Звірі, зображені у своєрідній авторській техніці «наївного мистецтва», перетворюються в м’які вироби. Вони полюбилися українцям і зробили майстриню затребуваною у своїй сфері. Про те, як народжуються ідеї, як малюнки перетворюються в іграшки та як склалася ситуація з дотриманням авторського права на роботи відомої художниці спеціально для Соціальної інформаційної платформи розповіла Олена Панчук.
«Іграшки я робила давно. Маю швейну та художню освіту. Навіть коли працювала у швейних цехах, то намагалася з клаптиків зібрати іграшку. А потім у декретній відпустці з донечкою ще більше цим захопилася», — згадує Олена.
Жінка шукала нові ідеї в інтернеті. Так одного разу натрапила на відео в соцмережі, в якому інша майстриня показала іграшку, пошиту за мотивами образу з картини Марії Примаченко.
Олена мала досвід створення об’ємних іграшок. Розповідає, ще під час навчання в училищі намагалася переводити різні зображення в ЗD-вимір. Останніми роками організовувала майстер-класи з аплікацій і пошиття м’яких іграшок для дітей різного віку. Тому створення лекал за малюнком, вишивка та розпис їй добре вдавалися.
«Мені стало дуже цікаво. Бо до того я ніколи не дивилася на її картини з такої точки зору. І мені захотілося зробити це по-своєму, як я це бачу. Першою роботою була «Пташка», другою — «Дика овечка». Виставила в тік-току. Отримала багато коментарів про те, які вони класні. Коли до мене приходили дівчата на процедури (Олена займається косметологією — авт.), також звертали на них увагу. Одна дівчина запропонувала влаштувати фотосесію з іграшками. Ми так і зробили. Ще сміялися тоді, що я можу стати відомою завдяки цим іграшкам», — ділиться майстриня.
Публікації фотографій і відео іграшок у соцмережах отримали багато схвальних відгуків. З’явилися охочі замовити такі вироби для своїх дітей. Тому постало питання про дозвіл на використання авторських робіт художниці, чиї картини лягли в основу іграшок.
«Нині багато людей хочуть мати іграшки за картинами Примаченко. Але я поставила людей на очікування, бо якраз перебуваю на етапі підписання договору про використання авторських матеріалів художниці. Я погодилася на всі умови представників Марії Примаченко, зокрема, її онуки. Знайшла їх також завдяки інтернету. Бо розумію, що йдеться не про один виріб, який я пошила для себе. Багато людей зацікавилися, тому потрібно все зробити за законом і по совісті», — каже Олена.
Вона додає, що нині договір — на опрацюванні юристів, тож незабаром буде підписаний. А тим часом фото з її роботами розлетілися багатьма творчими групами. І разом зі схвальними відгуками з’явилися недоброзичливці, які дорікали за плагіат.
«Якраз команда онучки Примаченко стала на мій захист, і навіть писали про це свої коментарі в тих групах. Тому я вкотре зраділа, що всі юридичні моменти вирішила оформити із самого початку. Потім було б важко щось змінити й довести», — зауважує майстриня.
Загалом вона створила три іграшки за мотивами образів Марії Примаченко: «Пташка», «Дика овечка» та «Синій бичок».
«Твори Марії Примаченко надихнули мене цікавими образами звірів та птахів, поєднанням орнаментів, колористикою. Через свої вироби я можу поширювати їхню культурну цінність. Вони ніби оживають. Їх можна потримати в руках, відчути на дотик. Але, зізнаюся, коли робила ці іграшки, навіть мріяти не могла, що це стане настільки важливим для мене», — каже Олена.
Майстриня отримала чимало пропозицій представляти такі українські іграшки за кордоном. Львівський музей іграшок також висловив зацікавленість розмістити їх у своїй експозиції.
«Тому дозвіл родини Примаченків мені важливий, як благословення. Це ж культурна спадщина. Мало хто з мого оточення знав про Примаченко до створення мною іграшок. А популяризація творчості художниці з дитинства — це безцінний вклад в нашу самоідентичність», — наголошує жінка.
«Зоряний бичок» з «Вечірньої казки»
Майстриня створила також іграшку за образом бичка з «Вечірньої казки», яку колись транслювали на УТ-1. Мультиплікатор малював його на основі картин Примаченко.
«Цей бичок пробуджує спогади з дитинства, коли все добре, коли в безпеці. Цей стан хотіла відчути сама, коли робила його. Це розуміють ті, хто його отримує. І я щаслива від того. Коли використовую ідею саме анімаційного героя (а він трохи відрізняється від оригіналу), то на нього вже не поширюється авторське право Примаченко. Так мені пояснили його власники. До виробів у такій інтерпретації вони претензій не мають. Тому таких бичків я зараз роблю. Мені там і котики сподобалися. Але потрібен час, аби розробити нову іграшку», — розповідає Олена.
Вона додає, що набивати вироби наповнювачем їй допомагає старший син. А молодша семирічна донька стає першою власницею кожної нової іграшки — саме від неї Олена чує першу критику та побажання.
Серед популярних виробів, які створила майстриня, є гусак у рожевому капелюсі «Калуш», «Пан Місяченько», «Пес Патрон», «Різдвяний янгол» та інші.
«Мені подобається переносити на іграшку вишивку. Намагаюся помістити на неї елементи українського орнаменту», — зауважує Олена.
Співпраця з іншими авторами
Майстрині також цікава співпраця з іншими художниками. Наприклад, у планах створити іграшку за образом з картини Ольги Машевської — котика з рибкою.
Є домовленість з художницею Нітою Кравець про створення іграшки «Грибоїд».
«Вона дала добро на виробництво іграшки. У неї теж дуже цікава робота — у схожому до Примаченко стилі. Художниця ще працює з флуоресцентними фарбами — її картини світяться в темряві. Дуже цікавий напрям. А «Грибоїд» з крилами просто полонив мене, сподобалося поєднання кольорів і форм», — каже Олена.
Gismeteo 
