Деталі
Категорія: Новини

Ровесники цього свята, звісно, уже далеко не діти, але і їм всього лише шістдесят вісім. Саме 1950 року у всьому світі почали відзначати День захисту дітей. Він —  як нагадування дорослим про те, що необхідно дотримуватися прав дітей на життя, свободу думки  й релігії, на освіту й відпочинок.  Як одвічна засторога від фізичного та психологічного насильства над нашими дітками, від використання дитячої праці. Він — як заклик до великої любові до дітей. Ніхто, крім нас, дорослих, не захистить їх і не зробить їхнє життя щасливим.
 У 1989 році ООН прийняла Конвенцію про права дитини, яку підписала 61 країна.  Це свято особливо приємне тим, що збігається з першим днем літа, традиційною порою канікул та відпочинку. І навіть одна щаслива посмішка малюка  варта того, аби  цей день зробити для дітей по-справжньому святковим, веселим, подарунковим. Особливо важливо це для діток-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Повірте, маленькі сердечка відкриті навстіж для вашої уваги й любові, для вашої справжньої — нефальшивої  доброти.
 Однак, дуже важливо, аби наша увага не обмежилася просто бадьорим виступом з трибуни, переліком якихось позитивних діянь і скандуванням правильних гасел. Авжеж, можна вручити діткам подарунки, намалювати з ними сонце на асфальті — і забути про них на цілий рік, до наступного свята. І бути впевненим, що оті крейдяні промінці зігріватимуть їх увесь цей час.
 Декларацій замало. Потрібні постійні турбота й любов. Як від батьків, так і від держави.
 Що, власне, думають подоляни про це свято, ми й запитали окремих з них.

Деталі
Категорія: Політика

Чи ви, може, на Барбуду? Авжеж, кілька тижнів тому для українців почав діяти безвізовий режим і з цією країною. Для необізнаних: це острови у Карибському морі (два великих і кілька маленьких), на яких мешкає 93 тисячі населення, і займається воно рослинництвом і тваринництвом. До речі, почав діяти безвіз і з Катаром — невеличкою, але дуже багатющою державою, у якій рівень ВВП на душу населення найвищий у світі.

Деталі
Категорія: Любисток

Якби тендітній чорнявій дівчині родом із Діброви, що на Чемеровеччині, з товстою косою нижче пояса, колись сказали, що матиме троє дітей, серед яких будуть свої рідні та прийомні – не повірила б. Тоді, в юності, коли амбіції зовсім інші, Ірина Сидорук, студентка Чемеровецького медичного училища, про велику, а тим паче, прийомну родину, не думала зовсім.
Жінка відсвяткувала 25-річний ювілей медичної роботи в стаціонарі Дунаєвецької центральної районної лікарні. Як зізнається Ірина Вікторівна, пропрацювавши стільки років фактично на одному місці, не пошкодувала про це жодного разу,  хоча поїхала за направленням з училища, але полюбила свою роботу раз і назавжди. Напевно, таке однолюбство у чемерівчанки в характері, бо навіть з коханим чоловіком Олександром вони знайомі ще зі шкільної лави.

Деталі
Категорія: Новини

Про бійця АТО Олександра Дармороса не раз розповідала наша газета. Ще влітку 2016 року зустрілася з ним, коли він повернувся з Київського госпіталю в рідне селище Дунаївці. Нелегко йому було згадувати, як підірвався на протипіхотній міні під Авдіївкою — втратив ногу й осліп. Мужність та сила духу вражали, бо незрячий воїн не втратив надії знову бачити світ в усіх його барвах.

Деталі
Категорія: Новини

Жахлива ДТП сталася позавчора за десять хвилин до півночі на Вінницькому шосе, на в‘їзді до Хмельницького. Зважаючи на трагічність і резонансність події, у ГУ Нацполіції в області, а  затим й у Хмельницькій міській раді провели брифінг. Адже у ДТП фігурує  головний освітянин міста Роман Миколаїв.

Деталі
Категорія: Культура

Відбулося засідання комітету з присудження обласної премії імені Миколи Федунця за кращу поетичну збірку. Нею відзначаються автори  поетичних збірок, які мають високий художній рівень, яскраві мовні засоби, новизну та вирізняються оригінальністю форм і мотивів.

Деталі
Категорія: Політика

Цією непрописною істиною мудро користуються в Дунаєвецькій селищній ОТГ від початку її створення. До речі, на цей шлях тут стали одними з перших в Україні й об’єднали одинадцять старостинських округів, у яких мешкає понад 10,5 тисяч осіб. А у великій громаді відповідні й потреби. Відтак, крок за кроком розв’язуються найнагальніші проблеми, які визрівали десятиліттями.

Деталі
Категорія: Економіка

Про невідповідність вітчизняних тарифів українським реаліям «Подільські вісті» писали вже неодноразово. Не має стосунку до нашого газу ціна на німецькому хабі. Ціна українського, польського чи російського вугілля не може прив’язуватися до далекого північного порту за формулою «Роттердам +». Але Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, упевнено грабує населення та виробничників своїми вигаданими кабальними тарифами. Хто ж має вплив на цю комісію? Хто за нею стоїть? Хто відповідає за наше знедолення? Депутати? Уряд? Президент?
У Хмельницькому, на нашому «низовому рівні», відповідь на це болюче питання не матиме відповідної ваги. Але ж іноді до нас заїжджають «високі гості». Коли днями в обласний центр завітав народний депутат Віктор Галасюк, голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва, Іван Дунець, який очолює обласний союз промисловців і підприємців, організував зустріч подільських виробничників із гостем у Торгово-промисловій палаті. Звісно, з уст голови профільного комітету вдалося почути чимало цікавого, в тому числі й про тарифи.

Деталі
Категорія: Економіка

Музиканти оголошують: «Полька з ґудзом, на чотири боки». І раптом бачу, як середніх літ чоловік з хвацькими вусами підхоплює пишну молодичку і давай витанцьовувати. Усмішка — на все лице, ноги, здається й землі не торкаються — оце видають! Тут музики стали піддавати жару, та все більше і більше. Якоїсь митті з лобів бравих танцюристів потекли потьоки, розпашілі щоки нагадували бурячок до салату, від усмішки сліду не залишилося, лише «хекання», що не потрапляє у такт музики. Видно, вже й ноги їх не слухаються, пора б припинити той марафон, а жартівники-музики своє знають: «Гоп-гоп-гоп! Гей-гей-гей!» — заохочує один із них. А знесиленим танцюристам і не кинути ті «гопки» і не дотягнути до завершальної ноти.
Такі ж відчуття, хоч і без натуральної польки, довелося пережити і Володимиру Заставному з села Вільхівці Чемеровецького району. Чоловік уже на пенсії, переніс інфаркт, інвалід II групи, але почувався так само, як згадані танцюристи.

Деталі
Категорія: Портрети

Останні дні відрядження провів у районному центрі Торецьк Донецької області. Наше перебування там припало на час  відносного спокою перед нинішнім загостренням на фронті.

  1. Рідний край прославляють люди
  2. Син землі подільської
  3. Не гумором єдиним
  4. Добробатівці, волонтери, освітяни