По всьому світу розлетілися наші українці — і в кожного на те свої причини. Але більшість із них не поривають зв’язку з рідними, друзями, земляками, цікавлячись усім, що відбувається в Україні, та розповідаючи про свої враження, життя за кордоном. Наша постійна читачка, хмельничанка Лариса Третяк нещодавно мала можливість відвідати сім’ю своєї доньки, яка нині проживає в Англії. Одним із яскравих вражень цієї поїздки стала... бібліотека.
— Що може бути цікавого в бібліотеці невеликого британського містечка, куди мене запросили на екскурсію? Здавалось, бібліотеки всюди однакові: бібліотекарі, відвідувачі та стелажі з книгами. В Британії бібліотеки різні — від старої телефонної будки з книгами в невеликому селищі до величної, як то в Оксфорді, — розповідає вона. — Тут усі бібліотеки обладнані автоматами самообслуговування, через які відвідувачі отримують та повертають книги. Такий автомат працює за тим же принципом, що й автомат у супермаркеті. Тільки замість грошей до нього запроваджується читацький квиток. А попереднє замовлення на книгу оформляється через Інтернет.
У наші дні англійці мають доступ практично до будь-якої книги, що є на території країни, завдяки єдиній національній бібліотечній системі. Потрібну книгу доставлять до бібліотеки твого міста.
Існує програма з доставки книг людям, які не можуть самостійно приходити до бібліотеки. Сліпим і слабозорим людям бібліотека може відправляти спеціальні видання та книги, що «розмовляють».
Усі бібліотеки країни беруть участь у національній програмі «Книжковий старт». Відповідно до цієї програми кожному англійському малюкові при народженні дарують книги та видають читацький квиток до бібліотеки. Мій маленький онук теж отримав такий подарунок. А ще в бібліотеках раз на тиждень розповідають історії для дітей різного віку. Ці заняття і називаються – «розповідання історій». Є у Великій Британії і так звані «бібліотеки на колесах». У деяких населених пунктах через скорочення бюджету невеликі бібліотеки довелося закрити. Але, щоб не залишати мешканців цих місць без книг, раз на тиждень до маленьких містечок приїжджають спеціалізовані бібліотечні автобуси, — продовжує розповідь Лариса Третяк. — Любов до книг у цій країні прищеплюють дітям з раннього віку.
Мене дуже дивувало, коли моя дочка почала показувати книжки дитині в 2 місяці. Коли онучка стала сидіти і брати предмети в ручку їй стали купувати яскраві дитячі книжечки з різними тактильними елементами, з віконечками, що відчиняються. В рік дитина могла вибрати книжку за назвою, роздивлятися картинки і показувати пальчиком предмети. В два рочки Амелія уважно слухала, коли їй читали батьки і, почавши говорити, могла вже читати по пам’яті багато своїх книжок. А коли я побачила світлину, де на дні народження трирічної дитини тато іменинниці читав маленьким гостям книжку, і його слухали п’ять малюків, я подумала, що консервативні британці мудро не поспішають за нашим комп’ютерним часом.
Зараз Велика Британія і прості люди роблять для України і українців неймовірні речі. Яким же було моє здивування, коли побачила в англійській бібліотеці книжечки українською мовою! І я вирішила залишити тут наш український оберіг — ляльку-мотанку, яку купила в Хмельницькому на День міста, коли волонтери збирали гроші на допомогу Збройним силам України, — додає Лариса Генівна. — Нехай вона живе тут, біля наших українських дитячих книжок, як оберіг нашої мови і частинка душі нашої України.