Надрукувати
Категорія: Новини
Перегляди: 4100

Усе розпочиналося, як в  американському кінофільмі. Поліцейські з’являлися  наче з-під землі, скручували дебошира напідпитку, який кидався на перехожих, одягаючи кайданки, чи навіть немічну бабусю  переводили  через вулицю або перелякану кішку знімали з дерева. Патрульні автомобілі гасали один за одним то туди, то сюди, начебто  спостерігаючи за правопорядком на дорогах. І навіть  нікому не відмовляли в селфі.
Усі  захоплювалися небайдужістю й креативністю молодих  і вродливих поліцейських… Та якось зненацька ті герої  зникли, немов їх і не було. Із часом ейфорія   розвіялася, як  вранішній туман. Розчарувалася у вартових правопорядку і хмельничанка Ліля Романова.

 — Проходячи повз двір будинку, що на  Старокостянтинівському  шосе, 12, побачила чоловіків середнього віку, які біля  пісочниці  курили якусь гидоту.  І це  серед білого дня  на очах перехожих та  дітей, — розповідала жінка, прийшовши в редакцію. —  Це мене  вкрай обурило, тому й вирішила зателефонувати  на 102, пояснивши диспетчеру ситуацію. Чекала  від правоохоронців миттєвої  реакції, але на мене  сипалися одне за одним запитання. Диспетчер спочатку  розпитувала, як вдягнені правопорушники,  прискіпливо запитувала про них. «А у чому третій одягнений?» —  цікавилася, начебто й справді збиралася  переслідувати їх. Але раптом засумнівалася, чи  справді вони  курять  наркотики. Довелося їй пояснювати, як вони із пластмасової пляшки з отвором, закритим фольгою, вдихали дим.  Допит на цьому не закінчився. Бо  чергова кілька разів  перепитувала прізвище та рік  народження. Проте таки запевнила, що поліцейські приїдуть негайно, однак, ніхто  не поспішав на виклик. Жителі будинку вже не дивуються, бо  часто у цьому дворі  збираються наркомани й п’янички. Якось навіть підлітки розпивали спиртне, а жінка, у поліцейській формі, лише зробила  зауваження.
 Скарги на правоохоронців непоодинокі, бо  вони не  патрулюють вулиці, а  п’яниці, які збираються біля забігайлівок,   вільно себе почувають й навіть кидаються, як  скажені на перехожих.
 — У центрі міста в обідню пору, схопив  мене за руку якийсь п’янюга, ображав, лаявся, вимагав, щоб я зняла сонцезахисні окуляри, бо небо затягнуло хмарами, — розповідала Оксана. — Як могла, відбивалася від нього, але ніхто із перехожих не зглянувся на мене, не втихомирив хулігана. А поряд  глузувала ще й його супутниця, теж  під кайфом, яка,  ледве трималася на ногах. А де ж поліцейські?  Вони наче крізь землю провалилися…
  Коли ж  Оксана вирвалася від нетверезого причепи, то  зателефонувала на 102. Обурювалася, що ніде  не видно патрульних. Черговий  терпляче вислухав  роздратовану студентку і   сказав, що їй зателефонує поліцейський, який розповість про графік  патрулювання на вулицях обласного центру. «Я спершу повірила, що черговий мене не обманює, але  насправді всіх скаржників диспетчери заспокоюють обіцянками»,  —  сказала студентка.
 Воно так і є, адже майже щодня обурені пішоходи телефонують на 102, бо  водії нахабніють. Перейти вулицю через «зебру», наче пройти через лінію фронту. Водії не пригальмовують,   мчать на шаленій швидкості на пішоходів — дітей, матусь із візками, не дотримуючись  правил дорожнього руху. Хоча  обурені громадяни  й повідомляють по телефону  поліції, вказуючи номери автомобілів  правопорушників, але  ніхто й пальцем не  поворухне, щоб їх покарати. До речі, автор  цих рядків не раз телефонувала у поліцію, але  як горохом об стінку.
 Процвітає наркоманія, алкоголізм, вражає статистика жертв ДТП, а патрульні  просто катаються на автомобілях, хоча уже  рідше. І, на жаль,  довіра до поліцейських, так гарно  свого часу розрекламованих, зникає, бо  на них уже й не варто сподіватися. Як кажуть, береженого і Бог береже.  Отож студентка Оксана уже придбала газовий балончик, хоча упевнена — електрошокер ефективніший, але він їй не по кишені...