Безумовно, люди діляться на творців і руйнівників. Останні теж входять в історію, щоправда бозна-як, залишаючи по собі хіба що паскудну, безславну пам’ять. Як ото Герострат, який із честолюбства, щоб обезсмертити своє ім’я спалив одне із «семи чудес світу» — храм Артеміди в Ефесі.

Мабуть, на таку ж славоньку потягло керівника Хмельницької дирекції АТ «Укрпошта» М. Громова, коли знищив поштові відділення та позбавив листонош шматка хліба, тобто копійчаних зарплат, які не йдуть у порівняння із міністерським «жалованням» самого М. Громова. Відомо, що обрізання пошти Хмельниччини, яке провів вищезгаданий керівник, сягнуло 1170 листонош, тобто більше у рази, ніж скорочення у Тернопільській та Вінницькій областях разом узятих.
Повний хаос, відсутність усякої логіки та системності, на які Громов начепив ярличок «раціонального реформування», нагадують катавасію, що твориться якимось позаземними істотами, яким так кортить зробити побільше паскудств людям. А ось і свіженький факт.
З ініціативи обрізальника закривають добротне відділення зв’язку у Григорівці Старокостянтинівського району. У селі, де 410 дворів, у яких проживають... 1100 чоловік.
—    Мені сімдесят сім років, чоловікові — сімдесят вісім, синові — інваліду дитинства — сорок п’ять... — обурюється Ніна Іванівна Діденко, що проживає у Григорівці. — Я виписала три газети, а тепер думаю, хто нам їх доставлятиме? Хто братиме комунальні платежі? Адже вже наслухалися про так звані пересувні відділення. Це повний безлад і гармидер.
 Староста села І. А. Гаєвський каже, що закриття поштового відділення — це каральний меч для усіх жителів цілком живого села, де успішно функціонує соціальна інфраструктура. Обурюється Іван Анатолійович таким псевдореформуванням пошти. Бідкається, мовляв, і до нашої Григорівки прийшла із Хмельницького ця біда.
 Міський голова Старокостянтинівської міської громади М. С. Мельничук відвертий: «Можна лишень уявити скільки нам коштує зусиль і нервів зберегти на території громади те чи інше поштове відділення. Тільки відвоюємо, а через певний час знову доводиться боротися, даруйте, з такими реформаторами».
 Врешті-решт — останнє. Відомо, що головний поштар\ Хмельниччини М. Громов є ще членом Національної спілки журналістів України. Як він туди потрапив — це вже інше питання. Головне, що за Статутом НСЖУ мав би дбати цей член про розвиток преси, а не знищувати її разом із поштою.