Надрукувати
Категорія: Орбіта краєзнавця
Перегляди: 6020

За деякими даними їх було близько 700!

Про жахливі умови, в яких утримувалися військовополонені у німецьких таборах Шталаг-301 та Шталаг-357, які розміщувалися у Славуті, написано чимало статей і спогадів тих, хто в них вижив. І лише в деяких із цих публікацій згадується, що там утримувалися і військовополонені жінки.

Для них окупанти відвели половину першого поверху 10-го блока. Це були переважно медсестри й лікарі, які потрапили в полон разом із пораненими бійцями, телеграфістки, працівниці штабів і тилових служб. Про конкретні долі цих ув’язнених жінок, а також скільки їх там було, майже нічого не відомо. Немає і їхніх спогадів. Та це й зрозуміло, адже колишніх полонених у Радянському Союзі тривалий час вважали «зрадниками» і «ворогами народу».
Про долю однієї з таких полонянок Євгенії Клем розповіла у своїй статті під назвою «Не знаю, в чому моя вина. Може, в тому, що я була військовополоненою...» кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Тетяна Пастушенко. Євгенія – учасниця оборони Одеси і Севастополя. У полон потрапила в липні 1942 року. А у вересні цього ж року вона опинилася в тому сумнозвісному 10-му блоці Шталаг-301.
У ніч з 26 на 27 лютого 1943 року німці привезли до Равенсбрюка 536 жінок радянських військовополонених, серед яких була і Євгенія, а, можливо, й інші жінки зі Шталагу-301. Їх відправили до цього концтабору за непокору і небажання позбутися статусу військовополонених та працювати на промислових підприємствах Німеччини. Євгенія Клем знала кілька іноземних мов і тому дуже швидко стала членом інтернаціонального жіночого підпілля, яке там діяло.
Вона вижила і повернулася до рідної Одеси. Та пожити на волі не вдалося. Надто пильні «землячки», дізнавшись, що вона була в полоні, зробили все, аби не мала ні роботи, ні спокійного життя. Від такої несправедливості мужня жінка вкоротила собі віку. І тільки після її смерті з’ясувалося, що ні перед Батьківщиною, ні перед тодішньою владою, ні перед тими «землячками» вона нічим не завинила, а шанують і пам’ятають її у країнах Європи…