Надрукувати
Категорія: Кримінал
Перегляди: 2524

Частина І.  Дудка Дунаєвського чи  архітектурні казуси Хмельницького

Обласний центр стрімко обростає новобудовами — житловими будинками та торговельно-розважальними комплексами. Війна війною, зубожіння населення зубожінням, а для будівельного бізнесу, що виростає з корупційних схем, корупційними схемами годується та ними вимощує майбутнє — умови якнайкращі. Тому, що суцільний хаос у земельних питаннях та напрацьовані «входи та виходи» дозволяють досить легко захоплювати, зокрема, юридично невпорядковані земельні ділянки в різних куточках міста, поближче, звісно, до його центру.   
По-друге — мораторій на інспекторські перевірки, також відсутність конт-ролю на будівельних майданчиках, призвів до того, що  чимало   з таких будівництв у Хмельницькому ведеться з численними технічними та юридичними порушеннями. Зі скарг громадян дізнаємося, що непоодинокими є навіть випадки, коли будівлі під житло здаються не повністю завершеними. А довести такі речі в судах майже нереально.  От вам і дармова вигода, і економія.
   Третій, чи не головний «бонус», – постійне депутатське лобі в Хмельницькій міськраді. Це на початку дев’яностих років минулого століття чи не 80 відсотків депутатського корпусу міста складали виробничники, які щиро прагнули зробити місто кращим. Нині більшість обранців — представники чи  ставленики бізнесу. Почасти будівельного. Тож і працюють такі депутати виключно на власні інтереси. Ці інтереси кровні, вони попри все. Ради них обранці довірливої  громади не гребують, на жаль, нічим. Навіть підтасовуванням та перекроюванням «вручну» Генерального плану  Хмельницького, головного  стратегічного документа  розвитку міста, як це було зроблено, зокрема, на сесії міськради в березні минулого року. Втаїти цього шила в мішку не вдалося  завдяки активістам громадських організацій  та численним судовим засіданням. А  разом із цим шилом  на голову нової мерської команди висипалося й чимало інших колючок.

Будувати у 2015 році приватні компанії так поспішали, що в цілому область виконала в такий, здавалося б, економічно складний рік, на майже шість відсотків більше будівельних робіт, аніж у 2014-му, який теж мав зростання.  Причому взагалі будували минулого року тільки в найбільших містах. На Хмельницький припало 60,5 відсотка усіх робіт. Та як порадіти   таким високим темпам будівництва й тому, що Хмельницький за рейтингами галузі є п’ятим в Україні, якби не той факт, що де б не велося сучасне будівництво, там неодмінно виникає скандал чи халепа?
Уперше цинічний і грубий вихід за дозволену межу й таку ж окупацію тротуару в центрі міста хмельничани могли спостерігати, коли впритул до поліклініки № 1 був незаконно вибудований гігантський житлово-офісний комплекс. Впевненість та нахабність забудовника – шокуюча. Перелік усіх порушень передати в короткій газетній публікації нереально. Суди по цій забудові тривають роками. Житло так і не здане. Покупці ошукані.  
На поверхні, як мінімум, два висновки. По-перше, захоплення забудовниками пішохідної частини стає в Хмельницькому, попри застереження  Генерального плану, нормою. Це означає ще й те, що, якщо сьогодні законодавство стосовно таких випадків  є просто розмитим,  і відповідальність за дотриманням червоних ліній лежить виключно на органах місцевого  самоврядування, то вже завтра цю норму, завдяки чиїмось лоббі, закріплять і законодавчо. По-друге, всі стежки ведуть до управління архітектури, містобудування та земельних ресурсів, яке найпершим  дає згоду на початок проектних робіт і зведення подібних будівель…
Справжню окупацію переживає сьогодні міська прибережна смуга Південного Бугу. Ласих до захоплення земель водного ресурсу виявилося чимало. Діють вони, як переконують екологи,  правдами і неправдами.
Найбільш резонансним на сьогодні є будівництво  багатоповерхівки на Нижній Береговій, 2/4-б. Гігантська споруда над самісінькою водою весь минулий рік росла, в обхід природоохоронного законодавства, мов на дріжджах. Однак тільки шостого січня поточного року цим об’єктом зацікавилася прокуратура Хмельницької області. Кримінальне провадження було відкрите за фактом незаконного отримання ділянки під це будівництво в прибережній смузі Південного Бугу. Слідчі Національної поліції припускають, що службові особи ПП «Ультрасервіс» підробили протокол аукціону 2011 року про придбання недобудованої бази відпочинку КП «Хмельницький міський молочний завод». Насправді ж це майно продане  ще у 2008 році як будівельні матеріали ПМП «Лідер». У подальшому, завдяки цим документам, «Ультрасервіс» зміг отримати в оренду земельну ділянку 0,38 га. Більше того, на  березневій сесії 2015 року, на догоду забудовнику, депутати Хмельницької міської ради, порушивши законодавство, фактично вручну переписали положення Генерального плану міста і змінили цільове призначення серед інших ділянок  і цього дорогоцінного шматка рекреаційної зони.
Хмельницький міськрайонний суд низкою ухвал надав слідчим доступ до документації по ділянці і даних про банківські рахунки ПП «Ультрасервіс». Тож із судового реєстру стало відомо, що тут зводиться 120-квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованими приміщеннями з обслуговування населення, магазинами, закладами громадського харчування та вбудовано-прибудованим паркінгом.
Як прокоментувала голова обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Наталя Миронова, таке близьке сусідство житлового комплексу з водною артерією міста є неприпустимим.
27 січня цього року Хмельницька міська рада відмовила фірмі «Ультрасервіс», власницею якої значиться жителька Хмельницького Ольга Плейзор, у поновленні договору  оренди.
Тим часом представник власника Ігор Плейзор і в сесійній залі, і в інтерв’ю  місцевим ЗМІ й досі переконує громадськість у тому, що за власні кошти родина будує сучасну триповерхову базу відпочинку з великим критим басейном, дитячим майданчиком та просторою терасою… Як стало відомо, мова йде про щонайменше 30 мільйонів власних капіталовкладень. Таку поспішність ведення будівельних робіт Плейзор пояснює планами відкрити базу відпочинку вже навесні цього року.
Не менше сумнівів викликає в екологів та активістів громадських організацій і протилежний берег Південного Бугу, з боку міського парку, де космічними темпами на критичній за Водним кодексом  відстані від ріки (менше 50 метрів) зводиться черговий гігантський житловий будинок…  
На жаль, подібних казусів вистачить на десятки журналістських розслідувань та кримінальних проваджень. Інша справа — чи вистачить снаги прокурорам їх порушувати, а міським владцям — політичної волі, і як не парадоксально, а подекуди ще й повноважень та сили закону,  аби припинити по суті рейдерство земель комунальної власності.  Принаймні  дві останні новини стосовно резонансних забудов  днями порадували. Перша та, що Хмельницька міська рада звернулася до господарського суду з позовом про знесення незаконної споруди на вулиці Нижня Берегова, 2/4-б. Таку позовну заяву підписав очільник міста Олександр Симчишин.
    Друга —  нарешті заяву про звільнення написав головний архітектор Хмельницького Віктор Дунаєвський. Як розповіли в міськвиконкомі,  ця заява виявилася (навмисне чи випадково?) юридично неграмотною. Однак декілька вже заведених  кримінальних справ, де фігурує його прізвище, — справжні. Ще б пак, це його «щирим» жестом підписувалися дозволи на виконання проектних робіт та видавалися, як кажуть в Одесі, «такі як вам потрібні» містобудівні умови та обмеження для зведення скандальних комерційних забудов. Це «дудка Дунаєвського» грала найголосніше, коли на замовлення забудовників депутати Хмельницької міської ради змінювали Генеральний план розвитку міста та фальсифікували рішення березневої сесії 2015 року (про що вже маємо на руках ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від
4 лютого 2016 року і розповімо вам у наступному випуску «Подільських вістей»). Тоді на догоду верховодам будівельного бізнесу було змінено цільове призначення 54 чи не найкращих в місті земельних ділянок. Шість із них – це так званні рекреаційні зони: сквери, пляж над Південним Бугом, природні зелені зони! Саме тому весь 2015-ий   їх  так активно забудовували.
Та визнаймо й таке. Пересічному громадянину, схиленому під тягарем буднів та зубожіння, всі ці проблеми можуть здатися  далекими та чужими. Та тільки до тих пір, поки впритул до його хати, яка, як правило, завжди скраю, не підступить агресивний забудовник і замість дитячого майданчика на прибудинковій території почне виганяти (маючи дозвіл лиш на три поверхи) десятиповерхового монстра. Як мінімум на два роки його сусідство з будівництвом стане нестерпним. У кращому випадку після закінчення будівельних робіт сонця у квартирі поменшає, в гіршому – через півроку, як будівельники щезнуть з  очей, стіни його рідного будинку покриються глибокими тріщинами. Жертвами такого «ущільнення», на жаль, останніми роками в Хмельницькому стали десятки багатоповерхівок. Найгірше, що таке захоплення території відбувається, як правило, завдяки скороченню саме зелених, чи іншими словами, рекреаційних зон.  
Ті міські жителі,  які пережили подібну халепу, вже не один раз пошкодували,  що  відсиджувалися і не вийшли на підмогу до тих, кого ця біда спіткала раніше. Тож коли  за триста метрів від вас проти подібного будівництва страйкує  переполохана громада, приєднуйтеся, не роздумуючи!  Бо завтра на вас чекатиме таке ж сусідство, і не виключено, що ваш двір, скверик чи дитячий майданчик стане наступною жертвою забудовників. Більше того, серйозно бити на сполох  потрібно ще до того, як наділене фактично необмеженими повноваженнями управління архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницького міськ-
виконкому, видасть забудовнику дозвіл на виготовлення проектної документації. Дізнаєтеся ви про це легко, коли побачите, як незнайомці, ще навіть не маючи дозволу, раптом почнуть  спилювати  дерева, розчищати та заміряти територію. Забудовник — нерідко той самий, депутат міської ради. А значить — цілковито впевнений  у своїх силах,    Після того, як дозвіл на виготовлення проектної документації буде в нього на руках, почне поводити себе у вашому дворі, як слон у крамниці посуду. І тоді ніякі мітинги, суди чи телекамери  вам вже не допоможуть.
Та як  все це стосується Генерального плану міста, запитаєте ви? І чому його дотримання є настільки важливим для Хмельницького?
Генплан був прийнятий Хмельницькою міською радою в серпні 2008 року. Він – не рожева фантазія популістів чи дилетантів, а плід більш ніж річної роботи чималого колективу фахівців галузі та науковців проектного інституту. Головна  мета документу – оптимально-розумне використання земельного фонду обласного центру з урахуванням максимальної користі для громади, дотримання специфічної культури планування та проектування. В основі стратегії – розрахунки  можливих перспектив розвитку та демографічних показників. Простими словами, якщо мікрорайон активно забудовується   житловими будинками, поряд повинна стояти школа чи дитсадок, сквер чи дитячий майданчик. Наперед продуманою має бути й логістика доріг.
Володимир Швець, який керував  департаментом  архітектури містобудування та земельних ресурсів  Хмельницького в 2006-2014 роках і має за плечима 25 літ депутатського стажу, цілком згідний із тим, що час від часу генплан потребує корегування. Однак виваженого й корисного для міста, із залученням досвіду науковців  та дотриманням норм законодавства. На все це йде не менше року. Тож  нехтування його основ, хаотична забудова Хмельницького на догоду окремим забудовникам, на глибоке переконання фахівця,  неприпустимі і навіть злочинні.  
Як розповів Швець, впродовж чотирьох років Хмельницька міська рада добивалася збільшення площі обласного центру. Тож у 2011-му році до Генерального плану було внесено важливе доповнення про збільшення площ   на 681 гектар. Тепер територія  міста складає 9 тисяч 305 гектарів.
Однак освоювати ці землі забудовники не поспішають. Адже це означало б і необхідність прокладати відповідні комунікації. Значно дешевше й простіше приєднатися до вже існуючих. Коли ж мова йде про будівництво цілих комплексів, то тут будівельні компанії мали б узяти на себе ще й відповідальність за зведення соціальних об’єктів, бодай дитячого садка. Особливо ж беручи до уваги той факт, що вже сьогодні в окремих дошкільних дитячих закладах Хмельницького черга складає  десятеро дітей на місце. Тож саме сумлінно виписаний Генеральний план розвитку з одного боку, та контроль за його виконанням з іншого могли б покласти край   зловживанню  та будівельному  хаосу  в Хмельницькому.
Отут то і починається найцікавіше. Аби нікому той Генплан очі не муляв, депутати міської ради, починаючи з 2012 року, вирішили його поступово перетворити на кишеньковий, підлаштувавши під потреби власного бізнесу та  комерції  зацікавлених осіб. Цим хором віртуозно диригував архітектор Дунаєвський. Риба гниє з голови. Тож і в маленькому міському «парламенті» все відбувалося, як і  у великому столичному. Якщо навіть  Конституцію  можна змінити в неконституційний спосіб, то вже  підтасувати Генеральний план розвитку міста поготів! Що з того вийшло, читайте в наступному номері.