Надрукувати
Категорія: Новини
Перегляди: 3656

У Кам’янці-Подільському витоки із-під землі неабияк переполошили і владу, і жителів міста. Почалося все з того, що розташоване y долині парку Лебедине озеро, вкрила густа масна плівка. Для сімох тонкошиїх красенів, які тут мешкали, вона стала смертельною пасткою — усі старання врятувати їх були марними. Птахи надихалися надто шкідливого нафтового запаху і невдовзі загинули. Поспливала на поверхню і мертва риба… 

Сапери з металошукачами почали ретельно прочісувати місця, де ймовірно можуть бути закопані під землею цистерни з пальним, а комунальники екскаватором розкопували тамтешній парк. Під час цих розкопок на глибині кількох метрів дісталися до резервуару із чорною рідиною, що мала характерний неприємний запах солярки, змішаної з водою. Відтак вирішили її відпомпувати. У результаті викачали більше п’ятиста літрів чогось схожого на дизельне паливо. Все це утилізували, а зразки відібрали й надіслали до кількох лабораторій України, аби знати, що то є насправді. Проте не встигли заспокоїтись, як буквально за кілька днів та ж яма знову наповнилася тією ж рідиною.
Проблема запаху нафти у Кам’янці з’явилася ще у шістдесятих роках минулого століття. Відтоді нікуди й не дівалася — періодично цей запах то посилювався, то слабшав. «Якщо в інших містах внаслідок сильних дощів та злив чи танення снігу, відбуваються підтоплення, то у нас біда інша — з-під землі просочується солярка. Ці нафтові речовини розтікаються ґрунтовими водами та джерелами. Тривалий час ми ніяк не могли це пояснити», — говорить заступник Кам’янець-Подільського міського голови Сергій Бабій — досвідчений фахівець, який працює у міськвиконкомі вже понад п’ятнадцять років.
Розгадати таємницю, яка потроху дошкуляла й раніше, а тепер ще й спричинила лихо, допомогла стара карта німецького аерознімання Кам’янця-Подільського, датована 1944 роком. Як стверджують історики, саме тут, посеред міста, у роки Другої світової війни фашистська армія облаштувала на п’ятиметровій глибині спеціальні підземні склади для зберігання дизельного пального, яким заправляли танки та бронетехніку.
«Це було зроблено цілком логічно — у такий спосіб вони намагалися убезпечити цистерни від артилерійських обстрілів та авіабомбардувань, — розповідає завідувач відділу Кам’янець-Подільського державного історичного музею-pаповідника Ростислав Майор. — З часом ці цистерни з’їла іржа, вони прогнили і пальне почало просто витікати з них у ґрунт, розбавляючись підземними водами».
Незважаючи на старання саперів, віднайти давню схованку окупантів наразі не вдається. Тож, як повідомив на своїй сторінці у Фейсбук Кам’янець-Подільський міський голова Михайло Сімашкевич, поки що вирішили розпочати встановлення на Лебединому озері сорбенової шлюзової завіси, яка слугуватиме ще одним фільтром для води, що надходитиме в озеро, аби навесні птахи знову були на водоймі і, як завжди, тішили туристів та містян. Йдеться про двох австралійських красенів, котрі зараз тимчасово перебувають у місцевому еколого-натуралістичному центрі, і пару білих, яких повернуть кам’янчанам із села Самчики Старокостянтинівського району. Саме туди до тамтешнього музею-заповідника раніше було передано на утримання п’ятьох лебедів із першого потомства.
Також запросили до Кам’янця-Подільського спеціалізовану столичну компанію, яка зараз займається бурінням двох свердловин, а саме: у парку Героїв Євромайдану і у районі проспекту Грушевського та вулиці Данила Галицького, де, на думку науковців та експертів, можуть розташовуватися цистерни.
Окрім того, у парку почали облаштовувати відстійний колодязь для дизпалива, звідки будуть відкачувати накопичену речовину, щоб вона не розповсюджувалася підземними водами далі.