Подивіться! Прилетіли! Повернулися! Не зрадили нашій землі, нашим полям! Будуть гніздитися! Будуть з веселим клекотом годувати своїх діточок! Земля проситься до обробітку! Сіємо, садимо! Живемо! Будемо! Буде Україна!

Відповідно до народних спостережень, 19 березня – це день, коли прилітають лелеки. За повір’ями, вони приносять на своїх крилах холод, тому зазвичай у третій декаді березня спостерігається зниження температури.
Предки говорили: «Лелеки прилетіли — на крилах снігу принесли»️. А ще з ними пов’язано багато легенд. Ось одна з них.

Білий птах із чорною міткою був колись чоловіком на ім’я Бузько.  У ті часи намножилося чимало гадюк, вужів, ящірок, комах.
Божа Матір просила Всевишнього, щоб очистив землю і воду.  Бог зібрав усю погань у мішок і доручив Бузькові віднести його і кинути в безодню, не озираючись.  Але Бузько розв’язав мішок, і нечисть розповзлася по землі. За це Бог перетворив чоловіка на птаха і наказав: «Поки не збереш усіх плазунів, сарану та інших комах – не бути тобі людиною».
Лелеки селяться лише біля добрих людей.
Вважається, що лелече гніздо на подвір’ї приносить щастя, удачу та добробут.  В Україну, щороку, повертаються 25 тисяч лелек.
Лелеки, журавлі, бузьки, чорногузи — як тільки українці не називають біло-сірих птахів.  Орнітологи іменують їх найбільш консервативними птахами, адже час їхнього прильоту завжди припадає на третю декаду березня.
До лелек наш народ завжди шанобливо ставився.  Лелека — один із символів України.  Оскільки від кохання народжуються діти, не дивно, що українці й досі поетично висловлюються: «Дітей приносить лелека».  Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то цілий рік будеш сам, двох — будеш у парі.
Ці птахи давно занесені в Червону книгу, у них заборонено стріляти.  Та, на жаль, чи у зв’язку з кліматичними та екологічними умовами їх кількість постійно зменшується.