Серед патріотичних організацій «Просвіта» – одна з найшанованіших. Вона стала  горнилом, у якому гартувалася національна самосвідомість та гуртувалася українська еліта.
Наче казковий птах Фенікс, «Просвіта» відроджувалася у різні часи і періоди, уособлюючи  незламну волю українського народу в боротьбі за державну самостійність. Наступного року їй виповниться 150. А нещодавно вона відсвяткувала своєрідний ювілей – 25 років відновлення своєї діяльності.  З цієї нагоди у Хмельницькій обласній науковій бібліотеці зібралися активісти організації, вчені, письменники, журналісти, вчителі і представники влади.
До «Просвіти» у мене особисте ставлення. У ній я пройшов своє громадянське випробування.

Пригадую урочистий день установчої конференції  «Товариства шанувальників української мови», делегатом якої пощастило бути. В абсолютній тиші лунав голос Олеся Гончара. Після двох перенесених інфарктів, ця видатна людина мала мужність освятити своїм авторитетом патріотичне зібрання.
Саме за таких реалій і відбувалося те, що зараз трохи сухувато іменується відновленням діяльності «Просвіти». І ось зараз цьому живому паростку великого національного дерева виповнилося чверть століття.
Серед учасників урочистості, що відбулася у Хмельницькій обласній науковій бібліотеці, голова Хмельницького обласного об’єднання «Просвіта» Віталій Міхалєвський, директор обласної наукової бібліотеки Катерина Чабан, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк, головний спеціаліст відділу комунікацій облдержадміністрації Тетяна Архипович, голова Хмельницької обласної організації НСП Петро Маліш, відповідальний секретар Хмельницької міської організації «Просвіта» Наталія Солоха, доктор філософських наук, професор ХТПА Віталій Мацько, кандидат історичних наук Віктор Адамський, голови Деражнянської та Старосинявської організацій «Просвіти» Ольга Ковпак та Любов Сердунич, письменники Ніна Шмурікова та Михайло Цимбалюк.
Хмельницька «Просвіта» має славну історію. Вона бере свій початок у далекому 1906 році в місті Кам’янці-Подільському. Її засновником і першим головою був видатний громадський діяч Кость Солуха. Просвітяни організовували літературні вечори, концерти, пропагували українську мову, виступали із науковими рефератами.
Як вогник маленької свічі здатний собою осяяти темряву, бути маяком і вміти запалити інших, так і «Просвіта» відтоді через періоди і покоління залишається живою організацією, здатною наповнювати наше суспільне життя українським змістом.
Її основи закладені у 10 заповідях просвітянина. Ось деякі із них: «Просвіта не оставила ніколи заклику душі, яка виходи із темряви шукає… Освіта і знання допомагають тобі краще жити. Пам’ятай, що є ще мільйони українців, які чекають на твою допомогу… Не вбивай духа народу своєю байдужістю. Приклади руку до його розбудження… Не будь паразитом народу, який тебе виховав. Коли вже маєш, дай другим… Бери від других народів і культур усе, що добре і гарне, і давай своєму народу…  Просвіта – це армія велика. Хто не в її рядах – той дезертир!»