Курси валют

Випадкове знайомство з двома «приємними» людьми на автобусному вокзалі в Хмельницькому обернулося для жительки одного з сіл Старосинявського району жахливою пригодою. На три доби вона стала бранкою місцевих пройдисвітів. Пережила погрози, побої, втратила документи, власні речі та кошти із трьох онлайн-кредитів, що були поспіхом заведені на її ім’я. Відтак є потерпілою в кримінальному провадженні, яке згідно з обвинувальним актом прокуратури перебуває нині на розгляді Хмельницького міськрайонного суду.

Під місцевим судом – гурт ромів. У будівлю їх не впускають, діють карантинні обмеження. В суді слухається справа, яка чомусь їх дуже непокоїть. Обвинувачених, сорокарічну Оксану та тридцятилітнього Анатолія (імена змінюємо з етичних міркувань), вони вважають за “своїх” й готові їх люто боронити. Хоча за матеріалами справи ті проходять як українці, він уродженець Летичівського району, вона – міста Хмельницького. Чоловік одружений і, як стверджує, має на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, жінка – незаміжня та одного разу вже судима. Обоє ніде не працюють і проживають за спільною адресою в Хмельницькому.
Опинившись разом зі спільницею на лаві підсудних, в «акваріумному» загородженні судової зали, Анатолій починає голосно обурюватися і скаржитися їй на життя. Два місяці позбавлення волі, під вартою у СІЗО (саме такий запобіжний захід було обрано обом) для нього виявилися нестерпними. Він свято вірить – тепер, прямо із зали суду, їх випустять на свободу, бо без свободи він жити не може, мов без повітря…
Однак обвинувачення прокурора на їхню адресу звучать одне за одним, обростають черговими доводами і викликають все нові запитання судді. Анатолій ще більше сердиться та вкотре голосно перепитує в Оксани, хто і чого від них, зрештою, хоче. Розпашіла від втоми й медичної маски, що перекрила їй потік повітря, суддя вже вкотре робить зауваження.

– Яка з неї суддя, коли вона така молода! –  вигукує Анатолій.
Оксана ж посилається на те, що її товариш просто недочуває.
Тим часом чоловік раптом голосно кидає  на адресу судді якусь лайку.
– Прошу повторити, що ви сказали! – звертається служителька Феміди до підсудного.
–  Та я що? Я нічого, я штани підтягаю... – грає шимка той.
Як розповість пізніше потерпіла правоохоронцям, того дня на міському автовокзалі вона шукала транспорт, яким могла б добратися додому. Саме там і зустріла чоловіка циганської національності, який запропонував підвезти її до села. Сівши в автомобіль до незнайомця, Ірина побачила там й іншу жінку. Всі разом поїхали до будинку неподалік автовокзалу, де чоловік нібито мав забрати ще сумку. Коли ж під’їхали, попутники запропонували попити, на дорогу, чаю. За чаєм розговорилися про те, про се, про важке життя. Далі «доброзичливці» стали делікатно просити Ірину позичити їм три тисячі гривень. Якщо ж немає готівки, то оформити на своє ім’я онлайн-кредит. Коли ж та навідріз відмовилася — отримала ряд міцних ударів в обличчя та потилицю. Била її розлютована Оксана, яка ще мить тому здавалася такою милою та приязною. Далі до неї приєднався й молодий співмешканець, який, як доводить потерпіла, вгатив її з розгону кулаком униз живота й палицею по коліні й стегну. Паспорт і банківські картки в Ірини видерли, вже не церемонячись, силоміць.
Пізніше, коли вже зламана своїми пригодами жінка заснула, Анатолій та Оксана пооформляли на комп’ютері на її ім’я ряд дрібних онлайн-кредитів. Того ж самого дня частину коштів з картки зняли, після чого банк заблокував її.
Наступного дня, 16 березня, аби змусити піти до банку та розблокувати картку, Ірину знову стали бити. А ще — погрожували навідатися в її село та спалити дотла хату, в якій вона проживає.
Свого насильники таки домоглися. Перелякана жінка пішла разом із ними до банку й розблокувала картку, тож кошти знову стали з неї знімати. Окрім того, у жінки відібрали мобільний телефон та покрали особисті речі. За даними слідства за три дні підозрювані через банківські картки своєї бранки зняли майже десять тисяч гривень готівки.
 Зі слів потерпілої: «Вони били мене по голові, обличчю… Ударів було багато. Спала я на коврику, на підлозі... 17 березня вони заливали мене горілкою. Вночі я пробралася через вікно та втекла від зобидчиків».
Пізніше медичний експерт зафіксує крововиливи навколо обох очей та на підборідді, численні садна та синці по всьому тілу Ірини.
Уже під вечір наступного дня Оксану та Анатолія затримали правоохоронці та вручили їм пі-дозру про вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна. Тобто даний злочин вважається тяжким.
 Однак під час затримання в Анатолія страшенно розболівся живіт, і його на кареті швидкої допомоги з підозрою на цироз печінки негайно доправили до приймального покою міської лікарні. Та тільки-но вийшов зі швидкої, як вже стрімголов мчав від лікарів і правоохоронців, які втратили пильність, світ за очі. Від органів досудового розслідування та прокуратури він переховувався у Летичеві, звідки сам родом. Там його і затримали.
 У березні суддя Хмельницького міськрайонного суду виніс обом підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою впродовж 60 днів. І ось днями вже інша суддя подовжила обом підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою включно до шостого липня поточного року.
Тим часом досудове розслідування триває. Й, окрім найсуворішої в цьому випадку вищезазначеної статті Кримінального кодексу України, підозрюваним інкримінують ще й ряд інших — ч.2 ст.185 за крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою, ч.1 ст.357 за викрадення, привласнення та вимагання офіційних документів, ч.3 ст. 357 за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та ч. 1 ст. 361 за несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів.
Отож легка нажива, якою так часто не гребують місцеві роми, для декого з їхнього «дружнього» товариства цього разу може обернутися чималим строком ув’язнення. Втім своє слово, зваживши всі обставини та доводи, має все ж сказати суд. Подібних справ у його архівах уже чимало. Та поки що нехай ця історія уже стає хорошим уроком для тих, хто так легко ловиться, як показує судова практика, на гачки різного роду пройди-світів.