До редакції «Подільських вістей» надійшов лист із далекого Владивостока (Російська Федерація) від Павла Миколайовича Крутого, який, прочитавши статтю під назвою «Унікальні мої Гоголі» автора Петра Слободянюка — подільського краєзнавця, культурного діяча — виявив можливий родинний зв’язок між героями статті та своїми родичами. Цікаво, що цей матеріал був опублікований ще у 2017 році, № 119 за 24 жовтня, однак звернутися читач вирішив в кінці 2021-го. Проте такі листи ми не могли залишити без уваги, тому вирішили допомогти і нашому зарубіжному читачеві.
У статті «Унікальні мої Гоголі» Петро Слободянюк розповідає про свою малу батьківщину — село Гоголі, що на Віньковеччині. Ділиться спогадами про родину, її непросте життя, а також описує красу рідного краю, де народився і який має славну історію. Отож буде незайвим нагадати невеликий уривок із цієї статті.
«Село Гоголі — один із найкрасивіших, заквітчаних Божою милістю куточків Поділля й України, що манить і хвилює мене з раннього дитинства. Бо тут я виріс — у цьому чарівному з розлогими полями і луками селі, де такі пишні сади і зелено-золотаві гаї, дзеркальні ставки і затінені черешнями вікопомні шляхи. Що й казати, село Гоголі (перша згадка 1652 р.), як і увесь Віньковецький край, багате історією, природою, культурою, а головне, людьми. Тут мирно уживалися українці, поляки, росіяни, роми. Для мене був близький і зрозумілий сільський циганський хутір зі своїми звичаями і традиціями, де розмовляли ромською мовою. Відомо, що у 1604 році у Гоголях діяла православна церква, у 1777-му — була збудована нова на честь Св. Параскеви. І тільки в незалежній Україні церква відродилися. Божу службу проводить о. Петро.
Так сталося, що я народився 1948 року на Миколаївщині, куди на початку 1930-х років родина мого дідуся Євтуха і бабусі Наталі Слободянюків з донькою Ганною, синами Яковом, Степаном, Михаликом була переселена з с. Балина Літинського району Вінниччини. Там, у Любоіванівці Арбузинського району мій батько Яків побрався з такою ж переселенкою, сиротою Марією Юхтимівною Крутою з села Гоголі, що на Віньковеччині. У 1953 р. батьки переїхали на мамину батьківщину — в маленьке на 100 дворів село Гоголі, яке стало для мене найдорожчою школою людяності. В Гоголях жила велика мамина родина: сестри — Юстина Хмільовська з чоловіком Григорком, синами Філіпом, Авінером і донькою Мариною; Настя з чоловіком Василем і сином Володимиром; братами: Семеном із дружиною Варварою та синами Григорієм, Володимиром і Михайлом; Василем з дружиною Мариньою, донькою Геньою, синами Миколою і Володимиром. Їхні сини, доньки, онуки, одружившись, покумувавшись, породичалися з більшою частиною односельчан. Родина жила великою поважною дружною сім’єю...»
Цей уривок — своєрідний екскурс на малу батьківщину Петра Слободянюка — дає нагоду читачам відслідкувати схожість в іменах та прізвищах родичів автора та можливих родичів читача із Владивостока, який пише наступне: «Доброго дня, шановні працівники газети «Подільські вісті». Пишу вам із далекого міста Владивостока. 24 жовтня 2017 року у вашому виданні вийшла стаття П. Слободянюка «Унікальні мої Гоголі». В цьому матеріалі згадується «... осиротіла емігрантка Марія Юхтимівна Крута». Справа в тому, що моя тітка (нині покійна) народилася 11 січня 1928 року в селі Гоголі Вінницької області (так записано в свідоцтві про смерть). І її прізвище було Крута, а звали її Цезарія Миколаївна. Мій дідусь і батько тітки, Крутий Микола Максимович, народився в 1894 році в селі Охримівці (а це в семи кілометрах від села Гоголі). Його розстріляли в 1938 році в Тюмені. Там народилася бабуся, Крута Анна Григорівна, і яке у неї було дівоче прізвище — мені невідомо. Вона померла дуже давно.
Прошу вас допомогти і, за можливості, зв’язати мене з автором статті для встановлення родинного зв’язку, якщо він є, між моїми предками і згаданою в статті Марією Юхтимівною Крутою.
Мій батько, Микола Миколайович Крутий, трагічно загинув у Владивостоці, коли мені було лише два з половиною роки.
З повагою Павло Миколайович Крутий, м. Владивосток».
Готуючи цей матеріал до друку, ми звернулися до автора статті «Унікальні мої Гоголі» Петра Слободянюка, який радо відгукнувся допомогти. Сподіваємося, ця історія матиме продовження...
Gismeteo 
