Я пам’ятаю, як малою, кожного разу їдучи до бабусі, при в’їзді в містечко мене зустрічав великий портрет Шевченка з написом:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тоді, в свої вісім, я ледь усвідомлювала значення цих слів. Не знала, яка ж та оновлена земля і чи ми вже на ній? Хто вони, ті син та мати? Але завдяки цим рядкам розуміла, що є ворог-супостат.
Рік тому він знову ввірвався руйнувати наші міста й життя, грабувати та ґвалтувати, промовляючи до нас лише мовою крові та насилля. На власному досвіді ми сповна відчули значення слів «горе» та «втрата», пізнали ціну справжньої свободи і, найголовніше, усвідомили, що незалежність — це передусім вибір.
Цей вибір ми робимо щодня й щохвилини, показуючи всьому світу силу і дух незламної нації. Цей вибір, ціною людських життів, занадто дорогий (читай: безцінний), але ми не маємо жодного сумніву, що він — правильний.
Сьогодні вкотре схиляю голову перед нашими захисниками та захисницями, тими, хто надихає і дарує надію, і тими, хто віддав своє життя за нашу свободу, перед кожним, хто робить свій внесок і наближає Перемогу. Дякую людям, які стали світлом у житті для мене в ці темні часи, і тим, хто добровільно зник з його радарів.
Знаю, що зовсім скоро я поїду в село, де вже, на жаль, немає бабусі, але все так само є портрет Тараса, при дорозі усміхнуся йому і скажу, що ми на оновленій землі, і що ми — вільні!
Gismeteo 
