І пахне сіно…
І пахне сіно… Боже, як воно
Співає запізнілу колискову!
Що відцвіло — упало у зерно.
Що скошено — колись воскресне знову.
Поезія душі
Коли було мені лиш десять літ, Кавун котився небом замість сонця. І ластівка вела свій переліт Прямісінько крізь мамине віконце.
Українка
Антоніна В’ячеславівна любила у весняний день вийти у садок, вдихнути на повні груди п’янке, настояне на запахах розквітлих дерев повітря. Взяти в руки ніжну гілочку, дивитися в лазурове небо. І в її пам’яті, наче хмаринки, плинуть спогади.
Усміхніться
Син запитує маму:
— А в тата є батьки?
— Так, звичайно, — бабуся Марія і дідусь Іван. Ти що, забув?
— Тю, а навіщо вони його нам віддали?
Мантра
Якби жінка так готувала їсти, як вимагає грошей, то я нарешті дізнався б, що воно таке триразове харчування. А то ні світ – ні зоря, а вона вже сонним голосом: “Давай гроші!” Може, вона ще й крізь сон щось там про них бурмоче, але того я вже не чую, бо Господь наградив мене таки міцним-преміцним сном – сплю, як (свят, свят, свят) убитий. Навіть на голодний шлунок. То, як каже кум, така захисна реакція. Бо інакше мій організм не витримав би жінчиного грошового терору і в мене дах поїхав би.
Вища суперечність
Навіщо звикла до печалі, Отче?!
Я ж не для смутку створена була!
Моя душа у муках нині хоче
Лише свободи, миру і тепла.
А душа болить…
Євгена лежала в ліжку у великій кімнаті. Тут світло, видно дорогу, людей, які інколи йдуть вулицею, або приходять по воду до криниці, яку викопав ще її батько.
Доторкнутися до величної святині
Немає сьогодні людини, яка б не знала святителя Миколая. І хоч майже в кожній оселі православних християн є його ікона, та більшості відомо лише те, що за життя він допомагав бідним, а зараз приносить подарунки дітям у передноворічний час. Хто ж такий святитель Миколай?