Погодьтеся, не часто доводиться побачити людей, з якими спілкувалися прадідусі-прабабусі чи й дідусі-бабусі. Мені така нагода випала…

Знімок цей досить відомий. На ньому 1905 року сфотографувалися автор всесвітньо відомої обробки «Щедрика» Микола Леонтович з дружиною Клавдією і донькою Галиною. Проте для мене він особливий тим, що моя бабуся – мамина мама – Євпистимія (яку я пам’ятаю, як бабу Пестю) їх добре знала, адже була в той час наймичкою у родині батька Клавдії отця Ферапонта Жолткевича – священика церкви святої Параскеви в селі Підлісці на Ізяславщині, збудованої ще в 1791- му році.

На жаль, уже немає в кого розпитати, як баба Пестя 1889 року народження, котра в дитинстві, залишившись круглою сиротою в селі Михнів на Ізяславщині, потрапила у наймички до отця Ферапонта. А жила вона в сім’ї Жолткевичів, аж допоки не вийшла заміж за мого діда Филимона Сидорчука і не перебралася до сусідніх Щурівчиків. Як немає в кого дізнатися й про те, чи знала вона про талант Миколи Дмитровича і чи довелось їй почути принаймні перший варіант славнозвісного «Щедрика», який був готовий уже в 1901 році. І чи була вона присутня на вінчанні Миколи і Клавдії, яке, за переказами, відбулося у Підлісцях 22 березня 1902 року. І чи знала вона, яку трагедію пережила ця сім’я, коли 23 січня 1921 року в домі свого батька у селі Марківка на Вінничині, «агент повітчека Грищенко» (так записано у рапорті начальника Гайсинської повітової міліції) підло убив Миколу Леонтовича, попросившись переночувати…