Три з половиною роки рідні вірили і сподівалися, що він повернеться додому. Довгих три з половиною роки його вважали зниклим безвісти. А він загинув у першому запеклому бою, був похований як тимчасово невпізнаний захисник України на кладовищі Старобільська. Нещодавно його тіло ідентифікували  за експертизою ДНК.
У провідну суботу в Кам’янці-Подільському попрощалися із молодшим сержантом, кулеметником 80-ї десантно-штурмової бригади Едуардом Слободяном.

Він народився в селі Гринчук Кам’янець-Подільського району. Цьогорічного травня йому виповнилося б лише тридцять два.
1 серпня 2014 року Едуарда мобілізували. Після навчання на Яворівському полігоні відправили на Луганщину. 5 вересня був його перший бій, який став і останнім, в районі села Цвітні Піски. Того дня потрапив у засідку «Айдар», який прямував із Металіста. Вже через дві години виходила вісімдесята бригада. Вони знали про можливу засідку. Полями обійти не могли, тому проривалися на великій швидкості трасою і потрапили під обстріл: БТР було знищено, екіпаж загинув.
«Тіла загиблих вдалося вивезти і поховати на кладовищі в Старобільську. Вони були в жахливому стані, тож ідентифікували бійців за ДНК. Троє з нашої роти досі вважаються зниклими безвісти. Едуарда ідентифікували більш ніж через три з половиною роки. Експертизу проводили у Дніпрі», — повідомив Ігор Бездух, заступник голови ГО «Союз ветеранів десанту», в минулому командир БТР № 125. За його словами, Едуард Слободян був кулеметником на БТР № 129, який підбили, після чого він з’їхав з дороги в лісопосадку. Хлопці, які були на цій машині, до останнього вели бій. На відео, яке потім виставили в мережу російські найманці, видно БТР, що горить, а на крики: «Укропи, здавайтесь!» відповідає кулемет.
У Провідну поминальну суботу з героєм попрощалися у Кам’янці-Подільському. Сумна церемонія відбулася біля Будинку офіцерів. Едуарда проводжали, ставши навколішки, на знак вдячності славному земляку за віддане Україні і всім нам життя.