоловіком, водієм цукрозаводу, виховувала двоє малих діток, навіть і думки про таке не мала. Та, мабуть, у житті кожної людини з’являється можливість усе змінити.

Всі об’єднані територіальні громади Хмельниччини працюють  сьогодні у напруженому ритмі.  Адже за рахунок місцевих ресурсів та фінансування держави в них з’явилися реальні можливості  розвинути інфраструктуру сіл, селищ та міст, побудувати водогони, забезпечити повноцінне функціонування шкіл, дитячих садочків, медичних закладів, створити нові робочі місця, тобто  суттєво змінити життя мешканців  на краще.
Тож саме про найважливіші здобутки окремих громад області подаємо коротку інформацію:

Чесно скажу, такого сум’яття у почуттях, здається, ще не відчувала. З одного боку — величезна, на все життя, любов до найріднішої землі — України. З  іншого — невеселі думки, сумніви, які, дивися, уже й у зневіру переростають... Ну, не віриться, не віриться і край, що є у нас перспектива. Що можемо бути впевненими в тому, приміром, що держава захистить і вилікує свого громадянина, якщо він захворіє, до того ж, на важку недугу.
 Що пенсіонери, нарешті, зможуть не злидарювати, а дозволити собі (не відпочинок на морі, ні!) хоча б з’їсти щось смачне  і нормальне, і чоботи нові купити, аби через латки на старих вода ноги не мочила...
 Що молодь наша, закінчивши навчання у вишах чи коледжах, матиме змогу чесно отримати гідну роботу, за яку їй платитимуть  гарні гроші. І вона, молодь, житиме так, як її ровесники за кордоном... Саме за молодих, до речі, й найбільше душа болить та образа пече. Скільки уже їх подалося у пошуках кращої долі за кордон! Чи пам’ятатимуть, що вони — українці?
Коли я опитувала, здебільшого, молодих людей про їхні сподівання на майбутнє, додалося у настрої світліших барв, бо, виявляється, далеко не всі прагнуть покинути рідну землю. А якщо й мандрують у чужі світи, то тимчасово, щоб згодом уже з грішми повернутися додому. Придбати квартиру, розпочати власний бізнес, жити й працювати на рідній землі.

Настав час змінювати життя нації та піднімати українське село. Саме за таким принципом працює підприємство ТОВ «СК Промінь» на території Малоклітнянської, Севрюківської та Ледянської сільських рад Красилівського району. Підприємство живе, розвивається та нарощує потужності. І все тому, що тут роблять конкретні кроки задля покращення інфраструктури сіл та підвищення життєвого рівня мешканців громади.

Хіба знала вона, уродженка Макіївки, що на Донеччині, коли дев’ять літ тому переїжджала до коханого у Хмельницький, що отак-от станеться? Що не спатиме ночами, не в змозі буде їсти-пити від усвідомлення того, що батьки під обстрілами, чоловік на фронті, з багатьма друзями дитинства, ба — навіть родичами, не спілкуватиметься через протилежні переконання…
Юля і двоє діток — чотирнадцятирічна Настя й семирічний Нікіта — з нетерпінням чекають татуся з війни і радіють кожному дзвінку чи розмові по скайпу, а надто — дуже нечастим приїздам татка додому. Кілька днів тому знову провели його — бійця 27 Сумської бригади Миколу Мужичука, з позивним Кіт, на війну після чотирьох днів відпустки. Всією сім’єю побували на Закарпатті. А взагалі об’їздили уже всю Україну. «Чоловік завжди прагнув показати дітям, яка прекрасна в нас Батьківщина, і що не любити її неможливо, — розповідає дружина. — У нас справді, без перебільшення, ідеальна сім’я. Збулася мрія мого дитинства. От тільки оця проклята війна…».

Цього року від липневої спеки плавився асфальт і закипав мозок, врятуватися можна було лише в кав’ярнях з кондиціонерами або у міських фонтанах. На містку через Південний Буг в центрі Хмельницького стояв нетверезий сорокавосьмирічний чоловік, перекладаючи з руки в руку невеличку сумку. Він дивився на річку і бачив воду зовсім поруч, а до міських фонтанів так далеко. Мить — і дядько шубовснув у водоймище.

В Шепетівському літературно-меморіальному музеї Миколи Островського працює унікальна виставка “Борці за Україну”, присвячена живим та полеглим учасникам бойових дій на Донбасі. Зініціювала її створення та втілила ідею у життя науковий співробітник установи Лідія Денисівна Юхимович.

В обласному центрі до Дня пасічника вдруге відбувся триденний фестиваль меду “Медовий Спас”.

Аж ніяк ні президенти, ні прем’єри, ні голови Верховної Ради наповнюють бюджет України. Прості люди, і в першу чергу творці хліба тримають цю державу на своїх плечах.

З нагоди 26 річниці Незалежності України в Кам’янець-Подільській центральній районній бібліотеці члени сучасного творчого клубу «Нота натхнення» провели майстер-клас «Модно бути українкою».

Найбільша кривда — коли народ обезглавлюють, позбавляють його власних світочів, зав’язують очі, відбирають здатність тверезо мислити і поганяють у прірву… Відомо, чому так чинили і чинять — силою чи обманом — загарбники щодо українців: це у нас — райська земля, багата на копалини, ясні зорі, тихі води, молочні ріки, медові береги… І ми, оберігаючи цю святу, Богом нам даровану твердь, не перестаємо самі собі дивуватися: як зуміли, попри ворожі навали, що віками нас плюндрували і нищили, – знову і знову проростати тут могутньою порослю, чіпко тягнутися до сонця і давати плоди…
Дивовижний приклад такого відродження — спалах національного, державного самоусвідомлення у Проскурові під час Української революції 1917-1921 років.

 

19 серпня минув рік, як у зоні бойових дій загинув шепетівчанин Володимир Шевчук (позивний «Різець»). У цей день у місті відбулися поминальні заходи за героєм. Підтримати сім’ю бійця приїхали бойові побратими. А поховали Володимира вторік, у День Незалежності.

Напередодні Дня Незалежності — 23 серпня, Україна традиційно відзначає День Прапора. Про одну із маловідомих сторінок історії утвердження українського стягу йдеться в уривку з трилогії нашого колеги Петра Воробея — «ЗАГРАВА», яку ми пропонуємо нашим читачам.

Рік тому близький до Президента Порошенка голова НКРЕКП Дмитро Вовк звіщував, що тарифи на електроенергію зростуть на 10 відсотків. Ці кошти, мовляв, по суті, компенсанція інвесторам, які придбали активи енергетичних підприємств держави. Хто сплачуватиме? Звісно ж, держава. А точніше, державне підприємство «Енергоринок», яке і розподіляє кошти між виробниками електроенергії. Зрозуміло, що ці фінанси напряму залежать від встановленої собівартості виробленої електроенергії. А, щоб компенсувати інвесторам їх вкладення, тобто законно сплатити відсотки, доведеться збільшити саму собівартість електроенергії.

Щоб увічнити пам’ять про загиблих на фронтах Другої світової війни односельчан, учитель Мокрецької семирічки Ізяславського району Святослав Володимирович Матросов (нині уже покійний) у далеких шістдесятих кропітливо з’ясовував їхні прізвища і домігся на кошти місцевого колгоспу спорудити на території сільського цвинтаря невеликий пам’ятник-меморіал.

За матеріалами документальної позапланової виїзної перевірки головного управління ДФС у Хмельницькій області керівництвом регіонального управління Держпраці накладено майже 300 тисяч штрафу на фізичну особу-підприємця за порушення вимог щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин із працівниками та своєчасності виплати заробітної плати і відрахувань з неї.

Консультативна місія Європейського Союзу (КМЄС) передала обладнання  вартістю мільйон гривень поліцейським Хмельницького для покращення кримінальних розслідувань  та більш ефективного  розкриття важких злочинів, зокрема й корупційних.

"Чи можете роз’яснити, які документи мають бути в мене як у власника земельного паю сільськогосподарського призначення, і кому я маю право передавати свою землю в оренду?" Микола СТЕЦЕНКО.

У неділю на майдані Незалежності в обласному центрі рідні, близькі, побратими та небайдужі хмельничани прощалися з полковником Олександром Бойком.

Михайло Михайлович  Коцюбанський народився у 1956 році на Кам’янеччині в селі Панівці. Працював геофізиком у Заполяр’ї,  служив в Афганістані,  був редактором Кам’янець-Подільської телерадіокомпанії  «Подолянин ТV»,  кореспондентом обласної газети «Подолянин»,  міської – «Кам’янець-Подільський вісник», скуштував заробітчанського хліба в Португалії, де також редагував україномовну газету «Міст»;  обіймав посади завідувача відділу внутрішньої політики Кам’янець-Подільської райдержадміністрації, провідного фахівця соціальної служби району.  
Михайло Михайлович  пройшов два  Майдани,  учасник АТО, понад рік зі  зброєю у руках стояв  на захисті цілісності і незалежності України і повернувся до рідної домівки лише після важкої хвороби, отриманої на війні. Нині батька на сході країни замінив його син Юрій.
Писати вірші та прозу почав рано. Друкувався у багатьох місцевих, обласних та всеукраїнських виданнях. Наразі підготував до видання збірку поезій. Бере активну участь у громадському  житті Кам’янеччини. Член Національної спілки журналістів України.

Як же  голосно цокав настінний годинник, аж в голові від нього тенькало. Людмила поволі підвелася з ліжка, зняла його зі стіни і,  вийнявши  заряди, жбурнула  на землю. Їй здавалося, час зупинився. Тож хай і він, отой проклятий, подарований  дітьми на їхнє з чоловіком срібне весілля годинник, теж замовчить. «Це, напевно, той годинник в усьому винен – не можна ж бо таке дарувати», – подумала раптом. Люда  вже третю добу не вставала з ліжка, дивилася в стелю і безперервно  шукала-придумувала виправдання своєму чоловікові,  тій, кого вважала ближчою, ніж  рідна сестра. Вона віднаходила помилки у своїй поведінці,  пригадувала-нанизувала, як пазли, події давніх і теперішніх днів, років… «Яка ж я дурна», – обхопивши руками голову, повторювала, не змовкаючи.  «Мамо, будь ласка, хоч склянку чаю випий, – просила сімнадцятирічна донька, –  ти три дні й скоринки в роті не мала». «Він не дзвонив?» – спитала тихо, не відводячи від стелі очей. Так ніби у тій точці, в котру весь час дивилася, щось є, ніби там, як у кіно, прокручується вкотре, до дріб’язку детально, усе її життя.

Це, звісно, сильно вражає. До глибини самісінького серця, коли, здається, повітря не вистачить. Від почуттів, які тебе огортають, — гордості, хвилювання, тривожної радості... Бо хіба можна спокійно роздивлятися Прапор України, полотнище якого густо списано словами вдячності бійців АТО, їм, учням Лісоводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів?

Збірна України в Будапешті на чемпіонаті світу з водних видів спорту виборола дев’ять нагород. В активі нашої команди  два «срібла» і сім «бронз». Вперше за останні десять років українські плавці виграли нагороди на чемпіонатах світу.

Через фінансові проблеми багатьох команд групи «А» черговий тур чемпіонату України з футболу в другій лізі вийшов урізаним.

Відбулися півфінальні матчі-відповіді кубка області з футболу.

У шостій спартакіаді ветеранів спорту сусідніх міст і селищ  взяли участь команди з  Полонного, Шепетівки,  Понінки, а також гості з Першотравенська Житомирської області.

 15 серпня, в рамках чергової ротації, виконувати свій військовий обов’язок на Схід відправилися бійці 48-ї окремої інженерної бригади. Провести захисників прийшли рідні, друзі, представники міської влади.

 Російська Федерація продовжує нарощувати військові потужності біля кордону України. Йдеться про спільні стратегічні навчання Збройних сил Росії та Білорусі «Захід-2017».

«Купи, дитино, яблучко чи он, часничку візьми! А петрушки до борщу не треба?» — уже навздогін, з такою надією у голосі, перебираючи старечими потрісканими від важкої праці руками сяку-таку городину, охайно викладену на фанерному ящику прямісінько на асфальті, поблизу тролейбусної зупинки, просить згорблена старенька бабуся. Якось зніяковіло відповідаєш: «Дякую, у мене є». Та, проходячи повз, чомусь почуваєшся винною… Бо чітко розумієш: не від доброго життя печеться вона тут на палючому сонці, мокне під дощем, і, тупцюючи на одному місці, намагається зігрітися взимку на морозі. А хіба вона така одна? «Покращення життя вже сьогодні» змусило чимало вкраїнських пенсіонерів на старості літ не подорожувати, як їхні закордонні ровесники, а стати комерсантами. Бо інакше — просто не виживеш! А як?

Міністерство фінансів України планує до 2020 року скоротити кількість отримувачів стипендії до 15 відсотків. Такі сумнівні ініціативи нещодавно озвучив заступник міністра фінансів Сергій Марченко.

14 серпня авторитетне американське видання «The New York Times» опублікувало матеріал під заголовком «Північнокорейський ракетний успіх пов’язаний з українським заводом». В матеріалі йдеться про те, що останні успішні випробування міжконтинентальних балістичних ракет в КНДР стали можливими завдяки ракетним двигунам українського виробництва (йдеться про «Південмаш»).

На березі Дністра в Новоушицькому районі традиційно відбувся чемпіонат області з класичного жиму штанги за підтримки селищного голови Олега Московчука. У змаганнях взяли участь 80 спортсменів.

Як відомо, 13 липня 2017 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні урядовий варіант пенсійної реформи. Тобто за основу прийнято проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (№ 6614).
Законопроект пропонує зміни до 32 законодавчих актів. Деякі положення запрацюють вже з 1 жовтня 2017 року, зокрема, збільшення пенсії для теперішніх пенсіонерів. Ще низка суттєвих змін запрацює з 1 січня 2018 року. А загалом реформу планують поступово впроваджувати протягом 10 років. Наразі поки що немає основного документа, його ще не оприлюднили. Втім, на сайті уряду можна знайти презентацію відповідного законопроекту, в якому перелічені основні зміни.
Про те, які ж саме зміни пропонується внести до пенсійного законодавства, ми ведемо мову з начальником головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області Ольгою ЗАЯРНЮК:

Про негаразди в нашій медицині багато сказано, здається, що тут уже додасиш, але коли стикаєшся з ними особисто, то не можеш стриматися, щоб з кимось не поділитися.

Один письменник писав: «У нашому ненадійному світі немає нічого вже досягнутого і більш крихкого, крім довіри».
Отож довіра до нашого уряду падає катастрофічно. Обіцяли замінити собою глашатаїв-регіоналів, — прийшли до влади та й оті обіцянки на покращення замінили підвищенням тарифів на опалення, зростанням цін на продукти харчування, на проїзд у транспорті тощо. А медицина... Не дай Боже захворіти.

Понад 80 підприємств Хмельниччни отримали 1270 сертифікатів EUR.1 для прискореного експорту товарів до Європи.

«Що для вас означає бути лідером?» — цікавиться арт-терапевт Валентина Бас. Охочих поділитися думками багато: «Бути собою», «Завжди мислити оптимістично», «Вести за собою людей, вмотивовану команду», «Не керувати, а скеровувати», «У якомусь сенсі випереджати свій час». Саме з такого діалогу розпочалися навчання у рамках українсько-польського проекту обміну молоддю «Лідери в дії», ініційованого Фондом «Зміцнення громад». Двадцять молодих людей з України та Польщі — представники організації Fundacja Bonum et Sapientia і активні шепетівчани — протягом п’яти днів навчалися, обмінювалися досвідом, обговорювали аспекти українсько-польських відносин та закладали фундамент плідної міжнародної співпраці.

Коли, понад вісім років тому, Маринка з’явилася на світ, то була небажана не лише для своєї матері, а й бабусі. А нині жодна з них не уявляє життя без дівчинки, яка стала яблуком незгоди між рідними жінками.

Ох і не хочеться, аби канікули закінчувалися! Влітку діти розслабляються, відпочивають, отримують величезне задоволення від життя, у якому нема безкінечних уроків.

Минулого тижня у Хмельницькому відбулися громадські слухання, на яких  йшла мова про  умови та порядок проведення конкурсу  перевізників. Адже, за планом, у місті повинна суттєво зменшитися кількість малогабаритних маршруток — їх з часом замінять автобусами великої пасажиромісткості. Планується, що маршрутки курсуватимуть лише у віддалених мікрорайонах.

Старенька хатина ховалася в густих кущах бузини. Від вулиці до неї звивалася змійкою вузенька стежечка. Подвір’я було захаращене сміттям, очевидно, ніхто не докладав рук, аби навести тут елементарний порядок. Під дверима, котрі фарби не бачили років з двадцять, сидів собака. Він шкрябав лапою по одвіркові, жалібно скавучав. Бідолашний був голодний вже кілька днів. Та попри все, пес ще мав надію щось перехопити в тій господі. Як-не-як він чимало літ був вірним слугою хазяїнові.

Ніяк  не змогли проїхати мимо чепурної оселі, на околиці села, аби не зупинитися. Вабило рукотворне диво – дерев’яна конячка, яка тягне підводу з їздовим, а біля нього примостився ще й песик. Закортіло  дізнатися, хто ж доклав рук, зумівши  так правдиво передати красу й напругу сільського  життя. Проте  на подвір’ї будинку нікого не побачила.

На межі хиткого миру відзнімковані враження весної подорожі до славетного Кам'янця-Подільського.

Коли людина патякає щось недоладне, недоречне, то в народі кажуть: вискочив як Пилип з конопель. Днями таку дурну вихватку зробив на телебаченні міністр соціальної політики України Андрій Рева,  колишній армійський замполіт, а нині один з батьків майбутньої драконівської пенсійної реформи. Він бовкнув  буквально таке: «Українці витрачають на харчові продукти 50 відсотків своїх доходів, а німці лише 14, це тому, що німці їдять менше,  ніж українці».

Хмельницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оштрафувало ФОП Цибульського А. В. (м. Хмельницький) на 21 тисячу гривень за антиконкурентні узгоджені дії, які призвели до спотворення результатів торгів.

Днями Ярмолинецький районний центр культури і дозвілля врочисто відзначив тридцятиріччя.

Унікальне Кам’янець-Подільське державне підприємство «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» у ці серпневі дні  відзначає свій  21-ий рік заснування. Усі ці роки завод  працює для зміцнення обороно-
здатності України. В нинішній особливий “напіввоєнний” період трудовий колектив зброярів потроїв обсяги виробництва з випуску та модернізації аналогів  радянських зразків озброєння,  ланок  до снарядів та патронів різних типів  і калібрів, магазинів до автоматів Калашникова, всіх видів патронних коробок, кулеметних стрічок, запасних інструментів  до кулеметів КТ-7,62 та КТ-12,7, автоматичних гармат  калібру 30 мм ЗТМ1 та ЗТМ2.

Неодноразово у пресі з’являлась інформація про появу «несанкціонованого» львівського сміття на узбіччях доріг, в придорожних лісосмугах, поблизу багатьох населених пунктів країни. Й ось у перших числах серпня дві купи побутових відходів з’явилось на території колишнього аеродрому на Ізяславщині. Те, що сміття саме зі Львова, жодних сумнівів не викликало. Адже за наявними в ньому чеками з магазинів, накладними львівських фірм, записками із львівськими адресами, пакуваннями служб доставки цей факт повністю підтверджується. Першого разу автомобілям вдалось без перешкод вивантажити непотріб і зникнути. Після такого «успіху», у ніч із 6 на 7 серпня фури з львівським сміттям знову з’явилися на території району. Але цього разу безслідно зникнути їм не вдалося.

У зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» проводиться організаційно-правова робота щодо реалізації Програми житлових субсидій з урахуванням прийнятих змін.

До «Подільських вістей» звернулася 70-літня пенсіонерка з села Сокиринці Чемеровецького району Віра Василівна Дроздова.
«У 1971 році ми з чоловіком почали будувати хату. Звернулися до сільської ради з проханням надати ділянку, де було вільне поле, однак нам сказали, що це державний масив і сільрада не має права розпоряджатися цією землею.  Ми знайшли хазяїв, які тримали цей город, які погодилися поступитися нам клаптиком землі. Будували хату самі, ні з боку чоловіка, ні з мого, ні від держави допомоги не мали. Чоловік жив із мачухою, а я без батька, тож будувалися удвох — своїми силами. Під горою вручну збирали камінь, щебінь. Чоловік працював трактористом. Помаленьку самі й побудувалися. Виховали у тому домі двох доньок. З чоловіком разом прожили 47 років, та у 2015 році він помер. Хата була записана на нього і зараз я, виходить,  не маю на неї права. Аби переоформити житло на себе, потрібні чималі гроші. Пенсія в мене 1500 гривень. Я хворію, тож куди йдуть усі гроші пояснювати не потрібно. У мене питання: кому і за що я маю платити гроші, якщо у той час нам ніхто не допомагав і ніхто не питався,  за які кошти ми будувалися?»

Можна скільки завгодно нарікати на безгрошів’я, владу чи важкі часи. А якщо  просто взятися дружно і зробити добру справу для громади — власне, для самих себе?

Вишивка – наша  національна святиня, символ, який несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь.
З метою популяризації національного символу бібліотечні працівники району ініціювали проект «Віньковеччина вишивана», метою якого стало відображення карти району за допомогою вишивки та створення справжнього символу єдності та генетичного зв’язку поколінь, любові і вірності прадавнім традиціям.

Приємна звістка надійшла з  фінського міста Тампере де відбувся чемпіонат світу зі спортивної боротьби.

Відбулося ще два тури чемпіонату України з футболу в другій лізі.

Відкритий всеукраїнський турнір з кікбоксингу «Кубок Чорного моря» зібрав у місті Южному Одеської  області 260 учасників з десяти областей.  
Антоніна  Осецька — першокурсниця економічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету   (м. Кам’янець-Подільський) стала чемпіонкою  серед юніорів у розділі кік-лайт у ваговій категорії  60 кілограмів.

У селищі Дунаївці обласний центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»  спільно з місцевим осередком центру провели масовий захід у рамках всеукраїнської акції «Олімпійське літо».

Чемпіонат області з футболу в першій лізі набрав розгін. Приємно, що  аутсайдери заворушилися.

Карантинний пункт діє поблизу свиноферми в селі Коров’є Теофіпольського район. Саме там вогнище інфекції.

Cтало відомо, що у вересні місяці на території Білорусі поблизу кордону з Україною пройдуть спільні військові навчання збройних сил Білорусі та Російської Федерації під назвою «Захід – 2017». З метою адекватного реагування на дії агресора Генеральним штабом Збройних Сил України було прийнято рішення створити призовну кампанію військовозобов’язаних та резервістів на навчальні збори. 

Загострення економічної ситуації породжує нові види шахрайства. Шахраї знайшли новий спосіб крадіжки грошових коштів в українських громадян. Як виявилося, тепер під приціл зловмисників потрапили SIM-карти українців.

Україною мандрує Всеукраїнський мистецький проект «Спільне бажання мільйонів сердець збудує щасливу країну». 

Слідство військової прокуратури Західного регіону загубило єдину непошкоджену гільзу з місця злочину з ознаками ідентифікації. За нею можна було визначити, хто і з якої зброї вбив мітингувальників біля Хмельницього управління СБУ 19 лютого 2014 року.

До цієї публікації мене спонукали непрості життєві шляхи, а точніше — їх завершення, двох моїх колишніх сусідів по колишній найманій квартирі.
Трохи подробиць про них, уже небіжчиків, розповіла днями ще одна мешканка того будинку, яку випадково зустріла на вулиці.

Спочатку було слово — гласить Біблія. Нехтування цією істиною, як показує життя, приводить до непоправних утрат, бо хто знає, якби в Україні всюди пам’ятали цю істину, то, може, не скидалися б ми тепер усім миром на бронежилети для наших захисників на сході. Бо коли бронежилети захищають тіло, то СЛОВО, у тому числі газетне, друковане, береже душу. І дуже приємно, що на Хмельниччині, зокрема депутати Ярмолинецької районної ради, це добре розуміють.