12 травня до служби у справах дітей надійшла інформація про те, що на одній із центральних вулиць Кам’янця-Подільського мати просить милостиню на лікування дитини, яку тримає на інвалідному візку.

Працівниками служби у справах дітей та ювенальної превенції районного управління поліції перевірено інформацію та виявлено, що мати з 14-ти сином мають постійне місце реєстрації – Закарпатська область, типова адреса для осіб, які займаються жебракуванням (район, село), до Кам’янця-Подільського, з її слів, приїхали з Хмельницького. По взутті хлопця було видно, що він ходячий, тому йому було запропоновано встати з інвалідного візка. І сталося «диво», він встав і пішов….

В Україні завжди із співчуттям ставилися до людей, яких спіткало лихо. Проте, в останні роки співчуття атрофувалося з легкої руки псевдожебраків. Явна і відверто цинічна спекуляція матері на імітуванні інвалідності дитини, яка у цей час мала б бути в школі, а мати – заробляти в інший, законний спосіб.
Зазвичай – це багатодітні родини ромів, які отримують чималу державну соціальну допомогу, діти не навчаються, пізніше – повторюють спосіб життя батьків. Закон тут безсилий через кочівний спосіб життя.
Жебрацтво – нужденність чи рабство? Слід пам’ятати, що пожертви найчастіше йдуть до рук злочинців або на випивку. Тому варто задуматись, кидаючи копійчину, допомога чи сприяння паразитуванню за рахунок людського милосердя.