Презентація трилогії Володимира Шевченка про Устима Кармалюка.

У читальному залі Хмельницької обласної державної універсальної наукової бібліотеки відбулася презентація літературно-художнього видання члена Національних спілок письменників, журналістів та краєзнавців Володимира Шевченка «Вийся, вийся, хміль листатий» (Дюжина художніх оповідок про Устима Кармалюка) – останньої книги з авторської трилогії про подільського народного месника, «лицаря волі», який у першій третині ХІХ століття боровся проти кріпосництва та панської сваволі на теренах Поділля.

Валентина Маковська, заступник директора обласної наукової бібліотеки, у вступному слові наголосила на актуальності цього видання, що дає гідну відсіч спробам сучасних так званих «неодослідників» перетворити Устима Кармалюка з народного борця за справедливість у звичайного «бандита», «розбійника», «п’яницю», «ґвалтівника» і безжального «вбивцю».
Автор трилогії Володимир Шевченко розповів про багатолітні дослідження історичних, архівних і художніх матеріалів, копітке вивчення тисяч слідчих та судових актів, які донині збереглися в державних архівах Хмельниччини, Вінниччини та Києва, а також всебічний аналіз розвідок та літературно-художніх видань від найперших згадок аж до сьогодення.
На мою думку, Володимир Шевченко повернув нам реального Кармалюка, такого, яким він був. Як науковець та історик наголошую, що, на жаль, професійні й дипломовані вчені, спостерігаючи хвилю спроб у добу незалежності деяких дослідників української історії, очорнювати окремі постаті народних месників ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. (Олекси Довбуша, Івана Гонти, Максима Залізняка, Лук’яна Кобилиці та ін.), у тому числі й Устима Кармалюка – незламного захисника кріпаків нашого краю від знущань, насилля і сваволі польських панів та їхніх посіпак, ‒ не завжди звертали на те належну увагу. А так звані «неодослідники», обливаючи брудом Устима Кармалюка, вдаються до прямої фальсифікації окремих архівних та документальних джерел, до заперечень і навіть наголошують на шкідливості народного фольклору, зв’язаного з іменем подільського месника.
Володимир Шевченко, як журналіст і письменник, звичайно, не міг обійти увагою цю величну постать. Збір фольклору, знайомство з Кармалюковими місцями, запис розповідей, легенд, пісень, вивчення художніх творів про безстрашного бунтаря викликали потребу познайомитися з архівними документами. В результаті у 2002 році з’явився історико-біографічний нарис «Подільський лицар волі».
Свого часу доля звела молодого дослідника з вченим Віктором Тищенком та краєзнавцем Володимиром Вовкодавом, які досліджували життєвий шлях Кармалюка. І нарешті, коли в наукових збірниках, у деяких підручниках з історії України та на газетних шпальтах з’явилися «псевдоісторичні» матеріали про Кармалюка, він, не чекаючи, поки це зроблять професійні історики, став на захист народного героя і почав активно діяти, щоб відновити історичну справедливість і повернути його правдивий образ.
Так, після довгих років копіткої роботи в архівах у 2013 році з’явилося науково-популярне видання «Ой, Кармалюче, по світу ходиш…» з підзаголовком «Роздуми над дослідженнями про Устима Кармалюка – давніми і недавніми», а в 2017-му – ще одне видання ‒ «Ой родився Кармалюка в селі на Поділлі», з підзаголовком «Погляд на художню Кармалюкіану у співставленні з історичною правдою». І тепер до читачів дійшла третя частина трилогії «Вийся, вийся, хміль листатий» з підзаголовком «Дюжина художніх оповідок про Устима Кармалюка». Це гостра полемічна відповідь тим дослідникам, які намагалися перекреслити та сфальсифікувати декілька десятиріч української історії селянської боротьби проти кріпосницького гніту на чолі з Устимом Кармалюком.
Віталій Мацько, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови і літератури Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, підкреслив, що автору трилогії вдалось показати Устима Кармалюка і його побратимів як простих людей з їхніми позитивними і негативними рисами та характерами, з їхнім ставленням до селянських бід, невгасимою жадобою покінчити з кріпосницьким гнітом, сваволею панів і їхніх поплічників. В. Мацько також детально проаналізував мову творів, подільську говірку, притаманну людям тієї епохи, підкреслив значення трилогії щодо розвінчування фальсифікацій «неодослідників».
Глибоко проаналізували трилогію В. Шевченка, особливо його третю книгу, друзі по перу, члени обласної організації Національної спілки письменників України Микола Мачківський, Анатолій Ненцінсьий, Петро Маліш та Василь Горбатюк. Вони підкреслили титанічну роботу автора над архівними та історичними джерелами, його скрупульозний підхід до матеріалів, які з’явилися останнім часом у публікаціях «неодослідників» і співставлення їхніх висновків з архівними джерелами. Побратими по письменницькому цеху також відзначили образність літературно-художньої мови в книзі «Вийся, вийся, хміль листатий», ще раз наголосивши, що постать «лицаря волі» неоднозначна, однак він не був бандитом та розбійником з широкої дороги, а дійсним захисником кріпаків, інакше про нього не склали б десятки і сотні переказів, пісень, легенд і оповідок, інакше він тричі не тікав би із сибірської каторги і не терпів би шпіцрутенів і батогів та таврування і не повертався б у рідний край, до сім’ї, та не продовжував би захищати пригноблений люд.
Цікавим і змістовним був виступ Людмили Крайнік – завідувачки меморіального музею Устима Кармалюка в його рідному селі Головчинцях, яке нині носить назву Кармалюкове у Жмеринському районі Вінниччини. Вона дала позитивну оцінку трилогії В. Шевченка та подякувала авторові, що він творчо продовжив таких дослідників Кармалюкіани як П. Лавров, В. Тищенко, В. Вовкодав, а також Б. Грищука, П. Маліша та інших небайдужих письменників, журналістів і краєзнавців. Водночас Л. Крайнік внесла пропозицію про представлення цієї трилогії до присвоєння Національної премії імені Тараса Шевченка.