Працівники культури Ярмолинеччини вкотре довели: хто любить працювати, для того робота – не тягар. Тим паче, працю свою вони урізноманітнюють, зцікавлюють, так би мовити. Оце днями пересіли на залізних коней — здійснили велопробіг з райцентру до Шарівки. Очолив велосипедистів керівник відділу культури райдержадміністрації Євген Гжегожевський.
У Шарівці побували в двох музеях: села й сільських духових оркестрів, відвідали два храми, насолодилися неперевершеним звітним концертом дитячої музичної школи та виконали найосновнішу місію, задля якої і був власне організований велопробіг, — передали зібрані кошти на лікування своїй колезі — директору Виноградівського будинку культури Оксані Капріян.
«Подібні заходи ми організовуємо не вперше, полюбляємо неординарні форми роботи, — розповідає під час перепочинку у Правдівці Євген Гжегожевський. — Долати з колегами немаленький маршрут велосипедами цікаво, весело й корисно для здоров’я. Та найголовніша наша місія — не стояти осторонь людської біди. Під час попереднього велопробігу ми передали зібрані нашими працівниками кошти учаснику АТО із Ясенівки Анатолію Фурману — хлопець потребував протезу. Нині ж передамо їх нашій колезі Оксаночці Капріян. Це напрочуд талановита людина, учасник художньої самодіяльності області й району. Вона пише чудові вірші і пісні, гарно малює, майструє різноманітні поробки… Кілька років тому директор Виноградівського будинку культури зайняла перше місце в області серед клубних працівників, виборовши звання «Кращий за професією». До слова, — центральна бібліотечна система району готує до друку книжечку, до якої увійдуть роботи талановитої подолянки.
Двадцятидворічний син Оксани Капріян боронить Україну на сході, в Старобільську…
Коли ми дізналися, що Оксана занедужала, й підступна хвороба вимагає чималих коштів на щоденне лікування, одразу організували збір. Долучилися до почесної місії працівники клубів, бібліотек, музичних шкіл, райцентрівські культпрацівники…»
Коли Оксана Капріян виконувала на сцені дитячої музичної школи авторську пісню, зачепила душу всіх присутніх, зірвала шквал оплесків! Вона співає та й пише пісні та мелодії серцем! …А коли методист районного Будинку культури Ірина Бойко і його директор Василь Гуменюк вручали Оксані скриньку з грішми й говорили щирі теплі слова, вона не стримала сліз… «Це так важливо у житті — бути людяним», — підсумував естафету культпрацівників заступник голови райради Борис Лис.
…А що вже неперевершену насолоду подарували учні й викладачі Шарівської дитячої музичної школи — не передати. І співали, й танцювали, й на різноманітних музичних інструментах грали. А духовий оркестр їхній взагалі на всю Україну відомий. Словом, слів не підбереш. Директор мистецького закладу Артур Гжегожевський вручив нагороди різних рівнів талановитим учням. До слова, у багатьох з них відзнак було по кілька. І це відрадно, зауважив Артур Владиславович, що сільська школа не пасе задніх серед доволі сильних конкурентів. Бо ж — справжня кузня талантів. Окрім грамот і відзнак, вручили цього дня дипломи випускникам.
У музеї села брати Гжегожевські коротко розповіли учасникам дійства історію Шарівки, з гордістю назвавши імена людей, які ту історію творили.
Чимало історичних цікавинок зібрано й у музеї сільських духових оркестрів: починаючи з повоєнних років, з фото весіль ще під стріхами, до сьогодення. Прикрашають заклад фото й біографії сімейних музичних династій району, а також власне духові інструменти: давні й сучасні, заводські й саморобні. Є тут, до прикладу, саморобний бас шістдесятих років, є барабан та музична тарілка із примуса, зроблені батьком братів Гжегожевських…
Розповіли давню історію своїх храмів і настоятелі церкви та костелу.
Словом, цього дня було стільки відкрито, побачено, звідано, почуто, стільки зроблено. Отакі вони, робочі будні працівників культури Ярмолинеччини.