Своє двадцятиріччя відзначив минулого тижня захисник України Руслан Кашиця. Точніше, друзі влаштували хлопцю велике свято-сюрприз.

Вихованець Плужнянської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату пішов добровольцем на війну у вісімнадцять років. Недовго довелося воювати — Руслан підірвався на міні під Торецьком. Втратив ногу, переніс майже десяток операцій у госпіталі в Дніпрі. Оперували хлопця й в Одесі, де йому рятували поранене око.
Юнак мужньо пережив ці болісні випробування. Ніхто не почув від нього й слова нарікання. Навпаки, він завжди підбадьорював і себе, і тих, хто поряд. І відповідь на питання: «Як справи?» у нього була лиш одна: «Чудово!»
Це я чула від нього і під час лікування в Одесі, і під час реабілітації в Ірпіні, де він наполегливо призвичаювався до протеза. І, звичайно ж, тепер, під час святкування дня народження.
Сюрприз справді був дуже приємним. Адже на святкування приїхало багато гостей, його друзів: волонтер Ольга Батагова (вона, власне, й була одним із ініціаторів святкування), бойові побратими, вчителі з Плужнянської школи- інтернату (вони до нього і в Дніпро їздили, впізнавши важкопораненого бійця на екрані телевізора), директор цієї ж школи Валентин Климчук.
Вітали Руслана з 20-річчям на Дунаєвеччині. Адже вчиться хлопець нині у Балинському вищому професійно-технічному училищі № 36 (директор Микола Осипчук). Отримає спеціальність водія-автомеханіка.
Іменинник справді не чекав такого свята, тому був дуже зворушений і привітаннями, і подарунками — усе відбулося, звісно ж, чудово! До речі, учні й вчителі його рідної, Плужнянської, школи провели заздалегідь ярмарок (продавали різноманітні поробки, випічку тощо) і назбирали гроші на подарунок своєму герою — привезли мікрохвильову піч.
... Є у Руслана мрія: опанувати ще один фах — військового психолога. Кому, як не йому, знати якою важливою і необхідною є психологічна підтримка наших захисників. Тому, впевнені, ця мрія обов’язково здійсниться.
Руслан Кашиця — справжній боєць. Чудовий хлопець!