Цьогорічне відзначення 585-ої річниці з часу першої писемної згадки про Хмельницький  відбулося з наголосом на 450-річчя отримання містом Магдебурзького права. Себто засвідчено: здавна європейське місто сповідує європейські цінності.

Про це йшлося на I  Міжнародній  науковій історико-краєзнавчій конференції «Місто Хмельницький в контексті історії України», яка цьогоріч відкрила святкові заходи до ювілею міста.
Міський голова  Олександр Симчишин привітав гостей-учасників свята і серед них — понад сотню науковців (у їх числі 12 докторів та 30 кандидатів наук).
Особливо цікавими видалися дослідження істориків, які розкривають білі плями його витоків і розбудови міста-ювіляра, а це — XV-XVIII  буремні сторіччя. Так автор багатьох книг, провідний науковий співробітник обласного краєзнавчого музею, кандидат історичних наук Сергій Єсюнін і цього разу повідав цікаве в доповіді «Плоскирів на географічних картах XVII століття». Відома нині перша писемна згадка про Плоскирів — 10 лютого 1431 року. Звідтоді більш ніж півстоліття поселення існувало як невеличке село. Та вже у 1547 році, 26 березня, польський король Сигізмунд  II  Август віддав Плоскирів у пожиттєве володіння кам’янецькому старості Мацею Влодеку. Саме він, а потім і його син Станіслав Влодек розбудовують поселення, зводять тут замок і міські фортифікації, здобувають 1566 року для Плоскирова Магдебурзьке право. Місто стає центром Плоскирівського староства.
Від початку   XVII століття  цей  адміністративний центр стали позначати майже на всіх географічних картах польських та українських земель. Першою такою, стверджує
С. Єсюнін, була карта Великого Князівства Литовського, яку історики називають картою Радзивілла. Ця карта була видрукувана в Амстердамі 1613 року і є основним джерелом історії української картографії  XVII століття   до карти,  створеної   французом Гійомом де Бопланом.
Тарас Вихованець, магістр історії, заступник з наукової роботи Нетішинського міського краєзнавчого музею у дослідженні «Плоскирівське староство у другій половині XVII — першій половині XVIII століття: причинок до історії» ввів у науковий обіг маловідомі джерела, як-то досліджений ним у Національному архіві Польщі в Кракові комплексний документ   1740-х  років, що проливає світло на історію Плоскирова. Зокрема, він ілюструє, який складний шлях реанімації пройшло Плоскирівське негродове староство  після подій Хмельниччини, роззорення і пограбувань. І вже у середині XVIII століття  воно являло собою доволі розвинуту інституцію із самоврядуванням на основі магдебурзьких норм. У документі згадується, приміром, плоскирівський війт Станіслав Випишек, бурмистри Бартоломій Перницький та Стефан Вальченко, лавники Войцех Калдон і Стефан Шинкаренко. Віднайдено і списки плоскирівчан, які платили податки. А це, підкреслює дослідник, дозволить порахувати й населення міста. Попри деяку строкатість посесорського складу в цьому періоді, зазначає Т. Вихованець, домінуючу роль у керівництві королівщиною відіграли представники роду князів Замойських та пов’язаних з ними родів.
 Детально ознайомитися з цими та іншими матеріалами (всього 93 дослідження) про різні історичні часи міста та області можна у надрукованому за матеріалами конференції науковому збірнику «Місто Хмельницький в контексті історії України».