Історія, що лягла в основу короткометражного фільму «У бомбосховищі», — це історія маріупольських жінок, які зустрілися в укритті.
Одна з них втратила сина, інша — чоловіка. Третя — батька, ще одна — маленьку дитину. А ось ця, молода, так і не одружилася. Зняли цю правдиву та болючу за сприйняттям стрічку в Полонному місцеві й приїжджі з Києва й Борисполя актори, оператори й режисери.
Оператор-постановник Ярослав Ярославський змушений був перебратися з Києва до Полонного, де проживають батьки. Ідея зайнятися творчістю особливо розгорілася тут, на малій батьківщині. Бракувало професійної техніки.
— Світло зробили власноруч повністю. Знімали простою технікою, тому намагалися над мізансценами працювати якомога точніше, — розповів Ярослав.
Звуком та монтажем займався актор кіно й театру Захар Макух. Каже, він і сам з родиною два тижні перебував у домашньому укритті вдома у Броварах.
«В нас військова частина в Броварах, і в перший же день туди влучила ракета. Там теж були дуже схожі історії», — коментує він. І додає, що фільм вийшов емоційний і правдивий: «Я показував його мамі, дружині. І в кожного він зачіпає щось своє. Тому і сльози, і емоції…»
А зіграли маріупольських жінок місцеві жительки, учасниці полонського театру.
«Я знав, що це кіно побачить вся Україна. Дуже хочу вірити, що його побачить якщо не весь, то чверть світу. Та чверть, яка зараз за нас, за Україну», — говорить режисер театру Сергій Шевчик.
Невдовзі зі своєю командою оператор-постановник Ярослав Ярославський розпочне нову роботу, адже колектив виграв грант на створення документального серіалу. Зніматимуть 20 серій про людей, які вимушено переїхали й працюють волонтерами.
А дивлячись історії маріупольських жінок, ми знатимемо, що передати їх, так зворушливо, так правдиво, допомогли талановиті полончанки.
Gismeteo 
