Це дружина Пантелеймона Куліша –  Олександра Михайлівна Білозерська (літературний псевдонім  Ганна Барвінок). 

Вона з родини чернігівських козацьких сотників. Її батько Михайло Білозерський закінчив Київську академію, кохався у книжках, обирався повітовим комісаром, предводителем дворянства. Три роки впертий Пантелеймон намагався засватати Олександру, а її мати Параска Григорівна (батько помер, коли доньці було три роки) відмовляла «безродному» Кулішеві. А потім сказала, аби дівчина сама вирішувала свою долю, і Олександра стала Кулішихою. Та хоч і числилися вони поміщиками, але мали аж шість кріпосних душ. То ж посаг Олександри склали «…жемчуги, коралі, намиста, сережки й персні, що переховувались у роду ще, може, з часів Великої Руїни», загальною вартістю три тисячі рублів. На цьому фото на ній все її віно. І це багатство готова була пожертвувати, щоб Шевченко виїхав на навчання за кордон. «Вона предложила тому, хто оце пише, обернути все її віно на те, щоб Шевченко прожив за границею три годи», – писав пізніше Куліш. Не судилося… Завадили арешти і Шевченка, і Куліша, і Костомарова.
Всі вільні кошти родини Білозерських витрачені на видання творів Куліша і на друк журналу «Основа». Перші оповідання Олександри П. Куліш видрукував в «Основі» і сам придумав їй псевдонім – А. Нечуй-Вітер. Дружині псевдонім не сподобався, бо чоловічий. Вона ж обрала образ вічнозеленого барвінку. А видавши збірочку «З народних уст», підписалася Ганною Барвінок.
Олександра дуже любила куховарити. І навіть один із найбільших гурманів – Костомаров – неабияк смакував грибами, що їх готувала Саня Куліш, а Шевченко обожнював мариновану господинею корюшку…