Нині заболочені місця на Поділлі зустрічаються вкрай рідко. Чи то за багато століть наші предки їх зуміли все-таки осушити, чи то змінилися погодні умови. А ось у минулому траплялися не тільки мочарі, але й справжнісінькі непрохідні болота із трясовиною.

Так, у книзі “Историко-географический и этнографический очерк Подолии” М. Симашкевича, виданій у Кам’янці-Подільському 1875 року, можна знайти інформацію, що від Бара і аж до Женишковець тяглися суцільні болота, потрапивши у які можна було й не вибратися живим. З цих боліт у ті далекі часи брала початок річка Рів.
У цій же книзі йдеться про те, що в 1438 році поблизу Женишковець у трясовині загинув “знаменитий гетьман і лицар подільський” Михайло Бучацький, котрого татари заманили на погибель разом з його кінним загоном. Очевидно, після цього трагічного випадку поляки почали осушувати місцеві болота, проте без особливого успіху. А на те, що татари Женишківці не оминали, вказують назви лісового урочища Татаринки, греблі татарської та шлюзу татарського, про що також повідомляє автор у своїй книзі.