Ровесники цього свята, звісно, уже далеко не діти, але і їм всього лише шістдесят вісім. Саме 1950 року у всьому світі почали відзначати День захисту дітей. Він — як нагадування дорослим про те, що необхідно дотримуватися прав дітей на життя, свободу думки й релігії, на освіту й відпочинок. Як одвічна засторога від фізичного та психологічного насильства над нашими дітками, від використання дитячої праці. Він — як заклик до великої любові до дітей. Ніхто, крім нас, дорослих, не захистить їх і не зробить їхнє життя щасливим.
У 1989 році ООН прийняла Конвенцію про права дитини, яку підписала 61 країна. Це свято особливо приємне тим, що збігається з першим днем літа, традиційною порою канікул та відпочинку. І навіть одна щаслива посмішка малюка варта того, аби цей день зробити для дітей по-справжньому святковим, веселим, подарунковим. Особливо важливо це для діток-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Повірте, маленькі сердечка відкриті навстіж для вашої уваги й любові, для вашої справжньої — нефальшивої доброти.
Однак, дуже важливо, аби наша увага не обмежилася просто бадьорим виступом з трибуни, переліком якихось позитивних діянь і скандуванням правильних гасел. Авжеж, можна вручити діткам подарунки, намалювати з ними сонце на асфальті — і забути про них на цілий рік, до наступного свята. І бути впевненим, що оті крейдяні промінці зігріватимуть їх увесь цей час.
Декларацій замало. Потрібні постійні турбота й любов. Як від батьків, так і від держави.
Що, власне, думають подоляни про це свято, ми й запитали окремих з них.
Леся ГОРОДЕЦЬКА, молода мати (м. Хмельницький):
— Хороше, лагідне свято. Можливість для усіх нас вкотре усвідомити відповідальність свого батьківства, і якимось чином подбати про не своїх дітей — тих, які проживають у сиротинцях. Піти до них, принести солодощі, пригорнути до себе, втерти сльозу на маленькому личку, поцілувати очі, сповнені надії, що саме ви — її мати...
Валентин КЛИМЧУК, директор Плужнянської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату Ізяславського району:
— Я люблю цей день. Він важливий для наших дітей. Ми ж усі були дітьми, і чекали свят, якогось дива. Це свято радісне, об’єднує усіх. Діти — найголовніше в сім’ї і в суспільстві. Всі пріоритетити повинні надаватися дитині. Кожна дитина повинна бути огорнута любов’ю: батьків, вихователів, вчителів. Це складно, але це надважливо.
Дитинство повинно бути захищене державою, а розвиток дитини має бути гармонійним.
Лариса ПИЛИПЧУК, начальник служби у справах дітей Старокостянтинівської райдержадміністрації:
— Дітки обов’язково повинні відзначати своє свято. Солодкі столи, концерти, ігри, екскурсії — ось, власне, головні атрибути святкування — щоб побільше радості. Батькам важливо виховувати дітей справжніми громадянами своєї держави, яка, відповідно, дбає про них і захищає.
Марина СОВЧУК, мати двох дітей-школярів (Кам’янець-Подільський район):
— Втомилася я від усіх цих свят, від цієї балаканини безкінечної. Завтра усі будуть солодкі слова казати, а післязавтра прийдуть і закриють школу у вашому селі! І, будь ласка, піднімай семирічну дитину щодня о шостій ранку, відряджай автобусом у сусіднє село за десять кілометрів і чекай, поки повернеться звідти о п’ятій чи шостій годині вечора. Як, думаєте, добре їй буде там цілісінький день? Це ви вважаєте турботою держави про своїх маленьких громадян? Та вона ж гірше мачухи!
Ще й до всього батьки мусять на заробітки по закордонах їздити, аби своїх дітей якось прогодувати і на ноги поставити. Мій чоловік, до прикладу, уже півроку в Польщі. То дітям добре без нього? Це щасливе дитинство?!
Наталя ЗИМАК-ЗАКУТНЯ, головний лікар Хмельницької міської дитячої лікарні:
— Свята — хороша річ, але я за те, щоб вони були діловими. Найлегше посвяткувати один день і цим обмежитися. Значно важче турбуватися по-справжньому про дітей щодня. Є хороша фраза, не пам’ятаю, хто сказав, що треба дбати про дітей до глибини своєї кишені. Оце показник справжньої турботи!
Особливо важливо все, що стосується здоров’я наших дітей — тут зацікавленість має бути максимальною. Тому, знаєте, мені дуже приємно, що два роки поспіль нашій лікарні з міського бюджету виділяються значні кошти, за що, власне, ми дуже вдячні владі міста. Хоча, звісно, це абсолютно природно, коли держава по-материнському дбає про своє майбутнє. І дитяче здоров’я — це не лише лікування. Це і заняття спортом, різноманітною творчістю. Чим менше діти сидітимуть у гаджетах, тим здоровішими будуть. Про це треба завжди пам’ятати, зокрема, батькам.
Отже, із завтрашнім святом усіх вітаємо. Щасливе дитинство — це незрадлива батьківська любов, мир на землі. Це також можливість батьків забезпечити своїм дітям гідне життя, спроможність дати їм відповідну освіту й при потребі відповідне лікування. Як думаєте, в нашій країні діти щасливі?