Якщо ви захоплюєтеся автентичною піснею, обрядовістю, вишиванням, писанкарством, гончарством, різьбленням по дереву та іншими ремеслами, цікавитеся історією української мови,  археологією, бажаєте в етнографічну експедицію і шукаєте однодумців, — тоді вам неодмінно треба побувати у цій світлиці, стати її завсідником.

Громадська організація «Відродження традицій Поділля», молодіжний фольклорний гурт «Ладовиці»  під керівництвом Ірини Телюх за підтримки управління культури і туризму міськради та міської дитячої школи №2 започаткували багатообіцяючий проект збереження матеріальної та нематеріальної культурної спадщини.
В урочистому відкритті світлиці «Ладовиці» взяли участь заступник Хмельницького міського голови Галина Мельник, начальник управління культури і туризму міськради Артем Ромасюков, директор ДМШ № 2 Галина Ладанська.
«За понад чверть століття дослідницької роботи у наддністрянських селах Поділля наш колектив зібрав щонайменше півтори тисячі зразків музичного фольклору та понад дві сотні зразків матеріальної культури, — розповідає  Ірина Телюх, керівник молодіжного фольк-
лорного гурту «Ладовиці». — Дирекція музичної школи № 2 люб’язно надала нам приміщення, і тепер маємо змогу представити це все багатство та ще й запросити охочих для співпраці і спілкування. У нас заплановані тут творчі зустрічі, круглі столи, семінари з вивчення етнографії, обрядово-пісенного мистецтва, загалом традиційної української культури, майстер-класи. А можна просто зібратися на посиденьки, поспівати, поспілкуватися в атмосфері народного побуту, що вже саме собою душу оздоровлює та додає снаги».
Звісно ж, одне з головних завдань фольклорного гурту, за словами Ірини Телюх, — збирати і відтворювати обрядово-пісенні перлини краю. І знані вже «Ладовиці», і зразковий дитячий колектив «Ладосвіти» — це вокальна школа автентичного піснеспіву. Багато концертують, записують аудіоальбоми та відеофільми. Пісенне багатство предків увічнили в аудіо-збірках «Бакота», «А Божа мати по світу ходила», «Від Дону до Сяну» (спільний проект з польськими українцями), «Пустіть щастя  в хату» (колядки і щедрівки)... Проводять серйозну наукову роботу, вирушають в експедиції, збирають, розшифровують, оцифровують фольклорні матеріали, створюють фонди.
Зібраного від початку 1990 року вже досить, щоб видати солідну монографію і згадати усіх тих, хто передав їм духовні скарби,   кажуть учасниці колективу  Катерина Дьяконова, Ірина Волошина та Надія Шумакова. Торік створили громадську організацію «Відродження  традицій Поділля». У центрі традиційної культури мріють відродити народні ремесла, якими споконвіку край наш славився. І самі учасниці колективу захоплюються — хто розписом по дереву, хто — писанкарством, створенням ляльки-мотанки, різьбленням...
Нині шукають діючого ткацького верстата, щоб опанувати премудрість ткаль-прабабусь. «Найбільше зворушує, коли старенькі зі сльозами і надією в очах віддають із горищ, комор, повіток старовинні речі — оці глечики, вишиті сорочки, килимки, родинні фотографії, вірячи, що ми це збережемо, адже онукам-правнукам воно зовсім не потрібне, — констатує Ірина Телюх. — До речі, народний одяг у нас  — не  просто експонати, а й сценічне вбрання, в якому виступаємо».
«Ладовиці» раді бачити  земляків у музеї-світлиці, за адресою у Хмельницькому: вулиця Зарічанська, 50/1, другий корпус міської дитячої музичної школи № 2.