Про покарання кріпаків поміщиками можна багато прочитати в художній літературі. Але виявляється сам поміщик був обмежений у виді і тривалості покарання, у відповідності зі Зведенням Законів.

Так, глава VI тому ІХ передбачала, що за неслухняність та лінощі покарання для селян повинні бути «не отяготительныя, но более отеческия». Оте «отеческия» передбачало, що сам поміщик може покарати свого селянина в залежності від його вини не більше 25 ударів різками. Посесор чи управитель не мав права бити селян більше, ніж 15 ударами різок, а економ чи прикажчик — не більше п’яти різок. Жінок, за винятком вагітних, також били різками, але удвічі меншою кількістю ударів, ніж чоловіків. До того ж, вони мали ще одну «перевагу» перед чоловіками — їх при цьому не роздягали.
З 1842 року «тяжкі покрання» —  бриття голови, обливання холодною водою, забиття в кандали, биття «батогами дисциплінарними», утримання  в погребах як для чоловіків, так і для жінок були заборонені. Так само не підлягали поміщицькому покаранню діти, старі, а також дорослі хворі чоловіки і жінки.
Дорослими ж вважалися чоловіки від 17 до 55 років, а жінки від 15 до 50 років. Саме вони зобов’язані були відробляти панщину «с рассветом дня и оканчивать с закатом солнца». Проте  протягом дня селяни влітку мали право на відпочинок і годівлю худоби дві години, а взимку — годину.