Більше 50 картин Шевченка намалював хмельницький художник Володимир Маркович Корнєв — талановитий живописець, скульптор, член Національної спілки художників України. За його плечима — обласні, всеукраїнські та міжнародні виставки ще від далекого 1956 року. Та персональна відбулася лише в 1993-му. Різні теми розкриває автор на своїх масляних полотнах – від народно-побутових до доби Козаччини. Використовує прийоми малярства, декоративності. Він надзвичайно уважний до деталей.
Скульптури Володимира Корнєва виділяються реалістичною достовірністю образів, логічною конструктивністю пластичних форм і виразністю світлотіньового моделювання.
Митець завжди вирізнявся особливою скромністю та відчутною благородністю, поєднаною з інтелігентністю. Наша чергова зустріч відбулася на вулиці, біля кінотеатру Шевченка під час святкування Дня незалежності. З-поміж яток з різними сувенірами увагу подолян привертала невеличка виставка картин. Пан Володимир із гордістю розповідає, що сучасна молодь все частіше зупиняється біля них, розглядає. А він тихенько споглядає збоку, щоб, так би мовити, не сполохати, дати час, аби проникнути в мистецтво за допомогою образів – головних героїв картин.
Володимир Маркович не приховує, що його музою і натхненницею була дружина Тамара, яка працювала кореспондентом у молодіжних газетах. Уже три роки, як її не стало. Коли зайшла мова про дружину, в його очах миттєво з’явилася. Адже її живописне обличчя було прообразом для багатьох героїнь картин.
Народився майбутній митець 30 жовтня 1935 року на хуторі Смілий, нині село Сміле Слов’яносербського району Луганської області в сім’ї простих трударів. Важке дитинство, яке він із болем згадує, пройшло без матері, яка рано померла, залишивши четверо дітей. Батько згодом одружився. Крізь роки Володимир Маркович проніс свій біль втрати. Пригадує, як навчаючись у Київському художньому інституті, працював над скульптурою із пап’є-маше і проткнув гвіздком палець. Юнак тоді втратив свідомість, і в темряві побачив образ матері, яка, простягнувши руку, сказала: «Вставай, синку, і йди». Художник згадує, як тоді весь шлях додому проплакав… Відтоді ці слова стали гаслом його життя, вони додавали сил і бажання рухатися далі й творити.
Нині Володимир Корнєв тішиться двом онучкам й правнучці, а також тому, що його мистецтво потрібне людям.
З особливим болем він заговорив про події на сході, тож аби підтримати наших хлопців, передав їм картину на передову: на полотні зображений козак у однострої, який з гордо піднятою головою несе український прапор.
Gismeteo 
