так називається остання збірка відомого українського поета Івана Іова, життя і творчість, якого нерозривно пов’язані з Поділлям. Ці слова, як заповіт митця, звучали рефреном під час відкриття засідання літературної студії, присвяченого 15-річчю поетичного безсмертя Івана Іова. Зібрання відбулося минулого тижня у Хмельницькій міській бібліотеці № 8 на вулиці Кармелюка.
Поетична спадщина письменника неоцінна. Він збагатив українську літературу знаковими книжками “Свято золотої гілки” (передмова Івана Драча), “Світло рідної хати”, “Книга перша”, “Рукопис”, “Чернетка”, “Періодична система слів”, “Каліграфія”, “Великдень долі” (творотексти-традиція), “Невибране”, “Словопис”, “Вічністю живемо”, “Мене вам дав Господь”, “Любіть мене врожаєм і землею”.
Уже перші збірки митця — це поезія філософського заглиблення у себе, у навколишній світ, в окремі вагомі явища, поезія роздумів і пошуків.
У своїй поезії І. Іов виступає і як “новотворець”, тобто шукач нового, поет-авангардист. Вершиною його авангардного доробку є книжка “Періодична система слів” (Акро-моно-візуальні вірші, Ана-тавто-грами, заум, писанки, тексти). За словами нашого земляка, відомого прозаїка і поета Миколи Мачківського, “Словопис” (а це стосується певною мірою і “Періодичної системи слів”) — не лише поезія, а й філософсько-поетичне явище в літературі. З головою пірнувши в словогру, звукопис, асонанси, алітерації, у словотворчі авторські знахідки, взагалі, в художній арсенал поета, ми все більше і більше впевнюємося, що поет творить дивовижні світи, своєрідний процес переродження Слова у символ, наповнення Слова глибиною думки, вибудовуючи свій мистецький алгоритм бачення світу.
Ще 20 років тому в одній із рецензій на творчість поета відома подільська літературознавиця Євгенія Гінзбург справедливо писала: “Іван Іов вважає себе совістю рідного народу, тому так викривально-пророче картає і таврує все, що заважає піднестись і розквітнути Україні”. Тепер розуміємо, що Іван Іов належить до тих поетів, котрі щоденно здійснювали подвижницьку працю, сповідували Поезію як спосіб життя, як власну екзистенцію. Буття поета не обмежене часовими і просторовими вимірами, його внутрішня свобода не співмірна із свободою зовнішньою, з тісними рамками розміреного й узвичаєного життя. Про все це говорилось під час літературних студій “Вшанування 15-річчя безсмертя поетичного авангарду Івана Іова”, які вела дружина поета Валентина Іова та бібліотекар Людмила Дуда (на фото справа наліво). В полілосах “Колишнє і сучасне осмислення творчості Івана Іова”, “Естетичний вимір творчості І. Іова і не тільки...” брали участь заступник міського голови Галина Мельник, голова обласного відділення Національної спілки письменників України Василь Горбатюк, редактор газети “Проскурів” Богдан Теленько, голова обласного об’єднання “Просвіта” Віталій Міхалевській, члени Національної спілки письменників України Микола Мачківський, Віталій Мацько, Анатолій Ненцінський, Ніна Шмурікова, поети Володимир Захар’єв, Йосип Осецький, викладачі Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Хмельницькі барди Володимир Смотритель та Леонід Мазур виконали пісні на слова Івана Іова.
Іван Іов створив і залишив нам у спадок свій власний світ, трагічний і водночас неповторний в пошуках витоків Слова. “Не хочу слави, бо не мій то біль, —
Вкраїнське Слово має бути визнаним!
Не я — відомий лиш самий собі,
А світові озвучена Вітчизна!
Gismeteo 
