Був вересень 1982 року. Ніщо не порушувало мирне та спокійне життя жителів села Радівці. Аж раптом страшна новина сколихнула не тільки село, район, а й область. А розпочиналося все так...
Місцева жителька, витягуючи з криниці відро з водою, мало не зомліла з переляку. Вода була схожа на кров…
В одній з біблійних легенд розповідається, як Бог покарав землю єгипетську за те, що фараон не хотів на прохання Мойсея відпустити з Єгипту євреїв. Першою карою було перетворення води в кров, а потім пішло-поїхало: навала жаб, мух та бліх, падіж худоби, громовиця, напад сарани, непроглядна темрява, смерть новонароджених малюків…
Ці жахливі картини миттєво випливли в пам’яті набожної жінки. Вона перехрестилась, дивлячись на небо, та стрімголов помчала до церкви. Не заставши в храмі священника, жінка побігла в сільську раду, де все розповіла її працівникам. Люди перешіптувались: «Хто ж це так важко завинив перед Богом?». Викликали наряд міліції.
На місце події прибула оперативно-слідча група під керівництвом слідчого Олександра Делінди. З криниці підняли пошматовані ножем тіла чоловіка похилого віку і його дружини. З ран ще сочилася кров. Це була сім’я Кузьмуків. Так називали у селі це подружжя, хоч чоловік та дружина мали різні прізвища. Майже все своє життя вони займалися бджільництвом, мали більше 40 вуликів, продавали мед і стали найзаможнішими в селі.
Не вникаючи в подробиці методів розслідування злочину, зупинимось на результаті. Було встановлено, що до вбивства причетні односельці Іван та його співмешканка Марина (імена змінені). Пізно ввечері вони застали Кузьмуків на порозі хати. Привітавшись, Іван миттєво завдав удару ножем прямо в серце літньої господині. Дід несамовито закричав і почав оборонятись голими руками, а Іван різав його ножем. Нещасна жертва волала про допомогу, ще більше розпалюючи розлюченого Івана. Під руку йому попався металевий товкач, кількома ударами по голові Іван і добив свою жертву. Все було залито кров’ю, в тому числі й одяг Івана та Марини.
Не знайшовши грошей, душогуби волоком притягли тіла й викинули їх у криницю. Марина позбирала в мішок усіх курей. Убивця та його спільниця подалися додому, де позбулися закривавленого одягу.
Злочин було розкрито по гарячих слідах. За подвійне вбивство Івана розстріляли, а його співмешканка Марина за співучасть у вбивстві та крадіжку отримала сім років позбавлення волі.
Цікавий епізод виник під час розслідування. Згодом неодноразово на обласних нарадах працівників прокуратури згадували, як Делінді допоміг розкрити злочин… півень. На допиті Марина продовжувала стверджувати, що кури не крадені. Делінда в присутності двох свідків вилучив з курника півня і, несучи його під пахвою через усе село, відпустив недалеко від оселі Кузьмуків. Півень попрямував до свого рідного курника.
Професійний хист Делінди не зостався поза увагою високого керівництва, його підвищили по службі.
Буде несправедливим не згадати ще один епізод із послужного списку слідчого. Внаслідок конфлікту між Азербайджаном і Вірменією в Нагорному Карабасі катастрофічно виросла кількість нерозкритих злочинів. Для їх розслідування була створена московська слідча бригада з найкращих працівників МВС та прокуратури Радянського Союзу. До складу цієї групи входив і наш земляк — Олександр Делінда. Але то вже зовсім інша історія.
Gismeteo 
