Світлини, які відображають події війни на Донбасі, у ці дні несуть особливе посилання, відкриваються по-новому, сприймаються з подвійним болем і гостротою. Їх робив у період своєї служби, в 2015-2017 роках, боєць окремого батальйону «Донбас» Юрій Величко. Жодна з цих світлин не постановочна, кожна — відображення реалій життя на передовій. Сам автор назвав цикл цих фотографій «Життя на нулі». Саме на цьому відліку, коли ти впритул наближаєшся до найстрашнішого, оцінюєш все по-іншому, сприймаєш все інакше. Життя «на нулі» оголює твої нерви, твої відчуття і спонукає до роздумів, які твій мозок раніше не допускав.

Коли ж ці фото викликали все більшу цікавість, їх почали виставляти у різних містах України, як свідчення правдивого і надзвичайно складного періоду в житті країни.
— Виставка світлин Юрія Величка збирала чималу аудиторію відвідувачів Державного історико-культурного заповідника «Межибіж». А потім вона залишилася у сховищах музею, — розповідає Олег Погорілець, директор заповідника «Межибіж». — Після початку війни з росією ми згадали про ці фото, які несуть такий глибокий зміст, які пронизані відвагою й патріотизмом кожного, хто зображений на світлині. Тому й вирішили виставити їх у Хмельницькому обласному художньому музеї, аби ще більше подолян через ці світлини змогли пройнятися духом тих подій, які підняли найкращих синів України на боротьбу з ворогом.
У центрі виставки, поперед світлинами, Прапор України, в якому «запікся» дріт з автоматного магазина, після обстрілу «градами». Його привіз Володимир Регеша (позивний «Санта»), який воює у «Правому секторі». Ці речі, що увібрали пекельний подих війни, завжди нагадуватимуть про патріотів, які йшли на смерть заради України, — наголошує Олег Погорілець.
До експозиції додали гільзи з-під патронів, використані цього року нашими бійцями в гарячих точках.
Нікого побачене не залишить байдужим, переконаний директор заповідника. Нині, до слова, Меджибізька фортеця стала одним із центрів у громаді, де плетуть маскувальні сітки, виготовляють ремені для автоматів, займаються організацією іншої допомоги для фронту.
А митець Юрій Величко й у ці дні зупиняє мить у фотооб’єктиві, гортаючи сторінки нових подій. Знімає Ірпінь, Дніпро, інші міста, відображаючи реальність. Без прикрас, без ретуші, такою, якою є вона насправді.