Під час зустрічі з подільським композитором Іваном Пустовим він говорить про те, що серед різдвяних пісень для українців і західного світу «Щедрик» Миколи Дмитровича Леонтовича посідає особливе місце. Ця колядка є однією з найвідоміших святкових композицій, яка зачаровує публіку в усьому світі вже понад 100 років.
Перший запис «Щедрика», жовтень 1922 рік, Нью-Йо́рк Сіті.
— Микола Леонтович працював над «Щедриком» практично все своє життя. Під час написання мелодії він черпав натхнення в українських народних піснях і мелодіях, які чув у дитинстві на Поділлі, де виріс. Першу її редакцію композитор створив у 1901-1902 роках, другу — у 1906-1908 роках, третю — у 1914-му, четверту — в 1916-му і п’яту — в 1919 році, — розповідає Іван Пустовий. — Напередодні святкування Нового 1916 року «Щедрик» вперше виконав хор Київського музично-драматичного інституту імені Лисенка, де працював Леонтович. Композиція мала надзвичайний успіх. А світова слава неї прийшла завдяки диригентові хору «Українська республіканська капела» Олександру Кошицеві і 80 його учасникам. Саме вони привезли композицію за океан. Хор був створений Директорією для популяризації України, української мови та культури у світі, щоб представити Україну як незалежну від росії державу з багатою культурою.
У 1919 році «Українська республіканська капела» вирушила у світове турне, за три роки об’їхали 10 країн Європи, а потім — до Північної Америки, де відвідали 36 штатів і 115 міст. «Щедрик» у цьому турі був головним хітом хору.
Вперше в США почули «Щедрик» 5 жовтня 1921 року на концерті в Нью-Йорку. Є легенда, що цього вечора там був присутній Петро Вільговський (теж українського походження, хоч і народився в США), який був так вражений мелодією, що вирішив написати свою версію слів англійською мовою. Але, можливо, він почув її вже у записі, — розповідає Іван Пустовий. — Пісня нагадувала Вільговському передзвін дзвіночків і закріпилася в музичній культурі Заходу під назвою Carol of the Bells.
Хоч «Щедрик» і Carol of the Bells звучать в одному аранжуванні, вони несуть абсолютно різний зміст. В українській версії співається про ластівку, яка кличе господаря дому, щоб він подивився на своїх овець, адже в тих народилися ягнята, що символізують щедрість і достаток, яку подарував його сім’ї прийдешній весняний сезон. Річ у тім, що ця пісня прийшла до нас із глибини століть, коли рік починався навесні — у час, коли прилітали птахи. В американській версії немає прихованих метафор, тому що текст пісні Вільговського про прекрасний дзвін дзвіночків на Різдво.
Як уже згадували, «Щедрик» вперше пролунав у США 1921 року і цього ж року її творець був жорстоко вбитий.
Варто згадати, що Микола Леонтович у 1892 році вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, де- які духові інструменти. Захоплення музикою й визначило подальшу долю Леонтовича — після на- вчання у1899 році він відмовився від духовної кар’єри, кілька років працював сільським учителем співу й арифметики і, захопившись народними піснями Поділля, у 1901 та 1903 роках видав два збірники їх обробок для хорового виконання.
Учителював і продовжував займатися хоровими обробками народних пісень на Вінниччині. У березні 1919 року Микола Леонтович з родиною — дружиною і двома доньками — саме переїхав до Києва, де викладав хоровий спів на вечірніх курсах Музичної школи Миколи Лисенка та у Київській учительській семінарії. Але через скруту вже восени цього ж року він був змушений знову повернутись до Тульчина.
У Тульчині Леонтович відновив діяльність аматорського колективу хористів, з яким на Різдво 1921 року здійснив невелике турне, виступивши у Бершаді, Тростянці, Теплику та Гайсині. По завершенні виступів він на кілька днів заїхав до батька в село Марківка Гайсинського повіту, де той мав парафію. Увечері 22 січня у двері його дому постукав молодик, який представився уповноваженим Гайсинського відділу повітового чека Афанасієм Грищенком і попросився переночувати. Хата була на дві кімнати, то ж в одній лягли спати батько Миколи Леонтовича, його сестра і дочка, в іншій — композитор і гість. Вранці усіх розбудив звук пострілу…
У Марківцях Микола Леонтович і був похований, до речі, босий, бо разом з іншим винесеним з батьківської хати добром, убивця забрав і чоботи композитора. На жаль, у травні того ж, 1921 року, Українська республіканська капела розпалась.
А популярність «Щедрика» зростає. Нещодавно був презентований документальний фільм «Щедрик проти “русского міра”, який рекомендую подивитися кожному, – каже Іван Пустовий. – Сценаристи фільму наголошують, що хоч усі знають “Щедрик” як різдвяний гімн, у фільмі це історія про те, як українська пісня стала потужним і дуже ефективним інструментом у боротьбі за незалежність. Це дуже актуально і зараз.
Назва «Щедрик» – від слова «щедрість». У ній криється наше, українське побажання світу: будьмо щедрими у своїй доброті, мирного нам усім нового року, – каже на завершення композитор.
Gismeteo 
