Безсумнівно, не знайдеться на Поділлі жодної людини, яка б не чула про затоплене село Бакота, що в Кам’янець-Подільському районі. Місцем сили його протягом століть називають усі, хто бував у тих направду дивовижних місцях, де надзвичайні краєвиди оповиті легендами та святістю…

Неподалік Бакоти над Дністром височить Біла гора, в якій ще у XII—XIII століттях на місці язичницького капища було створено скельний монастир. Узвишшя гори утворене твердими силурійськими вапняками, в яких Дністер прорізав каньйон глибиною аж до 120 метрів.
Історія цього унікального монастиря сягає іще дохристиянських часів, це було язичницьке місце. У трьох печерах і була створена святиня. А саме як обитель монахів печери стали монастирем майже тисячоліття тому, це засвідчив старослов’янський напис на одній зі стін, що зберігся й донині. Однак після бурхливих подій 1431-1434 років у Бакоті це місце монахи залишили. І не відомо, що потім було на місці печер. Через деякий період сильний землетрус 1620 року, обрушивши скелю над монастирем, де жили монахи, поховав під собою й печери нижньої.
Першим дослідником Бакотського монастиря у 1884 році був відомий археолог професор Київського університету В. Антонович. Його експедиція виявила на вершині Білої гори підземний хід, який заглиблювався в скелю, як гвинтові сходи. На дні ходу вони знайшли дві невеликі келії. Скельний печерний монастир був зруйнований, очевидно, під час татарської навали, а пізніше повністю похований під великим обвалом, який зійшов з верхньої частини схилу гори. Частина скельного монастиря з Михайлівською церквою збереглися на південно-західному схилі Білої гори. Бакотський печерний скельний монастир проіснував до 30-х років XV століття до остаточної руйнації.

Сучасний майданчик монастиря має розмір 40×10 метрів, самі печери заглиблені в товщу гори ще на 7-9 метрів, а загальна площа пам’ятки складає майже 760 м². Основні споруди монастиря складаються з трьох печер. У скельній підлозі печер вирубано 19 гробниць.
Завдяки старовинному напису на стіні стало відомо про посвяту монастиря архангелу Михаїлу та ім’я засновника і першого ігумена — Григорій.
Загалом Бакотський Михайлівський монастир функціонував протягом 300 років з середини ХІІ до середини XV століття. Це найбільший і найкраще збережений серед усіх печерних монастирів Подністров’я, яких нараховують до двадцяти. Бакотський монастир — найдавніша пам’ятка культових підземних споруд і поширення православ’я на Поділлі.