Під цією промовистою назвою Хмельницький академічний муніципальний камерний хор під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Цмура в пам’ятні березневі дні зробив святковий хоровий дарунок Генію людства Тарасу Шевченку. Неабияке захоплення хмельничан викликало півторагодинне цілісне театралізоване літературно-мистецьке дійство, доповнене у фойє Хмельницького міського Будинку культури фотовиставкою подій Євромайдану та фотопортретами хмельничан – героїв Небесної Сотні; книжковою виставкою творів Тараса Шевченка і його послідовника Павла Гірника; відеорядом на екрані трагічних подій у Києві 2014 року та на сході України.
Цей концерт – вміле поєднання художнього читання заслуженого артиста України Олександра Топоринського зі співом солістів хору Віталія Іванова, Володимира Квасньовського, Катерини Максимчук, Катерини Хлебан, Станіслава Ярецького зі струнним квартетом та камерним оркестром Хмельницького музичного училища імені В. Заремби під керівництвом Оксани Цмур. І все це об’єднували академічний хор та поетичне слово Тараса Шевченка й Павла Гірника — шевченківського лауреата 2009 року.
Хвилююче дійство відбувалося завдяки талановитій режисурі заслуженого діяча мистецтв України Івана Рожка, який, починаючи з 1986 року, витворив на Хмельниччині за 30 літ неповторну театралізовану літературно-мистецьку Шевченкіану, залучаючи найкращі колективи України та видатних митців – Павла Громовенка, Святослава Максимчука, Євгена Сверстюка та інших.
Нинішнє тематичне шевченківське свято «В нас іншої землі нема» носило дещо гіркуватий присмак війни на Сході. Не знайшли українці своєї кращої долі ні на Євромайдані-2014, принісши в жертву Небесну Сотню, ні на Донецькому полі, поклавши на олтар Свободи тисячі загиблих і десятки тисяч покалічених. Нотки цього невимовного болю передав на театралізованому літератуно-мистецькому дійстві спів хору, що супроводжувався відеорядом кліпів на екрані зі впізнаваними обличчями Героїв Набесної Сотні. Серед них і вірменин Сергій Нігоян, який за день до смерті декламував на Майдані шевченківський «Кавказ».
Своєрідним реквіємом «Пам’яті Небесної Сотні» і всіх загиблих на Донбасі прозвучала зі сцени лемківська народна пісня «Гей, пливе кача» в аранжуванні для хору Станіслава Ярецького (солісти С. Ярецький, В. Іванов):
Гей, погину я в чужім краю…
Хто ж ми буде брати яму?..
Ці слова пісні змушують стискатися болючим щемом кожне серце, змушують ронити сльози за невинно убієнними, що захищали свою гідність, свою українську землю. Тож і не йдуть з пам’яті слова Шевченка, що звучали зі сцени:
…Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
А Тарасу у відповідь вторить його духовний нащадок Павло Гірник:
Знову пам’ять стукає в серця…
Бо коли гартуються мечі,
На твоїй крові неохололій,
Має хтось не спати уночі.
Має хтось ударити на сполох!
Завершуючи оповідь про відзначення 203-ї річниці від дня народження Т.Г. Шевченка, хотілося б процитувати слова видатного поета сучасності Романа Лубківського: «Наближення Шевченка до України і наближення України до Шевченка – це велике щастя, котре випало на долю нашого покоління, яке проголошувало незалежність Української держави».
Нам, сьогоднішнім, доводиться зі зброєю в руках захищати незалежність України від підступного й зажерливого російського агресора. Тож слава героям, які самовіддано відстоюють нашу Незалежність! Слава Україні!
Gismeteo 
