20 жовтня виповнилася річниця з дня загибелі у зоні АТО Сергія Колубая. Колишній учень Заміхівської школи закінчив Жмеринське вище проофесійно-технічне училище й отримав спеціальність провідника купейних вагонів. Був призваний на строкову службу. У січні 2014 року підписав контракт (ще до початку війни).

 Саме в річницю його загибелі  відбувся у Заміхові мітинг-реквієм, приурочений відкриттю меморіальної дошки на стіні школи на честь її учня Сергія Колубая. З ініціативою відкриття виступив педагогічний колектив, розповів директор школи Олександр Міхалевський.  Активно сприяли цьому староста села Тетяна Танасюк, голова спілки ветеранів  Афганістану та АТО  Леонід Козак, голова Новоушицької об’єднаної громади Олег Московчук. На відкритті були присутні батьки героя Людмила Анатоліївна та Микола Володимирович, старша сестра Мар’яна, яка працює у цій же школі медсестрою, молодша сестричка — третьокласниця Настя.
 Щиро, з любов’ю і гордістю розповідали про Сергія присутні на мітингу. Обіцяли пам’ятати і брати приклад. Низько вклоняємося нашим захисникам, загиблим і живим.
 Між іншим, це уже друга меморіальна дошка на будівлі Заміхівської школи. Першу відкрили  рік тому, 14 жовтня 2016 року, на честь ще одного їхнього учня-героя — Володимира Магльони. Він загинув у листопаді 2015 року.Така маленька школа з української глибинки (лише сто учнів), а вже двоє загиблих на неоголошеній російсько-українській війні. Сергію не було ще й 22 років. Володимиру ж було 25...
 Допоки нам у жалобі ходити?  
24 жовтня загинув Ілля Стецун з Любомирівки (про нього читайте на 2-ій сторінці). Минулого четверга його тіло привезли у рідне село. Заміхівчани  вийшли усім селом, вклонилися до землі юному герою  (їхнє село перше у районі на шляху з Вінниці). Вічна пам’ять вам, хлопчики, вічна слава, герої!