Під такою промовистою назвою і пішла у світ чергова книжка Артура Закордонця — автора кількох романів, дипломанта «Коронація слова», мужнього воїна ЗСУ з Віньковеччини.
У ній автор розповідає, як, якими способами жителі маленького подільського містечка намагалися подужувати соціально-економічні впливи «Темної зими», тобто всезагальної кризи кінця ХХ — початку ХХІ сторіччя.
Особливо негативно вона позначилася на молоді, яка втратила роботу і єдиним місцем заробітку для неї й дорослих став місцевий базар: «Куди ж нам без базару?» — із безмежним смутком та гіркотою говорили вони. Проте кожен робить свій вибір в умовах гострої кризи. Приміром, Юра має добре серце, доглядає свою осліплу маму, хоче зібрати велику суму грошей на її лікування. Для цього здійснює «наскоки на села» — збирає металолом, торгує яблуками, а також очолює «бригаду металістів» — хлопців, які заради великих грошей «спритно і швидко мотлошили лінію електропередач», залишаючи містечко без світла.
Нелегко живеться й іншій героїні — Марії. Щоби якось існувати, вона змушена від рання й до смеркання творити нехитрий обряд — продавати на базарі гарячу міцну солодку каву, чай, заледве тягаючи свого шумного деренчливого візка поміж ятками.
Старшокласник Богдан і його здібна сестра, аби поліпшити матеріальне становище сім’ї, самі виготовляють і продають яскраво розмальовані гіпсові фігурки — гномики, півники за невисокими цінами. Лише за великого ангела просять у покупців 250 гривень. «Великі ангели коштують дорожче», — упевнено пояснив Богдан ціну цього товару інспектору податкової поліції. Багато молоді з містечка подалося на заробітки до країн Заходу. Щоправда, серед містечкових були індивіди, які не бажали й ніколи не жили за рахунок чесної праці, а за рахунок хабарів, корупції, злодійства. Так, прийомник металобрухту Петрович відверто обраховував збирачів різного залізяччя.
Єдиною метою пихатого Стаса було якнайшвидше розбагатіти будь-яким методом, «свою парубоцьку волю продати», щоб бути за впливовим тестем, як за броньованими дверима сейфа. А щодо дружини — невідомо, чи буде йому потрібна через рік-два…
Серед містечкових хлопців дещо вирізнявся Едик — тінь «вищестоящих». Той щосили ліз у систему, тобто у зв’язки з місцевими тузами. Для нього головними були навіть не гроші, а авторитет серед місцевих бариг.
Місцеве начальство також не було в злагоді з совістю та громадянською відповідальністю. Сильною була і негативна роль тіньовиків. Вони повністю злилися з органами чинної влади, яка стала специфічним предметом торгівлі. «Нині вся Україна суцільний базар», — з болем зазначали його прості мешканці.
Глибоке психологічне, моральне напруження над містечком чинила бандитська зграя чупакабрів-мажорів під проводом Мирона. В камуфляжах диких потвор вони ночами здійснювали злочинні жахливі акції: вбивали корів, свиней, дрібну живність, палили оселі, псували проведення урочистих подій, сіяли неабиякий страх — отруту, яка, звісна річ, паралізувала свідомість та волю містян. Для них страшним став світ за порогом. Начальство збиралося на них влаштувати облаву за допомогою солдатів, озброєних автоматами.
Проникливо автор осмислює і роль любові в житті персонажів.
Як вправний художник, митець словами відтворює дивовижну природу: темрява залягає між оселями; віхоли ганяються одна за одною; хмари ковтають веселі зірки; яблука сяють; дерева — тужать. Письменник вважає: багатства природи країни не безмежні. І в недалекому часі їх необхідно буде замінювати вторинною сировиною. Сучасну ж цивілізацію справедливо кваліфікує як ірраціональну, марнотратну. Внаслідок своєї «кипучої діяльності» вона вже нагромадила на планеті «гімалаї брухту та сміття». Тому природа і втрачає реальну можливість самовідтворення.
Артур Закордонець ділиться з читачами своїм напрочуд багатим мовним арсеналом, його поєднує із невичерпною скарбницею усної народної мудрості. Він проти того, щоб діалоги та монологи люди перетворювали в дешеву браваду «модних» сленгів, а тим більше — матюків.
В цьому контексті, мабуть, варто пригадати, що наші далекі предки не вживали лайливих слів. До них вони відносили: чорт, дідько, свиня, собака. «Найгіршими» були також такі словосполучення: щоб тебе качка копнула; щоб тобі добре було; щоб у тебе волоссячко на долонці виросло; бодай тобі гарбуз отелився; щоб тебе пір’ячко залоскотало; щоб тебе Бог побив пирогами.
Очевидно, що вульгаризм набув у нас масового поширення за роки панування більшовицької влади і нищення нею національної культури спілкування. Матюкання було атрибутом її найвищих очільників та й чиновників різних рангів, калібрів.
Своїм чудовим твором Артур Закордонець закликає співвітчизників активніше боротися за практичне вкорінення добра, духовної краси, віри, надії, любові — життєтворчих цінностей буття особи і суспільства. «Великі ангели коштують дорожче» спонукає читачів до глибинних роздумів над сенсом, способами буття, дарованого Богом і людьми. Тому щиро рекомендую прочитати нову книгу мого талановитого земляка і відважного воїна, адже з її сторінок постає неприхована правда життя.
Gismeteo 
