Три талановиті рівненчанки привезли до Хмельницького самобутню виставку із понад ста робіт «Мелодії вічного джерела», яка відкрилася в обласному науково-методичному центрі культури і мистецтва і діятиме до кінця листопада. На ній — дивовижні композиції з ниткових вузликів заслуженого майстра народної творчості України Ольги Нечаєвої, картини з тополиного пуху майстра народної творчості Ольги Осейчук та етнічна і авторська виставка рушників майстра народної творчості Ніни Гіроль.
ХРАМИ ТОПОЛИНІ
Єдина в Україні майстриня, 75-річна Ольга Осейчук — викладач Рівненського педагогічного ліцею, створює картини з …тополиного пуху. Техніка, справді, унікальна: шовковисті пасемця, легкі і напівпрозорі, викладені на оксамиті, який є основою роботи. Вдивляючись у напів-
прозорі, як серпанок, обриси храмів, у невагому палітру квіткових композицій, важко зрозуміти: це вишито, виткано чи написано аквареллю? Але вся краса на оксамитовому тлі — винятково з тополиного пуху, який майстриня ретельно викладає, пасемце за пасемцем, на тканині. Ні пензля, ні іншого художнього начиння — лише пальці рук і величезне терпіння. Справді, про таку техніку, аби досягти достовірності зображення, можна сказати: працювати, зачаївши подих. Адже навіть від дихання, від легенького протягу з вікна невагомий пух може розлетітися вусібіч. А сюжети підказує серце. Ось — «Мелодія Небесної Сотні» — картина передає стан материнської молитви за сина-героя. Найбільше в колекції майстрині храмів України, які авторка зображує так, наче вони проростають у повітрі, живуть у небі і звідти, з висоти, струменить їхня нескінченна благодать.
— Свою першу картину з тополиного пуху я зробила сорок років тому, — розповідає Ольга Григорівна. — Це також був храм. Хотілось по-особливому показати, передати його небесну, високу суть. А тополиний пух мене завжди приваблював своєю загадковістю, ніжністю, здавалося, що він хоче розмовляти зі мною. Почала експериментувати.
Для роботи жінка обирає пух, який ще «спить» у тополиних стручечках, потім сушить його в мішечках. Пух, що літає в повітрі, не годиться, в ньому багато пилюки, він не блищить, втрачає форму і полиск. Виготовлення однієї картини займає кілька місяців, а то й рік, то й розпочинає художниця одразу кілька сюжетів.
Є в колекції Ольги Осейчук робота, яка їй особливо дорога. Це — сон. Наснилося жінці, що вона — на небі, в оточенні церкових куполів, а пониззя — в мальвах. «Спочатку засмутилась, бо подумала, що це певний знак, підсумок життя. Але ті картини були такі ніжні, просто зіткані з якоїсь невимовної любові — і вирішила, що цей знак — для картини. Я її так і назвала — «Мій сон».
…Людське життя чимось схоже на тополиний пух — летить кудись у просторі, так блискавично і миттєво…
Її роботи також розлітаються по світу, як тополиний пух. Її храми, зокрема аж три роботи з циклу «Софія Київська», залишилися в приватних колекціях в Америці, Німеччині, Англії, Польщі.
Майстриня досі не має офіційного мистецького звання. «За роботою про відзнаки якось не думається. Бог посилає натхнення, здоров’я, от я цим і тішуся».
КВІТИ І МІЛЬЙОНИ
Мільйони — це вузлики, мистецтво плетіння яких Ольга Нечаєва пізнала з дитинства, коли допомагала мамі плести кошики. Але визнаним майстром у техніці вузликоплетіння Ольга стала, виготовляючи квіткові композиції. Нині у її колекції — понад три десятки композицій із вузликів, мініатюрність котрих нагадує і бісер, і вишивку. Вузлики розмірами з макове насіння нанизуються рядочком, сотнями тисяч(!) у кожній роботі.
Про те, що вона стала заслуженим майстром народної творчості України, Ольга дізналась із дзвінка з обласного управління культури. Це було у 2010 році. Оглядаючи в Києві виставку досягнень народної творчості та культури Рівненщини, Президент Віктор Ющенко настільки був вражений букетом чорнобривців із різнокольорових вузликів, що одразу ж розпорядився: ця майстриня повинна мати звання.
Справді, природна достовірність, перебіг кольорів квіткових і рослинних композицій Ольги Нечаєвої вражає. «Я дуже люблю природу, і її краса просто проситься рук, хочеться передати кожен дотик до душі, який відчуваєш у лісі, торкаючись гілки, гриба, дерева. Тонка делікатність, виразність робіт заслуговують найвищої похвали.
У її колекції — понад 30 рукотворних картин і ма-йже стільки ж ваз із вузликів. Її виставки за кордоном збирають сотні захоплених відгуків. Роботи майстриня творить без гачка і без спиць — лише руки. Доводиться вив’язувати і… перераховувати сотні тисяч вузликів у кожній роботі, щоб не порушувався орнамент.
Ольга Нечаєва — також єдина в Україні майстриня, яка досконало оволоділа загадкою плетіння вузликів.
ЗІ СПАДКУ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ
У Рівненському краєзнавчому музеї кілька років тому шкільну учительку Ніну Гіроль неймовірно вразив один експонат: журнал 1867 року, який видала Олена Пчілка, мама Лесі Українки, відома письменниця, етнограф, яка помістила світлини старовинних рушників із волинськими орнаментами. Вишивальниця і збирачка давніх орнаментів вишивки, Ніна Гіроль вирішила відтворити на полотні старовинні волинські узори з тих рушників. Побачила у них давні техніки прядкової гладі, ретязі, курячого броду, верхоплуту і відтворила диво: наче зі старовинної скрині чи з поважного музейного фонду явився на світ синьо-червоний рушник на білому тлі.
Ніна Гіроль за роки мистецької праці опанувала десятки народних технік, пізнала тонкощі якісного вишивання (жодного вузлика, бо обірвана нитка, вузлики рушника — це «обірване» життя і гіркі вузлики долі, як вірили у давнину), і своє мистецтво передає дітям. Уже п’ятнадцять років веде у школі гурток «Вишиванка», який неодноразово здобував призові місця у різноманітних дитячих конкурсах. У майстрині вже чимало й авторських рушників, вишиванок, і мовою вишивки жінка передає стан своєї душі, свої мрії і мудру любов до життя.
Обов’язково відвідайте цю виставку краси жіночої душі! Ви побачите, як на очах світ стане виразнішим і досконалішим, а осінь — просто красунею, яка надихає творчу душу жіночу.