Надрукувати
Категорія: Культура
Перегляди: 1122

«Поділля в добу Української революції 1917-1921 рр.» — назва круглого столу, який відбувся в Хмельницькій обласній універсальній бібліотеці. У заході взяли участь науковці, письменники, студенти. Відкрила його Надія Синиця, директор закладу, заслужений працівник культури України.

Наголошувалося, що революція була явищем загальноукраїнським, рубіжною віхою в складному і динамічному перебігу нашої історії. Серед регіонів найбільш помітними стали Поділля і частина території сучасної Волині. Саме тут відбувалися доленосні події, що мали вплив на державотворчий процес, особливо у 1919-1920 років. Із червня Директорія та уряд зосередились у Кам’янці-Подільському, який на півроку став тимчасовою столицею УНР.
Кандидат історичних наук, голова Хмельницької міської організації Національної спілки краєзнавців Юрій Блажевич розповів про роль духовенства в боротьбі за українізацію та соборність православного життя на Поділлі, утворення УАПЦ, яку очолив подолянин Василь Липківський. За короткий час було надруковано три мільйони українських шкільних підручників, перекладено Євагеліє та іншу релігійну літературу на рідну мову. Як наслідок, у нашому краї понад тисяча парафій стали українськими. 1920 року в Кам’янці-Подільському виходило 16 видань українською і лише одна газета — російською мовою.
Логічним продовженням став виступ кандидата історичних наук Віктора Адамського: богословський факультет у структурі Кам’янець-Подільського державного університету. Письменник, голова Товариства ім. Я. Гальчевського Богдан Теленько зупинився на трагічних уроках національної революції на теренах Поділля. Кандидат фізико-математичних наук, голова обласної організації ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, поет Віталій Міхалевський повідав про подільських просвітян у роки революції. П’ятикурсниця Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Ольга Підберезна розповіла про кам’янецьку добу Української революції, а студентка того ж вузу Яна Ткачук — про трагедію на станції Кривин, де 23 грудня 1917 року відбувся бій між острозьким гімназичним легіоном імені Богуна та більшовиками. Вони загинули і поховані на Замковій горі, недалеко від Богоявленської церкви. Чому так сталося, що з ними не було дорослих і досвідчених, розповідає в романі «Заграва» Петро Воробей.
На круглому столі прийнято резолюцію. В ній ідеться про те, що необхідно встановити меморіальні знаки на місцях, пов’язаних із 100-річчям Української революції, та пам’ятний знак сорока убієнним гімназистам біля станції Кривин на Славутчині.