Із 2 червня стався черговий стрибок подорожчання газетного паперу в Україні. Сьогодні ціна за тонну становить 30 тисяч гривень або трохи більше 1150 доларів. З огляду на те, що ще до нового року ціна паперу становила близько 460 доларів, видавничі послуги подорожчали в рази. У найбільш важкому становищі опинилися друковані ЗМІ, що перебувають в стані реформування на шляху від комунальної і державної до колективної форми власності.

Відповідно до закону про «роздержавлення преси», колективам комунальних та державних газет влада обіцяла комфортні умови структурних перетворень, заклавши в законі інструменти преференцій і допомоги. Але замість обіцяної підтримки газети відчули потужний прес стрибка ціни на папір і подорожчання поштових послуг. Ці умови здатні призвести до катастрофи і без того далеко не ідеального плану по реформуванню вітчизняної преси. Запустивши реформу, влада мовчить і ніяк не реагує на катастрофічну ситуацію, що склалася.
І тут залежимо від Росії
В Україні відсутні підприємства, що виробляють газетний папір, тому його вартість повністю диктується світовими цінами. Росія є основним постачальником паперу в Україну. На фоні скорочення виробництва і подорожчання газетного паперу в Росії ця продукція здійснює ціновий стрибок і в Україні. Планомірне зростання ціни почалося з 2015 року. За даними співдружності паперових оптовиків РФ, за перший квартал 2018 року виробництво газетного паперу скоротилося майже на 2%. Тенденція скорочення стійко тримається з 2015 року, коли обсяги виробництва «просіли» на 9% (в 2016 році — 1.3%, в 2017 — 2,1%).
Пошта накручує тарифи
З першого серпня Укрпошта планує підвищити тарифи на доставку періодичних видань майже на 25%. Ще на 19,2% послуга подорожчає з 1 січня 2019 року. 23 червня в Мінінфраструктури відбулася зустріч редакторів газет, видавців і активу НСЖУ. Газетярі і представники преси намагалися переконати профільне міністерство і главу Укрпошти не піднімати тарифи, але, як виявилося, Укрпошта не налаштована йти на поступки друкованим виданням. За підсумками зустрічі голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко заявив: «Ця перша урядова нарада в Мінінфраструктури, на жаль, тільки фіксує непартнерське ставлення поштового оператора до газет і української читацької аудиторії. У керівництва Укрпошти відсутня програма підтримки та розвитку послуги доставки газет по передплаті. Але є бажання руйнівним способом змінити поштове підприємство, що недавно вже викликало невдоволення Президента України. Тому НСЖУ буде продовжувати і надалі лобіювати реалізацію осудної державної політики підтримки української преси».
Влада цим не цікавиться
Ще в травні цього року Національна спілка журналістів звернулася до Президента Порошенка із закликом ініціювати прийняття закону про посилення інформаційної безпеки і держпідтримки українських друкованих ЗМІ. «Ціни на газетний папір з грудня 2017 по травень 2018 зросли на 45-50%. Укрпошта запланувала підвищення тарифів на доставку друкованої преси майже на 25% до кінця 2018 і ще на 19% — з 1 січня 2019 року.
Це неминуче призведе до загибелі багатьох місцевих газет, безпосередньо загрожує інформаційній безпеці України. В умовах інформаційного протистояння, яке відбувається на тлі бойових дій на сході держави, НСЖУ вважає за необхідне звернутися до Вас, як до гаранта національної безпеки України, із закликом виступити з Президентською ініціативою прийняття Закону України про посилення інформаційної безпеки України та державної підтримки вітчизняних друкованих ЗМІ», — говориться в зверненні. НСЖУ зокрема пропонує:
1) посилити фінансово-економічну й іншу державну підтримку друкованих суспільно-політичних засобів масової інформації; активізацію протекціоністської політики держави друкованих ЗМІ щодо зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, надання фінансової допомоги, як того вимагає стаття 4 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»;
2) зламати монополію на продаж газетного паперу, оскільки практично весь папір, який реалізується в Україні, — російського виробництва і закупити за бюджетні кошти папір інших виробників — зокрема, Фінляндії — і продавати її редакціям;
3) відновити і модернізувати роботу паперових комбінатів в Україні — зокрема, Жидачівського, — або побудувати нові.
Незважаючи на звернення і спроби діалогу, влада вперто продовжує мовчати, ігноруючи цю тему. Ймовірно, про пресу традиційно згадають ближче до виборів, коли знадобитися активна реклама свого політичного лібідо.
«Наш патріотичний читач фінансує паперову фабрику...  в Росії»
Поки влада мовчить, регіональні видання із страхом чекають нових цінових злетів на папір і тарифних «сюрпризів» від пошти.
Іван Мельник, редактор Одеської обласної газети «Чорноморські новини»:

— По лінії НСЖУ вже неодноразово зверталися і до Гройсмана, і до Порошенка, але в цьому питанні немає жодних зрушень. Таке враження, що влада поки не цікавиться цим питанням взагалі. Поки ми б’ємося, як риба об лід, і що буде далі — неясно. Наша газета реформувалася ще в 2010 році зі скандалами, судами і колосальним тиском. Довгий час ми виживали тільки за рахунок наших читачів, працювали практично без зарплат, тільки б зберегти єдину в області україномовну газету. Після Революції гідності ми отримали невелике фінансування за програмою підтримки газет національних меншин нарівні з молдовськими, болгарськими, грецькими і вірменськими газетами.
Нинішня ціна на папір ставить нас у вкрай вразливе становище. Вже дуже давно і неодноразово порушувалося питання налагодження виробництва власного паперу, але ніякого просування воно не отримало. Сьогодні папір нам продає Росія, але завтра це може припинитися і тоді ситуація стане дуже плачевною.
Лариса Гнатченко, редактор Харківської обласної газети «Слобожанщина»:

— Ми поки що працюємо з печаткою за тендерним договором, який діє до кінця року, тому вони не можуть значно піднімати ціну. Оскільки ми ще комунальна газета, тендер на надання послуг полягав через «Прозоро». Поки що ми знаходимо спільну мову з нашими партнерами по друку, але вони не всемогутні і теж залежать від світових цін. Що буде в наступному році після закінчення договору, страшно й подумати.
Сергій Моша, редактор Сумської обласної газети «Сумщина»:
— За даними 2016-2017 років, майже 50 відсотків сільського населення не мають доступу до Інтернету і єдиним джерелом отримання інформації для них залишаються друковані газети. В умовах тиску на пресу ціною на папір і послугами пошти, ці люди можуть опинитися в критичному доступі до інформації. У нас на півночі області в Путивльському районі є місця, де немає ні Інтернету, ні мобільного зв’язку.
Я думаю, що налагодження власного виробництва паперу має стати пріоритетним. Це може бути державна програма, можна залучити іноземних інвесторів. Але нинішній владі для цього не вистачає елемента державного мислення. Тут деякі обурюються поїздкою Усика в Москву, але ніхто не журиться, що в плані газетного паперу ми залежимо від Росії. Виходить, що наша газета (єдина україномовна на Сумщині), яка стоїть на патріотичних позиціях і наші читачі-патріоти фінансуємо якусь паперову фабрику в Росії.
У нас склалася дуже непроста ситуація. У 2015 році, коли я став редактором, у газеті працювали 22 співробітники. Зараз рахується 12 штатних одиниць, але реально працюють двоє: я і мій заступник (крім бухгалтера, коректорів і верстки, які на договорах підряду), іншим ми просто не можемо виплачувати навіть «мінімалку», всі гроші йдуть на послуги пошти та друку.
Петро Лічман, т. в. о редактора Хмельницької обласної газети «Подільські вісті»:
— Папір становить від 80 до 90 відсотків собівартості газети. Якщо два роки тому, при старих цінах на папір собівартість нашої газети становила 58 копійок, то зараз цей показник дорівнює двом гривням. Такий стан речей, звісно, змушує нас піднімати ціни на газету. Однак більшість наших читачів, яких реформами і життям влада довела до повного зубожіння, не можуть придбати наш часопис. При нинішній вартості паперу вартість річної передплати потрібно збільшувати з нинішніх 230 до 690 гривень. Але хто буде купувати таку газету, навіть якщо вона буде супер актуальною, мега цікавою і вкрай сміливою?
Щодо питання виробництва паперу в Україні. Неодноразово обговорювалися варіанти відновлення Жидачівського комбінату, який «лежить» вже понад 15 років. Проводилися розрахунки відновлення роботи з урахуванням закупівлі імпортної целюлози, необхідної для виробництва. Вартість жидачівського паперу з доставкою та іншим становитиме близько 1350 доларів за одну тонну, що істотно вище за нинішню ціну. Але є варіанти з заміною сировини на більш дешеві аналоги, врешті-решт, папір можна робити з різних матеріалів. Однак, це потрібно обговорювати і обмірковувати, але владі до цього немає ніякого інтересу.
Ситуація з ціною на газетний папір і подорожчанням послуг пошти веде до знищення друкованого слова в Україні. Ми вже бачимо, що ці реформатори зробили з телебаченням. Нас чекають ті ж реалії, якщо ми сидітимемо в окопах, чекаючи милості Божої.