Перший день Нового року приніс трагічну звістку — війна обірвала зовсім юне життя. Микола Голубєв із Волочиська загинув внаслідок мінометного обстрілу. Боєць служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді..

4 січня Волочищина проводжала свого Героя в останню дорогу. За покликом серця, виконуючи свій військовий обов’язок, розуміючи відповідальність перед народом, своєю родиною, пішов Микола Олегович боротися за волю та достойне життя кожного громадянина нашої держави. Це був вибір чоловіка, воїна і патріота.
Похоронна церемонія пройшла на Центральній площі міста, де відбувся мітинг-реквієм. Домовину, накриту українським прапором, несли побратими, а люди проводжали Героя навколішки.
 З мужнім земляком прощалися рідні та близькі, бойові побратими, представники органів влади і місцевого самоврядування, друзі, колишні співробітники із ВМЗ ПАТ «Мотор Січ», однокласники та одногрупники, громадськість міста. Чуйний, добрий, щирий хлопець залишив хороші спогади про себе в кожного, хто з ним був знайомий. Хвилиною мовчання присутні пом’янули всіх полеглих героїв нашої країни.
Спершу останнє слово побратиму сказав голова Волочиської спілки воїнів АТО Сергій Чиж: «Микола в свої двадцять років зрозумів, що таке Батьківщина, що таке воювати за Батьківщину. Ми пам’ятатимемо нашого Героя-воїна, нашого братика, бо поки є такі, як він, ми існуватимемо як нація, ми існуватимемо як держава, хто б нас не хотів знищити».
Прощаючись із воїном, голова районної державної адміністрації Володимир Сергійчук відзначив самопожертву та відданість, мужність та героїзм, які проявив Микола Голубєв.
«Сьогодні знову горе прийшло в нашу домівку, в нашу громаду. Неможливо пережити цю біду, важко на душі. Хай земля буде пухом Герою та Царство йому небесне! Миру нашій країні!», — з такими словами звернувся до присутніх міський голова Волочиської ОТГ Костянтин Черниченко: «Ми горді з того, що з нами служила така людина, друг, товариш, як Микола. На нього можна було завжди покластися і розраховувати на його підтримку. Він завжди був поряд. Бог забирає найкращих, і це про нашого друга Миколу Голубєва, бо він — найкращий!», — так відгукувалися про полеглого Героя його побратими.
У бійця залишилася згорьована мати та молодший братик, які покладали на нього великі надії у майбутньому.
Вічна пам’ять і слава Герою, який захищав нашу землю від ворога!
Герої не вмирають!