Нетішинське підприємство незаконно розробляє надра, прокуратура мовчить.  

За керівництвом ПрАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС» тягнуться тисячі різних подвигів: від тих, що варті державних відзнак, до тих, якими могли б зацікавити правоохоронні органи.
Станом на сьогодні такої структури, як ПрАТ «УБ ХАЕС», в Нетішині фактично не існує. Виробничі бази, якщо не порізані на металобрухт, то законсервовані. Користі від тієї консервації навіть з перспективою великого будівництва – нуль, бо обладнання морально і технгічно застаріле.
Ті, кого очільники УБ величають «структурними підрозділами», мають зазвичай у штаті лише керівника й бухгалтера (останній працює кілька годин на місяць, та й то — коли закриває звітність). Один-два будівельні комплекси, які традиційно беруть участь у планово-попереджувальному ремонті енергоблоків Хмельницької АЕС, набирають персонал тільки на цей період.
У самому управлінні співробітників набереться заледве десяток. Зате повний комплект «начальства» — голова правління, заступник з економіки, заступник з персоналу, головний інженер, головний бухгалтер. Подейкують, з пристойною зарплатнею.
Протягом кількох останніх років УБ ХАЕС не взяло участі у реалізації жодного більш-менш значимого будівельного проекту в місті. Але це не заважає голові правління ПрАТ «УБ ХАЕС» Дмитру Оцабриці виголошувати перед громадою Нетішина полум’яні промови у День Незалежності чи День міста. Якщо іншим керівникам підприємств та організацій є чим похвалитися, то у пана Оцабрики – лише спогади про світле минуле нетішинських будівельників і безпідставний пафос. Докори сумління за майже стовідсоткове скорочення персоналу і розвал будівельного комплексу його, очевидно, не мучать. Позбавлення сотні сімей будівельників без засобів на існування, приречення дітей на соціальне сирітство тим, що батьки змушені по світу шукати кращої долі, Оцабрика називає «оптимізацією виробництва і тимчасовими негараздами».
Однак, попри плачевний економічний стан УБ ХАЕС, адміністрація не бідує. Дмитро Оцабрика вибудував розкішний особняк, дозволяє собі утримувати дорогий позашляховик. На хліб з товстим шаром масла і трохи тоншим ікри вистачає й заступникам. Бо як інакше пояснити, що, не зважаючи на тривалу відсутність будівельних замовлень, жоден з них не став шукати кращих заробітків?
На продажі металобрухту так не розживешся. Має бути ще якесь джерело збагачення. З мінімумом капіталовкладень і максимумом прибутків. Воно є. Пісок. Не золотий, а звичайний, будівельний, але настільки високої якості, що попит на нього не падає.
Трохи з історії. Перед початком будівництва Хмельницької АЕС була проведена повна геологічна розвідка цієї місцевості. За оцінками фахівців, покладів будівельного піску із запасом вистачало для спорудження чотирьох блоків атомної станції та міста-супутника.
На початку нового тисячоліття на околицях Нетішина почалася розробка піщаного кар’єру «Стариця-2». За висновком ВК «Геолог» (м.Київ) тут залягають алювіальні піски четвертинної системи категорії А, які відповідають держстандарту «Пісок щільний, придатний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт». Підраховані запаси становлять 699,1 тис. кубічних метрів.
Дозвіл на розробку отримало Управління будівництва Хмельницької АЕС. За угодами підряду, намивом піску зайнялося ТОВ «Мітра», УБ ХАЕС взяло на себе реалізацію. Пісок вивозили залізничним та автомобільним транспортом. За довідкою транспортного цеху Хмельницької АЕС «Про надання в користування залізничних колій ВП ХАЕС», протягом 2007-2011 років з кар’єру відвантажено 14453 вагони піску. Підрахувати точні прибутки від продажу Управлінням будівництва такої кількості будматеріалу, не маючи усіх бухгалтерських документів, зараз складно. Відпускна ціна і транспортні витрати змінювалися в бік підвищення, зазнавав коректив Податковий кодекс тощо. Припускаємо лише одне, що суми були астрономічні.
Одначе жодна гривня не вкладалася у розвиток виробництва чи оновлення рухомого складу. Все, як мовиться, успішно проїдали. І нікому б до того не було діла, якби УБ ХАЕС виконало всі свої зобов’язання стосовно розробки кар’єру «Стариця-2». Почнімо з того, що з дозвільними документами на видобуток корисних копалин далеко не все гаразд.
ВАТ «УБ ХАЕС» у травні 2009 року отримало «Спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення». У серпні 2010 року підприємство звертається до Державної геологічної служби України з проханням надати «Спеціальний дозвіл на користування надрами з метою промислової розробки будівельних пісків Західної ділянки родовища «Стариця-2». Підприємство отримало відмову на тій підставі, що дія акта гірничого відводу, наявності якого вимагає Кодекс про надра, закінчилася у 2009 році, а нового вони не отримали.
УБ ХАЕС використовує «Спеціальний дозвіл на користування надрами», виданий у квітні 1998 року. Та його дія була зупинена, а в квітні 2012 року зовсім анульована Державною службою геології та надр України.
Відсутність повного пакета дозвільних документів свідчить про те, що видобуток будівельного піску всі ці роки УБ ХАЕС вело незаконно.
Як на це реагувала міська рада, спитаєте ви? А ніяк! Нетішинські чиновники не знали, що у них під боком фактично розкрадають будівельну сировину. Або робили вигляд, що не знають. У вересні 1999 року Нетішинська міська рада надала для УБ ХАЕС у користування терміном на 16 років земельну ділянку площею 15 гектарів для видобутку піску. У 2003 році ще додатково гектар для складування піску терміном на 11 років 9 місяців.
Грім вдарив у 2013 році – Хмельницька міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері провела перевірку розробки «Стариці-2». І виявила, що, окрім негараздів з документами, УБ ХАЕС зовсім не виконувало умов договору розробки земельної ділянки в частині, яка стосується рекультивації. Закони України «Про охорону земель» та «Про землеустрій» чітко регламентують, що землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані грунтів, материнських порід та гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних робіт, підлягають рекультивації.
І на сьогодні не проведене скошування берегів водойми до відповідного нахилу, не проведено грунтове покриття берегів, не висаджені кущі й не засіяні багаторічні трави. З переміщенням земснаряда, природа сама, як може, заліковує рани, нанесені жадібними й байдужими користувачами її надр.
Пунктом договору, що підрядник взяв на себе зобов’язання в ході робіт здійснювати систематичне, а після завершення – остаточне прибирання робочих місць від залишків матеріалів та відходів, знехтували як УБ ХАЕС, так і ТОВ «Мітра». Державна екологічна інспекція направила на адресу підприємств низку приписів, якими вимагала усунути недоліки в роботі й дотримуватися природоохоронного законодавства. Судячи з того, що віз лишився на місці, обидва підприємства вимоги екологів або ігнорували, або відбувалися відписками.
Як стало відомо, станом на нинішній день керівництво УБ ХАЕС докладає максимум зусиль, щоб отримати необхідні дозволи й продовжити розробку «Стариці-2» вже на законних підставах. Попит на пісок не падає, ціни ростуть, обсягів будівельних робіт як не було, так і нема, а безбідно жити на щось треба. Знову сиплються щедрі обіцянки з серії «збережемо й примножимо», але факти перед очима: зруйновані береги, засмічена територія, знищений рослинний покрив. То ж чи варто ще раз наступити на граблі, підставлені недобросовісними підприємствами під ноги нетішинській громаді?
Логічне запитання: в чий бік дивиться Нетішинський відділ Шепетівської місцевої прокуратури? У зв’язку з реформуванням торік були ліквідовані спеціалізовані прокуратури, тож природоохоронної прокуратури, яка взялася за «Старицю-2», тепер немає. Одначе, ліквідація структури передбачає правонаступництво й передачу справ.
Може бути звичайним збігом, але протизаконна передача для комерційної структури комунального майна (КП «МЕМ») на суму 10 мільйонів гривень та махінації з орендною платою за 56 гектарів землі, які за приблизними підрахунками призвели до втрат міського й обласного бюджетів на понад 10 мільйонів гривень, про що «Подільські вісті» писали раніше, відбувалися у період керівництва Нетішинською прокуратурою Володимира Гончарука.
Невже нетішинському прокуророві байдуже, що на підпорядкованій території розкрадаються державні надра й завдається шкода довкіллю? У такому разі, констатуємо факт, що прокуратура не дбає про державні інтереси і не виконує таким чином свою основну функцію. Хоча живе-поживає ця правоохоронна структура за рахунок бюджету, який ми усі миром поповнюємо.