Вважаю, що за належної підтримки української літератури державою твори нової хвилі національних письменників мали би поширення й резонанс  і на всесвітньому рівні, як, приміром,  твори популярних Коельо чи Брауна. Безумовно, українці з національною свідомістю та гідністю повинні допомогти зробити це, адже розвиток нашої літератури — шлях до повної деколонізації України. Самих лише декомунізації і повалення корупції мало. На їхньому місці щось має бути. А саме — Висока Національна Гідність Українця, творення якої і є почесним завданням сучасної української літератури.

Теплого вересневого вечора приємною несподіванкою став візит до мене одного з авторів-номінантів конкурсу «Коронація слова» 2015 року  осламівчанина Артура Закордонця,  літературного побратима, який і подарував мені свій щойно «коронований» роман-фентезі «Відунський сокіл». Високу відзнаку Артур отримав у Львові під час вересневого форуму видавців, письменників і читачів зі всієї України. І не тільки України... Презентуються нові видання, що мають великий попит серед шанувальників художнього слова в нашій країні. На книжковому ярмарку, на жаль, видавництва  Хмельниччини не представили подільську книжкову продукцію. Невже не час подільським письменникам широко виносити свої твори на оцінку читацької громади України? Вважаю, така антилітературна аномалія має бути ліквідована активними зусиллями видавництв, літераторів та, головне, всієї патріотичної, духовно зрілої України.
Відкриваю книгу, перебігаю очима дарчий напис: «Дорогому літературному побратимові — з подякою за добро і підтримку. Здоров’я  і довголіття Вам, Миколо Миколайовичу. Артур. 14.09.2015 р.». Справді, ми з Артуром знайомі ще, як він був у літспілці «Огневежа». Десять літ тому талановитий поет видав свою першу збірку «Повнозвучна тиша», яка буквально дихає свіжістю поетики, потужним синтаксисом речень. Пам’ятаю досі поетичний образ матері  автора, яка «на небесах працює... ангелом». І все. Не потрібно зайвих слів, жалісливих синівських хлипань-клятв... Або ще ось цікаві рядки: «Бабця Історія трохи припудриться — і хоч веди під вінець». Коли Артур робив перші кроки в літературі, мені доводилося підкласти йому своє дружнє плече, пригадалося зараз. І не тільки йому... Згодом Артур покинув спілку, перерісши її завдяки щедрому вродженому хисту.
Тепер про книгу. Хлопець на ім’я Гран разом з матір’ю-калікою мешкає у світі мисливців та відунів за давніми законами пращурів. Звичайний хлопчина наділений особливим «відунським» даром: він може бачити очима сокола. І це привертає до нього увагу мудрих відунів, котрі беруть підлітка на навчання. Змінюється не лише життя Грана, змінюється увесь магічний всесвіт: владолюбці вигадали зброю, щоб підкорити інших. Войовниче нахабство белардів нагадує відкриту агресію північно-східних орд на нашу Україну нині.
Читаючи, одразу помічаєш вміння автора кількома рядками передати подію, пейзаж та портрети своїх героїв. Поезія щедро проникла у прозу Артура Закордонця. Сюжет роману робить несподівані зигзаги, а читач має змогу дивитися на світ очима то мисливця, то відуна, то сокола. Детальний  опис ірреальних подій, але цілком можливих за письменницькою логікою, майстерно вималюваних його творчою уявою, заохочує читача повірити в існування ще чогось,  крім очевидного матеріального, замислитися і над духовним світом — своїм та вселюдським, щоб гідно йти далі дорогою земного буття.
Додам ще й таку деталь. Артур прибув у військовій формі. Із зони АТО. Каже, що про успіх довідався, стоячи на БТРі, і в переможному танці мало не проламав броню! Так про свою радість може сказати справді творча особистість.
Високу національну гідність засвідчує нам Артур Закордонець. Як воїн-захисник України. Як самобутній письменник. Поділля, Віньковеччина мають пишатися яскравою літературною зорею Артура Закордонця, номінанта Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» 2015 року.

Від редакції. Відгукнувшись на прохання, Микола Миколайович люб’язно передав нам примірник роману нашого земляка. «Відунський сокіл» з’явився у Луцьку завдяки видавцю-патріоту Миколі Мартинюку, накладом всього п’ять тисяч примірників, які миттєво розійшлися ще під час форуму видавців. Книга отримала спеціальну відзнаку від Дари Корній, Тали Владмирової «Українське сучасне фентезі» у номінації «Романи». А ще маємо автобіографію Артура Закордонця, який, до речі, цьогоріч,
5 жовтня відсвяткував своє 46-річчя. Тож бажаємо Артурові повертатися щасливим і здоровим додому, хай Вас Бог береже, дорогий земляче! Сподіваємося на скору зустріч у редакції, на цікаву розмову про життя і творчість, на знайомство із продовженням роману, над яким, ми дізналися, Ви нині працюєте.